Оцінка стану озимих культур після перезимівлі та прогноз фітосанітарних ризиків
Цьогорічна зима стала для озимих культур не просто періодом спокою, а справжнім випробуванням на витривалість, де кожен метеорологічний цикл залишив відбиток на майбутньому врожаї.
У західних та північних областях зі стійким сніговим покривом рослини були захищені від морозів, проте тривале перебування під снігом при плюсових температурах ґрунту спровокувало активне дихання та виснаження вуглеводних запасів. Це, своєю чергою, призвело до того, що перед весняним відновленням вегетації ми маємо посіви з низьким осмотичним тиском клітинного соку, що автоматично робить їх вразливими для факультативних паразитів. Дещо загрозливіша ситуація спостерігалася у південних областях, де снігового покриву практично не було, або його висота не перевищувала 3–5 см, а морози вдарили по полях. За таких умов спостерігалося промерзання ґрунту і температура вузла кущення опустилася до показників, близьких до межі виживання — нижче -12°C. Водночас у центральних та східних областях України температурні коливання на фоні опадів призвели до утворення притертої льодової кірки, що обмежило газообмін і створило умови для гіпоксії (кисневе голодування). Такі обставини спричинили зниження природного імунітету рослин і сформували сприятливий фон для раннього розвитку патогенної мікрофлори.
Щоб отримати підтверджені дані щодо оцінки перезимівлі зернових культур, на базі діагностичних центрів «Сингента» було проведено комплексні дослідження зразків, відібраних з різних агрокліматичних зон України клієнтами й представниками компанії. Першим та основним етапом став класичний метод монолітів, за допомогою якого ми можемо змоделювати процес відновлення вегетації в контрольованих умовах. Відібрані зразки проходили адаптацію у два етапи: спочатку поступове розморожування при +8–10°C для уникнення температурного шоку, а потім витримування у вегетаційній кімнаті при +18–20 °C. Такий підхід дає змогу провести детальну оцінку не лише фактичного виживання рослин, а й ступеня ураження прихованими патогенами, що часто є непомітними при візуальному огляді в полі.
На другому й додатковому етапі фахівці діагностичних центрів використовували експрес-метод пророщування у воді (рис. 1) для швидкого моніторингу стану вузла кущення, коли часу обмаль і рішення потрібне якнайшвидше. Цей метод найбільш інформативний для полів, що постраждали від льодової кірки. Після поступового розморожування монолітів, ретельного промивання кореневої системи та обрізки коренів з вегетативною масою рослини витримувалися у слабкому (2–3 %) розчині цукру. Зразки знаходилися у кліматичній камері з підтримкою стабільного гідротермічного режиму. Вже за 48–72 год вимірювання приросту центрального листка дозволило чітко диференціювати живі рослини.
На прикладі Хмельницької обл. стан перезимівлі озимого ячменю у першій декаді лютого 2026 року оцінюється як добрий, що зумовлено наявністю снігового покриву в періоди критичних заморозків. Лабораторні дослідження підтверджують високу життєздатність посівів: у 87 % рослин зафіксовано активне відростання вегетативної маси, а понад 78 % рослин зі зразків продемонстрували інтенсивне відновлення кореневої системи вже на 5-ту добу проведення експрес-методу пророщування.
Своєю чергою, результати лабораторних досліджень дозволяють нам спрогнозувати майбутні фітосанітарні ризики з початком відновлення весняної вегетації. Головною загрозою для регіонів з високим і стабільним сніговим покривом стануть тифульоз (Typhula incarnata) та снігова пліснява (Microdochium nivale) (рис. 2 і 3). Ризик ураження тифульозом пропорційно зростає з тривалістю наявності снігового покриву на посівах (найбільша небезпека, де сніг лежав понад 45–60 днів). Максимальний розвиток симптомів на рослинах спостерігається через 3–4 тижні після відновлення вегетації. Ураження патогеном призводить до повного відмирання вузла кущення. Снігова пліснява ж найбільш небезпечна при температурі від 0 до +5° C під снігом. Переважно уражує вегетативну масу, при цьому вузол кущення здебільшого залишається живим.
У західних областях, на Поліссі та частково в Лісостепу існує високий ризик ураження посівів озимих зернових ринхоспоріозом (Rhynchosporium secalis)(рис. 4), через підвищення температур і дощі в кінці зими, що призвели до інтенсивного танення снігового покриву і, як наслідок, до часткового підтоплення посівних площ. На листках і пагонах захворювання проявляється у вигляді овальних водянистих плям сіро-зеленого кольору. На початку весни хвороба часто має вогнищевий характер і проявляється плямами на полі, які поступово зливаються в суцільне ураження.
Паралельно із загрозою ринхоспоріозу зберігається ризик масового поширення борошнистої роси (Blumeria graminis) (рис. 5). Активний патогенез збудника спостерігається за температури +5–10° C, а за наявності високої вологості в ґрунті призведе до появи характерного павутинного нальоту на листкових пластинах та піхвах нижнього ярусу рослин. Характерна небезпека існує для посівів з високим рівнем азотного живлення у зв’язку з інтенсивним ростом вегетативної маси.
На особливу увагу заслуговує проблематика розвитку септоріозу (Septoria tritici) (рис. 6), ураження яким наші ДЦ діагностували ще в осінній період, починаючи з фази ВВСН 12–13. Тому після відновлення вегетації слід очікувати, що збережений інфекційний запас стане джерелом стрімкого перезараження.
Додатково прогнозується активізація гельмінтоспоріозних плямистостей. При проведенні фітоекспертизи рослинного матеріалу монолітів, що досліджувалися, найбільш поширеними на листкових пластинах були сітчаста (Pyrenophora teres) і темно-бура (Bipolaris sorokiniana) плямистості (рис. 7 і 8), локалізовані на сформованих з осені листках. Ці патогени особливо небезпечні для озимого ячменю з огляду на вже сформований інфекційний фон та виснаженість посівів після перезимівлі. Очікується, що характерні прояви захворювань з’являться на молодому прирості при перших стабільних плюсових температурах. Основною проблемою при візуальному діагностуванні посівів є те, що початкові симптоми майже повністю збігаються і відрізнити їх можна лише за допомогою мікроскопіювання.
У пізньовесняний період залишається ризик ураження іржею (Puccinia recondita) (рис. 9), активність якої корелює зі зростанням температур. Іржа здатна до масового поширення повітрям, а за наявності ранкової роси та тепла може вже за 7–10 днів призвести до стрімкого «згоряння» листкових пластин.
У нинішніх умовах українським аграріям дедалі складніше шукати ефективну технологію захисту від хвороб посівів озимих зернових. Тож ми зібрали основні рекомендації з оптимального захисту останніх.
Обираючи фунгіциди для захисту зернових культур у фазу ВВСН 23–31 (Т0–Т1), слід зважати на такі надзвичайно важливі характеристики:
Препарат повинен забезпечувати тривалу захисну дію і володіти широким спектром контрольованих хвороб.
Необхідно використовувати комбіновані препарати, діючі речовини яких із різних хімічних класів та ефективно контролюють збудника на різних етапах його розвитку.
Слід дотримуватися антирезистентних рекомендацій як щодо вибору препарату, так і його норми застосування.
Препарат повинен бути ефективним за нестабільних погодних умов ранньої весни.
Препарат має бути безпечним для використання в бакових сумішах із гербіцидами, регуляторами росту й іншими компонентами.
Для захисту пшениці та ячменю від борошнистої роси, бурої й жовтої іржі, септоріозу, гельмінтоспоріозів і ринхоспоріозу рекомендуємо застосовувати Тілт® Турбо у фазу Т0–Т1 (ВВСН 23-31) у нормі 0,8–1,0 л/га. Унікальність цього препарату в тому, що ефективність захисної та лікувальної дій фенпропідину починається вже за середньодобової температури повітря +5–8 °C. Крім профілактичної та лікувальної дій, Тілт® Турбо справляє чітко виражений стоп-ефект на розвиток цих хвороб.
Для захисту пшениці озимої у фазу Т1 (ВВСН 30–31) від широкого спектра хвороб правильним рішенням буде фунгіцид Амістар® Екстра в нормі 0,5–0,75 л/га, за стабілізації температурного режиму на рівні +10–12 °C.
Поєднання азоксистробіну з ципроконазолом забезпечує надійний і тривалий захист та чітко виражену превентивну й швидку лікувальну дії проти широкого спектра хвороб (септоріозу, борошнистої роси, іржі, плямистостей, альтернаріозу та ін.).
Амістар® Екстра — препарат, який уже тривалий час є одним із лідерів у захисті польових культур в Україні та світі, має унікальні властивості серед стробілуринвмісних препаратів за спектром контрольованих хвороб і тривалістю дії.
Посіви, у яких добрий стан розвитку, інтенсивно формується вторинна коренева система і які вже, як правило, вийшли на оптимальну густоту продуктивного кущення, потребують особливої уваги. Саме тому на цьому етапі варто використовувати регулятор росту Моддус® або Моддус® Старт у фазу ВВСН 29–31 у нормі 0,2–0,5 л/га на початку видовження стебла.
Таке внесення забезпечить:
вкорочення і зміцнення стебла;
покращення і збільшення кореневої системи;
покращення (збалансовує) продуктивного стеблостою;
призупинення швидкого проходження фаз розвитку, що позитивно впливає на «вирівнювання» посівів та формування майбутнього врожаю.
Посіви, у яких слабкий стан розвитку, потребують ранішого застосування регуляторів росту, щоб стимулювати весняне кущення й розвиток кореневої системи. Проте слід пам’ятати, що різні сорти можуть мати різну реакцію на ранньовесняне стимулювання кущення. Зазвичай більшість сортів вітчизняної та іноземної селекції добре відгукуються на застосування Моддус® Старт у фазу ВВСН 13–22 у нормі 0,2–0,3 л/га.
Таке внесення забезпечить:
покращення і збільшення кореневої системи;
покращення (збільшення) продуктивного кущення;
забезпечення дружного розвитку посівів;
ефективніше використання рослиною вологи і поживних речовин.
Важливо пам’ятати, що регулятори росту, як і будь-які інші пестициди, не можна застосовувати, якщо посіви перебувають під дією стресових умов.
Моддус® і Моддус® Старт — це набагато більше, ніж регулятори росту, за фізіологічною дією вони належать до поліфункціональних рістрегуляторів і залежно від термінів внесення здатні вирішувати безліч завдань у програмуванні врожаю. Завдяки цьому вони є незамінним ресурсом в отриманні вищої врожайності й більшого прибутку з кожного гектара.
Розглянемо рекомендації для двох сценаріїв розвитку посівів.
1. Сценарій перший. Посіви після ранніх попередників — гороху, ріпаку або колосових. Вони чудово розкущені, мають сформовані 2–3 стебла (іноді навіть більше). Робота з такими посівами має свої особливості, а саме: через температурні коливання, нерівномірне вологозабезпечення восени і надмірне зволоження в зимовий період ми вже чітко бачимо нерівномірний розвиток, а також у нижньому ярусі на старих листках уже «прокидаються» борошниста роса й септоріоз.
Що робити та які наші дії зараз? Не чекаємо стабільного тепла +15 °С! Нам необхідно спрацювати на випередження.
Наша рекомендація — комбінація Тілт® Турбо в нормі 0,8–1,0 л/га і Моддус® Старт 0,3–0,5 л/га. Ця бакова суміш ефективна вже при +6–8 °С. Тілт® Турбо миттєво зупиняє ранні хвороби, а Моддус® Старт вирівнює посіви, роблячи їх дружними. Це ідеальний старт у фазу ВВСН 25–31.
2. Сценарій другий. Поля після соняшнику, кукурудзи чи сої. Тут ситуація інша. Рослини перебувають у фазі ВВСН 11–21 (від одного листка до початку кущення). Хвороб ми поки що не бачимо, але рослинам потрібен потужний стимул для старту формування високих і якісних урожаїв.
Наша рекомендація — використання Амістар® Екстра 0,5–0,75 л/га в парі з Моддус® або Моддус® Старт 0,3–0,4 л/га. Важливе уточнення, очікуємо фазу ВВСН 29–31 (кінець кущення — початок виходу в трубку) та середньодобову температуру +10–12° С. Амістар® Екстра забезпечить не лише надійний і тривалий захист, а й позитивний фізіологічний ефект для розвитку посівів.
Фунгіцидний захист і регулятори росту — це неодмінні й важливі складники технології вирощування озимих зернових культур задля розкриття максимального потенціалу культури та отримання високих і якісних урожаїв.
