З «Сингента» - завжди в ціль!

WWW.NEWDAY.KHERSON.UA  «НОВИЙ ДЕНЬ» 5 КВІТНЯ 2017 РОКУ

Після анексії Криму Україна втратила більшу частину рисових систем. Проте потреба в цій культурі постійно зростає.

Кажуть, в житті багатьох азійських країн рис посідає настільки важливе місце, що при зустрічі замість того, щоб спитати “як справи?” у вас поцікавляться “рис уже їли?” І дійсно: в Азії споживається близько 90% цього злаку у світі, причому пальму першості тут тримають Китай, Індія і Індонезія.

Далеко не останнє місце посідає рис і в Україні: як для його споживачів, так і для представників бізнесу. Це зайвий раз засвідчив науково-практичний семінар “Досвід вирощування і захисту рису в Україні і закордонних країнах”, проведений компанією “Сингента” у виноробному господарстві князя Трубецького в Бериславському районі 28 березня. Його учасниками стали компанії, котрі займаються вирощуванням рису на півдні України, науковці, а також гості з Казахстану і Туреччини.

- Тенденція розвитку рисової галузі у світі завжди дуже актуальна. Наша компанія займається цією культурою через те, що вона залишається провідною в Азії і вже є багато дуже цікавих технологій, що використовуються рисоводами в Європі, - звернулася до учасників семінару директор Південного бізнес-регіону компанії “Сингента” Наталія Пшець. - Є рис смачний, є рис модний, є рис дієтичний. Це тема, про яку можна говорити дуже багато. Як і з вирощуванням даної культури: у когось це виходить дуже добре, у когось дуже погано, у когось середньо. Саме тому ми вважаємо важливим звернутися до теми рису аби ті, хто сьогодні зібрався з нами, могли поділитися досвідом, поспілкуватися з науковцями і своїми колегами з інших країн.

Як розповів заступник директора з наукової роботи Інституту рису Національної академії аграрних наук України. Кандидат сільськогосподарських наук Андрій Полєнок, в 2016 році площа рису в Україні становила 12200 гектарів, з яких 7300 га припадало на Херсонську і 4900 га на Одеську області.

- З анексією Криму Україна втратила більше 30 тисяч га рисових систем. Максимальний валовий збір рису був у 2011 році — біля 170 тисяч тонн. З 2012-го він пішов на зниження і в 2016-му ми мали 64,8 тис. тонн.  Натомість потреба в рисі в Україні становить 170 тис. тонн щороку, тож більше ніж 100 тис. тонн нам доводиться імпортувати з інших країн, - констатує він.

За словами Андрія Полєнка, після анексії Криму Російською Федерацією почала знижуватися і врожайність рису. Основних причин цьому дві: саме в Криму вирощувалися сорта з більш довгим періодом вегетації, які мали більшу врожайність. Крім того, господарства, що займалися вирощуванням краснодарських сортів рису після військової агресії РФ втратили можливість сортооновлення.

- Рисові зрошувальні системи в Україні створювалися на малопродуктивних засолених землях. Тож одним із головних факторів отримання стабільно високого врожаю було і залишається дотримання системи науково обґрунтованих сівозмін, - продовжує представник Інституту рису. - Зростанню потенціалу посівних площ під рис може сприяти крапельне зрошення, спорудження яких обійдуться значно дешевше в порівнянні з традиційною технологією. В продовження вдосконалення технології вирощування рису в умовах України закладені експериментальні ділянки з вирощування кукурудзи і сої в сівозміні, адже рис можна повертати на попереднє місце не раніше, ніж через 2 роки. Тому тут важливо визначити, які культури найбільш ефективні при вирощуванні на краплинному зрошенні в ротації з рисом. Крім цього, треба враховувати очищення полів від специфічних бур’янів, хвороб і шкідників, а також підтримання сприятливого агромеліоративного стану зрошувальних систем.

Особливий інтерес учасників семінару викликав приїзд гостей з Казахстану — компанії “Тан ЛТД”, фермерського господарства “Акжарма і К”, представників “Сингента Казахстан” і Казахстанського наукового дослідного інституту рисівництва. Вони розповіли про те, що їх держава виділяє субсидії, які покривають до 40% вартості вирощування рису. Загалом утримання і обробка кожного гектару рису в Казахстані обходиться в 250 тисяч тенге (приблизно 22 тисячі гривень).

 Середня врожайність рису в Казахстані становить 45-50 ц/га. Рекордний врожай ми отримали в 2016-му — 56 ц/га, - розповів генеральний директор ТОВ “Науково-дослідницький інститут рисівництва імені І. Жахаєва” (місто Кизилорда, Казахстан) Сєрікбай Умірзаков. - У цілому в нашій країні щорічно збирається 350-400 тисяч тон рису при потребі внутрішнього ринку в 140-150 тис. т. Тобто, Казахстан повністю забезпечує себе цією культурою, а решту експортує в інші країни. Сєрікбай Умірзаков підкреслив, що Кизиординська область є головною для вирощування рису в його країні. Умови для цього дуже непрості: поруч знаходиться напіввисохле через людську діяльність Аральське море, через що в регіоні нормою є пильово-сольові бурі. Тож рис має велике меліоративне значення для цієї частини Казахстану.

Загальна площа рисових посівів у нашій області в радянські часи становила до 130 тисяч га, а останнім часом стабілізувалася на рівні 80-85 тис. га. Водночас спостерігається тенденція до підвищення врожайності культури починаючи з 2010 року. Що пов'язане з використанням технологій компанії “Сингента”, котра активно працює в Казахстані. Зокрема, представники господарств відмітили високу ефективність протруйника Селест^® Топ, гербіцидів Рейнбоу (Цитадель™) і Топшот™, завдяки яким посіви рису захищені від шкідливих організмів. Також наша держава фінансово підтримує аграріїв. Проте вони не повинні спиратися на державні субсидії і працювати так, аби без них це було б вигідно. А що стосується отриманого в Україні досвіду, то дуже цікавим виявився досвід використання крапельного зрошення при вирощуванні рису, адже у нас деякі академіки вважають, що воно неприпустиме для цієї культури.

Годинами про рис може говорити і гість із Туреччини Серхат Сезер. Він розповів, що в його країні рис вирощують на площі біля 100 тис. га, власного рису не вистачає, тож імпортувати доводиться з Болгарії, США, Італії, Китаю і країн Південної Америки.  Технологія вирощування рису в Туреччині повністю механізована. Насіння висівають вже на затоплений чек розкиданням, система удобрення досить інтенсивна, наприклад, норма азоту становить 180 кг/га д.р. і вносять за три рази. Для захисту рису проти бур’янів використовують гербіциди ґрунтові на основі монілату (Ордрам) та страхові на основі пеноксуламу,  цигалофоп-бутилу та ін. (Клінчер, Черокі). Проти хвороб успішно застосовують Амістар^® Тріо та інші фунгіциди. З кожного гектару Туреччина отримує в середньому 6-8 тон зерна рису. Як зробити вирощування рису успішним знають і в компанії “Сингента” в Україні. Для захисту насіння рису спеціалісти компанії рекомендують використовувати універсальний інсекто-фунгіцидний протруйник Селест^® Топ, що ефективно захищає молоді рослини як від хвороб так і від шкідників.

Спеціально для тих, хто займається цією культурою тут розроблений новий високоселективний післясходовий гербіцид широкого спектра дії Топшот™ 113 ОД для боротьби з найбільш шкодочинними бур'янами — включно зі стійкими до дії АЛС-гербіцидів популяціями видів Echinochloa та нестійкими до дії АЛС-гербіцидів дводольними, злаковими та болотними бур'янами на посівах рису, а також на крапельному зрошенні.

Перевагами Топшот™ є його ефективність проти широкого спектра бур'янів, контроль видів мишію в посівах рису на краплинному зрошенні, високоселективність для всіх різновидів та сортів рису і відсутність післядії на наступні культурні сівозміни. Завдяки своїй неперевершеній ефективності Топшот™  здатний забезпечити виключну чистоту посівів рису як за традиційної технології вирощування в чеках, так і на краплинному зрошенні.

В системі захисту проти хвороб ефективні фунгіциди Ріас™ та Амістар^® Тріо, обґрунтоване застосування яких забезпечить повний контроль хвороб, зокрема найбільш небезпечної – пірикуляріозу.