Борошниста роса моркви (Erysiphe heraclei)

Умови розвитку

• Температурний режим: помірно теплолюбний, розвивається при +18–25  °C.

• Гідротермічна двофазність: висока вологість повітря (> 80–90 %) вночі для інфікування (без крапельної вологи) та низька вологість удень для розлітання спор.

• Контрастність погоди: чергування теплих ночей із росою та сухих спекотних днів.

• Стан рослини: найшвидше уражуються фізіологічно старіючі тканини та посіви з дефіцитом тургору.

Симптоми

• На листі: дрібні плями з білим павутинним нальотом з обох боків пластинки, що швидко розростаються.

• Наліт спороношення: у суху погоду наліт стає щільним, борошнистим через масове утворення конідій.

• Деструкція тканин: тканина під нальотом буріє, листя стає крихким, жовтіє та передчасно засихає.

• На черешках: суцільний брудно-білий борошнистий наліт, що веде до ламкості.

Фаза ураження

• Ріст бадилля: поява перших ознак у липні на нижньому ярусі листя.

• Дозрівання коренеплодів (найкритичніша): масовий розвиток у серпні-вересні з повним знищенням листкового апарату перед збиранням.

Вплив на врожай
Патоген знижує фотосинтез і посилює транспірацію, спричинюючи недобір 15–30 % маси та цукристості коренеплодів. Ламкість черешків унеможливлює механізоване комбайнове збирання. Уражена морква швидко в'яне і втрачає лежкість узимку.

Біла гниль, або склеротиніоз моркви (Sclerotinia sclerotiorum)

Умови розвитку

• Температурний режим: помірно теплолюбний у полі, але активний і за низьких температур у сховищах (розвивається при +1–25 °C з оптимумом +15–20 °C.

• Гідротермічний режим: надвисока вологість повітря (понад 90–95 %) та перезволоження ґрунту. Для проростання склероціїв необхідна висока вологість верхнього шару ґрунту.

• Агротехнічний фактор: надмірне внесення азотних добрив (робить тканини пухкими), загущені посіви, відсутність вентиляції у сховищах.

• Травматичний фактор: механічні пошкодження коренеплодів під час збирання і транспортування.

Симптоми

• На коренеплодах: тканина розм'якшується, стає водянистою, але при цьому зберігає свій початковий колір, не буріючи.

• Наліт спороношення: уражені ділянки швидко вкриваються щільним, пишним, сніжно-білим пластівчастим нальотом (міцелієм).

• Деструкція тканин: з часом біла маса ущільнюється, виділяючи великі прозорі краплі рідини, і перетворюється на великі, тверді чорні склероції різної форми.

• На листі (рідше): утворення водянистих плям біля основи черешків, які згодом покриваються білою «ватою» і відмирають.

Фаза ураження

• Формування коренеплодів: приховане інфікування міцелієм із ґрунту в полі (кінець літа), частіше у місцях контакту з вологою землею.

• Зберігання (найкритичніша): масовий прогресуючий розвиток хвороби в осінньо-зимовий період у сховищі. Патоген швидко поширюється від уражених коренеплодів до здорових шляхом розростання міцелію («гніздами»).

Вплив на врожай
У полі хвороба спричиняє осередковий недобір урожаю. Основна шкодочинність проявляється під час зберігання: гриб повністю руйнує клітинні стінки, перетворюючи коренеплоди на безформну водянисту масу. Без належного температурного контролю та вентиляції біла гниль здатна знищити від 30 до 80 % усього зібраного врожаю моркви у сховищах.

Фомоз або суха гниль моркви (Phoma rostrupii)

Умови розвитку

• Температурний режим: у полі +16–25 °C, у сховищах продовжує повільний розвиток від +1–2 °C.

• Гідротермічний режим: висока вологість повітря, дощі. Для виходу спор із пікнід та інфікування потрібна краплинна волога.

• Травматичний фактор: тріщини коренеплодів від нерівномірного поливу, пошкодження морквяною мухою або технікою.

• Джерело інфекції: рослинні рештки у ґрунті, насіннєвий матеріал та уражені маточні коренеплоди.

Симптоми

• На листі та черешках: видовжені сірувато-бурі плями з дрібними чорними цятками (пікнідами) в центрі.

• На коренеплодах: темно-сірі, злегка вдавлені плями, переважно на верхівці.

• Деструкція тканин: уражена м'якоть стає сухою, трухлявою, темно-коричневою. Всередині утворюються глибокі порожнечі, вкриті світлим міцелієм.

Фаза ураження

• Ріст вегетативної маси: літнє інфікування листкового апарату, звідки патоген по черешках спускається в головку.

• Зберігання (найкритичніша): масове прогресування сухої гнилі, що призводить до прихованої внутрішньої деформації моркви.

Вплив на врожай
Спричиняє передчасне відмирання бадилля в полі. Основні втрати відбуваються у сховищах, де через утворення пустот і всихання м'якоті відбраковується 15–40 % урожаю. У насінництві хвороба знижує вихід здорового насіння на 50 % і більше.

Церкоспороз моркви (Cercospora carotae)

Умови розвитку

• Температурний режим: помірно теплолюбний, активний при +20–25 °C (мінімальна температура для проростання спор +10 °C).

• Гідротермічний режим: надвисока вологість повітря (понад 90–95 %) та затяжні дощі. Для інфікування крапельна волога на листі має утримуватися від 12 до 24 годин.

• Віковий фактор: на відміну від альтернаріозу, церкоспороз уражує насамперед молоді, інтенсивно ростучі листки на початку вегетації.

• Джерело інфекції: міцелій та конідії на рослинних рештках у ґрунті та насіннєвому матеріалі.

Симптоми

• На листі: дрібні (2–5 мм), округлі світло-коричневі або сірі плями з вираженою темно-бурою або червонуватою облямівкою.

• Наліт спороношення: у вологу погоду плями з обох боків листка вкриваються легким сріблясто-сірим або бруднувато-білим нальотом.

• Деструкція тканин: тканина в центрі плям підсихає, листки скручуються краями догори, буріють і масово відмирають.

• На черешках: видовжені, злегка вдавлені бурі виразки, які призводять до перелому та вилягання бадилля. На самих коренеплодах симптомів немає.

Фаза ураження

• Інтенсивне наростання розетки (найкритичніша): масове ураження молодих листків у червні-липні, що зупиняє розвиток надземної маси на ранніх етапах.

• Формування коренеплодів: за умови дощового літа хвороба переходить на верхні яруси бадилля, спричиняючи його суцільне випалювання до початку осені.

Вплив на врожай
Патоген знищує асиміляційну поверхню на старті вегетації, через що коренеплоди залишаються дрібними, недорозвиненими і деформованими. Недобір урожаю в полі становить 30–50 %. Повне відмирання та крихкість черешків унеможливлюють механізоване комбайнове збирання моркви теребильного типу, значно підвищуючи частку ручної праці.

Сіра гниль моркви (Botrytis cinerea)

Умови розвитку

• Температурний режим: широкий діапазон активності — від 0 до +30 °С. Оптимум у полі — +15–20 °С, але патоген здатний інтенсивно розвиватися у сховищах за температури +1–2 °С.

• Гідротермічний режим: висока відносна вологість повітря (понад 90 %) та наявність краплинної вологи.

• Травматичний фактор (головний): порізи, тріщини, забиття коренеплодів під час механізованого збирання, а також пошкодження шкідниками.

• Фізіологічний стан: першочергово уражуються підв'ялі, підмерзлі або фізіологічно ослаблені коренеплоди з низьким тургором.

Симптоми

• На коренеплодах: тканина розм'якшується, стає вологою (але не водянистою, як при білій гнилі) і набуває характерного бурого або темно-коричневого забарвлення.

• Наліт спороношення: поверхня ураженої ділянки вкривається густим, пухнастим, димчасто-сірим нальотом, який складається з міцелію та мільярдів конідій.

• Деструкція тканин: тканина розкладається, а всередині або на поверхні сірого нальоту утворюються дрібні (1–4 мм), пласкі, тверді чорні склероції з горбкуватою поверхнею.

Фаза ураження

• Дозрівання та збирання: приховане інфікування коренеплодів у полі наприкінці вегетації через відмерлі черешки або рани.

• Зберігання (найкритичніша): масовий спалах хвороби у сховищах. Патоген легко поширюється повітряним шляхом (через спори) та при контакті коренеплодів, утворюючи великі осередки гниття.

Вплив на врожай
У полі шкодочинність мінімальна (іноді викликає відмирання нижнього листя). Основних збитків патоген завдає у сховищах, де сіра гниль призводить до швидкої деградації та повного загнивання маси коренеплодів. Втрати врожаю під час зберігання за високої вологості й наявності травмованої моркви становлять 20–40 %, а в окремі роки до 60 %.

Мокра бактеріальна гниль моркви (Pectobacterium carotovorum)

Умови розвитку

• Температурний режим: найактивніший при +20–30 °C, у сховищах розвивається від +2 °C.

• Гідротермічний режим: вологість понад 95 %, застій води в полі, наявність конденсату на коренеплодах.

• Травматичний фактор: проникає лише крізь механічні рани, тріщини або ходи комах.

• Аерація: дефіцит кисню через щільне складування без вентиляції різко прискорює руйнування тканин.

Симптоми

• На коренеплодах: поява водянистих плям, стрімке розм'якшення та перетворення м'якоті на кашоподібну масу.

• Ексудат: виділення каламутного, слизистого бактеріального ексудату бурого чи чорного кольору.

• Деструкція тканин: повне розчинення клітин із виділенням рідкої гнилі та різкого смердючого запаху. Грибний наліт відсутній.

Фаза ураження

• Формування коренеплодів: осередкове загнивання в полі наприкінці літа через перезволоження ґрунту.

• Зберігання (найкритичніша): вибуховий розвиток у сховищах, де бактеріальний слиз стікає та заражає здорову моркву «гніздами».

Вплив на врожай
У полі спричинює поодиноке випадіння рослин. Під час зберігання є найруйнівнішою хворобою: за високої температури й відсутності вентиляції здатна знищити від 40 до 100 % усього врожаю моркви у сховищах.

Дротяники — личинки жуків-коваликів (Agriotes sputator, Agriotes lineatus, Agriotes obscurus)

Систематичне положення:
ряд Твердокрилі (Coleoptera), родина Ковалики (Elateridae).

Морфологічні особливості

• Імаго: 7–11 мм, тіло видовжене, човникоподібне, темно-буре або чорне. При перевертанні підстрибує з клацанням.

• Личинка: до 20–25 мм, тіло вузьке, жорстке (як дріт), жовте або глянцево-буре з темною головою і 3 парами ніг.

• Яйця: 0,5 мм, кулясті, білі, гладкі.

Біологія та екологія

Зимують личинки різного віку та жуки в ґрунті (20–80 см). Вихід жуків відбувається у квітні-травні. Розвиток однієї генерації триває 3–5 років. Шкідники дуже гігрофільні; у посуху мігрують углиб, при зволоженні піднімаються до поверхні. Оптимум — +15–22 °С.

Фенологічний календар на моркві

• Травень — червень (сходи): спаровування жуків, відкладання яєць у ґрунт. Личинки старших віків підгризають підземну частину молодих проростків.

• Липень — серпень (ріст коренеплодів): вертикальні міграції личинок залежно від вологості ґрунту. Після дощів або поливів вони масово вгризаються в тіло моркви.

• Вересень — жовтень (дозрівання й збирання): пік пошкодження дозрілих коренеплодів. З настанням заморозків личинки йдуть на глибину понад 40–50 см.

Характер пошкоджень та шкодочинність
Жуки не шкодять. Личинки прогризають у коренеплодах вузькі, прямі, наскрізні ходи. Пошкоджені навесні проростки гинуть, спричинюючи зрідження сходів. Уражена доросла морква деформується, стає грубою і масово загниває від фомозу та бактеріальної гнилі. Втрати товарного врожаю становлять 30–60 %.

Морквяна листоблішка (Trioza apicalis)

Систематичне положення:
ряд Напівтвердокрилі (Hemiptera), родина Тріозиди (Triozidae).

Морфологічні особливості

• Імаго: 2,6–2,9 мм, світло-зелена, крила прозорі, задні ноги стрибальні.

• Личинка: 1,5–2 мм, пласка, зеленувато-жовта, з бахромою з воскових ниток.

• Яйця: 0,5 мм, веретеноподібні, спочатку білі, згодом жовтуваті.

Біологія та екологія
Зимує імаго на хвої сосон у лісосмугах. Вихід відбувається у кінці квітня (від +8–10 °C). Шкідник екологічно пов'язаний із хвойними насадженнями, звідки мігрує на моркву. Дає 1 покоління на рік.

Фенологічний календар на моркві

• Травень (сходи): міграція імаго з хвої на посіви. Спаровування, відкладання яєць на черешки й листки.

• Червень — липень (ріст бадилля): відродження личинок, висмоктування соку на нижньому боці листків.

• Серпень (формування коренеплодів): виліт імаго нової генерації, нетривале живлення та зворотна міграція у ліси на зимівлю.

Характер пошкоджень та шкодочинність
Висмоктує сік, а токсична слина спричинює аномальне закручування країв листків — махровість або «кучерявість» моркви. Рослини пригнічуються, коренеплоди дерев'яніють, дрібнішають і стають гіркими. Втрати врожаю — 30–50 %.

Комплекс попелиць на моркві (вербово-морквяна Cavariella aegopodii, глодова Dysaphis crataegi, морквяна Semiaphis heraclei)

Систематичне положення:
ряд Напівтвердокрилі (Hemiptera), родина Попелиці (Aphididae).

Морфологічні особливості

• Імаго (безкрилі): 1,4–2,5 мм, овальні, від світло-зелених до жовтувато-бурих, з восковим нальотом або без нього.

• Імаго (крилаті): 1,5–2,2 мм, з прозорими крилами, голова й груди чорні, черевце зелене.

• Личинка: схожа на безкрилу дорослу особину, але значно менша.

• Яйця: 0,5 мм, видовжено-овальні, блискучі, чорні.

Біологія та екологія
Дводомні види. Зимує яйце на кущах і деревах (верба, глід) або бур'янах. Вихід личинок відбувається у квітні. Міграція на моркву — травень-червень. Розмноження партеногенетичне (живородіння). Оптимум — +20–25 °С. Дає 10–15 поколінь за літо.

Фенологічний календар на моркві

• Травень — червень: заселення посівів крилатими самками-розселювачками, формування перших осередків на молодих пагонах.

• Липень — серпень: пік чисельності. Утворення щільних колоній на нижньому боці листків, черешках чи кореневій шийці.

• Вересень: поява статевого покоління, зворотний переліт крилатих особин на деревні види для відкладання зимуючих яєць.

Характер пошкоджень та шкодочинність
Висмоктують клітинний сік. Листя деформується, жовтіє та засихає, коренеплоди дрібнішають і втрачають цукристість. Попелиці є головними переносниками вірусу мозаїки моркви. Втрати врожаю — 20–45 %.

Галові нематоди (Meloidogyne hapla Chitwood, Meloidogyne incognita Chitwood, Meloidogyne javanica Chitwood)

Систематичне положення:
клас Нематоди (Chromadorea), ряд Тиленхіди (Tylenchida), родина Мелойдогініди (Meloidogynidae).

Морфологічні особливості

• Імаго (самиця): 0,5–1,2 мм, нерухома, грушоподібна, перламутрово-біла, занурена в корінь.

• Імаго (самець): 1,0–1,5 мм, рухомий, тонкий, червоподібний, прозорий.

• Личинка: 0,3–0,4 мм, ниткоподібна, рухома, прозора, з гострим стилетом.

• Яйця: близько 0,08 мм, овальні, прозорі, у драглистому овісаку.

Біологія та екологія
Зимують личинки або яйця в ґрунті й рештках. Активізація — від +10–12 °C ґрунту. Термо- та гігрофільні, оптимум — +20–28 °С, вологість — 60–80 %. Віддають перевагу легким піщаним ґрунтам. Дають 1–3 покоління за сезон.

Фенологічний календар на моркві

• Травень (сходи): міграція інвазійних личинок у ґрунті та їх проникнення всередину молодих корінців під дією кореневих виділень.

• Червень — серпень (ріст коренеплодів): живлення личинок, утворення наростів (галів). Перетворення на нерухомих самиць, відкладання яєць. Пік шкоди.

• Вересень — жовтень (збирання): частина особин переходять із морквою у сховища, решта — заглиблюється в ґрунт до 50 см на зимівлю.

Характер пошкоджень та шкодочинність
Висмоктують сік. На коренях утворюються нарости (гали), спричинюючи аномальне розгалуження («бородатість»), деформацію та розтріскування моркви. Бадилля відстає в рості та в'яне через руйнування судин. Рослини масово інфікуються фузаріозом і бактеріальною гниллю. Втрати врожаю — 40–80 %.