Україна

You are here

Share page with AddThis

На що хворіє соняшник?

Соняшник
08.10.2019

ТЕТЯНА МАЛИНА,
менеджер лабораторії Харківського діагностичного центру

АНАСТАСІЯ ПОЛЬОВА,
спеціаліст Харківського діагностичного центру


Соняшник у наш час є однією з найприбутковіших сільськогосподарських культур. Передусім його вирощують для переробки на олію, яку потім використовують у харчовій та інших галузях промисловості, зокрема, виробляють лаки, мило, каучук тощо. Наразі також застосовують і відходи соняшнику, наприклад, зі шроту виготовляють високобілковий корм для тварин, а з лушпиння — паливні брикети.

Останніми роками відбувалося постійне збільшення посівних площ соняшнику, в тому числі в зонах, не зовсім характерних для нього, таких як Північний і Західний Лісостеп та Полісся України. Зростання площ призводить до недотримання сівозмін у господарствах, подекуди до розміщення соняшнику після соняшнику, накопичення рослинних решток на полях, збільшення засміченості посівів бур’янами, які також є резерваторами збудників хвороб. Ці чинники сприяють розповсюдженню хвороб і шкідників. Значно зростає географічне поширення збудників хвороб та їх шкодочинність.

«Квітку сонця» можуть уражувати понад 20 видів збудників грибкових захворювань, основні серед яких фомоз (Phoma macdonaldii Sacc.), фомопсис (Diaporthe helianthi M. Munt. et al.), іржа (Puccinia helianthi Schw.), несправжня борошниста роса (Plasmopara halstedii Novot), біла гниль (Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary), сіра гниль (Botrytis cinerea Pers.) та ін.

Однією з найбільш шкодочинних хвороб у світі є біла гниль, або склеротиніоз, яка, крім соняшнику, може уражувати понад 200 видів дводольних культур, у тому числі сою та інші бобові, ріпак, овочеві культури тощо.


Рис. 1. Рослини соняшнику, уражені склеротиніозом через кореневу систему.


Рис. 2. Апотецій, який розвивається на склероції на поверхні ґрунту. 
Фото: FJ Kloppers, Pannar Seed.


Рис. 3. Кошикова форма білої гнилі.

БІЛА ГНИЛЬ, АБО СКЛЕРОТИНІОЗ (Sclerotinia sclerotiorum (Lib.) de Bary) поширена в усіх зонах, де вирощують соняшник. Ураження рослин цієї культури відбувається за двома типами: підземним і наземним. Підземний тип ураження стається у ґрунті й спричиняє кореневу форму білої гнилі. При цьому склероції проростають міцелієм, який проникає через кореневу систему або основу стебла (рис. 1). Дана форма хвороби не контролюється ані протруйниками, ані фунгіцидами в період вегетації. Уражені рослини в’януть і передчасно гинуть. За наземного типу ураження склероції проростають у вологому ґрунті з утворенням апотеціїв (рис. 2), у яких формується величезна кількість аскоспор. Зараження рослин соняшнику відбувається протягом вегетаційного періоду аскоспорами, що легко переносяться вітром. При такому типі ураження захворювання розвивається у вигляді стеблової та кошикової форм гнилей (рис. 3).

Склероції можуть зберігати життєздатність у ґрунті протягом багатьох років. Особливо небезпечна біла гниль при частих опадах та високій вологості повітря. За таких умов хвороба набуває епіфітотійного розвитку, спостерігається випадання молодих рослин, зрідження посівів, що спричиняє недобір урожаю. Передчасне дозрівання хворих рослин призводить до формування щуплого насіння зі зниженими посівними й технологічними властивостями.

Розвитку даного збудника сприяють висока вологість повітря, дощова погода, густі тумани під час дозрівання рослин, посів соняшнику після ріпаку та сої, коротка ротація культури у сівозміні, забур’янені посіви, температура повітря +16–26 °С.

ІНКОЛИ МОЖУТЬ ПЛУТАТИ БІЛУ ТА ВУГІЛЬНУ ГНИЛЬ, АЛЕ ВОНИ ВІДРІЗНЯЮТЬСЯ. Для білої гнилі характерною є волога погода, а розвитку збудника вугільної гнилі сприяє суха і жарка погода, забур’янені посіви соняшнику, а також його вирощування після попередників, які уражуються даним збудником хвороби.

ВУГІЛЬНА, АБО ПОПЕЛЯСТА ГНИЛЬ проявляється у вигляді в’янення рослин. Збудником хвороби є мітоспоровий гриб Sclerothium bataticola Taub. Цей збудник може уражувати цукрові буряки, кукурудзу, картоплю, квасолю, арахіс та інші культури.

Заражені рослини можуть передчасно відмирати, спостерігається ламкість стебел, знижується виповненість сім’янок і вміст у них олії. Хворі рослини практично не дають урожаю.

Основне джерело інфекції — уражені рештки, на яких зберігаються склероції гриба, що можуть залишатися життєздатними у ґрунті до 5–6 років і за наявності кореневих виділень рослини‑живителя проростати, утворюючи нову грибницю.

Грибниця патогену розвивається у провідній системі стебла, чим і пояснюється в’янення рослин. Листки на уражених рослинах в’януть, некротизуються і відмирають. На стеблах у прикореневій частині виникають бурі плями, які пізніше набувають попелястого забарвлення. Всередині стебла з’являються дрібні, гладенькі, кулясті чорні склероції. У місцях ураження тканина розм’якшується, паренхіма руйнується, серцевина всихає, стебла легко ламаються.

СІРА ГНИЛЬ може уражувати соняшник протягом усієї вегетації. Збудником хвороби є сумчастий гриб Botryotiana fuckeliana (в конідіальній стадії Botrytis cinerea Fr.), який уражує понад 400 видів рослин із різних родин.

Найбільш небезпечний цей збудник на насіннєвих посівах на кошиках під час дозрівання насіння. Поширенню даної інфекції сприяє підвищена вологість повітря, особливо в другій половині вегетації, часті дощі, рясні роси вночі, також коротка ротація в сівозміні, відсутність просторової ізоляції між культурами, які уражує збудник хвороби, загущені й забур’янені посіви, температура повітря +17–24 °С. Хвороба на початку проявляється у вигляді пліснявіння насіння, яке покриває його поверхню, й проростків. На останніх з’являються бурі плями, видовжені водянисті смуги, які згодом укриваються пухким сірим нальотом, проростки загнивають і часто гинуть ще до виходу на поверхню ґрунту.

Шкодочинність патогену насамперед виявляється в зменшенні асиміляційної поверхні, що, своєю чергою, призводить до недорозвиненості рослин. Як наслідок, спостерігається зменшення розміру кошика на 7,5–16 %, урожаю насіння — на 14–38 %, маси насіння — на 10–19 %, а вмісту олії — на 4–12 %.

ІРЖА поширена в усіх зонах вирощування соняшнику. Збудником є базидіальний гриб Puccinia helianthi Schw, який проходить усі стадії розвитку на соняшнику. Інтенсивному розвитку хвороби сприяє тепла волога погода. Захворювання проявляється на листках із нижнього боку, іноді й з верхнього у вигляді іржаво‑коричневих пустул‑подушечок (рис. 4). За раннього ураження можливе побуріння листків.

Також значної шкоди завдають плямистості. Так, у 2017 році до діагностичних центрів компанії «Сингента» надходило багато зразків рослинного матеріалу соняшнику з ураженнями, на яких після мікроскопіювання було виявлено збудника септоріозу. Як і багатьом хворобам, цьому збуднику сприяє волога і тепла погода.


Рис. 4. Теліопустули іржі на нижньому боці листа.

СЕПТОРІОЗ з різною інтенсивністю проявляється у багатьох регіонах вирощування соняшнику, особливо хвороба поширена у районах або в роки з достатнім зволоженням. Збудник хвороби — мітоспоровий гриб Septoria helianthi Ell. Et Kell. За сильного ураження септоріозом передчасно відмирає листя, зменшується урожай і вміст олії в насінні.

Якщо відбулося раннє ураження, то на сім’ядолях з’являються буруваті плями, злегка вдавлені у тканини. Пізніше на справжніх листках утворюються плями діаметром 0,8–1 см, спершу жовті, потім темно‑коричневі, оточені світлою чи сіруватою облямівкою, округлі або полігональні, обмежені жилками (рис. 5). Поширення відбувається від нижніх ярусів до верхніх, а на листковій пластинці концентруються переважно ближче до верхівки. Дуже часто такі хвороби, як септоріоз і альтернаріоз, плутають.

АЛЬТЕРНАРІОЗ в Україні за останні роки набув значного поширення, особливо хвороба проявляється за умов вологої та помірно теплої погоди. Уражуються всі надземні органи рослин соняшнику. Основна ознака альтернаріозу — поява на уражених органах рослин плям різної форми і розміру, забарвлення буває від темно‑ до чорно‑бурого.

Ознаки можуть проявлятися впродовж усієї вегетації від фази сходів. Масове ураження рослин, якщо погодні умови сприяють розвитку хвороби, зазвичай буває під час бутонізації‑цвітіння соняшнику, а прояв симптомів — пізніше, у період дозрівання.

При ранньому прояві хвороби симптоми можуть з’являтися вже на сім’ядольних листочках — дрібні та округлі плями, спершу жовті, потім бурі. На справжніх листках спочатку виникають дуже дрібні крапкові некрози, що швидко розростаються, утворюючи темно‑бурі плями. На плямах чітко помітні концентричні зони — результат поширення патогену в тканинах листка.

Плями збільшуються, зливаються, листя передчасно засихає і відмирає.

Не менш шкодочинними вважаються хвороби фомоз і фомопсис.


Рис. 5. Рослина соняшнику, уражена септоріозом.

ФОМОЗ соняшнику поширений повсюдно. Збудником хвороби є сумчастий гриб Leptosphaeria lindquistii Frezzi (анаморфа: Phoma oleraceae f. helianthi tuberosi Sacc.). Розвитку хвороби сприяє недотримання сівозміни та періодичні дощі.

Ознаки ураження даним збудником можна помітити протягом усієї вегетації, але найчастіше воно відбувається наприкінці вегетації. Раннє ураження можна помітити в фазу 3–4 пари листків. На верхівках листків нижнього ярусу з’являються темно‑бурі плями, оточені жовтою облямівкою, які поступово збільшуються і переходять на черешки, а потім, ще до появи кошиків, — на стебло. На прикореневій частині стебла або в місцях прикріплення листкового черешка з’являються темно‑бурі плями, які згодом зливаються. На ураженому стеблі утворюються пікніди гриба. Усередині стебла виникають порожнини, воно легко ламається. На кошиках хвороба проявляється у вигляді окремих бурих плям. Уражене листя в’яне, засихає, але не опадає і залишається висіти на стеблі (рис. 6).


Рис. 6. Симптоми прояву фомозу в полі.

ФОМОПСИС, або стовбуровий рак, як його називають, уражує листки, черешки та стебла. Збудником хвороби є Diaporthe helianthi M. Munt. et al. (анаморфа: Phomopsis helianthi M. Munt. et al.).

Джерело інфекції — уражені рослинні рештки соняшнику.

Хвороба проявляється тим, що на краях листка з’являються плями, які розростаються в напрямку до його центральної жилки. На одній з основних жилок формується бура пляма зі світлою хлоротичною зоною навколо, яка розвивається в напрямку черешка. Надалі уражені листки й черешок усихають. Листки перетворюються на бронзові. На стеблі біля основи черешка з’являється еліптична пляма сірого або бурого забарвлення (рис. 7), яка збільшується й оточує стебло. На стеблах плями найчастіше виникають між четвертою та сьомою парами листків. У місці ураження стебло стає порожнім і легко продавлюється пальцем. Усі симптоми призводять до передчасного старіння рослини. Дану хворобу можна сплутати з фомозом та склеротиніозом.

Наступне захворювання багатолике, окремі його симптоми схожі з пошкодженням гербіцидом. Це несправжня борошниста роса — хвороба специфічна для соняшників. Для успішного її контролю потрібен комплексний підхід: протруювання насіння фунгіцидами, використання стійких гібридів та застосування фунгіцидів у період вегетації.


Рис. 7. Симптоми прояву фомопсису на стеблах.

НЕСПРАВЖНЯ БОРОШНИСТА РОСА, АБО ПЕРОНОСПОРОЗ поширена в усіх районах, де вирощують соняшник. Збудником є нижчий гриб Plasmopara helianthi. Збудник ґрунтовий і може зберігатися багато років у ґрунті.

Чинники, які сприяють розвитку, — холодні ґрунти, опади незабаром після висіву, холодні ночі з росою або дощем (вторинна інфекція у вигляді місцевого ураження).

Хвороба проявляється протягом усього періоду вегетації. Шкодочинність несправжньої борошнистої роси полягає в зрідженні посівів соняшнику, втраті асиміляційної поверхні внаслідок відмирання уражених листків, що спричиняє різке зниження продуктивності рослин. Також спостерігаються затримка росту рослин (рис. 8), хлороз листя, біле спороношення на нижньому боці листа (рис. 9), загибель рослин, горизонтальні кошики при дозріванні. Недобір урожаю залежно від інтенсивності ураження рослин може сягати 3–8 ц/га.


Рис. 8. Несправжня борошниста роса, карликовість.


Рис. 9. Біле спороношення збудника на нижньому боці листа.

Хвороба інтенсивно розвивається за високої вологості повітря (понад 70 %), після рясних дощів і за температури +15–18 °С.

До того ж на соняшнику існують ще неінфекційні хвороби, що викликаються абіотичними чинниками (факторами неживої природи), які виникають внаслідок несприятливих умов у період вегетації рослин. Проте такі захворювання не здатні передаватися від хворої рослини до здорової. До цих чинників можна віднести вплив зниження і підвищення температури ґрунту й повітря, засуху, перезволоження, градобій. Неінфекційні хвороби можуть бути спричинені неправильним використанням пестицидів, порушенням мінерального живлення тощо. Протягом 2017–2018 років до діагностичних центрів компанії «Сингента» надходили зразки рослинного матеріалу соняшнику з симптомами ураження плямистостями (рис. 10), і до проведення фітопатологічного аналізу в господарстві вважали, що це зумовлено ураженням септоріозом, фомозом та ін. За результатами фітоекспертизи було встановлено, що це неінфекційне ураження, викликане абіотичними чинниками. Тому для правильного і ефективного застосування фунгіцидів краще в таких випадках проводити фітоекспертизу рослинного матеріалу, ніж просто діагностувати на місці.


Рис. 10. Неінфекційне ураження соняшнику (опіки).

Якщо у вас виникають проблеми на полі з діагностикою хвороб рослин і ви маєте на меті своєчасне та ефективне внесення фунгіцидів, то ви можете замовити сервіс технічної програми «АгроГід» від компанії «Сингента» — «Фітоекспертиза рослинного матеріалу» (тривалість 3–14 діб), результати якої дозволять вам бути впевненими у доцільності використання фунгіцидів. Щоб скористатися сервісом, вам передусім необхідно звернутися до менеджера з продажів компанії «Сингента», який надасть пакети для рослинного матеріалу, потім потрібно правильно відібрати зразок. Для цього радимо вам застосувати спеціально розроблену методику «Рекомендації з відбору зразків для діагностичних центрів». Після чого слід запакувати зразок та надіслати його в один із діагностичних центрів компанії «Сингента». Протоколи з рекомендаціями після проведення фітоекспертизи ви також отримаєте через менеджера з продажів.