Живемо в різних країнах, але любимо одну справу
Інтерв’ю з канадським фермером родом із Тернопільщини Кортні Солоненко
Спілкувалася Мар’яна Швай, менеджер з маркетингу «Сингента»
— Доброго ранку. Пане Кортні, у Канаді зараз шоста ранку, ви рання пташка! Це звично для вас — прокидатися в такий час?
— Так, зазвичай я встаю щоранку о п’ятій і раніше. Прокидаюся, йду в спортзал, потім з’ясовую, що в нас на сьогодні.
— Це коли людина прокидається і починає кип’ятити воду, готувати сніданок, співати й будити всіх удома?
— Так! (Сміється.) Це про мене.
— Пане Кортні, розкажіть, будь ласка, про свою історію, історію сім’ї, адже ви живете в Канаді, а маєте українське коріння.
— Так, наші предки переїхали сюди в кінці ХІХ сторіччя й оселилися в районі, який називається Сторнвей. Саме тут вони почали займатися фермерством. Тобто наша родина тут з кінця ХІХ сторіччя, родинне господарство переходить від батьків до синів. Відтоді, хай там як нам жилося, ми нікуди звідси не переїжджали.
Сторнвей, Саскачеван
— І ви власник і керівник великої ферми, так?
— Так, мій батько займався фермерством, а потім я перебрав його справу. Хоча радше не перебрав на себе справи, а ніби вступив у бізнес. Потім 2002 року приєднався мій брат. Однак після того як у 2013 батько потрапив у дорожню пригоду, вже працювали ми з братом. Він добре навчив нас.
Кортні Солоненко (зліва) разом із братом
— Розкажіть детальніше про своє господарство
— Ми працюємо на сірих чорноземах. Це наша власність і джерело наших проблем. У нас 16 500 акрів (6 677 га), із них 10 000 акрів (4 046 га) належать нам, а ще 6500 (2 630 га) ми орендуємо. Ґрунти у нас на різних ділянках варіюються. На орендованих ділянках солонцюватий чорнозем. Це дуже жирний ґрунт, багатий на органічні речовини, вміст яких сягає 10–11 %. Є й інші ґрунти, як-от суглинок: він чорноземний із часткою глини, у ньому трохи менше органічних речовин, десь 7–8 %, і товщина його верхнього шару — лише 6 дюймів. Є ще такий ґрунт, який ми називаємо глиною, він містить до 4 % органічних речовин. Тому ми стараємося підібрати сівозміну з огляду на ці типи ґрунтів, так, щоб певні культури краще родили. Проте нам хочеться, щоб вони родили й на інших ґрунтах. Ми розробляємо сівозміну з урахуванням хвороб, шкідників тощо.
Що ж до рельєфу, то частина наших земель повністю рівнинна, а окремі ділянки досить горбисті. У нас також є землі, де багато низинних ділянок, але вони неприбуткові у вирощуванні.
— Ви казали, що сівозміна залежить від типу ґрунту, а я хочу ще запитати про рівень вологи, бо в Україні це теж дуже важливо.
— Так, багато наших глинистих ґрунтів справді добре втримують вологу. Раніше ми вважали, що у них достатній рівень зволоження — у нас випадало досить дощів для доброго врожаю. Зазвичай випадало від 6 (152 мм) до 18 дюймів (457 мм см), але останні три роки відбулися певні зміни, і тепер у нас десь по 3–4 (70–100 мм) дюйми рівень опадів. Тому ми завжди практикували систему нульового обробітку ґрунту.
Зазвичай у нас досить снігу й дощів узимку. Однак цьогоріч сніг ледь покрив стерню, можна говорити десь про 6–7 (м 152-177 мм) дюймів вологи, і він швидко розтанув. Недавно у нас була завірюха, намело до 3 дюймів снігу. А нам потрібна органічна волога, у нас працюють зонди ґрунту John Deer на окремих ділянках, і ми можемо стежити за рівнем вологи. Коли минулої осені ми витягли зонди, рівень вологи там був фактично на нулі. Саме про це я й казав. Можливо, того, що наразі є, і достатньо для початку росту рослин, але нам потрібно набагато більше дощів.
Ми можемо спробувати цього року. Нам буде потрібно трохи більше вологи, як я казав, ми звикли, що в нас багато дощів. Тому ми адаптуємося до цього, переходимо на інші культури тощо, щоб зменшити витрати, якщо видасться рік із малою кількістю вологи.
— У 2020 році посуха стала великим викликом для фермерів.
Які культури ви вирощуєте?
— Традиційно наша ферма спеціалізувалася на вирощуванні пшениці й ріпаку. Ріпак — вигідна культура, яка дає можливість добре заробити. Та за останні п’ять років у нас виникли проблеми, пов’язані з хворобами й шкідниками.
Ми є прагнемо забезпечити здоровий стан ґрунтів, тому суттєво змінили сівозміну. І тепер ми вирощуємо як озиму пшеницю, так і яру. Ми вирощуємо ріпак, кілька його сортів, як-от Roundup, Califield, Liberty. Вирощуємо фуражний і пивоварний ячмінь, льон, цього року збираємося вирощувати сочевицю. Сочевиця — це культура, яка тут рос
те, і також у Саскачевані, бо там сухо. Тепер, коли у нас теж стало сухо, ми думаємо, що ці культури ростимуть і тут, але треба подивитися, чи стійкі вони до морозів.
Ціни на них трохи вищі. Важливе також здоров’я ґрунту, яке забезпечують ці культури, зокрема льон і особливо ячмінь. Це певна зміна для нас, тому що ми звикли вирощувати дві культури. Однак найважливіше те, що ми робимо все, що можемо, щоб забезпечити здоров’я ґрунту для наступних поколінь.
— Ви сказали, що ярий ріпак — найприбутковіший, а яка ситуація з озимою пшеницею? Які у вас ціни на озиму пшеницю?
— У нас ціни на озиму пшеницю — десь $6,50 за бушель ( 176 $/т). Ми піднялися до $7 ( 189$/т). Для нас найкраще в озимій пшениці — те, що вона може бути дуже вигідною культурою. А проблема — те, що ми часто її втрачаємо у весняний період. Сніг тане дуже швидко, і буває так, що у квітні температура –15 °С, а рослина ще спить і не факт, що після цього відновиться. Та якщо мати-природа дасть їй вирости й у нас буде хороша весна, можна одержати більше як 100 бушелів озимої пшениці з гектара (37 ц/га).
Останні кілька років у зв’язку з тим, що погодні сезони трохи змінилися, осінь у нас починається раніше, змінюються дати посіву, тому культури можуть бути розвинутішими. Та найбільше випробування — це весна: сніг зійшов, а те, що було в березні, не обіцяє нічого хорошого. Проте я все-таки сподіваюся на краще, бо якщо знову випаде сніг і накриє культуру, буде хоч якийсь урожай.
Збирання врожаю – ріпак називають «чорне злото»
Ярий ріпак — дуже вигідна культура, у нас він дає на рівні 160–180 $/га, тому всі стараються розширити сівозміну. Ми теж уважніше ставимося до посіву. У попередні роки у нас були чималі пошкодження посівів ріпаковими блішками, але ми змогли з ними впоратися. Якщо так і продовжимо, ситуацію буде вирішено.
Адже якщо ти вкладаєшся, прагнеш зробити для рослини все можливе, це неодмінно допоможе. В одному випадку ти щось втрачаєш, натомість в іншому отримуєш щось на заміну. Що ми намагаємося зробити, так це повернути сівозміну, бо ми можемо втратити нашу культуру номер один.
У Північному Саскачевані є регіони, де вже неможливо вирощувати ярий ріпак через ріпакові блішки. І ми теж можемо опинитися в такій ситуації.
— Коли ви починаєте сіяти озиму пшеницю, у який період і яка норма висіву?
— Зазвичай ми хочемо починати сіяти в середині серпня, і в середині вересня ми сіяли тільки тому, що останніми роками осінь дозволяла це робити. Якщо в нашій зоні посіяти озиму пшеницю в середині-кінці серпня, існують дуже великі шанси отримати навесні розвинені рослини, зважаючи на те, які у нас зими. Ми сіємо в серпні, десь по 230–240 фунтів на акр (258–270 кг/га). Так ми можемо отримати гарні посіви. Якщо нам потрібні добрі, щільні сходи, ми сіємо на глибину 2,5 см, щоб уникнути промерзання ґрунту зверху, бо це може суттєво зашкодити сходам.
Коли сіємо, то закладаємо насіння в стерню ячменю — це найкращий варіант. Ми сіяли по стерні інших культур, але тоді є ризик, що стерні може не залишитися, а сніг швидко розтане. Треба бути уважними, розуміти, скільки часу сніг пролежить. У нас такі умови.
— Які типи макро- і мікродобрив ви застосовуєте? Який ваш досвід у цій сфері?
— Під час посіву восени ми звичайно вносимо десь 240 фунтів на гектар (270 кг/га) добрив. Плануємо 55 фунтів азоту (61 кг/га), 45 фунтів фосфору (50,6 кг/га), 40 фунтів калію (45 кг/га), 47 фунтів сірки (52,8 кг/га). Восени ми повертаємося і підживлюємо зверху рідким добривом раз чи двічі залежно від фактичної кількості опадів і якщо думаємо, що отримаємо добрий урожай. Тобто зазвичай ми підживлюємо рослини поверхнево, коли бачимо, що відновилася вегетація, рослини вийшли зі стану зимового спокою.
Ми використовуємо продукт під назвою Protocol mesa zinc, він на основі фосфору, до якого додаються азот і цинк. Останні два роки ми додавали протруйник до добрива, тобто вносили бор, мідь, цинк і магній. Ще ми вносимо звичайний азот та калій. Сірка надходить із добривом аміацинк. Крім того, ми робили інші суміші і кожні три роки вносимо елементарну сірку по всій поверхні ґрунту. Наша машина із сіркою завжди напоготові, і ми це робимо кожні три або три-чотири роки залежно від урожайності і від того, як сірка вивільнятиметься в ґрунті. Проте в будь-якому випадку ми вносимо не менше як 140 фунтів (157,5 кг/га) на свої поля.
Знову ж таки, усі наші добрива можна комбінувати. Так ми можемо забезпечити потребу в усіх поживних речовинах.
— У вас власна агрономічна служба чи ви користуєтеся послугами консалтингової компанії для тестування ґрунту?
— Так, у нас є агрономічна компанія, називається Agratactics. Вона допомагає нам, коли ми беремо проби ґрунту для картування вмісту макроелементів, а також тести на мікроорганізми в ґрунті. Для нас це дуже добре, бо коли ми робимо тести перед посівом, компанія рекомендує різні сівозміни, добрива, дає інші рекомендації. Фахівці стежать за нашими культурами весь сезон і роблять тести, щоб переконатися, що культури здорові й розвиваються як треба. Це також важливо, адже у нас великі площі.
Це не частина нашої компанії, є й інші компанії, які надають консалтинг іншим фермерам. З ними ми проводимо наради, співпрацюємо цілий рік.
— Якщо не секрет, яка вартість цих послуг?
— Усе залежить від програми, яку ви хочете від них отримувати. У нас це осіння програма. Для них найзатратніше — зробити тестування для картування ґрунту. Це багато роботи і вимагає багато часу. У нас є агрономи, бо наші землі лежать на великій відстані, і кожні кілька тижнів вони перевіряють наші культури разом з нами. Витрати і їхні послуги — це десь $7,80 на акр (19,5 $/га). Звертатися до них недешево: тестування для картування, що його роблять кожні п’ять років, коштуватиме додатково $5 на акр (12,5 $/га).
— Пане Кортні, скільки всього працівників на вашому підприємстві?
— Разом з нами постійно працює шестеро робітників, і ще 6–7 робітників ми наймаємо на часткову зайнятість на час пікового навантаження — це посівна і збирання врожаю.
Пан Кортні та співробітники під час обіду
— У вас велика територія, багато полів. Скільки у вас сільськогосподарської техніки?
— Із наявного обладнання у нас три сівалки для суцільної вузькорядної сівби із шириною захвату 26 метрів; чотири комбайни Claas. Ми також використовуємо обприскувачі John Deere, і всі наші трактори — це John Deere.
— Хочу запитати про засоби захисту рослин: які фунгіциди, інсектициди, гербіциди ви застосовуєте?
— Про злакові культури й застосування ЗЗР хочу сказати, що ми використовуємо препарати на основі метаконазолу. Останній рік застосовували фунгіцид Miravis від Syngenta — на пшениці, ріпаку й на окремих бобових. Miravis працює бездоганно. Взагалі ми стараємося міняти і застосовувати препарати від різних виробників, адже у них різний набір компонентів.
Для злакових використовуємо також інші фунгіциди, вносимо достатню кількість мікроелементів разом із гербіцидами, повторну обробку проводимо лише при появі фузаріозу. Раніше ми вносили фунгіциди весь сезону, але встановили, що коли забезпечити баланс мікроорганізмів, корисних для рослини, і виростити здорові рослини, то вони будуть стійкими до хвороб. Саме так ми й робимо тепер. Тут наш найбільший ворог — фузаріоз. Це серйозна загроза для пшениці, зокрема озимої, ячменю. Тому застосовуючи різні засоби захисту, ми можемо контролювати розвиток фузаріозу.
На ріпаку у нас проблеми з фомозом. Є види ріпаку, стійкі до фомозу, але ми однаково для захисту обробляємо рослини на стадії п’ятого листка. Потім ще раз під час цвітіння ріпаку повторюємо обробку Miravis або препаратами інших компаній. Обробляємо різні поля різними препаратами для стримування хвороби.
Обприскування полів
— Що ви застосовуєте проти шкідників і бур’янів на пшениці?
— Коли говорити про гербіциди, то ми перейшли на Axial. Раніше ми застосовували препарати інших виробників, навіть препарати для гідропоніки. Потім перейшли на хімічну групу (класифікація HRAC) 2, групу 4, окремі є з групи 7. Думаю, ми просто хотіли переконатися, що готові до будь-якої ситуації.
А якщо звернутися до інсектицидів, то у нас є один небезпечний шкідник — пшенична муха. Вона не впливає на озиму пшеницю, бо коли ця муха з’являється, озима пшениця вже дозріла. Тому нам ще ніколи не доводилося обприскувати озиму пшеницю інсектицидами, ми обходимося без цього.
Жнива
Розширене інтерв’ю читайте на шпальтах першого випуску журналу «Майстерня Аграрія» у 2022 році.