Гризуни

Гризун завдовжки 27–40 см, вагою близько 200 г, хоча описано екземпляри вагою до 300 г. Тіло квадратне, міцна статура, задні лапи довші й міцніші за передні. Хутро чорне. Загострена рожева морда без волосся. На мордочці довгі, чутливі вуса (вібриси). Очі чорні.

За сприятливих умов у самки може бути від 3 до 7 приплодів на рік. Що старший щур, то більше дитинчат у приплоді. Тобто одна самка вже за кілька місяців може створити цілу щурячу колонію. Середня тривалість життя — 3–5 років.

Пацюки активні вночі, тримаються сімейними групами. Живуть у різних місцях, зокрема на сміттєзвалищах, у колекторах, у відкритому полі, в лісі, у підвалах — майже скрізь, де є їжа і дах.

Всеїдні, але віддають перевагу поживному білковому корму. Залюбки поїдають зернові, які зберігаються в мішках на складах і просто в полі. Нападають на курей і молодих качок і навіть поїдають їхні яйця. Голодний пацюк наважується нападати на тварин завбільшки з кролика.

Найпоширеніша хвороба, яку розносять мишоподібні гризуни, — лептоспіроз. Людина може заразитися лептоспірозом, споживаючи інфіковані харчові продукти, через воду при купанні, риболовлі в заражених водоймищах, уживанні сирої води з них, при сільгоспроботах на заливних і заболочених місцях, при догляді за хворими тваринами, при розробці м’яса, при контакті із зараженими сечею предметами, овочами, фруктами.

Цей вид гризунів — давній активний учасник людської історії, який від часів своїх суперуспішних середньовічних чумних інвазій дожив до сучасного статусу раритету в більшій частині Європи.

Тіло гризуна завдовжки 7,5–10 см, хвіст — 5–10 см. Вага в середньому 40–45 г. Коротка шерсть різних відтінків і кольорів — від сірого і світло-коричневого до чорного. Звичайна хода — це біг із кроком близько 4,5 см, хоча можуть стрибнути вертикально до 45 см.

Найпоширеніша хвороба, яку розносять мишоподібні гризуни, — лептоспіроз. Переносять також збудників кишкових захворювань, кишковий тиф.

Характерна ознака польової миші — вузька темна смуга хутра вздовж хребта, від міжочного проміжку до основи хвоста. Дрібних розмірів: тіло завдовжки 126 мм, хвіст — 90 мм. Верхня частина тіла сіро-вохриста, з іржавим відтінком, нижня частина — сірувата.

Сільськогосподарський шкідник і переносник хвороб. Польова миша здатна завдати колосальної шкоди сільському господарству. На полях риє численні нори, пошкоджує колосся пшениці. Оселяючись у коморах, на складах, в інших приміщеннях, де зберігаються крупи, зерно, борошно, миші поїдають третину запасів, забруднюють продукти фекаліями, сечею. Полівки можуть завдати величезної шкоди саду — вони нищать коріння, обгризають кору на нижній частині дерев і кущів, не нехтують квітковими цибулинами. За сезон одна особина здатна з’їсти до 10 кг корму.

Найпоширеніша хвороба, яку розносять мишоподібні гризуни, — лептоспіроз. В Україні лептоспіроз залишається однією з найнебезпечніших інфекційних хвороб із високим показником летальності.