Небезпечні сусіди
Гризуни-дармоїди супроводжують людство вже дуже тривалий час, мабуть з тих далеких часів, коли людина вперше збудувала житло. Що ж їх приваблює в нашому житлі? Відповідь проста — комфортні умови проживання протягом усього року та вільний доступ до джерел їжі, а саме запасів, які створює людина, та великої кількості харчових відходів, що ми залишаємо після себе.
Кого ж найчастіше можна зустріти в житлових та підсобних приміщеннях? З усіх гризунів найбільшої шкоди людям завдають щури та миші. Оселившись з давніх часів у будинках і господарських спорудах або в безпосередній близькості від них, цей «марнотратний і небезпечний шкідник», як назвав щура американський вчений Г. Грей, заслуговує на звання «громадський ворог номер 1» серед тварин-шкідників. Втрати, завдані мишами, важко визначити кількісно, оскільки нелегко оцінити їх чисельність, а, крім псування великої кількості продуктів на складах і елеваторах, вони також роблять непридатними продукти та предмети побуту в будинках і квартирах, збирають величезні запаси зерна восени на полях.
Розмножуючись у великій кількості, миші завдають людям багато клопоту. У роки, коли чисельність мишоподібних гризунів сильно зростає, у навалі беруть участь не тільки миші хатні, а й полівки, польові та лісові миші.
Максимальної шкоди завдають миші хатні при масовому розмноженні, але і за середньої та низької чисельності ця шкода теж досить відчутна. Тваринки знищують і засмічують зерно своїми екскрементами у сховищах та на елеваторах, ушкоджують овочі й баштанні культури. На складах, у магазинах, кафе та їдальнях гризуть, засмічують продукти, порушують цілісність житлових і нежитлових будівель, пошкоджують промислові товари, а іноді й обладнання. Вони не стільки з’їдають, скільки забруднюють і псують продукти та речі.
Нерідко миші прокладають ходи у мішках з борошном, складених штабелями, або навіть у стопках білизни. У парниках і теплицях тваринки знищують саджанці та сходи.
Багато років фахівці вивчали кормовий раціон щурів, щоб знайти найпривабливішу приманку. Результати виявилися дуже суперечливими. Доволі багато чинників впливало на харчову перевагу щурів, і лише одне виявлялося незмінним: вони уникали несвіжих чи зіпсованих продуктів. Сірий щур залежно від віку та розмірів за добу з’їдає від 20 до 100 г доброякісних продуктів харчування.
Тваринницькі приміщення приваблюють щурів постійною великою кількістю корму та його доступністю. У багатьох із цих приміщень мешкають полчища щурів.
Один щур, виділяючи за добу 6–7 екскрементів і 20–30 мл сечі, своїми виділеннями може забруднити до тисячі зерен крупи, тобто кожна тварина забруднює вдвічі більше продуктів, ніж з’їдає.
Наприклад, у штаті Луїзіана (США) санітарна влада, оглянувши продовольчий склад, де водилися щури, була змушена забракувати зіпсовані гризунами 1200 мішків солі, 1724 мішки кави, 15 т борошна та понад 2000 т цукру.
Велику небезпеку становить проникнення щурів у будівлі електростанцій, підстанцій ліній високовольтних електропередач, пошкодження дротів у такому разі призводить до аварій, порушення руху поїздів, пожеж (щури можуть пошкоджувати кабелі діаметром до 60 мм).
Які ж харчові уподобання небажаних наших сусідів?
Миша хатня живиться картоплею, буряками, морквою, капустою, зерном, хлібними виробами. Пристосувалися харчуватися будь-якими продуктами, які використовує людина. Миша не стільки їх поїдає, скільки псує, забруднює сечею і калом. У місцях проживання мишей з’являється неприємний характерний запах. Прогризають одяг, книжки, псують меблі. Віддають перевагу рослинній їжі, концентрованим кормам.
У природі живляться дрібними комахами, червами, насінням рослин та зерновими культурами. Здатні завдавати великої шкоди бджільництву.
Миші хатні всеїдні, але віддають перевагу зерну хлібних злаків. За добу одна миша поїдає від 2 до 7 г корму і споживає 1,0–1,5 г води. Даний вид характеризується інтенсивним обміном речовин. Навіть багато отрути, потрапляючи в їхній організм, піддається нейтралізуючій дії ферментів і видільної системи. Миші можуть обходитись без води і успішно розмножуватися при споживанні зерна з вологістю 80 %.
Миша хатня має велике економічне значення, оскільки дуже поширена, досить численна і є шкідником сільського господарства. Завдає величезної шкоди на посівах і в сховищах зерна.
Одночасно вид має вагоме ветеринарне і медичне значення. Миші хатні є носіями різної інфекції: чуми, лептоспірозу, геморагічної лихоманки з нирковим синдромом, туляремії, кліщового енцефаліту, лімфоцитарного хоріоменінгіту, омської геморагічної лихоманки, псевдотуберкульозу, пастерельозу, сальмонельозу, кишкового ієрсиніозу, лістеріозу, бруцельозу, еризипелоїду, блошиного і кліщового рикетсіозу, сибірської виразки, лихоманки цуцугамуші, токсоплазмозу, Ку-лихоманки.
За рік миша хатня дає 4–5 поколінь, а в сприятливих умовах до 8.
Рис. 1. Зовнішній вигляд пошкодження продуктів мишею хатньою.
Рис. 2. Пошкодження дроту мишею хатньою.
Рис. 3. Нори та отвори, які вказують на наявність миші хатньої.
Щур сірий (пацюк) всеїдний. Велику частку в раціоні харчування складають зернові культури. З’їдаються також пташенята, яйця, дрібні гризуни, ящірки, риба, комахи; тварини, які загинули.
Щур охоче вживає в їжу фрукти, овочі, зерно, бакалійні продукти, напівфабрикати, м’ясо, рибу, яйця, молоко — абсолютно все, чим харчується і людина. Щури шкодять у сховищах. Вони знищують і забруднюють величезну кількість зерна, на складах псують будь-які харчові продукти.
Здатні завдавати великої шкоди бджільництву. Узимку щури заселяють сховища стільників, зимівники, проникають у вулики, де ушкоджують стільники, турбують бджіл, поїдають мертвих і живих бджіл, мед, пергу, гризуть інвентар.
При достатньому розмаїтті харчових ресурсів раціон щурів на 60–70 % складається з рослинних кормів і на 30–40 % з продуктів тваринного походження. Щури живуть у містах, годуються на звалищах, складах і в оселях людей. Протягом доби один сірий щур з’їдає близько 25 г їжі та випиває 40 мл води. Якщо корм вологий, то потреба у воді знижується.
Яйця щури добувають різними способами, причому змінюють тактику залежно від конкретних умов. Якщо гніздо з яйцями знаходиться на підлозі, тваринки просто викочують їх, діючи лапами та кінцем морди, а потім котять у нору. Коли яйця лежать у підвішених гніздах, щури виштовхують їх головою і потім з’їдають на підлозі під гніздом. Якщо виштовхнути не вдається, знищують яйця прямо в гнізді. При цьому щур тримає яйце вертикально і прогризає в ньому зверху дірку, потім засовує туди морду і випиває вміст. Крім перекочування яєць, спостерігали й інший спосіб транспортування — щур затискає яйце передніми лапами та зубами й пересувається, стрибаючи на задніх лапах.
У тваринницьких господарствах щури не лише поїдають корми, призначені для сільськогосподарських тварин, яйця свійської птиці, а й хижачать — нападають на молодняк, а саме поросят, кроленят, курчат, у малорухливих сальних свиней можуть вигризати в шарі жиру глибокі виїмки, а в дорослих кролів у клітках — задні лапи, підбираючись до них через сітчасту підлогу.
Чисельність щурів на планеті в 2 рази перевищує чисельність людей. Ці гризуни заподіюють величезну шкоду, оскільки поїдають продукти, нападають на домашню птицю, є переносниками інфекційних захворювань. У США вони щороку завдають збитків на 1 млрд дол. В інших країнах ситуація не краща. Щури також несуть відповідальність за знищення деяких видів птахів і гризунів.
Додаткова шкідливість. Більшість щурів сірих заражені гельмінтами, і при псуванні продуктів їх екскрементами високий ризик передачі паразитів людині. Зокрема, два види ціп’яків, що паразитують на щурах, небезпечні для людей.
За рік щур сірий (пацюк) дає 7 поколінь.
Ознаки присутності. Щурячий послід має темний колір, завдовжки досягає 10–14 мм і зазвичай розташований невеликими купками. Одночасна присутність екскрементів великого і малого розмірів уже свідчить про наявність певної популяції гризунів (великі та маленькі тварини). Екскременти найчастіше можна побачити біля джерел їжі для людей або домашніх тварин, або в місцях для сміття чи навколо них.
Інші характерні ознаки, які повинні змусити вас починати боротися зі щурами якомога швидше:
аміачний запах, особливо сильний у закритих місцях;
обгризені поверхні (наприклад проводи або дерев’яні конструкції) — постійний ріст зубів змушує щурів пробувати на смак буквально все;
наявність видимих пошкоджень (погризів) пакувальних матеріалів, мішків, книг;
«бігові доріжки», які являють собою видимі в запилених місцях сліди пересування гризунів;
сліди розмазування вздовж стін або шерсть гризунів уздовж доріжок, у гніздах або біля їжі;
живі або мертві щури;
шуми в темряві, наприклад шкрябання з горища;
гнізда або складені гніздові матеріали в прихованих місцях;
ознаки нори під будинком або господарськими будівлями;
погризені плоди або овочі в теплиці, коморі;
залишки з’їдених яєць у вигляді шматочків шкаралупи;
фіксується зникнення молодняку свійської птиці, знаходяться рештки птахів;
півень, що захищає свою сім’ю і територію, буде мати сліди укусів;
виявлення ушкоджень у сховищах стільників, вуликів, бджолярського інвентарю.
Рис. 4. Зовнішній вигляд пошкодження продуктів та речей щуром сірим (пацюком).
Рис. 5. Нори та отвори, які вказують на наявність щурів.
Не варто чекати, коли заведуться мишоподібні гризуни на складі, в коморі, підсобних приміщеннях чи в курнику, краще запобігти появі даних шкідників.
Необхідно дотримуватись таких заходів:
1) не допускати наявності розсипів зерна та інших харчових продуктів, підтримувати чистоту приміщень й інвентарю, своєчасно проводити прибирання і дезінфекцію;
2) гризуни-шкідники не люблять світло і зазвичай віддають перевагу переміщенню по приміщеннях уночі, тому за можливості слід підтримувати освітлення в темний час доби, особливо в зимовий період;
3) при виявленні нір гризунів негайно їх ліквідувати;
4) після годування птахів забирати рештки їжі, особливо на ніч. Сам корм для птахів чи худоби зберігати в закритих ємностях, під кришками;
5) розміщувати гнізда курей вище над лінією підлоги, щоб гризуни-шкідники не дісталися до них;
6) всі щілини і дірки у фундаменті ззовні приміщень зашпаровувати розчином цементу з додаванням битого скла;
7) при утриманні свиней підлогу свинарника краще забетонувати, якщо настил дерев’яний, то під ним з великою вірогідністю можуть завестись щури;
8) у тваринницьких приміщеннях необхідно підтримувати чистоту: щоденно прибирати, не допускати захаращення прилеглої території та приміщень;
9) боротися з появою гризунів потрібно відразу після виявлення їх присутності в приміщеннях, не відкладаючи на потім. Гризуни завдяки швидкому розмноженню за короткий період часу можуть у декілька разів збільшити свою чисельність, а отже, і шкоду від своєї життєдіяльності;
10) для полегшення доступу з метою полювання хижих тварин (котів, собак, ласок) — природних ворогів гризунів, при складанні мішків у штабелі у складських приміщеннях, між їх стінами і штабелями завжди повинен залишатися прохід;
11) у складських підвальних приміщеннях мають бути засклені вікна або натягнені металеві сітки на них з дрібними комірками; забетоновані всі отвори навколо технічних вводів і проводів (водогінних і каналізаційних труб та електропроводів); натягнені сітки на душники та вентиляційні труби; ліквідовані нори гризунів та отвори у стінах, дверях, порогах, підлогах; встановлені двері, які щільно прилягають до порогів та оббиті жерстю знизу на висоту 30 см;
12) у приміщеннях з бетонованою підлогою та міцним фундаментом щурів завжди менше, ніж у дерев’яних будівлях;
13) при виявленні присутності мишоподібних гризунів застосовувати родентициди.
