Дротяники: що важливо знати для ефективного контролю

Анна Кікоть, технічна менеджерка з підтримки й розвитку протруйників, компанія «Сингента»

Гайдук Владислав, регіональний технічний експерт, компанія «Сингента»

Личинки жуків-коваликів (Coleoptera: Elateridae), відомі як дротяники, становлять дедалі більшу загрозу для сільськогосподарських культур по всьому світу, і Україна не виняток. Щороку зростає кількість скарг від фермерів на шкодочинність дротяника по всій території України. Сьогодні більшість господарств користуються засобами захисту з хімічної групи неонікотиноїдів. Ця система захисту недосконала, особливо в разі високої чисельності шкідника. Розгляньмо детальніше причини та спробуймо знайти оптимальне рішення для захисту сільськогосподарських культур від дротяника.

Щоб підібрати оптимальну систему захисту, варто уважно вивчити біологію шкідника і знати ворога в обличчя.

Дротяники — поліфаги, тому вони живуть у посівах усіх сільськогосподарських культур, особливо ж полюбляють такі культури, як соняшник, кукурудза, картопля, злаки. Способи пошкодження різні: виїдають сім’ядолі в насінні, пошкоджують прикореневу систему, перегризають молоді паростки. Зовні ці ознаки проявляються як відставання в рості й розвитку, послаблення тургору або навіть повна загибель рослини. (Фото 1)

Рівень пошкодження дротяниками четвертого-п’ятого і другого років життя відрізняється, адже дрібні личинки другого року харчуються зародком насінини, дрібними корінцями, а личинки старших віків — прикореневою і кореневою частинами рослини. Та навіть пошкодження цих структур часто летальні для рослини.

У світі існують тисячі видів Elateridae, не менше як 100 видів — це шкідники сільськогосподарських культур. Жуки ковалики і дротяники — частина агрофітоценозів, близько шести їх видів зареєстровано в Україні як шкідників насаджень сільськогосподарських культур. 

1. Ковалик темний (Agriotes obscurus L.)

2. Ковалик смугастий (Agriotes lineatus L.)

3. Ковалик буроногий (Melanotus brunnipes G.)

4. Ковалик посівний (Agriotes sputator L.)

5. Ковалик широкий (Selatosomus latus F.)

6. Ковалик степовий (Agriotes gurgistanus F.)

Регіональні відмінності — важливий факт: кожен вид поводиться по-різному, тому контроль дротяника повинен ураховувати вид шкідника і середовище існування. (Фото 2)

Щойно народжена личинка завдовжки 1,2–2,5 мм, молочно-біла. Личинка другого-четвертого років життя завдовжки від 10 до 50 мм, жовтувата, у неї сегментоване тіло з трьома парами ніг. У личинок вузьке червоподібне тіло, що складається з 13 члеників. На середньогрудях є парні дихальця овальної або звуженої форми. 

Останній черевний сегмент у личинок залежно від виду буває різної форми: конусоподібної, циліндричної, сплющеної або заокругленої, може закінчуватися шипом або розділятися на два відростки — «урогомфи». 

Життєвий цикл личинки становить 3–5 років (залежно від виду й умов зовнішнього середовища). Тільки в лісовій зоні дротяники розвиваються 5 років, на переважній більшості території України це 4 роки; ковалики шкідники сільськогосподарських культур закінчують розвиток за 4 роки.

Дротяник більшу частину свого життя проводить у стадії личинки і лише по кілька тижнів у стадії яйця, лялечки та активної дорослої особини. Дорослі особини зимують у ґрунті, в середині квітня імаго стають активні, вилазять на поверхню ґрунту, щоби почати свою репродуктивну діяльність. У середньому самка може відкласти 100‒150 яєць, яйцекладка неглибока — завглибшки 5–10 см, часто використовують для цього тріщини в ґрунті. Личинки народжуються в середині літа. Новонароджена личинка не завдає відчутної шкоди рослинам, але вже може заселитися на багаторічних насадженнях і коренеплодах. Після першої зимівлі личинки стають частиною постійної популяції, яка проходить через 9–24 або й більше личинкових віків мірою їх зростання, що займає 3–5 років у польових умовах. Личинка останнього віку наближається до поверхні ґрунту з середини-кінця липня і заляльковується на глибині 5–8 см.

Загалом існує три сезони живлення для дротяників: весна, раннє літо й осінь, — коли ґрунт перебуває при проміжних температурах, хоча харчування влітку можливе за відповідних кліматичних умов (температури й вологості). При пересиханні ґрунту чи прогріванні його до некомфортних для комахи температур личинка мігрує в глибші шари ґрунту, тому в середині літа вони рідко трапляються в орному шарі.

Слід пам’ятати, що працювати «по дротянику», коли вже видно пошкодження, майже неможливо. Його контроль треба здійснювати винятково превентивними заходами. Коли ми виявляємо на полі мертві чи пошкоджені рослини, які втрачають тургор і відстають у рості, є велика ймовірність, що шкідник уже в нижчих шарах ґрунту, а пошкоджені тканини стають «воротами» для інфекції.

Щороку ми фіксуємо шкоду від дротяників на посівах сільськогосподарських культур. Причини цього — сумнозвісне порушення сівозміни, зменшення кількості проведених оранок у ротації культур чи й повна відмова він них. Цієї весни спостерігалася особлива шкодочинність личинок коваликів на озимих зернових культурах, тому вже можна спрогнозувати її на соняшнику й кукурудзі.

Головні причини цього — помітна наявність личинок різних віків в агробіоценозах та достатня для їх нормального розвитку вологість ґрунту. Саме вологість ґрунту й відносна вологість ґрунтового повітря — визначальні чинники для виживання й активного живлення дротяників. Для нормального розвитку яєць і линянь личинок коваликів потрібна абсорбція води в середньому близько 20 % маси личинки. При вологості 35–40 % повної вологоємності ґрунту вони майже не можуть пересуватися й шукати поживу. Отже, відсутність вільної води в ґрунті затримуватиме линяння і розтягне період розвитку.

Восени 2022 року на заході України випало близько 220 мм опадів, у центрі і на південному сході — 200 мм. Це дало змогу личинкам активно харчуватися й мігрувати в ґрунті.

Температура — другий за важливістю чинник навколишнього середовища для активності личинок коваликів. Більшість видів, поширених в Україні, припиняють живлення при зниженні температури до +6 °С. При дальшому зниженні настає холодове заціпеніння. Різні види здатні витримувати різні мінусові температури: одні гинуть при 0 °С, інші виживають при –10 °С. Головне правило при цьому таке: що мілкіше мігрує на зиму вид, то сильніші морози він здатен витримати. Йдеться про температуру ґрунту на глибині перебування личинок, тобто сподіватися на суттєве їх вимерзання взимку в наших широтах не варто.

Надмірні температури, так само як низькі, теж негативно впливають на життєдіяльність дротяників. Вони майже перестають живитися й розвиватися при температурі вище за +30 °С. Оптимальні умови для більшості місцевих видів — діапазон +20...28 °С.

Беручи до уваги незвично вологу весну цього року, при підвищенні температури ґрунту ми очікуємо збільшення шкодочинності дротяників. Особливо це проявлятиметься на молодих рослинах кукурудзи й соняшнику.

Моніторинг дротяника — неодмінний складник у системі захисту рослин. Сьогодні ми пропонуємо проводити моніторинг за допомогою зернових принад. Зернова принада — точкове джерело вуглекислого газу (CO₂), який приваблює шкідника. Як показали практичні дослідження, принада на основі проростків насіння має більшу ефективність порівняно з ґрунтовими розкопками. У ній містилося більше личинок, отож це хороший інструмент для збереження часу й трудових ресурсів. (Фото 3)

Переваги принад над ґрунтовими розкопками:

• дають повну інформацію про чисельність личинок у ґрунті, які можуть завдати шкоди культурі;

• дають інформацію для прогнозу на наступний рік про шкодочинність дротяника;

• швидкі в приготуванні і можуть використовуватися повторно;

• точніше визначають чисельність шкідника, легко транспортуються.

Для приготування такої принади потрібні циліндрична посудина на 1 і 2 літри з отворами знизу та по боках, насіння пшениці, ячменю, соняшнику (150‒200 г на 1 пастку), кілочок, етикетка (для позначення дати закладання).

Етапи проведення:

Проростити насіння зернових культур, бажано пшеницю або соняшник, з розрахунку 150–200 грамів на одну приманку.

Закопувати принади слід навесні, коли температура ґрунту сягне +5 °С на глибині 5 см. Глибина розміщенням пастки — 15–20 см, нижню основу принади потрібно розмістити якомога щільніше на дно ямки, щоб не утворювалася порожнеча між нею й ґрунтом.

Кінцевий результат — встановлення кілочка з етикеткою, на якій слід указати дату закладання принади. Через 7–10 днів потрібно перевірити принаду і підрахувати заселеність личинками на 1 м².

Найважливішу роль у системі захисту відіграє інсектицидний протруйник. Наразі в Україні зареєстровано багато препаратів із різним механізмом дії проти дротяника.

Одні з найпоширеніших — протруйники на основі неонікотиноїдів. Вони справді цілком ефективні, а деякі з них ще й мають пролонговану дію. Часто агровиробники хочуть почути конкретну цифру, скільки днів чи тижнів працюватиме кожний окремий препарат. Тут потрібно розуміти, що неонікотиноїди поширюються по рослині системно, токсикуючи клітинний сік. Тому концентрація токсичної речовини в цьому соку залежатиме передусім від активності росту й розвитку рослин.

Чому це важливо? Щоб загинути від неонікотиноїдів, дротяник повинен «наїсти» летальну дозу, тобто пошкодити певну кількість рослин. Ця летальна кількість рослин на одну особину залежатиме від віку личинки й умов зовнішнього середовища, у якій ця личинка перетравлюватиме їжу, від фази розвитку рослини та концентрації препарату в клітинному соку. Коли говорити про соняшник, втрати, що їх здатна завдати одна комаха до своєї загибелі, — це в середньому 2–5 рослин. Тому так важливо розуміти, скільки у вас насправді личинок на полі.

Інший варіант препаратів проти дротяника — це контактні діючі речовини, особливо ефективні ті, що мають газову фазу. Щоб загинути від таких препаратів, личинка не мусить пошкоджувати рослину, достатньо лише контактувати з нею чи підповзти так близько, щоб почала діяти газова фаза. Однак у таких препаратів свої вади: вони не дуже ефективні за відсутності вологи в ґрунті і недовго перебувають біля насінини при надмірному зволоженні.

На підставі всього вищесказаного можна зробити висновок, що найкращий спосіб зберегти густоту стояння рослин на полі і захистити їх від такого ґрунтоживучого шкідника, як дротяник, — це поєднання двох типів діючих речовин (системної та контактної дії) при виборі протруйника насіння.