Україна

You are here

Share page with AddThis

Збереження диких запилювачів: шляхи вирішення

Новини компанії
27.01.2020

МИХАЙЛО ФІЛАТОВ,
канд. біол. наук

ІРИНА ЛЕЖЕНІНА,
канд. біол. наук,
Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва

 


Переважна більшість рослин, які ми вживаємо в їжу, запилюються комахами. Без запилення урожай ентомофільних культур буде занадто низьким, і цю проблему не вирішують самозапильні культури.

Люди більш ніж 9000 років тому почали розводити бджіл, використовуючи не тільки їхні продукти, а й здатність запилювати культурні та дикорослі рослини. Більшість населення вважає, що саме медоносна бджола є головним та єдиним запилювачем сільськогосподарських рослин. І дійсно, в умовах, коли 70 % земель України розорані, а Лісостепова та Степова зони перетворилися на суцільні сільськогосподарські угіддя, різко знизилося видове різноманіття, створилися вельми стресові умови для проживання переважної більшості диких запилювачів. Але ж і рослини, і комахи співіснували задовго до появи людини розумної — Homо sapiens, а ентомофільні рослини цвіли, давали плоди і насіння. Сьогодні в усьому світі виникла проблема медоносної бджоли, вона комплексна та швидко не вирішиться. Хто ж іще може запилювати культурні й дикорослі рослини? Давайте про це поговоримо.

Всіх запилювачів умовно можна поділити на спеціалізованих та другорядних. Згадаємо курс ентомології: у складному індивідуальному розвитку комах існує чіткий поділ життєвих функцій між дорослими особинами та личинками. Головні функції дорослих — це розселення і розмноження, функція личинок — накопичення поживних речовин. Ті види комах, личинки яких споживають нектар та пилок, і є головними спеціалізованими запилювачами, їхні самки збирають пилок та нектар для годування нащадків, при цьому запилюючи квіти рослин.

До спеціалізованих запилювачів насамперед відносяться комахи ряду перетинчастокрилі, а саме бджоли та деякі оси (фото 1, 2, 3). На земній кулі налічується 20 тис. видів бджіл, які відносяться до 7 родин. У Європі — близько 2 тис. видів, в Україні — до 900. Переважна більшість бджіл ведуть поодинокий спосіб життя, самки самі виготовляють гніздові чарунки та запасають у них пилок для личинок. Свої гнізда такі бджоли будують в землі, пустих стеблах рослин тощо. Одна самка може закласти до 30 чарунок із пилком, а у деяких видів може бути до 2 поколінь за сезон. На відміну від медоносної бджоли, поодинокі бджоли переважно збирають пилок, а не нектар, і більш ефективно запилюють рослини. Крім того, у поодиноких бджіл значно ширше коло рослин, з яких вони збирають пилок, у тому числі сільськогосподарських.

Також дуже гарними спеціалізованими запилювачами є джмелі. Вони живуть родинами і запилюють рослини з раннього ранку до пізнього вечора, навіть при невеликому дощі та низькій температурі повітря. Більшість з них мають довгий хоботок і відвідують та запилюють червону конюшину й інші рослини, які не може запилити медоносна бджола (фото 4).


Фото 1. Поодинока бджола, Andrena sp.  

 
Фото 2. Поодинока бджола, Megachile maritima.


Фото 3. Поодинока бджола Evyleus sp.


Фото 4. Джміль глинистий Bombus argillaceus.

Завдяки високій ефективності диких запилювачів — поодиноких бджіл та джмелів, їх почали розводити в штучних умовах. Сьогодні у світі розводиться та застосовується для запилення кормових, олійних, садових, тепличних культур близько 25 видів диких бджіл. Тільки в США внесок бджіл у вартість сільгосппродукції вимірюється сумою у $29 млрд на рік (2016 р.). В Україні штучно розводять та використовують 3 види поодиноких бджіл (осмія руда, осмія рогата, люцернова бджола‑листоріз) і земляного джмеля (фото 5, 6, 7).


Фото 5. Бджола Осмія руда, Osmia rufa.


Фото 6. Люцернова бджола-листоріз, Megachile rotundata.


Фото 7. Джміль земляний, Bombus terrestris.

Роль другорядних запилювачів вивчалася дослідниками в різних регіонах планети, і було з’ясовано, що для деяких ентомофільних культур у певних умовах їхня роль у запиленні досить суттєва, особливо за низької чисельності спеціалізованих запилювачів. Найбільш вагома роль серед цієї групи комах належить мухам із родини дзюрчалки (Syrphidae) передусім тому, що вони є найчисленнішими. Для дозрівання статевих продуктів їм необхідне додаткове живлення білками (пилком), а для інших життєвих функцій — вуглеводною їжею (нектаром). Тіло цих мух вкрито волосками, хоботок деяких видів доволі довгий, значна їх кількість зовнішнім виглядом та поведінкою нагадує ос, бджіл або джмелів (фото 8). До того ж звичайні в агроландшафтах дзюрчалки у личинковій стадії живляться попелицями, тож оптимальним для їх існування є наявність квітучої рослинності поряд з сільськогосподарськими полями. Зауважимо, що ці комахи активно відвідують і можуть запилювати квіти з відкритим нектаром або короткими трубочками, такі як соняшник, суниці, рослини з родин селерові (морква, коріандр, кріп та ін.) і капустяні (ріпак, гірчиця, редька та ін.). Добре запилюють квіти і мухи з родини Тахіни (Tachinidae). Вони відносно великого розміру, зазвичай вкриті волосками та щетинками (фото 9), проте в агроландшафтах їх чисельність поступається дзюрчалкам. Згадаємо і комарів‑товстоніжок (Bibio marci), які у травні часто хвилюють фермерів, — такі собі ледачі чорні «мухи», що повільно літають. Інколи навіть чуєш таке запитання: чи не шкідники вони? Ні, ці комахи також вважаються другорядними запилювачами плодових садів.


Фото 8. Муха-дзюрчалка роду Chrysotoxum.

Серед перетинчастокрилих оси також належать до неспеціалізованих запилювачів, паперові оси з роду Polistes є одними з ефективних запилювачів, які регулярно відвідують квіти, в тому числі й для запасання нектару для нащадків. Також живляться нектаром і їздці — комахи, які відіграють важливу роль у регуляції чисельності шкідливих комах і є звичайними представниками агроценозів, успіх їх запилення у значній мірі обмежується дрібними розмірами тіла.

Не можна не згадати і денних метеликів, які мають довгий хоботок і здатні живитися нектаром та запилювати квіти з вузькими трубками, наприклад, айстрові (соняшник).

За останні три десятиріччя в усьому світі різко зменшилася чисельність комах‑запилювачів, навіть деякі з них зникли як біологічний вид, і причин цьому багато. Головними з них є різке зменшення площ із природною рослинністю, придатних для гніздування та живлення диких бджіл і збільшення пестицидного навантаження. Навіть там, де збереглися ділянки з природною рослинністю, вони розташовані далеко одна від одної, що робить популяції запилювачів вразливими. Катастрофічне значення для існування запилювачів мають регулярні весняні та осінні випалювання сухої рослинності на межах полів, узбіччях лісосмуг та доріг, балках і яругах. При цьому гинуть бджоли, що роблять гнізда в сухих стеблах рослин, гинуть запліднені самки джмелів, які сховалися на зимівлю або перезимували в сухій рослинній підстилці. Випалювання також згубно діє на рослинність цих місць. Замість квітучого різнотрав’я починають домінувати рослини родини злакові. До того ж ситуація загострюється різким скороченням чисельності в світі та Європі медоносної бджоли. Стан запилювачів настільки важкий, що в 2018 році ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища) ухвалила спеціальні рекомендації для всіх урядів та організацій щодо збереження і використання запилювачів як обов’язкову умову збереження біорізноманіття на планеті.


Фото 9. Муха-тахіна.

Які шляхи вирішення проблеми збереження запилювачів існують?

Одним із найважливіших напрямів збереження біорізноманіття є створення і підтримка територій, що охороняються (заповідників, національних парків, регіональних ландшафтних парків, заказників, у тому числі мікрозаказників і мікрозаповідників). Мікрозаказники і мікрозаповідники створюють на площі 0,1–10 га на території балок, ярів, меж, полос відчуження поблизу доріг, тобто на різноманітних ділянках місцевості, непридатних для сільгоспвиробництва (фото 10). На цих територіях забороняється випас худоби, викошування трави та інша господарська діяльність. Для поліпшення умов гніздування диких запилювачів встановлюють різні штучні гнізда з відрізків очерету, пучків з порожнистих стебел рослин, просвердленої деревини. Для збільшення кормової бази запилювачів підсівають полоси рослин нектаро‑ та пилконосів, які утворюють квітучий конвеєр. Використовують такі рослини, як фацелія, буркун, редька олійна, гірчиця, кріп, коріандр, миколайчики, гречка та ін. Усе це створює добрі умови існування для запилювачів і сприяє різкому збільшенню кількості видів та їх чисельності. Так, завдяки функціонуванню мікрозаказника для диких запилювачів біля поля з насіннєвою люцерною у ТОВ «СК Восток» Ізюмського району Харківської області, щорічно отримували 8,0–10,0 ц/га насіння люцерни з площі 100 га. Врожайність на полях без мікрозаказника не перевищувала 2,0 ц/га.


Фото 10. Територія мікрозаказника в Харківській області (Ізюмський район).

Перші мікрозаказники для корисної ентомофауни були організовані на території України ще на початку 70‑х років минулого століття, але з відомих причин (загальна екологічна безграмотність, суцільний перевипас та сінокосіння, масове випалювання сухих рослинних решток) не набули широкого розповсюдження.

У цьому році за ініціативи компанії «Сингента» було розпочато роботу з впровадження в сучасне українське сільськогосподарське виробництво елементів збереження біорізноманіття, в тому числі такої важливої групи комах, як дикі запилювачі. Для цього в ТОВ «Широкоступ» Кагарлицького району Київської області на місці звалища металобрухту розпочато створення демонстраційного мікрозаповідника. Були виготовлені та встановлені під укриття штучні гнізда з очерету, сухої трави та деревини з просвердленими отворами (фото 11). Територію мікрозаповідника засіяли гречкою і фацелією для поліпшення кормової бази та вирівнювання поверхні. Надалі вона засіватиметься рослинами пилко‑нектароносного конвеєра. Уже в перший рік у мікрозаповіднику почали селитися поодинокі бджоли, які залишилися на зимівлю й у наступному році продовжать збільшувати свою чисельність. Цей мікрозаказник стане учбовим і методичним центром, де сільгоспвиробники вивчатимуть елементи збереження біорізноманіття та впроваджуватимуть їх у своїх господарствах.


Фото 11. Демонстраційний мікрозаповідник.