Україна

You are here

Share page with AddThis

Вчасна діагностика як засіб попередження інтенсивного розвитку кореневих гнилей зернових культур

Зернові
12.12.2017

Cьогодні перед українськими аграріями стоїть чимало викликів. З огляду на це особливо актуальним є отримання якісних урожаїв за мінливих погодно‑кліматичних умов, адже кожна пора року вносить свої корективи. Від осінніх засух до різких перепадів температури взимку і, як наслідок, нестійкого снігового покриву — усе це призводить до зміни фітопатологічної ситуації на посівах озимих зернових культур. Тому не дивно, що на озимих зернових культурах із року в рік спостерігається інтенсивний розвиток кореневих гнилей.


РОЗОРА ЛЮДМИЛА,
Спеціаліст лабораторії БДЦ компанії «Сингента»

СЕКРЕТАР ЮЛІЯ,
Аспірант Інституту бiоенергетичних культур i цукрових буряків НААН

Кореневі гнилі пшениці озимої — поширений комплекс шкідливих захворювань. Залежно від збудників хвороби вирізняють звичайну, фузаріозну, офіобольозну, церкоспорельозну і ризоктоніозну кореневі гнилі. У певній кліматичній зоні, як правило, переважає один тип ураження, що є найшкідливішим. В умовах України найчастіше трапляються фузаріозна і звичайна кореневі гнилі. Звичайна (гельмінтоспоріозна) коренева гниль (темно‑бура плямистість) Bipolaris sorokiniana Shoem. поширена переважно в степовій і лісостеповій зонах. На листках рослин у фазі кущення спочатку виникають дрібні темні плями, які згодом розростаються у довжину до 1,5 см, у центрі вони темно‑бурі або темно‑сірі, по краях — бліді. За інтенсивного розвитку хвороби основа стебла чорніє і загниває аж до нижнього вузла. У хворих рослин темніють і піхви листків. На первинних і вторинних коренях, а також на підземному міжвузлі утворюються темно‑коричневі продовгуваті виразки, які часто зливаються, уражена тканина набуває чорного забарвлення (фото 1). Захворюванню сприяє м’яка зима, спочатку суха, а потім волога погода, недотримання сівозміни, пошкодження посівів через низькі температури. Джерелом інфекції є рослинні рештки, в яких патоген зберігається у формі конідій, сумкоспор, а також грибницею в ураженому насінні. Інфекція зберігається в ґрунті більше одного року. Шкідливість хвороби проявляється у порушенні фізіолого‑біохімічних процесів у хворих рослин, затриманні росту, послабленні мінерального живлення, що призводить до зниження їх продуктивності, погіршення якості зерна. Фузаріозна коренева гниль поширена повсюди, де вирощують пшеницю. Збудники — недосконалі гриби роду Fusarium Link., яких налічують понад 70 видів. Найчастіше зустрічається F. graminerum, F. oxysporum, F. culmorum та ін. Зовнішні ознаки хвороби дуже схожі з ознаками звичайної кореневої гнилі. На колеоптилі, первинних і вторинних коренях, підземному міжвузлі і в основі стебла виявляються некротичні смуги, плями, які, розростаючись, спричинюють також загальне побуріння ураженої тканини. За інтенсивного розвитку хвороби проростки відмирають у ґрунті, не досягнувши його поверхні. На рослинах у фазі повної стиглості на коренях, підземному міжвузлі спостерігаються коричнюваті продовгуваті плями без вираженої середини (фото 2). Більшість збудників фузаріозної кореневої гнилі у період вегетації рослин викликають фузаріоз колосу. Тому розподіл хвороби на фузаріозну кореневу гниль і фузаріоз колосу вважається умовним. Залежно від виду патогени утворюють макро‑ і мікроконідії, хламідоспори (фото 3). Зараження рослин відбувається за температури від 3 до 35 °С (оптимум становить 15–22 °С) та вологості ґрунту понад 40 %. Найбільш інтенсивно коренева система уражується за надмірної вологості ґрунту або її різких коливань. Основне джерело інфекції — ґрунт, у якому на уражених рештках зберігаються збудники у вигляді грибниці, хламідоспор і мікросклероціїв. Додатковим джерелом інфекції є заражене насіння.

Фото 1. Звичайна коренева гниль пшениці у фазі сходів.

Фото 2. Фузаріозна коренева гниль пшениці в період вегетації.

Фото 3. Конідіальне спороношення грибів з роду Fusarium spp.

Офіобольозна коренева гниль Gaeumannomyces graminis Arx et Ol. (Ophiobolus graminis Sacc) виявляється переважно в районах із достатнім зволоженням у західному регіоні поліської та лісостепової зон. На рослинах у фазі 3–4 листки хвороба проявляється на коренях і основі стебла у вигляді бурих плям, які поступово стають чорними. Уражені рослини слабо кущаться, відстають у рості, жовтіють і гинуть. На пізніших фазах розвитку корені й основа стебла стають чорними і загнивають. Коренева система часто відпадає біля вузла кущення. Характерною ознакою ураження рослин офіобольозом є чорне забарвлення з глянцевим відтінком кореневої шийки, крихкість і легка ламкість коренів. Рослини уражуються у ґрунті переважно грибницею патогену. Оптимальними для росту гриба є температура в межах 19–24 °С і підвищена вологість. Основне джерело інфекції — уражені рештки, на яких збудник зберігається грибницею і хламідоспорами. Спочатку збудник проникає у тканину кореня, а згодом у його провідну систему. Шкідливість хвороби у фазі сходів проявляється у суттєвому зниженні маси коренів і проростків рослин, порушенні водного балансу, вповільненні процесів засвоєння поживних речовин із ґрунту, закупорюванні провідної системи. Церкоспорельоз (гниль кореневої шийки, очкова плямистість стебел, ламкість стебел) Pseudocercosporella herpotrichoides (Fron.) поширений повсюди, але найбільшої шкоди завдає на Поліссі, у Західному і Центральному. Лісостепу, в Степу на зрошенні. Розвивається протягом усієї вегетації рослин пшениці. У фазах сходів — кущення церкоспорельозна гниль про‑ являється на колеоптилі та листкових піхвах у вигляді медово‑коричневих плям із розмитою облямівкою. На рослинах у пізніші фази розвитку ознаки хвороби спостерігаються найчастіше на нижньому міжвузлі, рідше — на другому і третьому міжвузлях у вигляді еліпсо‑окоподібних медово‑коричневих плям із розмитою каштановою облямівкою, яка поступово переходить у здорову тканину. В кінці вегетації на плямах з’являється темно‑сірий або димчастий наліт — конідіальне спороношення збудника хвороби. Зимують збудники хвороби на уражених рештках у вигляді грибниці, мікросклероціїв, конідій і сумчастого спороношення. Найбільш ін‑ тенсивне поширення інфекції восени (жовтень‑листопад) і навесні (березень‑квітень). Шкідливість хвороби полягає у безладному виляганні рослин та ламкості стебел біля основи. Внаслідок розвитку захворювання руйнується провідна й опорна системи стебла. Ризоктоніозна прикоренева гниль (гостро облямівкова плямистість) Rhizoctonia solani Kuehn поширена переважно в Степу та лісостеповій зоні. У фазі сходів пшениці проявляється на колеоптилі й листкових піхвах у вигляді окоподібних плям із чіткою червоно‑коричневою облямівкою (фото 4). Середина плями світліша, ніж при ураженні церкоспорельозом, але найчастіше має характерний дірчастий вигляд. У пізніші фази розвитку рослин ризоктоніоз виявляється на стеблах у вигляді еліпсоподібних плям із тонкою червоно‑коричневою облямівкою. Протягом вегетації рослин забарвлення плям змінюється від червоно‑коричневого до солом’яного. По центру плям формуються темно‑коричневі подушечки гриба, які легко стираються, згодом на них формуються спочатку світлі, пізніше коричневі склероції (фото 5). (Марков Іван Лукич).

Фото 4. Ризоктоніозна коренева гниль на озимій пшениці в фазі сходів.

Фото 5. Вигляд плодового тіла гриба Rhizoctonia solani під мікроскопом

Візуальну діагностику кореневих гнилей проводять після ретельного промивання кореневої системи, звертаючи увагу на весь комплекс діагностичних ознак. Водночас виникнення кореневих гнилей спричинює комплекс фітопатогенних грибів, тож вони можуть мати схожі симптоми на різних етапах патологічного процесу. Тому для точної діагностики використовують біологічний метод (інкубування у вологій камері або на живильному середовищі) з подальшим мікроскопічним аналізом спороношень патогенів. У польових умовах зазвичай, залежно від умов, домінує один тип кореневої гнилі, хоча можливий розвиток і змішаних інфекцій. Кореневі гнилі розвиваються протягом вегетації, тому їх треба обліковувати декілька разів: восени у фазі сходи — кущення, навесні після зимівлі у фазі кущення, цвітіння або на початку молочної стиглості та під час достигання хлібів. За період 2016–2017 років на Білоцерківській дослідно‑селекційній станції проводилися обліки звичайних кореневих гнилей на дрібноділянкових посівах пшениці озимої м’якої, розмір ділянки становив 10 м2, повторність — трикратна. Обліки проводилися восени і навесні. Досліджувалися 10 сортів пшениці м’якої, селекції Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків НААН. За період 2016–2017 років ступінь ураження рослин пшениці озимої кореневими гнилями коливався від 0,1–0,25 % і поширення від 0,7–0,85 % (графік 1). Отже, можна стверджувати, що протруйники в осінній період збільшують здатність опиратися вторгненню патогенів. Після відновлення вегетації ступінь ураження рослин звичайними кореневими гнилями значно збільшився і коливався від 3,7–6,3 %, відповідно, поширення хвороби збільшилося до 17,4 % (графік 2). Рослини ослаблені та легко піддаються ураженню цілим комплексом шкідливих фітопатогенів, тому необхідна фітосанітарна діагностика посівів. Завдяки діагностичним центрам компанії «Сингента», які знаходяться в Харкові, Хмельницькому, Одесі та Білій Церкві, ми маємо багаторічну базу даних, де зафіксовано фітосанітарний стан насіннєвого й рослинного матеріалів по всій Україні. Дані базуються на результатах проведених фітоекспертиз насіннєвого і рослинного матеріалів, аналізів за використання полімеразної ланцюгової реакції. За весняний період 2017 року експерти ДЦ, використовуючи фітоекспертизу рослинного матеріалу, проаналізували близько 190 зразків озимої пшениці з усієї України. Рівень ураження рослин кореневими гнилями визначали за шкалою від 0 до 4 балів (графіки 3). Діагностичні центри компанії «Сингента» в рамках програми лояльності «АгроГід» готові допомогти аграріям у питаннях діагностики насіннєвого й рослинного матеріалів для формування фітопатоло‑ гічної картини ураження зернових культур на їхніх полях. Варто звернути увагу, що фітоекспертиза насіннєвого матеріалу дозволить фермерові дізнатися про спектр грибних хвороб чи наявність бактеріозів на посівному матеріалі. Дуже важливо спрацювати на випередження і запобігти розвитку кореневих гнилей, який може розпочатися ще в насінині. Тривалість даного аналізу складає близько 10–14 днів. Цей період необхідний для інтенсивного розвитку грибної мікофлори.

Графік 1. Ураження рослин пшениці м’якої озимої кореневими гнилями на час зупинки осінньої вегетації

Графік 2. Ураження рослин пшениці м’якої озимої кореневими гнилями в фазі виходу в трубку

Графік 3. Середній показник ураження фузаріозною, ризоктоніозною, офіобольозною та гельмінтоспоріозною кореневими гнилями озимої пшениці по областях України згідно з даними діагностичних центрів за весняний період 2017 року

Сервіс «Фітоекспертиза рослинного матеріалу» дає можливість діагностувати і контролювати збудників різних хвороб сільськогосподарських культур протя‑ гом усього періоду вегетації. Ця експертиза дозволить аграрію більш чітко розуміти, які патогени знаходяться на рослинах, і побудувати правильну систему захисту. Виконання даного аналізу триває 5–8 днів, так як надані зразки витримуються у вологих камерах для провокування проростання грибів. Після їх ідентифікації важливо розробити комплекс профілактичних і захисних заходів. Симптоми прояву можуть бути різними, тому важливо визначити, яка хвороба уразила рослину. Також є велика загроза латентної інфекції, від якої аграрій не завжди може убезпечитися. Сервіс «ПЛР‑діагностика фітопатогенів» базується на молекулярно‑біологічних методах і спрямований на пошук та значне збільшення копій досліджуваної ДНК, наприклад ділянки ДНК патогену. В Білоцерківському діагностичному центрі даний метод застосовується для виявлення широкого спектра хвороб, у тому числі й кореневих гнилей. На базі даного центру розроблені власні тест‑системи для виявлення низки фузаріозних гнилей і ризоктоніозу. Однією з переваг ПЛР є швидкість проведення аналізу, так як фермерові важливо миттєво зреагувати на проблему, яка може виникнути на його полі. Навіть якщо в рослині знаходиться невелика кількісті патогену, за допомогою ПЛР‑аналізу його можна виявити в найкоротші строки. Відповідно, аграрій буде попереджений про наявність патогенів, зможе вчасно вжити заходів і піді‑ брати максимально ефективну систему захисту. Основний агротехнічний захід, який спрямований на захист зернівки від шкодочинної мікофлори, — це протруєння насіння препаратами, які сільгоспвиробникові може порекомендувати кваліфікований експерт. Використання хімічних засобів захисту має базуватися на результатах фітопатологічного аналізу насіння, що дає змогу оптимально підібрати препарат з урахуванням видового складу патогенів, їхньої біології та місця локалізації. Даний захід є актуальним, адже фітопатологічна ситуація на посівах озимих за останні роки змінюється в залежності від низки чинників (технології вирощування, кліматичних умов у період вегетації, зниження стійкості сортів).


Для досягнення максимального ефекту протруйника також повинні враховуватися такі показники, як сортова чистота, схожість, вологість, маса 1000 зернин, натура зерна. В компанії «Сингента» зареєстрований широкий спектр протруйників, а саме: СЕРТІКОР 050 FS, т. к. с., ВАЙБРАНС ІНТЕГРАЛ,  МАКСИМ 025 FS, 480 FS, МАКСИМ СТАР 025 FS, т. к. с., МАКСИМ ТРІО 060 FS, т. к. с., МАКСИМ ФОРТЕ 050 FS, т. к. с., СЕЛЕСТ МАКС 165 FS, ТН. Усі ці препарати здатні контролювати комплекс хвороб, у тому числі й кореневі гнилі, збудники яких передаються насінням, через ґрунт і рослинні рештки. Отже, вчасна діагностика й високоефективні засоби захисту є запорукою отримання якісних урожаїв і високих прибутків.