Ключові хвороби листя цукрового буряку
Вирощування цукрового буряку — це складний і високотехнологічний процес, що потребує особливих підходів та уваги з боку агрономічної служби господарства, оскільки невчасно виявлена проблема чи технологічний прорахунок можуть звести нанівець усі докладені зусилля і витрачені кошти.
За інтенсивністю фунгіцидного захисту цукрові буряки можуть переважати більшість інших польових культур, що вирощуються на території нашої країни, оскільки, залежно від погодних умов сезону та регіону вирощування, кількість фунгіцидних обробок може коливатися від трьох до п’яти-шести. Крім того, поширеною практикою є застосування в бакових сумішах одразу кількох фунгіцидів на цій культурі. Це передусім пов’язано з наслідками, до яких призводять хвороби цукрового буряку, та біологічними особливостями їх розвитку.
Ключовими хворобами листового апарату буряку цукрового на території нашої країни слід вважати церкоспороз (Cercospora beticola Sacc.), рамуляріоз (Ramularia beticola), фомоз (Phoma betae), борошнисту росу (Erysiphe communis) та іржу (Uromyces betae).
Але, при побудові фунгіцидної схеми захисту найбільшу увагу приділяють саме контролю церкоспорозу (рис.1), адже ця хвороба найпоширеніша та найагресивніша. Джерелом інфекції є немінералізовані рослинні рештки, на яких збудник може зберігатися протягом 3–4 років. Саме тому бурякосійні господарства з високою насиченістю сівозміни цією культурою, мають найвищий ризик розвитку церкоспорозу. Крім того, збудник церкоспорозу може уражувати й окремі види бур’янів (близько 40 видів), зокрема лободу та щирицю, що додатково сприяє поширенню хвороби. Для обмеження розповсюдження церкоспорозу протягом сезону важливо дотримуватися просторової ізоляції посівів, що в умовах інтенсивних бурякосійних господарств є досить складним завданням. Отже, ключові профілактичні заходи, які допоможуть стримати поширення церкоспорозу, — це дотримання сівозміни, просторова ізоляція посівів та прискорення мінералізації рослинних решток. Ще один чинник, що сприятиме зменшенню втрат від цієї хвороби, — це добір стійких гібридів. Проте для досягнення максимального обмеження шкодочинності церкоспорозу вказані заходи мають обов’язково поєднуватися з правильно побудованою схемою фунгіцидного захисту цукрового буряку.
Рис.1. Церкоспороз цукрового буряку
Слід зазначити, що збудник церкоспорозу характеризується значною внутрішньовидовою мінливістю, що також безпосередньо впливає на добір фунгіцидів та побудову схеми захисту. Мова йде про поступове поширення резистентних до стробілуринів рас церкоспорозу з мутацією G143A, яка найбільш розповсюджена в Європі і про яку йтиметься дещо згодом.
Рамуляріоз (рис.2) також є однією з найбільш поширених хвороб листового апарату цукрового буряку. В окремих випадках і на початкових стадіях розвитку рамуляріозу його можна сплутати з церкоспорозом. Однак існують декілька як діагностичних, так і біологічних відмінностей між цими двома хворобами. До діагностичних відмінностей потрібно віднести наявність червонувато-бурої облямівки у церкоспорозних плям та їх розмір, а саме 2–3 мм. Тимчасом як за ураження листової пластинки рамуляріозом облямівка відсутня, а розмір плям поступово збільшується. Серед біологічних відмінностей варто виокремити більшу теплолюбність церкоспорзу, зокрема, оптимальним температурним діапазоном вважається +15–27 °С, а от для рамуляріозу оптимальними рамками є 15–17 °С. Найчастіше з рамуляріозом ми можемо стикнутися наприкінці вегетації, тоді як перші симптоми розвитку церкоспорозу діагностуються вже в першій-другій декаді липня, залежно від погодних умов.
Цикл розвитку рамуляріозу дуже подібний до того, як у церкоспрозу. Так само схожими є і методи контролю вказаних хвороб. Існує думка, що для контролю рамуляріозу потрібні різні заходи боротьби, включно з добором фунгіцидів, хоч насправді методи контролю та запобігання поширенню обох хвороб є ідентичними.
Рис.2. Рамуляріоз цукрового буряку
Фомоз (рис.3) — менш відома хвороба цукрового буряку. Причиною цього є той факт, що фомоз зазвичай розвивається на нижніх, старіючих та відмираючих листках, відповідно, спричиняє меншу економічну шкоду порівняно, наприклад, із церкоспорозом. Проте в окремих випадках дане захворювання також може набувати економічного значення, зважаючи на чимале поширення фомозу в усіх зонах вирощування цукрового буряку. Для розвитку фомозу потрібна температура повітря в межах 15–30 °С та вологість на рівні 60–70 %.
Рис.3. Фомоз цукрового буряку
Борошниста роса (рис.4) є досить поширеною хворобою цукрового буряку, але наслідки ураження вважаються менш критичними порівняно з церкоспорозом. Хвороба прогресує за сухої та спекотної погоди, коли температура повітря досягає 20–30 °С, а опадів мало. За таких умов рослини втрачають тургор, що знижує їхній опір до проникнення інфекції.
Гриб зберігається на рослинних рештках, на поверхні ґрунту клейстотеціями та грибницею. Недобір урожаю буряку від борошнистої роси може перевищувати 10 %.
Рис.4. Борошниста роса
Іржа (рис.5), як і фомоз, вважається значно менш поширеною та шкодочинною хворобою, ніж церкоспороз чи навіть рамуляріоз. Однак в окремі роки і за сприятливих умов іржа може знизити вміст цукру в коренеплодах до 1 %. Розвиток іржі ми можемо спостерігати зазвичай уже на пізніх стадіях вегетації, у разі більш раннього розвитку, шкодочинність іржі значно підвищується.
Рис.5. Іржа цукрового буряку
Отже, ми розглянули ключові хвороби буряку цукрового, які здатні завдавати значної шкоди майбутнім врожаям, знижуючи рівень цукру коренеплодів та прибутковість вирощування. Тому дуже важливим етапом у вирощуванні цукрового буряку – є правильно підібрана фунгіцидна система захисту листового апарату.
