Україна

You are here

Share page with AddThis

Особливості розвитку та живлення озимої пшениці на ранніх етапах. Досвід управління живленням рослин

Зернові
21.01.2020

ВОЛОДИМИР ЗОРЯ,
заступник директора ТОВ «ТАС‑Таврія»


При проростанні пшениці із зернівки через колеоптиле разом із листовою пластинкою над майбутнім вузлом кущення з’являється особливий світлий поясок — закладаються зародкові бруньки, майбутні пагони рослини. На кількість цих бруньок (їх може бути до 9) впливає якість посівного матеріалу (репродукція, якість самої зернівки, відсутність механічних пошкоджень, інфекції на поверхні зернівки та в основі зародка). Скільки цих бруньок проросте в пагони, залежить від потенціалу зернівки, запасу поживних речовин, яких достатньо до появи третього листка, якості підготовки ґрунту, його фізіологічного стану, температури, достатку вологи та мінерального живлення (особливо фосфору), мікроелементів — все це вплине на число майбутніх колосків з однієї зернівки та на їхній розмір.

Запас поживних речовин зернівки забезпечує розвиток лише 2 зародковим брунькам рослини. Тобто, якщо їй не допомагати, то в майбутньому з однієї зернівки буде один повноцінний колос плюс підгін. Щоб цього не сталося, треба створювати рослині сприятливі умови для розвитку, а саме оптимальні строки сівби, щоб до входу в зиму рослина в повній мірі використала суму активних температур за вересень‑листопад (залежно від регіону вирощування) та відбувся процес кущення і вона сформувала 2–3 пагони. Вегетативна маса прикриває вузол кущення, створює запас поживних речовин для нього та розвитку кореневої системи навесні наступного року.

Зрозуміло, що погодні умови коригують строки сівби, впливають на процес підготовки ґрунту, тому наше завдання створити максимальний оптимум для рослин, сформувати посівне ложе і висіяти на оптимальну глибину 3,5 см, мати запас вологи в метровому шарі ґрунту 50 мм на момент початку розвитку. Оптимальна глибина посіву забезпечить мінімум фосфору, необхідного для стартового розвитку та включення гормонального комплексу рослини (продукування ауксинів і цитокінінів), уже починаючи з третього листка.

Важливо перед сівбою під культивацію зробити внесення обприскувачем 30–50 кг карбаміду + 2 л/га гумату калію. Це особливо необхідно для бідних на азот ґрунтів, а на достатньо забезпечених вистачить самого гумату калію у нормі 2 л/га.

Запаси фосфору та калію в наших родючих чорноземах зазвичай достатні для вирощування озимої пшениці, а використання гумату калію внесенням на ґрунт і листкову поверхню рослин додатково забезпечує рослини в повній мірі фосфором та калієм, покращує поглинання елементів живлення кореневою системою рослин, стабілізує кислотний режим у прикореневій зоні, активує виділення органічних кислот (яблуневої, вугільної, щавлевої, оцтової) кореневою системою рослин, що дає змогу поглинати додатково як фосфор, так і калій в органічній формі (як складові амінокислот) та з міжсилікатних шарів ґрунтових мінералів.

Специфіка азотного живлення у тому, що азот через корінь засвоюється в нітратній формі (NO3‑), а засвоєння рослиною відбувається лише в амонійній (NH4+). У ґрунті доступний для рослини азот знаходиться переважно у формі нітратів амонійних солей, які представляють собою окислену форму азоту і мають бути відновлені рослиною до NH2, після чого вони можуть увійти до складу амінокислот, а потім білків. Відновлення нітратів відбувається двома шляхами: за рахунок хімічної енергії дихання і через фотохімічне відновлення в хлоропластах. Відновлений азот нітратів, або безпосередньо зайнятий іон амонію, з’єднуючись з продуктами перетворення вуглеводів, утворює амінокислоти, а потім білки. Аміак, реагуючи з деякими органічними кислотами, може утворити амінокислоти. Так, наприклад, аміак, реагуючи з піровиноградною кислотою, утворює амінокислоту аланін.

Азот використовується рослинами по‑різному, залежно від фази розвитку та накопичення біомаси. Так, на ранніх етапах від сходів до кущення споживається лише 10 % від загального об’єму поглинання. Основна маса азоту береться рослиною на етапі кущення — початок трубкування (друге міжвузля) — 50 % загального азоту, ще 25 % — до появи прапорцевого листка і 15 % — протягом колосіння, цвітіння та наливу зерна. Тому не слід вносити великі дози азоту восени, оскільки такої потреби немає, та рано навесні, коли доза азоту більше ніж 50 кг/га д. р. затримуватиме поглинання фосфору (брак іонів кальцію та магнію — носіїв фосфору до рослини). Це призведе до надмірного кущення, і ми отримаємо загущення й більше соломи, ніж зерна.

Дуже важливо на початкових етапах відновлення вегетації рослини навесні обробляти комплексом амінокислот, що є вже готовим кінцевим продуктом, який рослина синтезує для себе з мінеральних елементів. Цей захід різко активує розвиток кореневої системи, збалансовує мінеральне живлення, активує гормональний комплекс завдяки наявності важливих мікроелементів (Mn, Zn, B, Fe, Cu, Mo) і центри продукування фітогормонів рослин (цитокініни, ауксини, гібереліни, брасиностероїди). А, власне, гормони (речовини білкової природи) є активаторами всіх життєвих процесів рослини: поділу та росту клітин, накопичення біомаси, генерації та утворення зерна.

Щоб покрити нестачу азоту від потреби до запланованого врожаю, азот необхідно вносити по листковій пластині (карбамід у розчинній формі) за декілька прийомів з обов’язковим застосуванням у баковій суміші сульфату магнію, який пом’якшує негативність карбаміду, зв’язує біурет. Зокрема, магній (елемент хлорофілу) прискорює фотосинтез, зменшує температуру біля поверхні рослини, а сірка частково діє як фунгіцид плюс є балансом в азотно‑фосфорно‑калійному живленні та зрівноважує як елемент засвоєння мікроелементів. Карбамід поглинається рослиною за дві години, а через ґрунт — за декаду, і засвоюється, якщо додавати 0,5 л/га гумату калію, до 100 %. Таке засвоєння здійснюється завдяки діяльності калійно‑натрієвого насоса в рослині.

Важливим є достаток цинку та магнію в ґрунті на цьому етапі, тому, якщо в ґрунті їх бракує, то необхідно вносити по листковій пластині або додавати при протруєнні зерна. Можна використати обробку по листку (1–2 листки) восени, гумат калію торф’яний 0,5 л/га при температурі +4–8 °С, і навесні наступного року при відновленій вегетації гумат калію 0,5–0,7 л/га при нормальній перезимівлі, а також обробку амінокислотами з гормонами за наявності стресу у рослин. Таким чином, восени проходить процес зародження майбутніх рослин і початок їх розвитку. З початком вегетації навесні, коли кущення з осені недостатнє, рекомендується внесення амінокислот чи гумату калію рано навесні, тільки‑но можна зайти в поле. Цим ми активуємо гормональний комплекс рослин і включаємо додаткове кущення, за умови додаткового внесення азотного добрива по таломерзлому ґрунтові. В цей момент відбувається активний поділ клітин і накопичення біомаси.

З появою другого міжвузля генеративні процеси рослини проходять на рівні з вегетативними, а з появою прапорцевого листка генеративний розвиток перевищує вегетативний ріст, тобто рослина основні енергетичні ресурси використовує саме на генеративні процеси: формування колосу, цвітіння, налив зерна. Це означає, що підживлення по листку потрібно проводити, коли проходить процес вегетації (прапорцевий листок) із використанням розчинних форм добрив. Карбамід у розчинній формі разом із сульфатом магнію слід вносити в три, чотири прийоми (кущення, кінець кущення, прапорцевий листок та поява колосу): карбаміду 20 + 20 + 5 + 5 кг/га у фізичній вазі та 2 рази по 1,5 кг/га сульфату магнію. Мікроелементи краще давати раніше, а саме кінець кущення — поява першого міжвузля (за один‑два прийоми), цим ми вплинемо на кількість колосків у колосі.

Підживлення по прапорцевому листкові карбамідом 5 кг/га з додаванням розчинного добрива з фосфором підвищує врожайність, збалансовано активує як поділ, так і ріст клітин зернівки. Достаток фосфору, як основного мінерального елементу для відновлення АТФ — джерела енергії рослини, є особливо важливим чинником у формуванні повноцінного зерна і якісного посівного матеріалу.