Україна

You are here

Share page with AddThis

«Світу не потрібні космонавти. Світу потрібні фермери» - Меттью Мак-Конегі, голлівудський актор.

Новини компанії
26.11.2020

 

ІРИНА МАГЛЬОВАНА,
молодший спеціаліст з маркетингових комунікацій, компанія «Сингента»


Кожен із нас стояв перед вибором справи свого життя. Обираючи професію з-поміж безлічі інших, про деякі з них ми навіть уявлення не маємо, кимось ми хочемо бути з дитинства, щось здається нам недосяжним або просто ми не знаємо, ким хочемо бути, тому вибір часто падає на затребувані види діяльності. Однак, якою б популярною не була професія, це не означає стовідсоткового працевлаштування. Затребуваним може бути тільки конкретна людина в міру свого професійного рівня. Так чи інакше, ми всі з вами опинилися в аграрній сфері.

Наскільки добре знають професію аграрія ті, хто з нею не пов’язаний? Чи правильне уявлення про неї у ваших друзів? А дітей? Які професії не асоціюються з агросферою? Чи існують неправильні твердження про цю сферу діяльності у молодого покоління і чи потрібно розвивати маркетинг Аграрія та сільського господарства в цілому, щоб нас щораз ставало більше? Спробуємо в цьому розібратися.

Цього разу для прикладу візьмемо спеціаліста фітопатологічної лабораторії. За класифікатором професій, лаборант відноситься до медичної галузі. Фітопатологічний напрям більш науковий, менш практичний, але ситуація змінюється, тому ця професія нині на етапі зародження як аграрної.

Я відправилася до наших колег у діагностичні центри компанії «Сингента» поговорити про їхній професійний шлях та дізнатися про те, як вони обрали для себе цю професію, які знання і навички потрібні та чим наповнений їхній робочий день. Співробітники наших лабораторій часто публікують результати своїх досліджень у МА, ви мали змогу ознайомитися з їхніми статтями в попередніх випусках. Цього разу я вирішила спробувати через особисті інтерв’ю передати вам, що відбувається за лаштунками, чиїми руками проводяться дослідження, як отримуються результати та робляться висновки і чому ця інформація важлива для аграрія та для компанії в цілому.

Заручившись підтримкою керівника групи діагностичних центрів Юлії Шевченко та оперативно домовившись про зустрічі з кожним із менеджерів діагностичних центрів (ДЦ), а саме: Людмилою Шостак (Білоцерківський ДЦ), Ольгою Жужуян (Одеський ДЦ), Тетяною Малиною (Харківський ДЦ) та Алісою Кучер (Хмельницький ДЦ) — ми провели індивідуальні й колективні інтерв’ю з усіма співробітниками.

Для мене було важливо зрозуміти, як і чому колеги обрали свою професію, чи знали вони, чим будуть займатися, що подобається, а що не дуже, як далі вони планують будувати свій кар’єрний шлях. Особливо важливим для мене було почути, чому вони рекомендують молоді обирати агросферу.

Ну що ж, а далі пряма мова.


Наталія Воробйова, Ніна Гуцелюк, Олег Грицев, Людмила Шостак, Юлія Долгальова, Ірина Магльована, Людмила Розора.

Колеги, добрий день, дякую, що запросили! Вперше у своєму житті потрапила до молекулярно-біологічної лабораторії, відчуття неймовірні. Я підготувала деякі питання щодо вашої професії, які будуть цікаві нашому читачеві, особливо молодому поколінню, тому з вашого дозволу пропоную почати. Отже, перше запитання: що зіграло визначну роль у момент вибору професії?

Юлія Шевченко

― По суті, можна сказати, що до цієї галузі я потрапила випадково, через свою цікавість. Я біолог-науковець. Після закінчення університету я поїхала на стажування до Фінляндії, де два роки працювала науковцем на медичному факультеті Гельсінського університету, і вже після повернення вирішила, що хочу спробувати поєднати біотехнологічні розробки й науку. Так сталося, що компанія «Сингента» якраз шукала керівника лабораторій і я успішно пройшла конкурс на дану посаду. З цього і почалося моє професійне знайомство з агро. Бренд сільського господарства, на жаль, не досить добре розвинений у нашій країні. Через недостатню кількість інформації, через нерозуміння того, що ця галузь собою представляє, крім образу тракториста в калошах, сформованого ще в дитинстві, в мене взагалі на той момент не було правильної картинки в голові. Я не розуміла, що працівник цієї галузі — успішний громадянин. Тому я просто захотіла дізнатися.

Людмила Шостак

― Мені завжди подобалися тварини. Спочатку хотіла бути зоологом, потім лікарем, потім істориком, а стала біологом. Я вирішила, що піду на біофак у КНУ ім. Тараса Шевченка. Саме туди. Поступила тільки з другого разу.

Олег Грицев, фахівець лабораторії

― Я обожнюю птахів. Хотів бути орнітологом, але, розуміючи, що на ринку праці я навряд чи реалізуюся, вирішив стати мікробіологом.

Марія Рисенко, молодший фахівець лабораторії

― Планувала бути медиком, але подала документи й до аграрного вузу. У підсумку, як бачите, я стала медиком у сфері лікування рослин.

Чи були у вашій сім’ї представники агросфери?

Людмила Розора, фахівець лабораторії

― Дідусь працював трактористом, катав мене малу на гусеничному тракторі. Завжди було цікаво спостерігати, як він працює: як він знав, де проорав, а де ні. Тато — слюсар на агропідприємстві. Мама — за освітою спеціаліст з консервування плодів та овочів, однак за спеціальністю не працювала, стала бібліотекаркою.

Тетяна Малина

― Аж двоє. Ну і син, напевно, теж буде. (Посміхається.)

 

З чого починається ваш робочий день?

Людмила Розора

― З кави та розмов. Спочатку невимушена атмосфера, а потім — фітоекспертиза насіннєвого / рослинного матеріалу та перевірка зразків. (Сміється.)

 

Поясніть мені, будь ласка, сам процес фітоекспертизи?

― Агрономи або наші менеджери відбирають зразки насіння, рослин чи ґрунт і відправляють до одного з чотирьох ДЦ, щоб визначити певні показники, наприклад схожість, фітопатогенне навантаження, масу 1000 насінин тощо. Якщо до нас потрапляє насіння, то ми беремо смужку фільтрувального паперу і розкладаємо 50 насінин у рядочок одна до одної, кладемо зверху ще один папір і закручуємо в рулон. Потім ставимо на пророщування в кліматичну камеру, де створені оптимальні умови як для пророщування культури, так і для розвитку фітопатогенів. На відповідний день ми знімаємо показники. Особливо цікаво працювати з ідентифікацією збудників, це коли, окрім візуальної оцінки, ми дивимося під мікроскопом окремі структури гриба: галуження міцелію, характер спороношення тощо. Це свій, окремий, мікросвіт. Якщо є підозра, наприклад, на вірусну інфекцію в рослинному матеріалі, то ми виділяємо ДНК та ідентифікуємо збудника методом ПЛР або використовуємо метод імуноферментного аналізу.

Ми всі приходимо в ту чи іншу сферу недосвідченими. Розкажіть про ваші перші кроки у роботі.

Людмила Розора

― Так, я агроном із захисту рослин, а мій перший досвід був як спеціаліста молекулярно-біологічної лабораторії, де застосовується ПЛР аналіз. Я навіть не знала, що це за аналіз такий. Довелося читати. Перша робота — закручувала рулони з насінням сої, до цього я з нею не працювала, тому більш детально вивчала, що це за культура. І згодом снилося, що вона неправильно проростає, тому що я її не так поклала у рулон, неправильно зафіксувала, а потім ці зразки побачать фермери і подумають, хто це взагалі робив. Мені здавалося, що всі все знають, окрім мене. Панічні думки були. Та все приходить з досвідом.

Людмила Шостак

― Це була випадковість. Після університету я хотіла вступати до Інституту захисту рослин, але жила тоді у своєї подруги і випадково познайомилася з її подругою, яка працювала в Інституті агроекології та біотехнологій. Там тоді відкрилася лбораторія, діяльність якої пов’язана з генетикою і молекулярною біологією. Туди набирали людей, і я подумала, чому б ні? Так я туди й потрапила.

 

Тобто, можна сказати, що вас так доля завела?

― Думаю, що так. Абсолютно не збиралася в молекулярну генетику.

 

Чи пам’ятаєте ви свій перший день у компанії «Сингента»? Яким він був?

Олег Грицев

― Пам’ятаю, я тоді так поспішав, щоб встигнути. Маршрут мені пояснила наш теперішній керівник Юлія Шевченко, вона на цьому розуміється. (Сміється.) Це вона, до речі, навчила мене спати у маршрутці. Спочатку я щодня їздив на роботу з Києва і, коли в лабораторію приїздила Юлія, то ми разом поверталися назад. Пам’ятаю, заходимо в маршрутку, сідаємо і Юля каже: «Вибач, я спати». І все. Спить. А я не міг. Тільки згодом навчився. (Сміється.)

Ніна Гуцелюк, молодший фахівець лабораторії

― Відразу дали роботу. Показали, як закручувати рулони, в які закладається насіння на визначення схожості та енергії проростання. Тому я швидко включилася в робочий процес.

Тетяна Малина

― Світлана Василівна Чоні завела мене до маленької комірки, посадила за стіл і змусила рахувати масу тисячі. В двох повторностях! Та ще й тисячу насінин потрібно було тричі перераховувати. Тому цей день, я точно запам’ятала.


Юлія Шевченко, керівник групи діагностичних центрів.

Якби ви були супергероєм, яку б суперсилу хотіли мати, щоб використовувати її в роботі?

Юлія Шевченко

― У мене завжди мультизадачність присутня, тому я хотіла б мати 8 рук, як у божества Шиви. Тоді я точно буду все встигати.

Людмила Розора

― У Всесвіті DC є супергерой Флеш / Блискавка. Він уособлює в собі швидкість, за допомогою переміщення в часі та його уповільнення він за секунду може зробити багато речей. Теж би так хотілося.

Людмила Шостак

― Повертатися назад і виправляти робочі помилки.

Олег Грицев

― Щоб можна було виспатися за 4 години.

Тетяна Малина

― Щоб брати жменю пшениці й відразу знати, яка там схожість та скільки там фузаріозу. Тому що коли нам направляють зразки, то результатів хочуть уже на наступний день. (Всі колеги підтримали.)

 

Який проєкт / сервіс / процес / вид роботи приносить вам найбільше задоволення?

Людмила Розора

― Зазвичай робота у нас поділена на сезони. Якщо зараз ми займаємося фітоекспертизою насіннєвого матеріалу, то це є основним обов’язком, хочеш чи не хочеш. Навесні це рослинний матеріал. Взагалі подобається всім займатися та особливо люблю працювати з мікроскопом. Відкривати нове, вдосконалювати старе. Буває більше питань ніж відповідей. Нещодавно був випадок, коли ми ідентифікували пилок еспарцету. Зазвичай ми ідентифікуємо гриби, які уражують рослину, а це взагалі частинка квітки була. Циклічність, що присутня в цій роботі, не виснажує, а, навпаки, надихає.

Наталія Воробйова, молодший фахівець лабораторії

― Душа лежить до молекулярного блоку. Подобається розбиратися в молекулярних структурах патогенів. На  даний час займаємося створенням власних ПЛР тест-систем, що дуже важливо в плані коректності результатів, оскільки не завжди комерційні тест-системи можуть давати однаково достовірні результати, а так, коли ти перевіряєш це за допомогою міжнародних баз, більш впевнений у своїх результатах.

Ольга Жужуян

― Зважаючи на те, що я працюю вже 6 років, то мені подобаються нові проєкти, одним із яких є фітопатогенне навантаження ґрунту. Це пілотний проєкт, який ми наразі розробляємо. Тому на даний момент це улюблена ніша.

Людмила Шостак

― Залежить від періоду роботи. Коли я прийшла, для мене було все нове. Я вчилася з нуля, можна сказати. Ці всі хвороби, гриби, бактеріози. Тоді це було дуже цікаво. Коли пішла вже рутина з насінням, стало нецікаво — постійно закручуєш, розкручуєш, закручуєш, розкручуєш. Тоді були цікаві хвороби рослин, особливо, коли якусь нову знаходила. А от тепер я вчуся більше працювати з документами, тому зараз люблю і за мікроскопом посидіти. У мене наразі є вузький напрям, а саме визначення сажки на зернових. Тож переключаюся.

А є що не подобається?

― Інколи це та сама сажка. (Сміється Людмила.)

 

У кожному колективі є свої історії успіху. Розкажіть про ваш?

Людмила Шостак

― Пишаюсь тим, що вивчила фітопатологію. Це зовсім новий напрям у моїй діяльності. Тому для мене це важливе досягнення.

 

Що було найскладнішим у фітопатології?

― Не можу сказати. Було настільки цікаво, що не можу визначити, що було складно. (Продовжує діалог Людмила Шостак.)

Олег Грицев

― 23 серпня 2018 року. Ми тоді приїхали з конференції з Дніпра і в нас була купа зразків. А 24 серпня я дуже хотів потрапити на парад до Дня Незалежності, тоді, щоб не виходити 24-го, ми вирішили зробити все за один день, тому закінчили о 3:20 ночі. Що найцікавіше, власне, на парад я не поїхав.

 

Чому?

― Проспав.

 

Анна Радковська, фахівець лабораторії

― Особисто для мене це Конкурс проєктних робіт по високоолеїновому соняшнику. Ми з моїм керівником вирішили, що я буду брати участь. Так вийшло, що я потрапила до вісімки фіналістів і поїхала на захист своєї роботи. Тоді я не отримала ніякого місця. У минулому році теж проходив цей конкурс. Я знову брала участь. Потрапила до вісімки. Посіла друге місце і отримала можливість вибрати місто для проходження практики. Обрала Білу Церкву, а зараз я працюю в Одесі.

 

Розкажіть про свій визначний провал у професії?

Юлія Шевченко

― Не в професії, а в період її вибору. Закінчуючи 10-й клас, почали з’являтися думки на рахунок майбутнього навчання. Батько бачив мене в економіці. Мама — просто в престижному вузі. І тут в 10-му класі ми з подругою йдемо на театральний гурток. З цього все і почалося. Ми вже уявили, що будемо акторками. Документи я подавала в 5 різних вузів. У кожному в мене було по 2–3 іспити в один період часу. І ось іспит в Карпенка-Карого. Присутня емоційна і фізична втома. Потрібно було розказати байку, я її не вивчила. Я починаю розказувати цю байку, збиваюся, підглядаю. Це був такий провал. Коли ти не підготовлений, коли ти втомився, коли тобі всі радять, куди поступати. Це був той момент, коли все розвалилося. Тут встає сам Богдан Ступка і ставить мені запитання, чи маю я відношення до Олександра Мороза (моє дівоче прізвище було Мороз). В той момент чи то від страху, чи від чогось ще я вирішила сказати, що маю (насправді ні). Інший член журі — жінка встає і говорить, що наступного разу краще не заявляти про родинні зв’язки з відомими політичними фігурами. Така от історія.

 

Наступного року планували прийти туди знову?

― Так, планувала, але не прийшла.

 

Ви раді, що все так склалося?

― Так.

 

Ви на своєму місці чи все одно продовжуватимете шукати себе?

― Продовжую пошуки себе. Дуже надихають такі історії, як от про італійця Джузеппе Патерно, який у 96 років отримав ступінь бакалавра і планує вступати до магістратури. Або про нашого Довженка чи Сковороду, та й у багатьох релігіях наголошують, що немає для людини якоїсь точки в розвитку, це процес постійний, а основа життя — ріст і розвиток.

Чи існують у вас якісь свої робочі традиції / прикмети?

Людмила Розора

― Так, наприклад, не можна говорити, що зразків немає, бо обов’язково їх привезуть.

Аліса Кучер

― У Хмельницькому п’ятницю називають «днем Вадима Арнаута», тому що саме в п’ятницю він привозить по 30–40 зразків.

 

У будь-якій справі настає переломний момент. Чи був він у вас?

Людмила Розора

― Так, це переїзд у нове місто на цю роботу. Пам’ятаю, телефоную до тата і говорю, що є дві пропозиції: залишитися на довгострокову перспективу або на сезонну роботу в компанії «Сингента» в іншому місті. Очевидно, що я обрала.

 

Юліє, Ви працювали агрономом, чому змінили вид діяльності?

Юлія Долгальова, фахівець лабораторії

― Агрономом я працювала недовго, після університету. Була агрономом-насіннєводом. Залучалась до посівної, догляду, збору врожаю. Чому змінила? При господарстві, де я працювала, є наукова частина, де займаються вирощуванням насіння, там працює Лариса Антонівна Бурденюк-Тарасевич, д. с.-г. н., провідний селекціонер України і вона мене переконала йти в аспірантуру. Уявляєте? Я займалась пшеницею, дослідними ділянками, але обов’язки вже були, як у аспіранта в відділі селекції насінництва озимої пшениці.

 

Людмило, Юліє, я знаю, що у вас є наукові ступені, скажіть, будь ласка, як вам цей досвід допомагає в роботі?

Людмила Шостак

― Передусім це критичне й аналітичне мислення.

Юлія Шевченко

― Молоді це потрібно, оскільки кандидати біологічних наук створюють те, про що всі забули. Вони створюють знання, які потім трансформуються в технології. Немає бренда науковця. З науковцями не асоціюють успішне життя, кар’єру, особливо в Україні. Потрібно створювати цю нову нішу.

 

Уявімо, що ви отримали підвищення і маєте оперативно знайти собі заміну. Опишіть, якою має бути ця людина?

― Відповідальною, цілеспрямованою, усвідомлювати різноманітність роботи, що тут треба і в полі покопати, і в лабораторії працювати, мати віддачу, компанійський дух, а головне — бути професіоналом. (Відповіли всі колеги.)

 

Як ви думаєте, чому зараз агропрофесії не в трійці популярності серед молоді?

Марина Мироненко, молодший фахівець лабораторії

― Стереотип роботи лише в полі. Молодь не знає, що це також і дослідження, і перевірки, і лабораторії, і нові процеси. Зараз багато сервісів, інновацій, перспективи розвитку. Багато хто цього не знають, потрібно доносити більше такої інформації.

 

З чого починати новачку, коли обрав професію?

Наталія Воробйова

― Якщо говорити про лабораторію, то з терпіння і наснаги у навчанні. Практика не завжди збігається з теорією і навпаки.

Юлія Долгальова

― З власного досвіду скажу, що потрібно обирати те, що дуже подобається.

Ніна Гуцелюк

― Якщо ти не любиш поле, землю, тут нічого робити.

 

Ніно, ви молодший фахівець. Як потрапили до компанії?

― Компанія щорічно набирає на стажування студентів. Заповнила анкету. Пройшла тестування. Співбесіда. Взяли на стажування.

 

Що найбільше подобається?

― Вийшовши на поле, ти не завжди побачиш таку кількість хвороб і збудників, як тут.

 

Назвіть мені 3 причини, чому молодь при виборі професії має обирати агронапрям?

Юлія Шевченко

― Обираємо Агро, тому що це перспективно, ринок спеціалістів не перевантажений, а відтак, гарні фахівці достойно оцінюються.

 

Як би вас описали колеги одним словом?

Людмила Шостак

― Боже, я не знаю.

Олег Грицев

― Емоційний.

Наталія Воробйова

― Мовчазна.

Юлія Долгальова

― Галаслива.

Марія Рисенко

― Відповідальна.

 

За що любите роботу?

Людмила Шостак

― За все. Мені дуже цікаво і не нудно, це найголовніше. Бо, якщо нудно, то роботу необхідно змінювати.

Олег Грицев

― Оскільки я працюю з молекулярною біологією, а це не монотонний процес, мені це дуже подобається. Люблю поєднувати декілька проєктів. Все це тут можливо. Я думаю, що я знайшов те, чим мені потрібно було займатися.

Юлія Долгальова

― Можливості. Розвиток. Колектив. Це моя друга сім’я.

Юлія Шевченко

― За багатофункціональність: можна бути і в лабораторії, і на полі, це може бути і конференція, і зустріч з клієнтом, поєднання науки й бізнесу. Класно, що є можливість щось досліджувати і одразу ці знання використовувати на практиці. Ти відчуваєш зворотний зв’язок від клієнтів, відчуваєш цінність роботи.

Ольга Жужуян

― За атмосферу. Приємно щодня приходити у свій колектив.

 

Що цінуєте в колегах?

Людмила Шостак

― Професіоналізм, гумор, позитив, ентузіазм.

Олег Грицев

― Вдячний за те, що вони навчили мене багато чому. Ціную допомогу, стимул.

Валерія Кобіцька, молодший фахівець лабораторії

― Адекватність.

Марія Рисенко

― Комфорт. Атмосферу.

Ось такі люди працюють в наших діагностичних центрах: дружні, з почуттям гумору, кожен зі своєю історією і своєю експертизою. Як бачимо, непомітна для когось робота лабораторії є досить важливою у загальному аграрному ланцюзі. Рецепт успішності в кожного свій, і лише унікальний набір знань, досвіду, компетенцій та особистих якостей дає можливість стати незамінним фахівцем, якого достойно оцінить ринок праці.

Звертаючись окремо до молоді, хочеться зробити акцент на тому, наскільки різні історії наших героїв, але є те, що їх об’єднує, — це свідомий вибір пов’язати своє життя з агросферою, і, судячи з їхніх коментарів, поки ніхто цю галузь полишати не збирається.

Цей матеріал був підготовлений насамперед для того, щоб ближче познайомити вас із нашими співробітниками діагностичних центрів, які кожного дня отримують зразки з ваших господарств і докладають всі свої знання і зусилля, щоб максимально швидко і якісно допомогти вам розібратися в ситуації.

Тож телефонуйте, запитуйте, консультуйтеся, приїжджайте! Тут завжди раді гостям.