ХВОРОБИ ВЕГЕТАТИВНОЇ МАСИ СОЇ ТА ЗАСОБИ ЇХ КОНТРОЛЮ

СОЯ ЦІНУЄТЬСЯ В УСЬОМУ СВІТІ ЗА ВИСОКОЯКІСНУ ОЛІЮ І БІЛОК, ЯКІ СТАНОВЛЯТЬ У СОЇ ПРИБЛИЗНО 20 І 40 % ВІДПОВІДНО. БОРОТЬБА З ВИКИДАМИ ВУГЛЕЦЮ ТА ЗМЕНШЕННЯ ЗАЛЕЖНОСТІ ВІД ВИКОПНОГО ПАЛИВА ПРИЗВЕЛИ ДО ЗАСТОСУВАННЯ СОЄВИХ ОЛІЙ ЯК БІОДИЗЕЛЬНОГО ПРОДУКТУ. КРІМ ТОГО, СОЯ МАЄ ПРОМИСЛОВЕ ЗНАЧЕННЯ І Є ВАЖЛИВИМ КОМПОНЕНТОМ КЛЕЇВ ТА ФАРБИ. 

ЛЮДМИЛА РОЗОРА, 
фахівчиня лабораторії Білоцерківського діагностичного центру 

ОЛЕКСАНДР СОЛОВЙОВ, 
менеджер з технічної підтримки, напрям 

«Фунгіциди для технічних та зернобобових культур», компанія «Сингента»

У 2021 році під посів сої сільгоспвиробники планують використати 1,4 млн га земельного фонду. Зважаючи на високу волатильність на ринку сої та великі площі посівів під цією культурою, фермери прагнуть мінімізувати втрати врожаю. 

Соя (Glycine max Moench.) є однією з основних культур, що вирощується в Україні, але водночас вона сприйнятлива до багатьох захворювань, які щороку спричиняють значні втра- ти врожайності. Низка патогенів є загрозою при вирощуванні сої та призводять до хвороб насіння, вегетативної маси, кореневої та прикореневої частин рослини.

За період 2015–2020 років у діагностичних центрах компанії «Сингента» було проаналізовано 479 зразків рослинного матеріалу сої.

Умови для розвитку будь-якої хвороби будуть виникати лише тоді, коли присутні такі фактори, як сприйнятливість культури, вірулентний збудник і сприятливе середовище. 

Щоб бути готовими до розвитку захворювань, аграріям потрібно: 

1) знати про цикли та вплив захворювань на сою, які зараз призводять до значних втрат урожайності в Україні; 

2) здійснювати всебічний огляд поточних стратегій захисту проти комплексу хвороб сої; 

3) мати уявлення про епідеміологію кожного збудника, включаючи ймовірність спалахів та розширення додаткових географічних регіонів на основі сучасних тенденцій зміни клімату. 

За період 2015–2020 років у діагностичних центрах компанії «Сингента» було проаналізовано 479 зразків рослинного матеріалу сої. Тож ми склали певний рейтинг хвороб, які зустрічалися найчастіше і, відповідно, найрідше. До даного списку ми включили не тільки грибні хвороби, а й неінфекційні прояви, які посідають третє місце, та рослиноїдні нематоди (восьме місце), що в процесі своєї життєдіяльності можуть утворювати так звані ворота для ґрунтової інфекції. 

На жаль, як уже зазначалося, соя сприйнятлива до багатьох захворювань, які можуть спричинити значну втрату врожаю. Із грибних хвороб найбільш поширеними і шкодочинними об’єктами на вегетативній масі сої є альтернаріоз, пероноспороз, септоріоз, фузаріозне в’янення, аскохітоз, антракноз та церкоспороз. 

Альтернаріоз сої

Збудником даної хвороби є мітоспорові гриби з роду Alternaria spp. 

Поширена хвороба у всіх зонах вирощування сої. 

Альтернаріоз уражує ослаблені рослини і може виникати як вторинна інфекція на рослині сої. 

На листках з’являються досить великі коричневі або темно-бурі плями з концентричною зональністю.

У місцях ураження гриб продукує велику кількість міцелію та конідій у вигляді оливкових або чорних утворень. Грибниця спочатку безбарвна, при дозріванні набуває жовтого або оранжево-чорного забарвлення. Уражені тканини стають крихкими і ламкими. 

Основним джерелом інфекції є ґрунт та рослинні залишки. 

Під час вегетації поширюється конідіями. Оптимальні умови для проростання конідій і зараження рослин — температура + 20–26 °С, вологість повітря — вище ніж 95 %, наявність крапельної вологи, ослаблений імунітет рослин (біотичні та абіотичні фактори). 

Середина та кінець літа — пік розвитку хвороби, за якого плями можуть вкривати листя, боби і стебла рослин, через це вони засихають. Зазвичай хвороба поширюється знизу вверх по рослині. 

Шкодочинність альтернаріозу полягає в тому, що хвороба зменшує асиміляційну поверхню листків, внаслідок чого вони засихають та відмирають. Це знижує насіннєву продуктивність сої. Недобір урожаю насіння може сягати 20 % і більше. 

 

Пероноспороз, або несправжня борошниста роса

Збудник — Peronospora manshurica Sydov.

Пероноспороз — одна з найбільш розповсюджених і шкодочинних хвороб сої. 

Симптомами прояву P. manshurica є світло-зелені чи світло-жовті плями, які збільшуються до блідо-жовтих уражень різного розміру та форми. Пізніше ураження стають сірувато-коричневими до темно-коричневих із жовтувато-зеленим краєм, які з часом можуть стати повністю коричневими. 

Хвороба розпочинає цикл розвитку навесні, а зимуючі ооспори є передумовою первинного зараження. Це відбувається за допомогою насіння, зараженого ооспорами гриба. Ооспори, а іноді навіть міцелій, що зберігся на рослинному матеріалі, також можуть слугувати чинником первинного зараження. Вторинні ураження з’являються приблизно через 10 днів, дозволяючи патогену знову спорулювати.

Цикл захворювання поліциклічний. Peronospora manshurica — біотроф, а це означає, що для виживання гриба необхідний живий господар. Для того щоб спровокувати зараження свого господаря, патогенні конідіальні спори розсіюються за допомогою вітру та крапель дощу. Як правило, старі листки стійкі до зараження, тимчасом як молоді — більш сприйнятливі. 

Гриб зберігається в ґрунті, на рослинних рештках і на зараженому насінні. 

Хвороба поширюється в умовах високої вологості й за температури +20–22 °С.

Шкодочинність хвороби полягає у гальмуванні росту, зменшенні асиміляційної поверхні листків, що впливає на зниження продуктивності до 40 %, маси 1000 насінин — на 6 % і більше. За сильного ураження бобів пероноспорозом їхня маса зменшується на 47 %, а маса насіння — на 50%.

Септоріоз (іржаста плямистість)

Збудник — незавершений гриб Septoria gliсines L. Hemmi.

Септоріоз поширений по всій території України, але найчастіше зустрічається у зоні Полісся. 

Хвороба інтенсивно розвивається у фази цвітіння — початок утворення бобів. 

Протягом вегетаційного періоду захворювання поширюється пікноспорами з сім’ядоль на листки, стебла, боби та насіння. На сім’ядолях формуються наскрізні плями, а на трійчастих листках утворюються кутасті плями, від жовтого до темно-коричневого кольору з сірим центром. У місцях уражень тканина вкривається пікнідами гриба. За сильного ураження листки покриваються суцільними бурими плямами та опадають. Зазвичай боби в таких рослин недорозвинені. 

Розвивається збудник септоріозу за температури повітря від + 5 до 36 °С, оптимальна температура — + 22–28 °С, відносна вологість повітря — 80–100 %. 

Як правило, джерелом інфекції септоріозу є насіння і рослинні залишки, на яких формуються пікніди з пікноспорами, що заражують листки протягом вегетації. 

Випадання інтенсивних дощів та висока середньодобова температура повітря у другій половині липня — в серпні, а також присутність на листках сої роси є основними причинами масового ураження рослин сої цією хворобою. 

Шкодочинність септоріозу полягає у зменшенні асиміляційної поверхні, адже 50 % листків можуть опасти внаслідок передчасного засихання. Недобір урожаю може сягати 15–30 %. 

Фузаріозне в’янення 

Збудником хвороби є ґрунтовий мітоспоровий гриб Fusarium oxysporum Sch. 

Захворювання частіше проявляється у фази бутонізації — початок утворення бобів. У посівах сої виявляється у вигляді окремих осередків. У середньому на 10–40 % обстежених площ культури в Лісостеповій та Степовій зонах уражено в середньому 4–5 % рослин. 

Листки втрачають тургор і жовтіють, окремі листки закручуються краями догори у вигляді човника, вони швидко засихають і обпадають. Стебло біля кореневої шийки покривається буруватою штрихуватістю, тканина загниває і набуває темно-коричневого забарвлення.

У вологу погоду уражена тканина покривається білим або блідо-рожевим нальотом, який складається з численних оранжево-рожевих подушечок, що утворюються на поверхні стебла і його опушенні. У суху погоду рослина в’яне і відмирає, у вологу — загниває. Рослини втрачають тургор, виглядають злегка жовтуватими, частина листків на них засихає. Зазвичай на таких рослинах боби не утворюються або їх формується дуже мало. Пізніше вся рослина в’яне і засихає. У вологу погоду місця ураження вкриваються білим або рожевим нальотом — конідіальним спороношенням гриба. 

Основне джерело інфекції — уражені рештки, на яких збудник хвороби зберігається грибницею, конідіальним споронoшенням, хламідоспорами, а додаткове — заражене насіння, у якому зберігається грибниця патогену. 

Гриб, розвиваючись на рослинних рештках, може зберігати життєдіяльність у ґрунті 3–4 роки. Він поширений у ґрунтах усіх типів, але уражує переважно ослаблені рослини, які ви- рощують за несприятливих умов — низького рівня агротехніки, посухи тощо.

Аскохітоз

Збудник аскохітозу сої — мітоспоровий гриб Ascohyta phaseolum Sacc.

Проявляється на всіх надземних органах рослин від появи сходів до збирання врожаю. Найбільше уражує сою у фази цвітіння та на початку дозрівання. 

При ураженні сім’ядоль з’являються темно-коричневі вдавлені плями з концентричною облямівкою або наскрізні виразки. На перших листках сої плями округлі, до 2 см у діаметрі, світло-коричневі, сірувато-білясті, обмежовані більш темною облямівкою, з помітною концентричністю, з великою кількістю добре помітних чорних крапок — пікнід, що розміщуються концентричними колами. Часто уражені тканини випадають, залишаються лише бурі облямівки плям. 

На уражених стеблах з’являються продовгуваті ділянки сіруватого кольору з розсіяними, спочатку заглибленими, а потім виступаючими пікнідами. Інколи покривні тканини молодих стебел руйнуються і розщеплюються на поздовжні смуги. На більш здерев’янілих стеблах плями чорні, витягнуті в довжину, з масою пікнід. Особливо багато їх у місцях прикріплення до стебел бічних пагонів та листя. 

В уражених бобах, як правило, насіння або не утворюється зовсім, або ж трухне чи загниває. 

Інфікування рослин аскохітозом може відбуватися як навесні, під час проростання ураженого насіння, так і протягом вегетації. Упродовж вегетації рослини уражуються пікноспорами, що формуються в пікнідах та розносяться вітром і дощем. Оптимальними умовами для проростання пікноспор є температура +20–25 °С та наявність крапельної вологи. 

Зберігається патоген у рослинних рештках і насінні у вигляді грибниці й пікнід з пікноспорами. 

Шкодочинність полягає у зниженні схожості насіння до 40 %, зрідженні посівів, затримці розвитку рослин. Недобір урожаю може сягати 10–20 %.

Антракноз

Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Colletotrichum truncatum Andrus et Moore.

Хвороба поширена по всій Україні, де вирощують сою. 

Антракноз проявляється на всіх органах рослини протягом вегетації. 

На сім’ядолях формуються дрібні, округлі, вдавлені червоно-бурі плями зі світлим центром. 

На листках утворюються кутасті, бурі плями. Уражена тканина випадає, внаслідок чого виникає дірчастість.

На стеблах та черешках виникають темні, глибокі смугасті плями з червоною облямівкою. Часто уражені стебла розтріскуються. 

При ураженні бобів утворюються дрібні плями з бурою облямівкою, що у вологу погоду покриваються конідіальним спороношенням. 

Під час вегетації збудник поширюється конідіями. Інтенсивний розвиток хвороби відбувається за температури +15–19 °С та вологості повітря 60 %. 

Джерело інфекції — рослинні рештки та насіння, в яких антракноз зберігається грибницею. 

Шкідливість антракнозу полягає у зрідженні сходів, адже значна частина рослин гине ще до виходу їх на поверхню, у зменшенні потенціалу рослин, зниженні посівних якостей насіння. Хвороба зменшує продуктивну площу листя. 

Збудник — мітоспоровий гриб Cercospora sojina Hara. Церкоспороз розповсюджений по всій території України, але найчастіше діагностується в Лісостепу та Степу. 

Коли збудник хвороби потрапляє на сою, він спричиняє невеликі ураження листя. Ці ураження, які знаходяться здебільшого на верхніх частинах листків, мають неправильну окружність та відтінок від сіруватого, червоно-коричневого до фіолетового кольору. Хвороба може призвести до відшарування тканини листка. 

Церкоспороз може утворюватися на стручках і стеблах високочутливих сортів. Якщо на стручок потрапить патоген, то ураження насіння може мати безсимптомний характер або проявлятися у вигляді сірих плям та потрісканої оболонки. 

Гриб може зберігатися на рослинних залишках до двох років. 

Сприятливими умовами для зараження є тепла й волога погода — +25–30 °C та вологість повітря понад 90 %. 

Часті опади протягом тривалого періоду сприяють розвитку хвороби. 

Відомо, що гриб зимує в зараженому насінні та рослинних за- лишках. Навесні на грибниці утворюються нові конідії. 

Ураження сходів цією хворобою може сягати 52–97 %. Встановлено, що молоді рослини при ураженні патогеном не гинуть, а продовжують розвиватися, однак урожайність культури при цьому знижується в два-три рази, вміст жиру — на 2–7 %, протеїну — на 4–5 %. Також зменшується асиміляційна поверхня листя. 

Прогноз розвитку захворювань, їх вчасне та правильне діагностування в сукупності з ефективним фунгіцидним захистом можуть значно підвищити рівень кінцевої врожайності сільгоспкультур, і соя не є виключенням. Для більшості аграріїв труднощі виникають саме на етапі діагностики та визначення проблеми на полі. Дуже часто виявлені плями та некрози помилково діагностуються як бактеріози.

Проте в кінці сезону при аналізі отриманих показників урожайності та пошуку тієї прогалини, через яку стався недобір урожаю, саме помилки в захисті від захворювань можуть відігравати ключову роль. Питання вартості та окупності проведення будь-яких агротехнічних заходів також ніхто не відміняв, особливо за частого дефіциту вологи, що ми мали останніми роками. З огляду на це до побудови схеми захисту сої від захворювань потрібно підходити комплексно та водночас диференційовано, оскільки, незважаючи на всі проблеми, ціни на врожай били всі рекорди, а отже, важливість ефективного захисту від хвороб тільки зростатиме. 

Саме тому пропонуємо розглянути ключові чинники, що можуть вплинути на ефективність захисту від захворювань: 

• Вибір сорту. Залежно від стійкості обраного сорту до тих чи інших збудників захворювань, може відрізнятися і тактика фунгіцидного захисту та вибір препарату. Наприклад, сорти, що інтенсивніше уражуються пероноспорозом, можуть потребувати особливих підходів у захисті, зокрема, слід застосовувати тільки профілактичні обробки. Крім того, через біологічні особливості даного збудника, що відноситься до відділу Ооміцетів, не всі хімічні класи фунгіцидів будуть ефективними проти нього. Група стиглості також може вплинути на тактику фунгіцидного захисту, а саме для пізньостиглих сортів не зайвим буде дворазове внесення фунгіцидів. 

• Погодні умови. Для інтенсивного розвитку більшості захворювань, необхідною є наявність краплинної вологи, а також певний діапазон температури повітря та його вологість.

• Агротехніка. До ключових складових агротехніки вирощування культури належать сівозміна, спосіб обробітку ґрунту, строки та густота посіву й фон мінерального живлення. 

Враховуючи все вищевказане, пропонуємо перейти до планування схеми захисту від хвороб на прикладі лідера в захисті Амістар®-технології. 

Чотири кроки для успішного захисту сої від хвороб разом з Амістар®-технологією: 

1. Ефективний захист сої від захворювань починається ще на етапі протруювання насіння, оскільки насіння може бути первинним джерелом інфекції таких захворювань, як пероноспороз та аскохітоз. До речі, для захисту насіння та сходів можна використовувати новинку на ринку — Вайбранс® RFC, який, окрім ще потужнішого фунгіцидного захисту, є відмінним партнером для азотфіксуючих бактерій. 

2. Найбільш правильним підходом для захисту сої є профілактичні обробки фунгіцидами, особливо це стосується пероноспорозу та білої гнилі. За умови профілактичного використання Амістар® Екстра та Амістар® Голд можна досягти контролю дійсно широкого спектра збудників, включаючи вищезазначених, зберегти рослину здоровою та краще реалізувати її потенціал, у тому числі завдяки фізіологічному впливу та подовженню вегетації. 

3. За умови одноразового внесення фунгіцидів, оптимальною фазою розвитку культури є середина цвітіння, але при цьому слід зважати на погодні умови та ризик розвитку захворювань у цілому, що можуть вплинути на строки застосування фунгіцидів. Для пізніх сортів та умов із високим ризиком розвитку захворювань доцільним є дворазове внесення фунгіцидів. Наприклад, схема із застосуванням Амістар® Екстра у фазу бутонізації та Амістар® Голд під час цвітіння або роздрібнене використання вказаних препаратів з інтервалом у 2–3 тижні. Такі схеми неодноразово доводили свою ефективність у полях. 

4. Ефективність фунгіцидного захисту тісно пов’язана з комплексним контролем шкідників, тому при плануванні схеми захисту потрібно зважати й на ризик заселення шкідниками. 

Підсумовуючи, необхідно зазначити, що успіх захисту від хвороб залежить від багатьох чинників. Та разом із сервісом «Фітоекспертиза рослинного матеріалу» від компанії «Сингента», сервісом з прогнозування розвитку захворювань та надійним фунгіцидним захистом завдяки Амістар®-технології дійсно можливо досягти поставлених цілей, чого ми вам і бажаємо!