Україна

You are here

Share page with AddThis

Інноваційне рішення для надійного захисту сої

Захист насіння
20.03.2020

Світлана Чоні, канд. с.-г. наук,
менеджер з технічної підтримки, протруйники, компанія «Сингента»


Останні роки на території України фітопатологічна ситуація в посівах сої дещо змінилася. І цьому сприяла низка чинників. Передусім останні роки на території України суттєво змінилися погодні умови, а саме відсутня як така фізіологічна зима. Ми маємо на увазі зиму, коли мінусові температури тримаються на ґрунті 5–6 тижнів поспіль. Саме така зима дає змогу на природному рівні контролювати розвиток шкідливих організмів. Сьогодні ж ми говоримо про те, що всі форми патогенів, які залишаються на поверхні ґрунту чи в рослинних рештках, мають змогу вижити і уражувати рослини. Крім того, на даному етапі нашого господарювання ми частково порушили сівозміну, створивши таким чином дуже сприятливі умови для розвитку хвороб. Досить часто у нас зустрічаються п’яти-, шестипільні сівозміни, де в наявності пшениця, соняшник, соя, ріпак, іноді цукровий буряк. Такі сівозміни сприяють розвитку білої гнилі Sclerotinia sclerotiorum.

Реалії сьогодення аграрного бізнесу такі, що соя потрапила в список культур, рентабельність яких бажає бути кращою. Відповідно, ми говоримо про те, що технологія захисту сої на всіх етапах її вирощування вимагає зваженого підходу. І якщо ми прагнемо захистити її від хвороб, то варто прислухатися до давно відомої істини, що кращий захист — це профілактика. З огляду на це вибір протруйника буде як профілактичний засіб захисту від хвороб, так і викорінюючий.

Які ж хвороби загрожують сої на початкових етапах вегетації? За даними діагностичних центрів компанії «Сингента», основну загрозу становлять аскохітоз — Ascochyta sojaecola , фузаріоз — гриби роду Fusarium (F. oxysporum Schlecht, F. gibbosum App. et Wr., F. solani (Mart.) Appel et Wr., F.culmorum (Sm.) Sacc., F.avenaceum (Fr.) Sacc., F. heterosporium Nees.). На сходах і бобах частіше виявляються F. gibbosum App. etWr. і F. oxysporum Schl., а при в'яненні — F. oxysporum. Третя — біла гниль Sclerotinia sclerotiorum.

Результати фітосанітарної експертизи насіння сої по роках
(дані діагностичних центрів компанії «Сингента»)

Рік

Кількість зразків

Фузаріоз

Аскохітоз

Біла гниль

сер.

макс.

сер.

макс.

сер.

макс.

2015

12

19,4

27,5

4,8

11,5

 

 

2016

361

18,0

38,5

7,3

38,5

1,0

2,5

2017

481

19,8

54,5

14,8

48,5

3,0

22,0

2018

501

20,0

55,0

16,1

55,5

2,5

22,5

2019

719

21,9

68,0

14,5

66,5

2,7

19,0

Фузаріоз виникає у посівах щорічно в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України. Проявляється на рослинах сої протягом усього вегетаційного періоду. Існує декілька типів прояву фузаріозу як на сходах, так і на дорослих рослинах: коренева гниль, загибель точки росту, в’янення, плямистість листя, загнивання бобів та насіння.

Хвороба починає проявлятися в фазу сходів у вигляді кореневої гнилі та в’янення. На насінні, що проростає, спостерігаються три типи ураження: 1) насіння загниває і не утворює паростків, на них з'являється біло-рожевий наліт; 2) проростки нерівномірно товщають, деформуються і при проходженні точки росту найчастіше гинуть; 3) на сім’ядолях утворюються глибокі бурі виразки з наступною появою в них під час вологої погоди рожевого нальоту з яскраво-рожевими подушечками. Уражені тканини сім’ядольних листків, кореневої шийки і коренів розм'якшуються і, як правило, рослини гинуть. Тільки в сортів із підвищеною стійкістю до фузаріозу формуються додаткові корені вище ураженої частини підземного стебла, такі рослини виживають, іноді навіть плодоносять.

Аскохітоз. Збудник — Ascochyta sojaecola Abramov.

 Інфікування рослин аскохітозом може відбуватися як навесні, під час проростання ураженого насіння, так і надалі. Протягом вегетації рослини уражуються спорами — конідіями, що формуються у плодових тілах гриба (пікнідах) та розносяться вітром і дощем. Найбільше аскохітоз уражує сою у фази цвітіння — плодоутворення. Зараження рослин починається при температурі 4 °C і вологості повітря 90 % та вище. За літо спостерігається розвиток декількох генерацій. Патоген є причиною зниження схожості насіннєвого матеріалу на 25–40 %, загибелі сходів та дорослих рослин. Суттєво знижує якісні та кількісні показники врожайності. Недобір зерна сої може складати 15–20 %.

Оптимальними умовами для проростання конідій і зараження рослин є температура 18–20 °С та наявність крапельної вологи.

Основне джерело інфекції — уражене насіння. Також патоген зберігається на рослинних рештках в стадії пікнід та міцелію.


Симптоми аскохітозу на сходах сої.

 

Біла гниль або склеротиніоз — Sclerotinia sclerotiorum, неспеціалізований, некротрофний паразит, який вбиває рослину, а потім «доїдає» її рештки.

Уражує понад 500 видів дводольних рослин, у тому числі й сою, горох, пшеницю, соняшник, ріпак тощо.

Існує два способи ураження склеротиніозом — підземний (склеротинієвий вілт) і наземний (біла гниль). При цьому збудник їх один і той самий.

Прояв білої гнилі на прикореневій частині стебла відбувається при ураженні коріння ґрунтовою та насіннєвою інфекціями в умовах підвищеної вологості в першій половині вегетації. При ураженні рослин у фазі сходів проростки в’януть, загнивають і згодом засихають. Навколо кореневої шийки та гілок утворюється білий наліт у вигляді щільної плівки або скупчень пухнастого, ватоподібного міцелію. Тканини уражених органів знебарвлюються, загнивають та руйнуються. Часто хвороба виявляється у фазу наливу бобів у вигляді передчасного в’янення окремих гілок або всієї рослини. Стебла та гілки втрачають свою міцність, розмочалюються та надломлюються. Серцевина та паренхімна частина руйнуються, зберігається лише судинно-волокниста система. Нормальне пересування води та поживних речовин при цьому припиняється і вся рослина або її частина засихає. Пізніше ватоподібний міцелій ущільнюється в чорні склероції різного розміру та форм. Вони також можуть утворюватися і всередині уражених бобів та стебла. Стулки уражених склеротиніозом бобів знебарвлюються, стають трухлявими і опадають разом із насінням. На кущі від хворих бобів лишаються лише дві жилки, що є характерною ознакою даного захворювання. Часто спостерігається утворення гнилісного ексудату. Також характерною ознакою ураження склеротиніозом підземного типу є в’янення рослин, що розташовані хаотично; рослини вимирають не одночасно (на різних стадіях розвитку).

 Навесні на склероціях, які знаходяться на поверхні ґрунту, формуються лійкоподібні плодові тіла (апотеції, з яких вітром та комахами розносяться аскоспори, — джерело первинного інфікування молодих рослин). Склероції, які знаходяться в ґрунті глибше ніж 3 см, частково проростають міцелієм. Протягом вегетації патоген розповсюджується шматочками міцелію, що уражують рослини за умов підвищеної вологості й температури в межах 18–26 °С. Від початку зараження до проявлення хвороби проходить 7–10 днів. Життєздатність склероціїв залежить від різних чинників: їхнього розміру, властивостей ґрунту, погодних умов, активності ґрунтових мікроорганізмів. Середній термін їх життєздатності складає 4–5 років, але за відповідних умов може зберігати свою життєздатність до 8–12 років.


Симптоми розвитку білої гнилі на насінні сої.

Шкідливість білої гнилі проявляється в зрідженості посівів через загибель уражених рослин, зниженні врожаю на 5–25 %, погіршенні посівних якостей та товарних властивостей насіння (різко знижується схожість насіння, вміст олії зменшується на 10 %, кислотне число олії зростає в 10–100 разів, що робить її непридатною для вживання в їжу).

 У розвитку й поширенні інфекції все залежить від температурних режимів і вологості ґрунту. Вологість має бути щонайменше 60 %. Навіть у посушливих умовах загроза не зникає, адже щойно температура і вологість досягнуть сприятливих рівнів, інфекція починає розвиватися. Також поширенню хвороби сприяє скорочення періоду ротації соняшнику в сівозміні (менше ніж 8 років), який є джерелом накопичення даного збудника.

На жаль, це далеко не всі хвороби, від яких слід захищати насіння сої. Те, що ми спостерігаємо останнім часом, — накопичення інфекції відбувається дуже швидко, відповідно, захист на початкових етапах вимагає нових підходів і нових діючих речовин.

З 2018 року компанія «Сингента» пропонує сільгоспвиробникам новий продукт для захисту насіння сої — Максим ® Адванс. Це препарат, який уже має реєстрацію на нуті та горосі.

 

Отже, що таке Максим ® Адванс і чому він з’явився на ринку України.

Максим ® Адванс — це системно-контактний фунгіцидний протруйник, до складу якого входять флудиоксоніл (25 г/л) + металаксил-М (20 г/л) + тіабендазол (150 г/л). Якщо порівнювати з препаратом № 1 для захисту насіння сої Максим ® ХL, то варто сказати про дві відмінності: вдвічі більше металаксилу М і з’являється тіабендазол. Дві системні діючі речовини, які гарантують захист до двох пар справжніх листків сої.

Річ у тім, що соя дуже вередлива культура, особливо якщо говорити про системні продукти. Так, вона досить негативно реагує на триазольні діючі речовини. Якщо говорити простіше, триазоли пригнічують розвиток сої, тобто мають так званий ретардантний ефект. Що стосується тіабендазолу, то це діюча речовина з групи бензамідазолів, яка сприяє блокуванню синтезу β-тубуліну, що порушує процес поділу клітин. Тубулін бере участь на всіх етапах розвитку грибів, що включають поділ клітин, таких як ріст міцелію і формування спор.  Під час проростання тіабендазол поступово розподіляється по рослині, досягаючи найбільшої концентрації  в сім'ядолях і гіпокотилі, що сприяє контролю як внутрішньої інфекції, так і патогенів, які локалізуються в ґрунті.

Тіабендазол згубно діє на такі патогени: Cercospora spp, Colletotrichum spp, Fusarium spp: F. graminearum, F. moniliforme (subglutinans, verticillioides, proliferatum), F. pallidoroseum (semitectum), F. nivale., Ascochyta spp., Diplodia spp (Stenocarpella sp), Diaphorte spp,  Phomopsis spp, Aspergillus spp, Septoria spp., Sclerotinia spp, Rhizoctonia spp.

Крім того, Максим ® Адванс має формуляцію, яка розроблена для одночасного нанесення з інокулянтом. І з 2019 року компанія «Сингента» пропонує виробникам сої комплексне рішення Протруйник + Інокулянт.

Атува ТМ — це інокулянт, який вироблений компанією «Ризобактер» ексклюзивно для «Сингента».

Що таке Атува ТМ ?

  • Більш сучасні штами бактерій Bradyrhizobium japonicum (штам 5079 і штам 5080)
  • Більший титр бактерій — на 1 мл препарату 2 x 1010/мл проти 2 х 109
  • Рідка формуляція
  • Можливість одночасного нанесення з протруйником
  • Період зберігання обробленого насіння до 6 місяців без втрати ефективності

Атува ТМ використовується разом із субстратом Премакс, котрий дає необхідне харчування бактерії після обробки на початковому етапі розвитку. Крім того, сприяє кращому рівню виживання бактерій у посушливих умовах.

Потовщена стінка мембран бактерії (технологія «ОSМО-протекшн») із високим рівнем водопроникності забезпечує високий рівень виживання бактерії в упаковці та на насінні в стресових умовам (посуха, холод, хімічний стрес):

Вищий ступінь захисту стінок клітин бактерій від висихання порівняно з іншими формуляціями (після нанесення на насіння) = вища життєздатність у посушливих умовах

Термін зберігання в оригінальній упаковці — 24 місяці (за оптимальних умов)

 

Формування бульбочок після 4 місяців зберігання обробленого насіння

   
Контроль / Максим ® Адванс 1 л/т + Атува ТМ 2л/т + Премакс 0,5 л/т

 

Правила обробки насіння інокулянтом!

Головне правило — уникати прямого контакту концентрованого протруйника з інокулянтом. Тобто, при обробці насіння будь-якими (рекомендованими) хімічними пестицидами сумісно з інокулянтами насамперед розводять у воді хімічний препарат і лише потім додають до нього біологічний. Спочатку — вода, потім — хімікати, і лише потім — інокулянт.

Вода для розведення інокулянта має бути чиста, нехлорована та нежорстка.

 

Переваги використання інокулянта. 

За рахунок ризобіального симбіозу посіви сої здатні на 80 % забезпечити свою потребу в азоті. 

Симбіотично фіксований азот надходить до рослини в органічній формі, тому має 100 % засвоєння, тимчасом як азот мінеральних добрив, за наявності достатніх запасів продуктивної вологи, в кращому випадку засвоюється на 70 % і має пройти цілу низку перетворень до переходу у білкову форму.

На відміну від внесеного мінерального азоту, де його засвоєння припадає на першу фазу розвитку, а опади або полив призводять до його вимивання у нижні шари ґрунту, симбіотичний азот постачається рослині рівномірно протягом усієї вегетації у необхідній для росту рослини кількості. 

Застосування інокулянта сприяє зменшенню тиску бур’янів завдяки тому, що ризобії надають азот лише для сої, а мінеральний азот є доступним для будь-якої рослини, що росте у ґрунті.

Ефект від застосування інокулянта полягає не лише в прибавці урожайності, а й в економії мінеральних добрив. Після вирощування соя залишає після себе до 6 т/га післяжнивних решток, у тому числі 0,5–1 т/га бульбочок, які мають сприятливе співвідношення C:N та відмінно мінералізуються до мікро- та макроелементів, що є доступними для наступних культур у сівозміні.

 

Запитання, що ставлять найчастіше!

Чи можна використовувати мікроелементи разом з інокулянтом?

Майже всі мікроелементи є важкими металами, тому додавати їх на етапі інокуляції не рекомендується. Через їх високу токсичність для бактерій безпосередній контакт із ними призводить до загибелі останніх. Особливо це стосується молібдену, кобальту та міді. Препарати мікроелементів для сої краще застосовувати по вегетації фоліарно. 

Які норми азоту потрібно вносити при посіві сої, що оброблятиметься інокулянтом?

Невеликі стартові норми азотних добрив (N 20–30) не мають негативного впливу на інтенсивність азотфіксації. Високі норми азотних добрив, як правило, зменшують кількість бульбочок на коренях сої, знижують азотфіксуючу здатність та суттєво відтерміновують їх утворення. Це відбувається внаслідок того, що при наявності мінерального азоту рослина спочатку використовує його як більш легкодоступне джерело азоту і лише після його закінчення починає утворювати симбіоз із бактеріями та фіксувати атмосферний азот. Тому звертаємо вашу увагу на те, що при внесенні великих доз мінерального азоту бульбочки формуються пізніше. 

Отже слід пам’ятати, одночасне використання біологічних і хімічних діючих речовин потребує глибоких знань. Головне правило в захисті рослин, як і в медицині, — НЕ НАШКОДЬ!