Україна

You are here

Share page with AddThis

Основні хвороби садів та виноградних насаджень у сезоні-2021

«Майстерня аграрія»
23.11.2021

 

Автори: Дмитро Тимошенко менеджер з технічної підтримки компанія "Сингента" 

Ольга Жужуян менеджерка Одеського діагностичного центру

Марина Мироненко фахівчиня Одеського діагностичного центру

Основними хворобами садів та виноградних насаджень вважають паршу, плямстості листя (альтернаріоз, клястероспоріоз, кокомікоз), моніліоз, мілдью, оїдіум, антракноз, фомопсис, чорну та сіру гниль.. Останніми роками, також, відмічається ураження садів бактеріальними хворобами. Ураження виноградних насаджень та садів хворобами, насамперед, залежить від інфекційного фону, погодних умов та сортостійкості. За 2021 рік у діагностичних центрах компанії «Сингента» було проаналізовано багато зразків рослинного матеріалу з виноградних насаджень та садів. У цій статті ми хочемо висвітлити інформацію про основні хвороби, які були діагностовані в лабораторних умовах протягом року.)

Альтернарія яблуні (збудник — Alternaria alternata (Fr.) Keissl.). У період цвітіння збудник інфікує квітки, рухається до квітколожа або середини плода, потім перебуває у стані спокою. В міру достигання плоду патоген розвивається в насіннєвій камері, де він має сприятливі умови вологості й живлення. Це викликає гниття серцевини. Плід передчасно забарвлюється, на розрізі в насіннєвій камері добре видно сірий пухнастий міцелій. Інфіковані плоди погано зберігаються, втрачають тургор та стають гіркуватими на смак. Часто хвороба розвивається на фоні ураження плодів підшкірковою плямистістю (гіркою ям- ковістю), сильним побурінням шкірочки, низькотемпературним опіком та іншими функціональними хворобами. Гриб зимує на відмерлих органах дерева — опалому листі та всохлих гілках. Навесні патоген, крім квіток, заражує листя з проявом плямистості. Найбільше уражаються старі або сильно постраждалі від стресів (морозів, вимокання, посухи) дерева. Крім того, гриб активно інфікує листя яблуні через механічні пошкодження, у тому числі спричинені комахами (мінуючою міллю, цикадкою) і кліщами.

Шкодочинність:

  • зниження асиміляційної поверхні, продуктивності рослин та якості плодів;
  • плоди погано зберігаються, втрачають тургор;
  • знижується товарна якість плодів.

Парша яблуні (збудник — Venturia inaequalis (Cooke) G. Winter) уражує листки і плоди, а у груші — листки, плоди й пагони. У дощові роки за невчасного проведення заходів боротьби з паршею вже у середині літа осипається 70–80% листків, а плоди уражуються на 90– 95 %. Діаметр плями може бути від 2 до 13 мм. У яблуні плями переважають з верхнього боку листків, а у груші — з нижнього. На уражених плодах з’являються темні, майже чорні, чітко помітні плями, часто з тріщинами. Вони також вкриті бархатистим нальотом, який пізніше стирається. Під плямою на плоді утворюється опробковіла тканина. Дозрівають і поширюються сумкоспори при вологості й температурі повітря від 7 до 24 ⁰С (оптимум 18–20 ⁰С). Парша проявляється на вегетуючих органах рослин у конідіальній стадії. На грибниці під епідермісом листка суцільними дернинками утворюються оливкові, без перетинок, конідієносці, на яких формуються поодинокі оберненогрушо та яйцеподібні конідії. При їх дозріванні епідерміс тканини рослин розтріскується і конідії легко поширюються на здорові рослини, внаслідок чого відбувається нове зараження рослин. За вегетаційний період збудники парші можуть дати у північних районах 4–6, у південних — 9–10 генерацій конідій.

Шкодочинність:

  • передчасне засихання та осипання листя;
  • плоди уражуються на 90–95 %, стають виродливими і розтріскуються.

Клястероспоріоз кісточкових (збуд- ник — Clasterosporium carpophilum (Lév.)) проявляється на всіх надземних органах рослин: листках, квітках, бруньках, зав’язі, плодах, гілочках і пагонах. На листках спочатку виникають дрібні червонувато-фіолетові або малиново-бурі плями, які збільшуються поступово і досягають у діаметрі до 2–3 мм (рис. 1). Тканина в місцях ураження відмирає і набуває світло-коричневого забарвлення. Пізніше вона випадає, листки стають дірчастими, навколо ді- рок залишається червоно-бура або малинова облямівка. На гілочках, пагонах  і бруньках з’являються невеликі круглі червоно-фіолетові плями. Тканина в місцях плям розтріскується. Із тріщин виділяється клейка рідина, яка застигає і набуває вигляду склоподібного нальоту світло-жовтого або бурого кольору (камедь). Уражені гілочки, пагони і бруньки стають чорними, блискучими і відмирають. Квітки набувають бурого забарвлення, засихають і також відмирають. На зав’язі та плодах утворюються злегка вдавлені, пурпурові дрібні плями. Тканина в місцях плям відмирає і випадає або залишається на плодах у вигляді коростинок.

Рис. 1. Симптоми ураження Clasterosporium carpophilum (Lév.).

Рис. 2. Симптоми ураження Coccomyces hiemali B.B. Higgins.

Рис. 3. Ураження плодів черешні Monilia fructigena (Pers.).

Із тріщин виділяється камедь, яка зразу ж застигає. Плоди черешні, вишні внаслідок ураження стають однобокими, уражена тканина всихається до кісточки. Збудником хвороби є гриб, який належить до класу Deuteromycetes, порядку Hyphomycetales. Розвивається він лише  в конідіальній стадії. Конідієносці колінчасті, короткі, безбарвні або жовто - бурі. Конідії яйцеподібні або оберненобу- лавоподібні, багатоклітинні, спочатку безбарвні, пізніше стають жовто-бурими, розміром 23–65 х 10–1 8 мкм. Джерелом інфекції є грибниця і конідії патогену, які зимують під камеддю в місцях уражень.

Шкодочинність:

  • пригнічення росту і розвитку рослин;
  • зменшення площі фотосинтетичної активної листкової пластинки;
  • зниження кількості та якості урожаю. 

Цитоспороз (збудник — Cytospora leucostoma та Valsaria insitiva (Tode) Ces. & De Not.) уражає абрикос, сливу, пер- сик, черешню і вишню. Збудник поселяється в лубі (тканини пагонів на межі кори і деревини), який стає коричнево-бурим. Захворювання проявляється на верхівках пагонів у вигляді зів’ялого листя та коричневих патьоків і плям на корі. Хвороба поступово «спускається вниз», уражаючи щораз товстіші гілки і, нарешті, стовбур. Уражені гілки висихають. За ураження великих скелетних гілок і стовбура дерево гине. При ураженні абрикосів скорочується тривалість їхнього життя до 5–7 років. Саме абрикоси схильні до цитоспорозу більше, ніж інші кісточкові культури.

Шкодочинність:

  • листя передчасно опадає;
  • знижується врожай, погіршується його якість;
  • передчасне всихання дерева.

Кокомікоз вишні й черешні (Coccomyces hiemali B.B. Higgins) . Збудник хвороби — сумчастий гриб, який найчастіше уражує вишню, черешню, менше антипку, сливу, терен, абрикос (рис. 2). На верхньому боці листка з’являються дрібні плями темно-бурого кольору, на нижньому боці в місцях плями добре видно рожево-білі подушечки конідіального спороношення гриба, які є джерелом вторинної інфекції. Первинні симптоми кокомікозу з’являються в першій половині червня. За період вегетації гриб дає 8–10 генерацій. Інкубаційний період хвороби залежно від погодних умов триває 8–20 днів. Проростають конідії за наявності краплинно-рідинної вологи і при температурі +19–23 ⁰С. Зимує гриб на опалому листі міцеліальними стромами, на яких навесні формуються плодові тіла апотеції з сумками і сумкоспорами. Передчасне масове осипання листя ослаблює рослину, в суворі зими можливе підмерзання дерев.

Шкодочинність:

  • втрата понад 90 % листя призводить до загибелі насаджень;
  • передчасний листопад;
  • формування нетоварної продукції.

Моніліоз (Monilia fructigena (Pers.))  — грибкове захворювання, що уражає фруктові дерева. Існує кілька назв недуги: моніліальний опік або плодова гниль (рис. 3). Збудник — гриб Monilia, який відноситься до класу сумчастих грибів. Міцелії Monilia мікроскопічні, невидимі та численні. Вони легко переносяться вітром й уражають травмовану ділянку кори дерева. У період цвітіння гриб може осідати на маточки суцвіть вишні та інших культур. Поширенню цієї хвороби сприяють волога і холодна погода, а саме, вологість 95–100 % і температура навколишнього повітря +15–18 ⁰С. Затяжна весна, яка супроводжується рясними опадами, є причиною появи хвороби в тих районах, де раніше її не відзначалося.

Шкодочинність:

  • жовтіє і опадає листя;
  • ягода припиняє розвиток, перестає наливатися;
  • плід змінює забарвлення, темніє;
  • м'якоть набуває гіркого смаку;
  • кора покривається сірим нальотом;
  • на гілках утворюються світло-сірі нарости;
  • ягода гниє;
  • всихають квіти.

Мілдью (збудник — Plasmopara viticola Berl. & De Toni) є найбільш небезпечною і найпоширенішою хворобою винограду. Нею уражуються всі зелені частини рослини: пагони, грона, листя, вусики, суцвіття. Характеризується по- явою блідо-зелених або жовтуватих маслянистих плям на листках (рис. 4). У вологу погоду на ураженій тканині з нижньої частини з’являється білий наліт. Пізніше плями стають червонувато-бурими, уражена тканина не- кротизується, після чого ягоди і листя винограду опадають, не виключено й всихання грон і суцвіть рослини. На молодих пагонах, вусиках, квітконіжках формуються видовжені, злегка вдавлені бурі плями, що вкриваються білим нальотом. Квітки в суцвіттях буріють і засихають.   При   ураженні ягід навколо плодоніжки утворюється синювато-фіолетова облямівка, самі ягоди стають темно-бурими, у вологу погоду вкриваються білим нальотом, у суху — деформуються та засихають. Ягоди уражуються лише в молодому віці. Джерело первинної інфекції — ооспори гриба, які зимують в опалих уражених листках та ягодах. Вторинне ураження — літні зооспорангії. Розвитку хвороби сприяють волога погода, роса, тумани та перепади температури повітря (11–30 ⁰С).

Шкодочинність:

  • зниження асиміляційної поверхні, про- дуктивності рослин та якості ягід;
  • падає зимостійкість рослин;
  • недобори і втрати врожаю ягід сяга- ють до 80 %;
  • вино, приготоване з уражених грон, є частково некондиційним, має підвищену кислотність, знижену цукристість.

Борошниста    роса    (збудник   — Erysiphe necator Schwein.), або оїдіум проявляється у роки зі спекотним літом та уражує всі зелені частини рослини. На листі спочатку з’являються дрібні світлі плями, які поступово покриваються попелясто-сірим борошнистим нальотом. На пагонах формуються темно-коричневі розпливчасті плями, які після здерев’яніння набувають червонувато-коричневих чітких контурів. Під час ураження зелених ягід на їх поверхні з’являються коричневі дрібні плями з борошнистим нальотом, ягоди припиняють ріст і розвиток, темнішають, твердіють та засихають, а у вологу погоду загнивають (рис. 5). У спекотну погоду уражені рослини мають запах гнилої риби. Джерело інфекції — уражені пагони рослин, у бруньках яких зимує грибниця патогену, а навесні — конідіальне спороношення. Розвитку хвороби сприяє чергування засушливих і вологих періодів (температура 5–40 ⁰С, вологість повітря 25–100 %). У краплинній волозі конідії не проростають.

Шкодочинність хвороби:

  • зменшення асиміляційної поверхні, зниження врожаю і його якості;
  • уражені пагони вимерзають за незначного зниження температури;
  • уражені ягоди розтріскуються, загнивають і стають непридатними для вживання.

Рис. 4. Симптоми ураження Plasmopara viticola Berl. & De Toni.

 

Рис. 5. Симптоми ураження Erysiphe necator Schwein.

Антракноз (збудник — Elsinoe ampelina Shear) уражує ягоди та всі зелені частини виноградного куща. На листках з’яв ляються сірі або бурі плями різної форми з червоно-бурою облямівкою. Уражена тканина в суху погоду розтріскується і випадає, утворюється дірчастість листків. На ягодах плями злегка вдавлені, округлі, коричневі з фіолетовим відтінком, пізніше — сірі з темно-фіолетовою облямівкою. На молодих пагонах утворюються невеликі коричневі або бурі плями, які з часом витягуються в довжину, заглиблюються у тканину у вигляді виразок з бурою облямівкою. Джерело інфекції — уражені рослини і рештки з конідіальним і сумчастим спороношенням, оїдіями та цистами. Розвитку хвороби сприяють температура 11–40 ⁰С (оптимум 23– 32 ⁰С) та часті дощі. У другій половині літа розповсюдження хвороби зупиняється через припинення дощів.

Шкодочинність:

  • уражені пагони стають крихкими і ла- маються від незначного вітру;
  • пагони повільно визрівають і часто вимерзають;
  • уражені кущі відстають у рості, через 3–4 роки після ураження гинуть;
  • знижується урожай ягід.

Перші симптоми чорної гнилі (збудник — Phyllosticta ampelicida (Engelm.)) з'являються на молодих ягодах і мають вигляд білуватих плям. На відміну від ураження оїдіумом наліт на ягодах щільний, повстяний з сіруватим відтінком, навіть за сильного ураження ягоди не розтріскуються. При високій вологості роз вивається мокра гниль ягід. Відмінна ознака чорної гнилі — уражені ягоди довго не опадають, а залишаються висіти на гронах. Масове опадання ягід відбувається переважно в період дозрівання. На уражених листках розвивається сухий некроз у вигляді округлих плям кремового або світло-бурого кольору з більш темною облямівкою. На уражених молодих пагонах помітні поздовжні некрози у вигляді чорних штрихів завдовжки 2–20 мм. Згодом вони збільшуються в розмірах, кора в центрі розтріскується. Джерело первинної інфекції — аскоспори. Вторинне зараження відбувається при вивільненні пікноспор з пікнід, що перезимували, або пікнід, що сформувалися пізніше. Пікноспори поширюються краплями дощу і вітром. Для їх проростання необхідні оптимальна температура 25–27 ⁰С і наявність крапель води.

Шкодочинність:

  • спричинює втрати врожаю до 80 %;
  • уражені ягоди всихають, зморщують ся, опадають.

Сіра гниль (збудник — Botrytis cinerea (Pers.)) проявляється на ягодах під час  достигання, в міру збільшення цукристості соку. В умовах високої вологості розвивається на листках, їхніх черешках, пагонах і суцвіттях, на зелених ягодах, а також на саджанцях під час їх зберігання. На листках з’являються бурі плями — відмерлі частини, які у вологу погоду вкриваються грибним нальотом. Під час дозрівання ягоди буріють, покриваються сірим пліснявим нальотом, розм’якшуються. Джерело інфекції - уражені ягоди, що осипалися, листки, пагони, рослинні рештки, на яких гриб зберігається у формі склероціїв, та конідіальне спороношення. Розвитку хвороби сприяють високі волога й температура. Ураження ягід зростає після фізіологічного розтріскування, пошкодження їх шкідниками або градом та ураження оїдіумом.

Шкодочинність хвороби:

  • зниження врожаю на 50–60 %;
  • уражені ягоди кислі, з неприємним запахом плісняви, непридатні для приготування вина;
  • вина з хворих ягід мають неприємний запах, швидко прокисають.

Ознаки фомопсису (збудник — Phomopsi viticola (Sacc.)) проявляються як на зелених, так і на здерев’янілих органах рослин. Перші ознаки спостерігаються на вузлах однорічних пагонів у вигляді чорно-бурих округлих цяток, які пізніше утворюють поздовжні смуги. На листках виникають дрібні темно-коричневі плями з зеленувато-жовтою облямівкою. Іноді уражуються дозрілі ягоди, які стають темно-фіолетовими. На здерев’янілих однорічних пагонах та багаторічній деревині, лозі, штамбах хвороба викликає знебарвлення кори, на ділянках якої утворюються плодові тіла гриба — пікніди (рис. 6). Джерело інфекції —  уражена деревина рослин і кора з грибницею гриба та пікноспори навесні. Розвитку хвороби сприяє висока вологість повітря і температура 15–35 ⁰С (оптимум — 23 ⁰С).

Шкодочинність:

  • деформація і передчасне відмирання уражених листків
  • уражені пагони ламаються, частина їх вимерзає в зимовий період;
  • уражена лоза є непридатною для ви- рощування саджанців.

Рис. 6. Симптоми ураження Phomopsis viticola Sacc.

Для ефективного захисту садових культур та винограду необхідно пам’ятати основні правила. Це комплексний захист, який включає не тільки профілактичні та лікувальні обприскування, а й діагностування хвороб і правильний вибір препарату.

Для прикладу, профілактична обробка препаратом Скор® у період цвітіння попередить зараження альтернарією яблуні, а в суміші з фунгіцидом Хорус® , Скор® буде ще й ефективним проти моніліального опіку. Також він вирізняється лікувальними властивостями і є ефективним проти парші на яблуні та різних плямистостей листя кісточкових. Більш універсальний препарат — Циделі™ Топ, що добре спрацює як проти парші яблуні, так і борошнистої роси. Від різних гнилей високоефективним є Світч®, який дозволено використовувати на багатьох культурах, зокрема і ягодах винограду. При захисті виноградників неможливо обійтися без препаратів Пергадо® R та Ридоміл® Голд МЦ, ефективних проти мілдью, антракнозу, чорної плямистості, а також без Квадріс®, Діналі® й Топаз® для контролю оїдіуму.