ЗАСОБИ ЗАХИСТУ ТОМАТІВ
Томат (Solanum lycopersicum L.) посідає чільне місце у структурі овочевої продукції України, оскільки є однією з найпопулярніших культур завдяки високій харчовій цінності плодів та їхній універсальності. Масштаби його вирощування зосереджені переважно у відкритому ґрунті товарних господарств і приватного сектора. Стабільний споживчий попит на свіжому ринку, а також висока затребуваність плодів як сировини для переробної промисловості зумовлюють постійний інтерес виробників до оптимізації технології вирощування цієї пасльонової культури.
Проте реалізація генетичного потенціалу врожайності суттєво обмежується широким комплексом шкодочинних організмів. Серед грибних хвороб найбільшу небезпеку у відкритому ґрунті становлять фітофтороз, альтернаріоз, септоріоз та фузаріозне в'янення. Окрему загрозу формують бактеріальні захворювання (бактеріальний рак, чорна і крапчаста плямистості) та патогенні віруси й фітоплазмози (вілт, віруси мозаїки, ToBRFV і стовбур томатів). Фітосанітарна ситуація ускладнюється масовим поширенням комах-переносників (цикадок, трипсів, попелиць), а також агресивних лускокрилих шкідників. Останні представлені експансивною південноамериканською томатною міллю та комплексом совок (бавовниковою, городньою, озимою, карадриною), гусениці яких пошкоджують асиміляційний апарат, стебла та плоди.
Перейдіть до розділу рішень для захисту томатів, де представлені засоби захисту рослин для відкритого й закритого ґрунту: фунгіциди, інсектициди, біопрепарати та інші рішення для ефективного контролю основних загроз культурі.
Грибні хвороби томатів
Альтернаріоз томатів (суха плямистість)
Збудники: Alternaria solani та Alternaria alternata
Умови розвитку
Висока температура повітря: оптимальний діапазон для проростання спор становить +24–28 °C. Патогени високотермофільні та активно розвиваються у літню спеку.
Короткочасне зволоження (циклічність): чергування тривалих посушливих періодів із короткими грозовими дощами або рясними нічними росами. Для інфікування листа крапельна волога має утримуватися на ньому всього 1,5–2 години.
Слабкий фізіологічний стан (стрес рослини): дефіцит калійно-фосфорного живлення, сонячні опіки, ураження шкідниками або механічні пошкодження куща під час пасинкування й підв'язування.
Симптоми
За ураження Alternaria solani (ранній альтернаріоз):
На листі: поява великих (0,5–1,5 см) сухих коричневих плям із чітко вираженими концентричними колами (ефект мішені). Тканина навколо жовтіє, сохне і з часом викришується.
На стеблах і черешках: видовжені, сухі темно-коричневі виразки з такими ж концентричними зонами. Стебла втрачають міцність і легко ламаються від вітру чи ваги плодів.
На плодах: великі, вдавлені, сухі чорні плями, які локалізуються виключно в зоні плодоніжки (біля хвостика). Тканина стає твердою і щільною.
За ураження Alternaria alternata (пізній альтернаріоз):
На листі: дрібні (0,1–0,5 см) численні чорні або темно-коричневі цятки без концентричних кіл, які швидко зливаються, викликаючи передчасне пожовтіння та відмирання старого листя.
На плодах: сухі чорні плями, які можуть з'являтися в будь-якому місці плоду (збоку, знизу). Патоген заселяє механічні рани: тріщини від надмірного поливу, місця сонячних опіків чи пошкодження комахами. За високої вологості плями покриваються оксамитовим чорним нальотом спороношення.
Фаза ураження. Патогени здатні інфікувати томати протягом усього вегетаційного періоду, але критичні фази чітко розділені між збудниками:
Фаза бутонізації та цвітіння перших китиць: початковий етап розвитку Alternaria solani. Інфікується найнижче листя ярусу, яке першим зазнає фізіологічного старіння. Спори піднімаються з ґрунту вітром та бризками дощу.
Фаза зеленого плодоутворення та росту куща: період максимальної шкоди стеблам і черешкам від A. solani. Хвороба активно переходить на середній ярус листя через високу сонячну інсоляцію та літню спеку.
Фаза масового дозрівання та збирання врожаю (найкритичніша): час масової атаки Alternaria alternata. Збігається з фізіологічним ослабленням кущів, появою тріщин на плодах через перепади вологи та сонячних пропалин, куди масово проникає інфекція.
Вплив на врожай. Альтернаріоз діє повільніше за фітофтороз, але через передчасне відмирання листя та пряме псування томатів знижує врожайність на 20–50 %. Плоди повністю втрачають товарний вигляд, стають непридатними для свіжого споживання чи консервації та швидко згнивають зсередини через токсини гриба.
Кладоспоріоз або бура плямистість томатів (Cladosporium fulvum)
Умови розвитку
Висока вологість повітря (головний фактор): критичний рівень вологості становить 80–95 %. Найчастіше хвороба розвивається у закритому ґрунті (теплицях) через відсутність належної вентиляції, накопичення конденсату та полив по листу. За вологості нижче ніж 70 % розвиток хвороби повністю припиняється.
Помірне тепло: оптимальний температурний діапазон для проростання спор та росту міцелію становить +22–25 °C (мінімальний поріг +10 °C, максимальний +30 °C).
Захищений ґрунт та дефіцит світла: хвороба є класичною тепличною інфекцією. Загущені посадки, затінення та недостатнє сонячне освітлення всередині куща багаторазово прискорюють накопичення інфекції.
Симптоми
На листі з верхнього боку: поява округлих або неправильної форми плям, які спочатку мають світло-зелений або жовтуватий (хлоротичний) колір. З розвитком хвороби ці плями жовтіють, а потім зливаються і стають бурими.
На листі з нижнього боку (головна ознака): у місцях плям утворюється щільний оксамитовий наліт спороношення гриба. Спочатку він має світло-сірий колір, який із часом змінюється на зеленувато-бурий або коричневий. Листок засихає, скручується трубкою, але зазвичай не опадає, залишаючись джерелом спор.
На черешках і стеблах: уражуються вкрай рідко, лише за умови тривалої занедбаності та відсутності провітрювання, виглядають як сухі бурі зони.
На квітках та плодах: безпосереднє інфікування плодів становить менше ніж 1 % випадків і трапляється лише при епіфітотіях. Буріють і відпадають квітки, а на зелених томатах біля плодоніжки можуть з'явитися опуклі бурі плями зі шкірястою поверхнею.
Фаза ураження. Патоген зберігається у вигляді конідій на конструкціях теплиць і рослинних рештках роками, а інфікування чітко прив'язане до біології куща:
Фаза розсади та укорінення: ураження відбувається рідко, переважно за сильного порушення мікроклімату в розсадних відділеннях.
Фаза масового цвітіння та формування перших плодів: стартовий етап патогенезу. Перші жовтуваті плями з сірим нальотом з'являються на найнижчих листках, де через близькість до вологого ґрунту найменший рух повітря.
Фаза наливання плодів та дозрівання (найкритичніша): збігається з максимальним наростанням листкової маси та змиканням кущів у теплиці. Хвороба блискавично піднімається знизу вгору по ярусах, знищуючи фотосинтезуючий апарат саме тоді, коли рослині потрібно найбільше енергії для дозрівання плодів.
Вплив на врожай. Кладоспоріоз не спричинює миттєвої гнилі самих помідорів, але через передчасне відмирання і засихання листя порушується процес фотосинтезу. Це призводить до зниження врожайності на 30–50 %. Плоди на уражених кущах залишаються дрібними, несолодкими, дерев'янистими на дотик і часто взагалі не встигають дозріти.
Сіра гниль томатів (Botrytis cinerea)
Умови розвитку
Висока вологість повітря та конденсат: критичний фактор розвитку — вологість повітря понад 85–90 %. Тривале перебування крапельної вологи на рослинах (понад 5–8 годин) через тумани, дощі або тепличний конденсат запускає масове проростання спор.
Прохолодна або помірна температура: оптимальний діапазон для патогенезу становить +16–22 °C. За зниження температури до +10–15 °C на тлі сирості хвороба прогресує найактивніше, тимчасом як спека вище ніж +28 °C повністю блокує грибок.
Наявність відмерлих тканин і ран: патоген є факультативним паразитом. Він спочатку заселяє пошкоджені або відмерлі ділянки: зів’ялі пелюстки квіток, місця зрізів після пасинкування, сонячні опіки та тріщини плодів.
Погана вентиляція: загущені посадки (особливо в теплицях), де повітря застоюється і рослини довго не просихають після поливу чи нічного похолодання.
Симптоми
На стеблах: поява видовжених, вдавлених бурих плям, які швидко покриваються щільним, густим мишасто-сірим пухнастим нальотом (конідіальне спороношення). Згодом тканина стебла в цих місцях пересихає, утворюються глибокі виразки, перекриваючи рух соків, через що вся верхня частина куща в'яне і відмирає.
На листі: великі, розпливчасті плями блідо-бурого або жовтуватого кольору, часто V-подібної форми, які починаються з країв листкової пластинки. За високої вологості вони також покриваються сірим пушком і швидко засихають.
На суцвіттях: інфікуються квітки та квітконіжки. Вони буріють, розм'якшуються, покриваються сірим нальотом і масово обсипаються, не утворюючи зав'язі.
На плодах (мокра гниль): у зоні плодоніжки або в місцях мікротріщин з'являється водяниста, м’яка пляма. Вона блискавично розростається, перетворюючи весь плід на кашоподібну гнилу масу з густим сірим пухом.
На плодах (плямистість «пташине око»): на зелених томатах за низької вологості можуть утворюватися дрібні (0,2–0,4 см) округлі білуваті або світло-зелені кільця з темною цяткою в центрі. Самі плоди при цьому не гниють, але втрачають товарний вигляд.
Фаза ураження. Гриб всеїдний і здатний атакувати томати протягом усього періоду вирощування, маючи таку динаміку:
Фаза розсади та укорінення: уражується прикоренева шийка за умови перезволоження і низьких температур, спричинюючи випрівання та падіння сіянців.
Фаза масового цвітіння та пасинкування: стартовий етап інфікування дорослих рослин. Спори масово заселяють відмерлі пелюстки квіток та свіжі рани на стеблах, які залишаються після видалення пасинків і нижнього листя в сиру погоду.
Фаза дозрівання плодів та збирання врожаю (найкритичніша): збігається зі збільшенням маси плодів та осіннім похолоданням. Грибок масово нищить китиці з томатами, переходячи від плоду до плоду, й активно розвивається в місцях механічних пошкоджень під час збору та транспортування врожаю.
Вплив на врожай. Сіра гниль є надзвичайно агресивною і призводить до втрати 30–60 % загального врожаю томатів. Шкідливість полягає у масовому відмиранні цілих кущів (через перебивання стебел виразками), повному загниванні суцвіть та швидкому перетворенні готових до збору плодів на гнилу непридатну масу як на грядці, так і під час зберігання.
Антракноз томатів (Colletotrichum coccodes, Colletotrichum phomoides)
Умови розвитку
Висока температура повітря: оптимальний діапазон для проростання конідій та активного розвитку становить +20–24 °C, проте гриб зберігає високу агресивність аж до спеки в +30 °C.
Надмірна крапельно-рідка вологість: тривалі дощі, часті тумани, полив методом дощування (по листу та плодах) і вологість повітря понад 95 %. Для успішного проникнення ростової трубки спори в кутикулу плоду потрібна наявність водної плівки протягом мінімум 5–8 годин.
Контакт із ґрунтом та механічні травми: низьке розташування китиць, через що плоди торкаються землі або брудняться бризками під час злив. Ризик інфікування зростає за наявності мікротріщин від перепадів вологи, сонячних опіків чи пошкоджень шкідниками, наприклад совкою.
Перестигання плодів: високий вміст цукрів та розм'якшення тканин у стиглих помідорах різко знижують їхню природну опірність патогену.
Симптоми
На плодах (головна форма прояву): поява округлих, чітко обмежених, вдавлених водянистих плям, що нагадують «блюдця». З часом центр плями темніє, а за високої вологості вкривається концентричними зонами масового спороношення рожевого, лососевого або помаранчевого кольору. При підсиханні ці зони стають майже чорними через утворення мікросклероціїв.
На листі: утворюються дрібні, розмиті блідо-зелені або жовтувато-бурі плями. Вони з'являються переважно на старому листі нижнього ярусу, часто залишаються непоміченими, але слугують постійним джерелом інфекції.
На стеблах і черешках: сухі бурі видовжені плями, які згодом покриваються дрібними чорними цятками. Зустрічаються рідко, переважно у занедбаних посадках.
На кореневій системі (антракнозна гниль коренів): уражений корінь буріє, кора розм'якшується і легко злущується, покриваючись тисячами дрібних чорних склероціїв. Зовні це проявляється раптовим в'яненням куща в денні години.
Фаза ураження. Патоген є класичним прикладом прихованої (латентної) інфекції, де етапи зараження і прояву хвороби розірвані в часі:
Фаза цвітіння та зав'язування перших плодів: спори гриба, що зимували в ґрунті або на бур'янах (особливо на пасльоні чорному), за допомогою вітру і бризок води потрапляють на молоду зав'язь. Відбувається інфікування, але хвороба «засинає» всередині тканини через високу кислотність зеленого плоду.
Фаза наливання плодів: прихований (латентний) період триває. Рослина виглядає абсолютно здоровою, візуальні симптоми на томатах відсутні.
Фаза масового дозрівання, дозарювання та зберігання (найкритичніша): щойно помідори починають буріти або червоніти, кислотність знижується, а рівень цукрів зростає. Патоген «прокидається» і блискавично руйнує плоди. Процес масово триває в ящиках під час транспортування та зберігання врожаю, коли ззовні здорові плоди вкриваються гнилими «блюдцями» за лічені дні.
Вплив на врожай. Антракноз підступний тим, що знищує вже повністю вирощений і готовий до споживання врожай. Втрати плодів томатів у відкритому ґрунті в дощові роки становлять від 30 до 70 %. Уражені помідори повністю втрачають товарний вигляд, стають непридатними для свіжого ринку, консервації чи переробки на соки й пасти через накопичення токсинів та неприємний гіркий присмак.
Фузаріозне в’янення томатів (Fusarium oxysporum)
Умови розвитку
Висока температура ґрунту та повітря: Оптимальний діапазон для активного розмноження і просування патогену по судинах становить +25–28 °C. Хвороба є теплолюбною і найсильніше проявляється у розпал літньої спеки (липень — серпень).
Кисла реакція та легкий склад ґрунту: Найбільш сприятливими є піщані та супіщані ґрунти з підвищеною кислотністю (pH 5,0–5,5). На важких і лужних ґрунтах хвороба розвивається значно повільніше.
Механічні пошкодження коренів: Пошкодження кореневої системи під час глибокого розпушування, пересадки розсади, підгризання шкідниками (капустянкою, личинками хруща) або ураження нематодами є головними «воротами» для проникнення гриба.
Дисбаланс живлення: Надмірне внесення азотних добрив (особливо аміачних форм) на тлі гострого дефіциту калію знижує стійкість судинної системи рослини до токсинів патогену.
Симптоми
На вегетуючих рослинах (зовнішні ознаки): характерною ознакою є однобічне в’янення — спочатку в’януть і жовтіють листочки лише з одного боку куща або навіть на одній половині окремого листка. Процес починається з нижнього ярусу — листя втрачає тургор, жовтіє по краях, скручується і відмирає. Хвороба поступово піднімається вгору, і за кілька тижнів увесь кущ повністю всихає.
На зрізі стебла (головна діагностична ознака): якщо зрізати уражене стебло навскіс або зняти з нього шкірку в приземній зоні, чітко видно потемніння провідних судин (вони стають темно-коричневими або бурими). Це результат закупорки судин міцелієм гриба та виділеними ним токсинами.
У прикореневій частині рослини: при тривалій вологій погоді біля основи стебла і на кореневій шийці може утворюватися ледь помітний рожевий або блідо-білий наліт — це спороношення гриба.
На коренях: головний корінь та бічні відгалуження буріють і відмирають, проте сама тканина кореня не розм’якшується (як при бактеріальних гнилях), а залишається сухою.
Фаза ураження. Патоген є класичним ґрунтовим мікозом, який проникає в рослину через коріння і веде прихований спосіб життя всередині судин.
Фаза розсади та укорінення (приховане інфікування): гриб проникає через кореневі волоски ще на етапі вирощування розсади у зараженому субстраті або під час висадки у відкритий ґрунт. Зовні сіянці виглядають здоровими, хвороба протікає безсимптомно.
Фаза бутонізації та цвітіння: міцелій гриба активно розростається всередині ксилеми (судин) і починає виділяти токсини. Рослина починає відчувати легкий дефіцит вологи, що проявляється короткочасним прив’яненням верхівок лише у найспекотніші години.
Фаза масового плодоутворення та наливання плодів (найкритичніша): навантаження врожаєм потребує від куща максимального прокачування води та поживних речовин. Судини, які вже забиті грибком, не справляються з цим завданням. На тлі високої температури повітря відбувається стрімке, незворотне жовтіння та повне засихання кущів.
Вплив на врожай. Фузаріоз — одна з найпідступніших хвороб, оскільки уражає кущ зсередини і вилікувати вже зів'ялу рослину неможливо. Шкідливість полягає у передчасній загибелі цілих кущів, що призводить до втрати 30–60 % урожаю. Плоди на інфікованих рослинах або взагалі не зав'язуються (через обсипання квіток), або залишаються дрібними, швидко зморщуються, печуться на сонці та опадають, не встигаючи дозріти.
Вертицильозне в’янення томатів (Verticillium dahliae та Verticillium albo-atrum)
Умови розвитку
Помірні температури ґрунту та повітря: оптимальний діапазон для інфікування та активного розвитку патогену становить +20–23 °C. На відміну від теплолюбного фузаріозу, вертицильоз є холодостійкішим мікозом і частіше вибухає під час затяжної прохолодної весни або на початку помірно теплого літа. Спека понад +28 °C блокує розвиток гриба.
Різкі перепади вологості ґрунту: надважкий перезволожений ґрунт (затяжні дощі, надмірний полив), який різко пересихає, створює ідеальні умови для поширення інфекції.
Травмування кореневої системи: проникнення міцелію відбувається виключно через механічні рани на коренях, отримані під час пікірування, висадки у ґрунт, глибокої культивації (сапання) або внаслідок діяльності ґрунтових шкідників та нематод.
Широке коло господарів-носіїв: Патоген накопичується на ділянках, де порушується сівозміна і томати саджають після інших вразливих культур: баклажанів, перцю, картоплі, полуниці або соняшнику.
Симптоми
На листі (характерний V-подібний некроз): хвороба розвивається повільно і починається з найнижчих листків. На них між жилками з'являються блідо-жовті плями, які згодом утворюють чіткий V-подібний сектор (клин), спрямований гострим кінцем до центру листка. Жовта тканина швидко буріє, висихає, і лист відмирає, але довго не обсипається.
На вегетуючих рослинах: в’янення носить хронічний характер. У спекотні полудневі години верхівки рослин в'януть, але вночі або після поливу повністю відновлюють свій тургор. Кущі виглядають пригніченими, відстають у рості (карликовість), нижні яруси листя постійно лисіють. Повної та блискавичної загибелі куща, як при фузаріозі, зазвичай не відбувається — рослина згасає повільно.
На зрізі стебла: при поздовжньому або поперечному розрізі стебла в приземній зоні помітне світло-коричневе забарвлення судинного кільця. Ознака схожа на фузаріоз, але при вертицильозі уражуються лише нижні частини стебла (некроз судин рідко піднімається вище 20–30 см від землі).
На коренях: спостерігається повільне відмирання дрібних сисних корінців, при цьому провідні судини всередині головного кореня також набувають бурого кольору.
Фаза ураження. Гриб є стійким ґрунтовим жителем (мікросклероції живуть у землі до 10–15 років) і уражає томати за чіткою хронологічною схемою:
Фаза розсади та вкорінення: початок міцеліального проникнення в кореневу систему через мікротравми при пересадці у відкритий або закритий ґрунт. Протікає повністю безсимптомно через низьку концентрацію токсинів гриба.
Фаза бутонізації та початку цвітіння: стартовий прояв зовнішніх симптомів. Збігається з фізіологічною перебудовою куща і початком помірного літнього тепла. На нижньому ярусі листя з'являються перші V-подібні жовті клини.
Фаза масового плодоутворення (найкритичніша): максимальна шкідливість хвороби. Оскільки судини нижньої частини стебла частково забиті міцелієм та токсинами (вертициліном), рослина хронічно недоотримує воду на наливання плодів. Кущі масово «в’януть удень — оживають уночі», втрачаючи вегетативну масу та скидаючи нову зав'язь.
Вплив на врожай. Вертицильоз рідко викошує плантацію томатів повністю, але діє як хронічний виснажувач. Втрати врожаю становлять від 20 до 40 %. Через постійну втрату нижнього та середнього листків плоди залишаються дрібними, недорозвиненими, часто отримують сильні сонячні опіки і дозрівають передчасно, втрачаючи смакові якості та цукристість.
Склеротиніоз або біла гниль томатів (Sclerotinia sclerotiorum)
Умови розвитку
Помірна температура на тлі прохолоди: оптимальний діапазон для проростання склероціїв та росту міцелію становить +15–20 °C. Грибок надзвичайно холодостійкий, тому хвороба найчастіше спалахує під час затяжної прохолодної весни або наприкінці літа з початком осінніх похолодань. Спека понад +26–28 °C повністю пригнічує патоген.
Екстремально висока вологість: тривалі дощі, густі тумани, погана вентиляція та вологість повітря понад 90–95 %. Наявність крапельної вологи на рослинах є критичною для проростання спор (аскоспор).
Забур’яненість та надлишок азоту: загущені посадки, де повітря застоюється біля землі, а також перегодовування рослин азотом, що робить клітинні стінки стебел пухкими та вразливими до ферментів гриба.
Широкий спектр ураження: патоген не має вузької спеціалізації та накопичується в ґрунті, якщо томати висаджують після вразливих попередників — огірків, соняшнику, капусти, моркви чи квасолі.
Симптоми
На стеблах (головна форма прояву): у приземній зоні або в місцях розгалуження пагонів з'являються водянисті бурі плями. Вони блискавично вкриваються пишним, щільним сніжно-білим ватним нальотом (міцелієм). Згодом тканина всередині стебла вигниває, воно стає порожнім, розщеплюється, і кущ повністю ламається та засихає.
Утворення склероціїв (головна діагностична ознака): всередині уражених порожніх стебел і на поверхні білого нальоту міцелій ущільнюється і перетворюється на великі (від 0,5 до 1,5 см) тверді чорні камінці неправильної форми, які візуально нагадують мишачі екскременти. Це зимуюча стадія гриба.
На плодах (мокра гниль): інфікування починається з плодоніжки. Плід розм'якшується, перетворюючись на водянисту драглисту масу, покривається густою білою «ватою», серед якої також формуються чорні склероції. Сама гниль не має неприємного запаху, якщо до неї не приєднаються гнильні бактерії.
На листі: великі водянисті плями з білим пушком, які швидко призводять до загнивання та відмирання всієї листкової пластини.
Фаза ураження. Патоген є класичним ґрунтовим жителем, склероції якого здатні виживати в ґрунті до 8–10 років. Інфікування томатів чітко розмежоване за етапами вегетації.
Фаза розсади та укорінення: міцелій гриба проростає безпосередньо з ґрунту й уражає прикореневу шийку молодих рослин (особливо за умов сирості та прохолоди в парниках). Це призводить до прикореневої гнилі та масового вилягання сіянців.
Фаза пасинкування та цвітіння: період масового повітряного зараження. Склероції в ґрунті утворюють мікроскопічні апотеції, які вистрілюють мільйонами спор у повітря. Ці спори заселяють відмерлі пелюстки квіток та свіжі рани на стеблах, що залишилися після видалення пасинків у сиру погоду.
Фаза дозрівання плодів та збирання врожаю (найкритичніша): збігається з осіннім зниженням температур і затяжними дощами. Характеризується вогнищевим характером: один заражений кущ через контакт листя та плодів швидко інфікує сусідні рослини, перетворюючи китиці з томатами на суцільну гнилу білу масу.
Вплив на врожай. Склеротиніоз діє блискавично і є однією з найруйнівніших хвороб у прохолодні роки. Вона здатна знищити від 30 до 80 % урожаю. Шкідливість полягає в повній і швидкій загибелі дорослих кущів через руйнування стебел, а також у абсолютному загниванні плодів, які стають непридатними для будь-якого використання, переробки чи транспортування.
Бактеріальні хвороби томатів
Чорна бактеріальна плямистість томатів (Xanthomonas vesicatoria)
Умови розвитку
Тепла і волога погода: патоген термофільний. Оптимальна температура для його розвитку становить +25–30 °C у поєднанні з високою вологістю повітря.
Крапельна волога та зливи: Бактерія масово поширюється по плантації разом із бризками води під час сильних літніх злив або при поливі методом дощування (по листу).
Механічні пошкодження: травми листя від сильного вітру, ударів граду або мікроскопічні порізи після пасинкування відкривають прямі ворота для проникнення інфекції.
Заражені рослинні рештки та насіння: патоген тривалий час зберігається на поверхні та всередині насіння, а також у сухих неперегнилих залишках бадилля в ґрунті.
Симптоми
На листі: поява дрібних (1–2 мм) спочатку водянистих, а згодом чорних маслянистих плям неправильної форми. Навколо них утворюється широка жовта облямівка. Плями швидко збільшуються, зливаються, після чого лист повністю скручується, чорніє і відмирає.
На стеблах і черешках: утворення довгастих чорних плям і виразок. Пагони в місцях ураження втрачають міцність, стають дуже крихкими і легко ламаються під вагою плодів.
На суцвіттях: бактерії уражують квітконіжки, через що квітки та бутони швидко чорніють, висихають і масово обсипаються, так і не утворивши зав'язі.
На плодах: на зелених томатах з'являються дрібні чорні випуклі цятки з водянистою межею. З часом вони розростаються до 6–8 мм, вдавлюються всередину, а їхні краї розриваються. Тканина навколо цих виразок починає швидко підгнивати.
Фаза ураження
Фаза сходів та розсади: Первинне інфікування сім'ядоль і перших справжніх листків від ураженого насіння, що призводить до пригнічення або загибелі окремих сіянців у вологих парниках.
Фаза масового цвітіння (найкритичніша для суцвіть): Бактерія стрімко поширюється з першим літнім теплом та грозовими дощами, призводячи до масової абортації (скидання) квіток перших кистей.
Фаза плодоношення та дозрівання (найкритичніша для врожаю): Відбувається масовий спалах хвороби на зелених плодах. Асиміляційна поверхня куща дуже швидко знижується через відмирання листя, а плоди вкриваються великими виразками парші саме в період їхнього наливання.
Вплив на врожай. Чорна бактеріальна плямистість діє дуже агресивно і здатна знищити від 40 до 80 % урожаю. Через масову втрату листя кущі лисіють, а плоди печуться на сонці. Самі помідори повністю втрачають свій товарний вигляд, розтріскуються, стають непридатними для їжі чи консервації та швидко загнивають зсередини через проникнення в рани вторинних мікроорганізмів.
Бактеріальна крапчастість томатів (Pseudomonas syringae)
Умови розвитку
Прохолода та сирість: оптимальна температура для розвитку становить +16–22 °C. На відміну від більшості бактеріозів, цей патоген холодостійкий. Спека понад +30 °C та сухе повітря повністю його зупиняють.
Тривала волога на листі: Для проникнення бактерії в рослину необхідна наявність водяної плівки від дощів, туманів чи конденсату протягом кількох годин.
Вітер, град і дощування: патоген розноситься бризками води. Сильний вітер чи град створюють мікротравми, через які бактерія миттєво інфікує тканини.
Заражене насіння та рештки: Головне джерело інфекції — неякісний посівний матеріал та неперегнилі рослинні залишки в ґрунті.
Симптоми
На листі: поява численних дрібних (1–2 мм) вугільно-чорних цяток. Характерна ознака — навколо кожної цятки є тонкий лимонно-жовтий ореол. З часом листя скручується і відмирає.
На стеблах ті черешках: утворення видовжених темних смуг. Пагони стають крихкими і легко ламаються від вітру.
На суцвіттях: квітки та бутони вкриваються чорними точками, засихають і масово обсипаються, не утворюючи зав'язі.
На плодах (винятково зелених): поява дрібних (до 1,5 мм) опуклих, твердих чорних цяток, схожих на висипку або струпи. Вони розташовані на поверхні шкірки і легко здираються. На стиглих (червоних) томатах нові цятки не з'являються.
Фаза ураження
Фаза розсади: раннє зараження через насіння. У сирих розсадних відділеннях спричинює почорніння стебла біля землі (подібно до чорної ніжки) та загибель сіянців.
Фаза масового цвітіння: Бактерія швидко поширюється з першими літніми дощами, вкриває цятками нижній ярус листя і провокує скидання перших квіток.
Фаза інтенсивного росту плодів (найкритичніша): молоді зелені томати найбільш чутливі. Бактерії змиваються дощем із листя на плоди, повністю вкриваючись чорними струпами саме в період їхнього активного наливання.
Вплив на врожай. Хвороба знижує продуктивність кущів через втрату листя та квіток. Близько 70–80 % плодів втрачають товарний вигляд через грубу чорну кірку на шкірці. Помідори стають непридатними для свіжого ринку чи консервування, хоча всередині плоду гниль зазвичай не розвивається.
Основні шкідники томатів
Дротяники (личинки жуків-коваликів): ковалик темний (Agriotes obscurus L.), ковалик смугастий (Agriotes lineatus L.), ковалик буроногий (Melanotus brunnipes G.), ковалик посівний (Agriotes sputator L.), ковалик широкий (Selatosomus latus F.), ковалик степовий (Agriotes gurgistanus F.).
Систематичне положення:
ряд Твердокрилі (Coleoptera), родина Ковалики (Elateridae).
Морфологічні особливості
Імаго (жук): довжина 7–14 мм, тіло видовжене, темно-буре або чорне. Має стрибковий механізм, що видає чітке «клацання» під час перевертання жука на ноги.
Личинка (дротяник): молода личинка завдовжки 1,2–2,5 мм, молочно-біла. Старші личинки (2–4 роки) завдовжки 10–35 мм, жовті або солом'яні. Тіло вузьке, жорстке (хітинізоване), циліндричне, складається з 13 сегментів і має 3 пари ніг. Останній сегмент конусоподібний або з роздвоєними відростками (урогомфами).
Яйця: дрібні, білі, округлі. Самиці відкладають їх купками у верхній шар ґрунту під грудки землі або біля коренів.
Біологія та екологія
Зимують личинки різного віку та імаго в ґрунті на глибині 20–80 см. Цикл розвитку триває 3–5 років. Навесні за температури ґрунту +7–9 °C личинки піднімаються у верхній шар (5-15 см). Найбільш активні за помірної вологості (50–60 %) і температури +15–22 °C. У літню спеку й посуху мігрують углиб на 30–50 см.
Фенологічний календар на томатах
Травень (висадка розсади): масовий підйом личинок у верхні шари. Вони активно проникають всередину підземних стебел щойно висадженої розсади.
Червень — липень (ріст та бутонізація): личинки старших віків виїдають серцевину стебел та підгризають коріння, уповільнюючи розвиток кущів.
Серпень — вересень (плодоношення та збирання): за підвищення вологості (дощі після посухи) личинки піднімаються і прогризають ходи в плодах нижніх китиць, що торкаються землі. Восени йдуть на зимівлю вглиб.
Характер пошкоджень та шкодочинність:
Личинки прокручують круглі отвори в підземній частині стебла розсади і рухаються всередині пагона вгору, виїдаючи серцевину. Це спричинює раптове в'янення і загибель кущів, призводячи до зрідження посадок. У дорослих рослин шкідники пошкоджують коріння та плоди нижнього ярусу. Через прогризені ходи в томати миттєво проникають збудники бактеріальних гнилей та альтернаріозу. Втрати розсади та готового врожаю за високої чисельності дротяника становлять від 30 до 50 %.
Несправжні дротяники (личинки жуків-мідляків / чорнишів): мідляк піщаний (Opatrum sabulosum L.), мідляк малий (Crypticus quisquilius L.), мідляк широкогрудий (Blaps lethifera Marsh.), мідляк степовий (Blaps halophila Fisch).
Систематичне положення:
ряд Твердокрилі (Coleoptera), родина Чорниші або Мідляки (Tenebrionidae).
Морфологічні особливості
Імаго (жук): довжина 7–25 мм, матово-чорний. Тіло масивне, овальне. Крила зазвичай зрощені, не літають, пересуваються дуже повільно («мідлять»).
Личинка: довжина 15–40 мм, темно-жовта або бура. Тіло жорстке, циліндричне, але сплющене з черевного боку. Передні ноги довші за інші. Останній сегмент плоский, конусоподібний, із шипом на кінці.
Яйця: дрібні (близько 1 мм), білі, овальні. Самиці відкладають їх у сухий ґрунт на глибину 2–5 см.
Біологія та екологія
Зимують личинки та жуки в ґрунті на глибині 15–40 см. Цикл розвитку триває 1–2 роки. Активні з ранньої весни при +5–7 °C. На відміну від справжніх дротяників, мідляки люблять сухий ґрунт і спеку. Найсильніше шкодять саме під час літньої посухи.
Фенологічний календар на томатах
Травень (висадка розсади): масовий вихід жуків на поверхню. Вони активно об'їдають та підгризають стебла щойно висадженої розсади.
Червень — липень (ріст куща): личинки живляться в зоні коренів, обгризаючи їх та виїдаючи виразки в основі стебел.
Серпень — вересень (плодоношення): жуки та личинки вигризають глибокі ямки в плодах нижніх китиць, що лежать на землі.
Характер пошкоджень та шкодочинність
Шкідники обгризають шкірку стебел розсади біля поверхні ґрунту «кільцем» або повністю перекушують пагони, що викликає в'янення кущів. У дорослих рослин вони нищать мичкуваті корені та плоди. Через рани в томати проникають бактеріози та альтернаріоз, спричинюючи гниття плодів. Втрати розсади в посушливих умовах становлять 25–40 %.
Капустянка (вовчок звичайний) Gryllotalpa gryllotalpa L.
Систематичне положення:
ряд Прямокрилі (Orthoptera), родина Капустянкові (Gryllotalpidae).
Морфологічні особливості
Імаго (комаха): довжина 35–50 мм, колір темно-бурий. Передні ноги масивні, копальні. Має крила, літає вночі.
Личинка: схожа на імаго, але менша і без крил. Молода — 4–5 мм, білувата; доросла — до 40 мм.
Яйця: овальні, жовтувато-сірі, до 2 мм. Самиця відкладає їх купками (100–500 шт.) у підземні камери.
Біологія та екологія
Зимують личинки та імаго в ґрунті чи гною на глибині 20–100 см. Цикл розвитку триває 1–2 роки. Активні навесні при +10–12 °C. Шкідник гігрофільний (любить вологу, гумус, теплиці та поливані грядки).
Фенологічний календар на томатах
Травень (висадка розсади): підйом у верхній шар (2–5 см). Робить ходи, перегризаючи підземні стебла розсади.
Червень — липень (цвітіння): спарювання та облаштування гнізд. Підрізає коріння навколо гнізд для прогріву ґрунту сонцем.
Серпень — вересень (плодоношення): личинки нищать коріння та виїдають великі порожнини в плодах, що лежать на землі.
Характер пошкоджень та шкодочинність
Капустянка перегризає або розмочалює підземну частину стебел, спричинюючи миттєве всихання кущів. Ознаки присутності — звивисті валики землі та круглі отвори на грядці. За відсутності захисту на вологих ділянках знищує до 40–60 % висадженої розсади.
Личинки хрущів: хрущ травневий західний (Melolontha melolontha L.), хрущ травневий східний (Melolontha pectoralis Meg.).
Систематичне положення:
ряд Твердокрилі (Coleoptera), родина Пластинчастовусі (Scarabaeidae).
Морфологічні особливості
Імаго (жук): довжина 22–32 мм, тіло масивне. Надкрила червоно-бурі, груди чорні з волосками.
Личинка: довжина до 45–65 мм, товста, С-подібно зігнута, м'ясиста, біла. Голова велика, рудо-бура з потужними щелепами. Має 3 пари довгих грудних ніг. Кінцевий сегмент черевця потовщений, синювато-сірий.
Яйця: великі (2–3 мм), блідо-жовті, округлі.
Біологія та екологія
Личинки розвиваються в ґрунті 3–4 роки. Зимують на глибині від 50 см до 1,5 м. Весняний підйом у верхній шар (10–20 см) починається при прогріванні землі вище ніж +10 °C. Люблять пухкі, піщані та супіщані ґрунти, багаті на перегній. У спеку й посуху йдуть на глибину 30–50 см.
Фенологічний календар на томатах
Травень (висадка розсади): підйом личинок 2–3 років життя у приповерхневий шар. Вони активно перегризають коріння щойно висаджених рослин.
Червень — липень (ріст та цвітіння): пік шкодочинності. Личинки інтенсивно живляться, знищуючи центральні та бічні корені дорослих кущів.
Серпень — вересень (плодоношення): заляльковування старших личинок. Личинки молодших віків продовжують підгризати коріння до похолодання, після чого йдуть на зимівлю вглиб.
Характер пошкоджень та шкодочинність
Личинки повністю перегризають головний корінь або виїдають глибокі порожнини в підземній частині стебла томатів. Пошкоджені кущі в'януть за кілька годин під сонцем і легко висмикуються з землі. Одна личинка здатна за пару днів знищити кілька сусідніх рослин у рядку. Втрати насаджень томатів на забур'янених ділянках становлять 30–50 %.
Попелиці: попелиця баштанна (Aphis gossypii Glov.), попелиця звичайна картопляна (Macrosiphum euphorbiae Thomas), попелиця персикова (Myzus persicae Sulz.).
Систематичне положення:
ряд Напівтвердокрилі (Hemiptera), родина Справжні попелиці (Aphididae).
Морфологічні особливості
Імаго: довжина 1,5–4,0 мм, тіло овальне, безкриле або крилате. Колір від ніжно-зеленого до чорного. На черевці є дві сокові трубочки.
Личинка: схожа на безкрилу дорослу особину, але дрібніша (від 0,5 мм). Росте дуже швидко.
Яйця: мікроскопічні, чорні, блискучі, видовжені.
Біологія та екологія
Зимують яйця на бур’янах або безкрилі самиці в теплицях. Розмножуються партеногенезом (народжують живих личинок без запліднення). За літо дають 10–15 поколінь. Оптимальні умови — температура +22–25 °C та помірна вологість. Спека понад +32 °C пригнічує розмноження.
Фенологічний календар на томатах
Травень — червень (висадка розсади): приліт крилатих особин із бур'янів. Початок формування перших колоній на нижньому боці листя.
Липень (цвітіння та формування китиць): пік чисельності. Шкідники суцільним шаром покривають верхівки пагонів, бутони та квітконіжки.
Серпень — вересень (плодоношення): поява крилатих особин-розселювачок, які мігрують між кущами та відлітають на зимівлю.
Характер пошкоджень та шкодочинність
Попелиці висмоктують клітинний сік, спричинюючи скручування листя, деформацію пагонів та обсипання квіток. Вони виділяють солодку липку масу (падь), на якій росте сажковий гриб (чорний наліт), що зупиняє фотосинтез. Найбільша загроза — вони є головними переносниками вірусів томатів (мозаїки та стрику). Втрати врожаю становлять 20–40 %.
Кліщі: кліщ павутинний звичайний (Tetranychus urticae Koch.), кліщ томатний іржавий (Aculops lycopersici Massee).
Систематичне положення:
павутинний кліщ: клас Павукоподібні (Arachnida), родина Павутинні кліщі (Tetranychidae).
іржавий кліщ: родина Чотириногі кліщі (Eriophyidae).
Морфологічні особливості
Імаго: павутинний кліщ завдовжки 0,4–0,6 мм, овальний, зеленувато-жовтий із 4 парами ніг. Іржавий кліщ мікроскопічний (0,15–0,2 мм), веретеноподібний, жовтуватий, має лише 2 пари ніг.
Личинка: схожа на дорослу особину, але дрібніша. У павутинного кліща перша стадія має 3 пари ніг.
Яйця: у павутинного — дрібні (0,1 мм), кулясті, прозорі; в іржавого —круглі, блідо-жовті, візуально непомітні.
Біологія та екологія
Зимують запліднені самиці під рослинними рештками, в щілинах теплиць чи на бур'янах. Шкідники є екстремально термофільними та ксерофільними. Оптимальні умови — температура +28–32 °C і низька вологість повітря (35–50 %). За сезон дають від 10 (у відкритому ґрунті) до 20 поколінь (у теплицях).
Фенологічний календар на томатах
Травень — червень (висадка розсади): вихід самиць із місць зимівлі, заселення нижнього боку листя томатів та відкладання перших яєць.
Липень (цвітіння та наливання плодів): у літню спеку відбувається вибухове зростання чисельності шкідника на середньому та верхньому ярусах куща.
Серпень — вересень (плодоношення): пік шкодочинності іржавого кліща на плодах і павутинного на листі. Восени йдуть на зимівлю.
Характер пошкоджень та шкодочинність
Шкідники висмоктують клітинний сік. За атаки павутинного кліща на листі з'являються білі цятки, воно покривається тонким павутинням, жовтіє і сохне. За атаки іржавого кліща стебла, листя та плоди стають іржаво-бурими або бронзовими, шкіряться, розтріскуються і повністю всихають (ефект обпаленого куща). Втрати врожаю становлять від 30 до 60 %.
Помідорна совка (карадрина) Spodoptera exigua Hübner.
Систематичне положення:
ряд Лускокрилі (Lepidoptera), родина Совки (Noctuidae).
Морфологічні особливості
Імаго (метелик): розмах крил 23–34 мм, передні крила сіро-бурі з круглою жовтою та темною плямами. Задні крила білуваті.
Гусениця: довжина 25–30 мм, колір від зеленого до коричневого. По боках йдуть широка темна і яскраво-жовта смуги.
Яйця: кулясті, зеленувато-білі. Самиця відкладає їх купками на нижній бік листя під шар сірого пуху.
Біологія та екологія
Зимують лялечки в ґрунті (3–5 см) або під рослинними залишками. Метелики активні вночі. Шкідник екстремально термофільний (оптимально +20–35 °C) і любить сухе повітря. Дає 2–3 покоління за сезон, у теплицях розмножується безперервно.
Фенологічний календар на томатах
Травень — червень (висадка розсади): літ метеликів першого покоління. Гусінь живе групами, скелетує листя і виїдає квітки.
Липень — серпень (наливання плодів): літ найчисленнішого другого покоління. Гусені розповзаються по кущу і масово вгризаються в томати.
Вересень (збирання врожаю): завершення живлення останньої генерації та відхід гусениць у ґрунт на заляльковування.
Характер пошкоджень та шкодочинність
Гусениці спочатку об'їдають листя до жилок, а потім переходять на плоди. Вони прогризають глибокі отвори, виїдаючи м'якоть та насіннєві камери зсередини й забруднюючи їх екскрементами. Уражені томати швидко гниють від бактеріозів та осипаються. Втрати врожаю становлять 30–50 %.
Бавовникова совка (Helicoverpa armigera Hübner).
Систематичне положення:
ряд Лускокрилі (Lepidoptera), родина Совки або Нічниці (Noctuidae).
Морфологічні особливості
Імаго (метелик): розмах крил 30–40 мм, передні крила від сірувато-жовтого до зеленувато-сірого з темною плямою посередині. Задні крила світліші.
Гусениця: довжина 35–40 мм, колір від світло-зеленого до червоно-бурого. Уздовж тіла проходять 3 широкі темні смуги, шкіра вкрита шипиками.
Яйця: кулясті, ребристі, спочатку молочно-білі. Самиця відкладає їх поштучно на листя, бутони та чашолистики.
Біологія та екологія
Зимують лялечки в ґрунті (4–8 см). Виліт першого покоління починається у травні, другого — у липні. Метелики активні вночі. Шкідник високотермофільний (полюбляє спекотні літні періоди). За сезон дає 2–3 покоління.
Фенологічний календар на томатах
Червень (цвітіння перших кистей): літ першого покоління. Гусениці скелетують листя та виїдають бутони, не торкаючись плодів.
Липень — серпень (масове плодоутворення): літ найнебезпечнішої другої генерації. Гусениці прогризають шкірку зелених та стиглих плодів і ховаються всередині.
Вересень (збирання врожаю): завершення живлення гусеней останнього покоління та їхній відхід у ґрунт на заляльковування.
Характер пошкоджень та шкодочинність
Гусениці є ендофітними шкідниками плодів. Вони вигризають у томатах великі порожнини, з'їдаючи м'якоть та насіннєві камери зсередини. Один шкідник за час життя псує 2–4 плоди. Уражені плоди завчасно жовтіють, загнивають від бактеріозів чи альтернаріозу та масово обсипаються. Втрати товарного врожаю становлять 30–50 %.
Південноамериканська томатна міль (Tuta absoluta Meyrick)
Систематичне положення:
ряд Лускокрилі (Lepidoptera), родина Виїмчастокрилі молі (Gelechiidae).
Морфологічні особливості
Імаго (метелик): дрібний, довжина 5–7 мм, розмах крил 10–12 мм, колір сіро-коричневий із темними цятками. Вусики смугасті.
Гусениця: довжина до 7–9 мм. Спочатку кремова, потім зеленіє, доросла — з рожевою спиною. За головою є темна поперечна смужка.
Яйця: мікроскопічні, овальні, кремово-жовті. Самиця відкладає їх поштучно на нижній бік листя.
Біологія та екологія
Зимує на будь-якій стадії в теплицях, де плодиться безперервно. Літній цикл розвитку дуже короткий — 24–30 днів. Шкідник екстремально термофільний (оптимально +25–30 °C). За сезон здатен дати від 10 до 12 поколінь.
Фенологічний календар на томатах
Травень — червень (висадка розсади): виліт метеликів після зими або занесення з розсадою. Гусениці відразу проникають всередину листя.
Липень (наливання плодів): стрімкий вибух чисельності. Шкідник масово мінує листя, стебла і починає проникати в зелені плоди.
Серпень — вересень (плодоношення): пік шкодочинності. Гусениці знищують листковий апарат і масово вгризаються у плоди на всіх ярусах.
Характер пошкоджень та шкодочинність
Гусениці виїдають внутрішню частину листка, залишаючи прозору шкірку (утворюють широкі білі плями-міни). Також вони роблять ходи всередині стебел і проникають у плоди біля хвостика. Пошкоджені томати втрачають вигляд і повністю згнивають через бактеріози. Без вчасного захисту міль знищує від 50 до 100 % урожаю.
Трипси: трипс західний квітковий (Frankliniella occidentalis Pergande), трипс тютюновий (Thrips tabaci Lindeman)
Систематичне положення:
ряд Трипси або Пухироногі (Thysanoptera), родина Трипси (Thripidae).
Морфологічні особливості
Імаго: довжина 0,8–1,4 мм, тіло видовжене. Західний квітковий трипс трохи більший (1,0–1,4 мм), забарвлення від світло-жовтого до темно-бурого. Тютюновий трипс дрібніший (0,8–1,0 мм), світло-жовтий або бурий. Мають дві пари вузьких крил із бахромою.
Личинка: схожа на імаго, але дрібніша, безкрила, блідо-жовта.
Яйця: мікроскопічні, ниркоподібні. Самиця відкладає їх всередину тканин рослини.
Біологія та екологія
Зимують імаго у ґрунті (5–7 см) або теплицях. Шкідники термофільні (оптимально +25–30 °C) та люблять сухе повітря. Цикл розвитку триває 12–15 днів. Дають до 4 поколінь у відкритому ґрунті та до 12 у теплицях. Західний квітковий трипс стійкіший до хімічних пестицидів, ніж тютюновий.
Фенологічний календар на томатах
Травень — червень (висадка розсади): вихід із зимування. Заселяють нижній бік листків, висмоктуючи сік.
Липень (цвітіння та наливання плодів): масове розмноження. Тютюновий трипс тримається переважно на листі, тимчасом як західний квітковий масово мігрує у квітки, нищачи маточки та тичинки.
Серпень — вересень (плодоношення): пік шкодочинності на плодах. Восени імаго йдуть на зимівлю.
Характер пошкоджень та шкодочинність
Шкідники висмоктують сік із клітин. На листі з'являються численні дрібні цятки, які зливаються у великі сріблясті плями з чорними крапками (екскрементами). Листя швидко сохне. У квітках трипси спричинюють абортацію зав'язі. На шкірці плодів утворюються шорсткі, буро-жовті некротичні плями або сітка. Обидва види є небезпечними переносниками вірусів, зокрема вірусу бронзовості томатів. Втрати врожаю становлять 20–40 %.
Фітофтороз томатів (Phytophthora infestans)
Умови розвитку
Надмірна вологість: затяжні дощі, тривалі тумани, щільні ранкові роси та вологість повітря понад 90 %. Для проростання спори обов'язкова наявність крапельної вологи на листі протягом 4–6 годин.
Помірні та знижені температури: оптимальний розвиток хвороби відбувається в межах +15–20 °C. Затяжна прохолодна погода суттєво подовжує життєздатність спор.
Добові коливання температур: різкі перепади між теплим днем і прохолодною ніччю (+10–15 °C), що провокує випадання рясного конденсату (точки роси) на рослинах.
Загущеність та спосіб поливу: надмірна густота посадок без пасинкування, забур’яненість та полив методом дощування (по листу), що заважає швидкому просиханню куща.
Симптоми
На листі: поява великих, розмитих, темно-бурих некротичних плям. За високої вологості з нижнього боку листка утворюється білий павутинний наліт (спороношення), після чого листя швидко чорніє та сохне.
На стеблах і черешках: формування темно-бурих або чорних видовжених плям і суцільних смуг. Стебла стають крихкими, ламаються, що призводить до відмирання цілих гілок.
На плодах (зелених і стиглих): поява великих, твердих, підшкірних плям шоколадно-бурого кольору з нерівною поверхнею. Пляма швидко розростається і проникає глибоко в м'якоть плоду.
Під час дозарювання та зберігання: швидке загнивання зовні здорових на вигляд плодів, які були зірвані з уражених кущів та мали приховане зараження.
Фаза ураження. Патоген уражує томати протягом усього літа, але динаміка хвороби чітко розмежована за етапами розвитку рослини:
Фаза розсади та укорінення: інфікування відбувається рідко, переважно за умов надмірної сирості в теплицях або використання зараженого ґрунту.
Фаза бутонізації та цвітіння перших китиць: початковий етап прояву хвороби. Симптоми з'являються на нижньому листі, яке найдовше залишається вологим від контакту з ґрунтом та росою.
Фаза масового плодоутворення та дозрівання (найкритичніша): збігається з періодом серпневих туманів, затяжних дощів та прохолодних ночей. Характеризується блискавичним епіфітотійним спалахом і масовим почорнінням кущів.
Вплив на врожай. Фітофтороз є найагресивнішим захворюванням томатів у відкритому ґрунті. В умовах дощової та прохолодної погоди він здатний повністю знищити від 70 до 100 % урожаю всього за кілька днів, роблячи плоди непридатними для використання чи дозарювання.