Статистика діагностування видового складу хвороб на сої та методи боротьби з ними
Автори:
Катерина Даценко, менеджерка лабораторії Хмельницького діагностичного центру
Тетяна Парфенюк, молодша фахівчиня лабораторії Хмельницького діагностичного центру
Олександр Соловйов, менеджер з технічної підтримки, напрям «Фунгіциди на технічних і зернобобових культурах», компанія «Сингента»
Феномен сої полягає в тому, що в ній за один вегетаційний період синтезується два врожаї — білка та олії, а також майже всі органічні речовини, що є в рослинному світі, тому цю культуру часто називають «золотим зерном» або «рослинним м’ясом». Вона містить усі 8 необхідних людині амінокислот, а білок складає до 50 % маси, що робить її рослинним лідером. Соєва олія використовується як основа для екологічних фарб із низьким вмістом летких органічних сполук (ЛОС).
Сьогодні соя забезпечує нашій країні статус одного з ключових гравців на світовому ринку продовольства і перше місце в Європі за обсягами виробництва, що робить нас головним постачальником цієї сировини для європейських переробних заводів.
Проте, завдяки високому вмісту протеїну та вологи в тканинах, соя надзвичайно вразлива до широкого спектра патогенів — від грибів до вірусів. У цій статті ми розглянемо саме грибні хвороби сої, які набули найбільшого поширення у посівах протягом 2023–2025 років, згідно з даними діагностичних центрів компанії «Сингента», і методи боротьби з ними.
За останні три сезони (2023–2025 рр.) під час фітоекспертизи рослинного матеріалу сої найчастіше виявляли альтернаріоз, збудником якого є мітоспорові гриби з роду Alternaria spp. Альтернарія вважається напівсапрофітом — уражує ослаблені рослини і може виникати як наслідок вторинного інфікування. Патоген може інфікувати рослину на всіх етапах вегетації, та найнебезпечнішим періодом є дозрівання насіння, коли основний удар припадає саме на боби. На листкових пластинах і бобах проявляється у вигляді округлих плям майже темно-бурого кольору з концентричною зональністю. З часом утворюється суцільний оксамитовий наліт оливкового кольору — конідіальне спороношення гриба. Сприятливі умови для поширення збудника: різкі коливання вологості та температури повітря, рясні роси, пошкодження рослин шкідниками та/або градом. Внаслідок ураження альтернаріозом бобів насіння стає щуплим і зморшкуватим, схожість знижується. У період епіфітотій насіння стає непридатним для переробки на олію, через наявність гіркого присмаку.
Фото 1. Альтернаріоз.
Септоріоз (іржаста плямистість) — щорічно стабільно діагностується у посівах сої, переважно стартує з нижнього ярусу рослин. Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Septoria glycinae, який під час вегетації поширюється пікноспорами. Інфекція зберігається на рослинних рештках у вигляді пікнід. Навесні пікноспори розносяться з краплями дощу на нижні листки. Оптимальні умови для розвитку хвороби — температура в межах 22–28 0С і висока вологість (80–100 %). Характерною особливістю є «вибухове» поширення у фазу бутонізації та початку наливу бобів. На листкових пластинах утворюються численні дрібні (1–4 мм) кутасті плями темно-коричневого кольору. Головна небезпека — стрімка дефоліація нижнього та середнього ярусів, що призводить до порушення перерозподілу пластичних речовин до бобів. Як наслідок, скорочується період наливу зерна, недобір уражаю може становити 15–30 % і більше, переважно через зменшення маси 1000 насінин.
Фото 2. Септоріоз.
Одна з найбільш шкодочинних хвороб сої — пероноспороз. Поширений по всій території культивування сої, проте найзгубнішого впливу завдає у Поліссі та Лісостепу, де рівень вологості вищий. Масове поширення пероноспорозу виникає протягом вегетації, внаслідок ураження спорами збудника. На листкових пластинах з’являються хлоротичні плями неправильної форми, які з часом стають бурого кольору, а на нижньому боці утворюється сіруватий наліт — конідіальне спороношення гриба. Надто уражене листя передчасно засихає та відмирає.
Окрім втрати асиміляційної поверхні, пероноспороз спричиняє опадання квіток та молодих бобів. При ураженні бобів внутрішні стінки стулок і насіння покриваються білуватим нальотом ооспор гриба.
Фото 3. Пероноспороз
Діагностування церкоспорозу в посівах сої відбувається щорічно, він поширений по всій території України і ще декілька років тому перейшов у категорію економічно значущих. Основним джерелом інфекції є конідії від ураженого насіння та надземних рослинних решток.
У посівах сої зазвичай діагностують два види збудника: Cercospora sojina (сіра плямистість) і Cercospora kikuchii (пурпуровий церкоспороз). Для С. sojina характерне утворення «вічок» — світлих плям із вираженою темною облямівкою, які є ключовою ознакою для візуальної діагностики. Це захворювання поширене на середніх етапах вегетації та уражує листя, черешки, стебла, боби й насіння. За сильного ураження листя засихає і передчасно опадає. Тепла й волога погода сприяє споруляції збудника, тимчасом як дощова погода допомагає поширенню конідій.
Фото 4. Церкоспороз (сіра плямистість).
Більш небезпечний вид C. kikuchii, що є збудником пурпурового церкоспорозу. Хвороба переважно поширена на пізніх етапах вегетації та може уражувати листя, стебла, боби і насіння. Унікальність пурпурового церкоспорозу полягає в його залежності від світла. На листкових пластинах верхнього ярусу, які найбільше підпадають під дію сонця, з’являються плями неправильної форми фіолетового кольору з мідним відтінком. Унаслідок некрозів листя виникає дефоліація, яку підсилює ураження черешків. На насінні ж з’являються плями характерного кольору, від світло-рожевого до темно-фіолетового, а насіннєва оболонка часто стає шорсткою і розтріскується.
Життєдіяльність збудника C. kikuchii також пов’язана з виділенням специфічного токсину — церкоспорину. Під впливом сонячного світла токсин активується і провокує руйнівні окислювальні процеси в тканинах рослин, що, своєю чергою, призводить до деградації клітинних мембран. Внаслідок цього процесу з’являється характерний пурпуровий пігмент і втрачається здатність рослин до фотосинтезу, що призводить до зниження якості насіння і втрат урожаю.
Фото 5. Пурпуровий церкоспороз.
Аскохітоз — хвороба менш поширена на сої, ніж на решті бобових культур, але зустрічається повсюдно, у всіх регіонах вирощування. Проявляється від сходів до дозрівання на всіх надземних органах рослини, але найбільш небезпечний у фазу цвітіння — початок дозрівання. Поширюється гриб пікноспорами; тепла погода (20–24 0С) і чергування вологих та сухих періодів сприяють інтенсивному розвитку аскохітозу. На листі утворюються великі округлі плями у вигляді концентричного кола, які часто розтріскуються, утворюючи отвори. На стеблах аскохітоз проявляється у вигляді видовжених виразок, що спричинює ламкість стебла й вилягання посівів. При ранньому ураженні сім’ядоль і першої пари справжніх листків рослина суттєво відстає в рості та розвитку, часом гине, внаслідок чого спостерігається зрідження посівів.
Фото 6. Аскохітоз
Корінеспороз тривалий час вважався другорядною хворобою, проте за останні роки спостерігається тенденція до збільшення частоти його діагностування у посівах сої. Така динаміка свідчить про адаптацію патогену до локальних кліматичних умов і накопичення інфекційного потенціалу в рослинних рештках.
Згідно з результатами фітопатологічного аналізу, ураження корінеспорозом переважно діагностується на листі нижнього та середнього ярусів. На листкових пластинах з’являються округлі плями від 2 до 20 мм у діаметрі темно-коричневого або буро-червоного забарвлення. Ці плями також мають концентричну зональність, навколо формується жовта облямівка. На стеблі та бобах проявляється у вигляді подовжених коричневих плям. За інтенсивного ураження спостерігається дефоліація листя нижнього і середнього ярусів. Corynespora cassiicola є факультативним сапротрофом і здатний виживати на широкому спектрі рослин-господарів. Оптимальні умови для розвитку хвороби — висока відносна вологість повітря (більше ніж 80 %), тривалий період зволоження листа і температурний режим у межах 25–30 0С.
Фото 7. Корінеспороз.
Також у посівах сої діагностується ураження білою гниллю (склеротиніозом) та сірою гниллю, які мають багато спільних характеристик, але відрізняються за типом збудника і зовнішніми ознаками прояву. Sclerotinia sclerotiorum і Botrytis cinerea — це неспецифічні поліфаги, які уражують сотні видів рослин і призводять до передчасного відмирання рослин та значного погіршення якості насіння. Джерелами інфекції є рослинні рештки, ґрунт і заражене насіння.
Стратегія фунгіцидного захисту сої від основних хвороб
Ефективна система фунгіцидного захисту сої має базуватися на розумінні біологічних особливостей патогенів та орієнтовному часі їх появи протягом вегетації культури. Зважаючи на комплексний характер ураження рослин різними збудниками, стратегія захисту повинна забезпечувати контроль як ранніх, так і пізніх інфекцій.
Захист сої від грибних хвороб починається з передпосівної обробки насіннєвого матеріалу комбінованими протруйниками на основі металаксилу, флудиоксонілу в поєднанні з Седаксаном™ для захисту проростків від фузаріозу, пероноспорозу і склеротиніозу протягом ранніх фаз вегетації.
У фазу формування 2–3 трійчастих листків (V2–V3) за наявності сприятливих для розвитку пероноспорозу умов доцільне превентивне внесення фунгіцидів на основі металаксилу або стробілуринів в ефективному дозуванні. Ця обробка особливо важлива для ранніх посівів за підвищеної вологості. За ризику розвитку септоріозу слід провести обробки комбінованими препаратами, що містять речовини з груп триазолів та стробілуринів (Амістар® Голд).
Фаза бутонізації (R1) є критичним періодом для проведення фунгіцидної обробки проти листкових хвороб. На цьому етапі рекомендовано використання комбінованих препаратів на основі стробілуринів з триазолами (Амістар Екстра®, Амістар® Голд), що забезпечать контроль септоріозу й округлого церкоспорозу, а також профілактику склеротиніозу. Особливу увагу варто приділяти якісному покриттю нижнього ярусу рослин.
Період цвітіння (R2) характеризується підвищеним ризиком розвитку склеротиніозу, тому захист має базуватися на застосуванні захисних фунгіцидів з вираженою дією проти цього патогену (Міравіс® Дуо), а також листкових хвороб (септоріозу, церкоспорозу), що будуть продовжувати свій розвиток надалі.
На етапі завершення цвітіння — формування бобів (R3–R4) акцент захисту зміщується на контроль пурпурного церкоспорозу. Іншими об’єктами можуть виступати склеротиніоз та вплив на якісні показники насіння. При доборі фунгіцидів та норм їх застосування важливо пам’ятати про рекомендований період очікування від обробки до збирання врожаю і погодні умови, що разом можуть вплинути на рівень залишків діючих речовин і компонентів формуляції в урожаї, адже це важливо при його експорті.
Всі вказані фази і препарати не є обов’язковими і мають бути використані за необхідності (за сприятливих для розвитку хвороб умов) і з огляду на потенційну врожайність та окупність планованих заходів.
Ефективність фунгіцидного захисту значною мірою залежить від багатьох чинників, як от чутливість сорту, якість нанесення робочого розчину на цільовий об’єкт, фаза розвитку культури на момент внесення, ефективність фунгіцидів проти цільового патогену та терміни обробки, які мають базуватися на ймовірних строках появи хвороби на полі.
Міравіс® Дуо як оптимальне рішення в системі захисту сої від комплексу хвороб
Соя, як стратегічно важлива олійна культура, потребує надійного захисту від комплексу хвороб, що можуть суттєво знижувати її продуктивність. Особливості патогенезу основних збудників, їх здатність до швидкого поширення й труднощі з діагностуванням створюють значні виклики при плануванні фунгіцидних обробок. У цьому контексті особливої ваги набуває вибір препарату з оптимальним поєднанням тривалості захисної дії та широти спектра контрольованих патогенів.
Фунгіцид Міравіс® Дуо, що містить інноваційну діючу речовину Адепідин® у комбінації з дифеноконазолом, має важливі для нас характеристики, зокрема тривалість захисної дії. Завдяки особливим властивостям молекули Адепідин® препарат формує стабільні депо діючої речовини в тканинах рослини, що забезпечує дію протягом тривалого періоду й дозволяє захистити культуру в критичні періоди розвитку хвороб.
Широкий спектр біологічної активності Міравіс® Дуо охоплює більшість економічно значущих хвороб сої. Препарат ефективно контролює септоріоз, види церкоспорозу та склеротиніоз, що зазвичай потребують окремих підходів у протидії їх поширенню. Така універсальність дії особливо важлива з огляду на складність прогнозування домінуючого патогенного комплексу в конкретних агрокліматичних умовах. Швидке проникнення діючих речовин у тканини рослини забезпечує стійкість до змивання опадами, що досить актуально в періоди нестабільних погодних умов.
Таким чином, як бачимо, Міравіс® Дуо — це інноваційне рішення в захисті сої, що відповідає сучасним викликам інтенсивного вирощування культури. Поєднання тривалого періоду захисної дії з широким спектром контрольованих патогенів робить його ефективним інструментом оптимізації фунгіцидного захисту та забезпечення стабільно високих урожаїв сої з необхідними якісними показниками, що і є нашою основною метою.
