Роль фунгіцидів у формуванні врожайності сої
В умовах інтенсифікації виробництва, кліматичних змін та появи нових рас патогенів роль фунгіцидів у системі захисту стає особливо актуальною. Водночас неабиякого значення набуває раціональне використання препаратів різних хімічних груп і механізмів дії, що дозволяє забезпечити ефективний контроль хвороб і запобігти розвитку резистентності патогенів.
Застосування фунгіцидів на посівах сої спрямоване на вирішення декількох стратегічних завдань.
По-перше, це превентивний захист від розвитку хвороб і збереження функціональної активності фотосинтетичного апарату протягом вегетації, що безпосередньо впливає на накопичення пластичних речовин і формування врожаю.
По-друге, це захист генеративних органів та насіння від патогенів, що визначає не лише кількісні, але й якісні показники врожаю.
Економічна ефективність застосування фунгіцидів на сої визначається комплексом факторів, серед яких ключовими є потенціал урожайності сорту, фітосанітарний стан посівів та погодні умови вегетаційного періоду. За даними досліджень, своєчасне застосування фунгіцидів дозволяє зберегти від 15 до 40 % потенційного врожаю залежно від інтенсивності розвитку хвороб. Особливе значення має вплив фунгіцидного захисту на якість насіння сої. Контроль патогенів забезпечує формування повноцінного насіння з високими показниками схожості та енергії проростання, що особливо важливо для насіннєвих посівів. Крім того, захист від хвороб сприяє підвищенню вмісту протеїну в насінні.
Септоріоз (збудник — Septoria glycines) є одним із найпоширеніших захворювань сої, що найчастіше уражує листковий апарат. Патоген зберігається на рослинних рештках і насінні. Оптимальні умови для розвитку хвороби — температура 20–25 °C та відносна вологість повітря понад 80 %. Перші симптоми проявляються на нижніх листках у вигляді дрібних, темно-коричневих плям із жовтою облямівкою. З часом плями збільшуються, зливаються, що призводить до передчасного відмирання листя. Найінтенсивніший розвиток хвороби спостерігається у фази цвітіння та формування бобів (BBCH 61–75). За сильного ураження втрати врожаю можуть сягати 15–30 %, що пов'язано зі зменшенням асиміляційної поверхні та передчасним старінням рослин.