Україна

You are here

Share page with AddThis

Формула доброго врожаю

Новини компанії
10.12.2019

Софія Нестерук


Добрий урожай має багато складових: вдало підібрані гібриди, якісне насіння, передова технологія, сучасна техніка і, звісно ж, сприятлива погода. І якщо на останнє людина вплинути не може, то об’єднати решту чинників їй цілком під силу. Власне, в цьому й полягає формула доброго врожаю. Утім, не варто скидати з рахунків і людський чинник — майстерність агронома, професійність директора. У СТОВ «Перше травня», що в Харківській області, усі ці складові вдалося зібрати воєдино. Тому попри відверто екстремальні погодні умови плани тут збігаються з реальними результатами. Як вдається їх виконувати, розповідає директор господарства Володимир Рева.

Пане Володимире, як давно ви працюєте у СТОВ «Перше травня»? Взагалі як прийшли в аграрну сферу? Що вплинуло на ваш вибір?

– Щодо вибору професії, власне, варіантів у мене було небагато. Виріс у селі, батько працював на посаді керуючого відділку. Пам’ятаю, як років з десяти він брав мене з собою на роботу — саджав у коляску МТ‑10 і ми об’їжджали поля. Пообідати з комбайнером було для мене просто щастя. І досі пам’ятаю, який смачний був той борщ!

Коли прийшов час обирати, до якого вишу вступати, вагався: піти в Інститут фізкультури, адже я серйозно займався лижами, чи в сільськогосподарський. Переконали слова батька: біля землі завжди будеш з хлібом. Тому пішов до аграрного. Закінчив Харківський аграрний університет ім. Докучаєва за фахом «Селекція та насінництво».

У селі Світличне та в цьому господарстві я з 1989 року. Починав з посади головного агронома, на той час ще колгоспу «Перше травня». Коли розпочалася земельна реформа і господарство реорганізували в КСП, люди обрали мене головою. Згодом, коли розподіляли землю, почали укладати договори оренди з пайовиками, ми отримали юридичний статус сільгосптовариства з обмеженою відповідальністю. Так працюємо майже 20 років.

Маємо в обробітку 3700 га землі. З них на 1250 га сіємо озиму пшеницю, на 700–750 га — соняшник, на 400–500 га вирощуємо сою, 600–800 га засіваємо кукурудзою, 200 га займають кормові культури. Маємо 650 голів ВРХ, із них 220 голів дійного стада.

– Ви тісно співпрацюєте з компанією «Сингента». Чому віддаєте перевагу її продуктам? Як зав’язалося ваше співробітництво?

– Справді, ми дуже плідно співпрацюємо з «Сингента», у нас тісні й ділові, й дружні відносини. Останні 7–8 років соняшник на 100 % сіємо селекції цієї компанії — гібриди НК Бріо та НК Неома, отримуємо в середньому по 34–36 ц/га. 15 % площі під кукурудзою засіваємо гібридом СИ Феномен. Минулого року він уродив 95 ц/га. На 90 % застосовуємо засоби захисту компанії «Сингента».

Ми довіряємо її продуктам. Для мене, наприклад, культура соняшник асоціюється виключно із гібридами від «Сингента». Ми переконалися, що її гібриди не тільки якісні, а й відповідають заявленим характеристикам. Якщо в каталозі вказана певна маса тисячі насінин — значить, таку ми й отримаємо. Це дуже важливо. До речі, саме за високу масу тисячі насінин, високу олійність нам подобається НК Бріо. З виду кошик наче невеликий, а коли в машину зсипаєш — важить багато. У складі насіння менше місця займає, а тоннаж більший. Переробники його охоче беруть і ціну дають вищу.

Щодо засобів захисту, то якість продуктів компанії «Сингента» загальновідома. Це гарантія того, що ми не втратимо врожаю. Тому ми вважаємо нашу співпрацю взаємовигідною — купуючи її продукцію, отримуємо достойний урожай.

Те, що ми так тісно співпрацюємо з «Сингента», — заслуга теперішнього керівника харківського підрозділу відділу продажів Віктора Баранова, щоправда, коли ми з ним познайомилися, він працював звичайним менеджером. Він грамотний спеціаліст, завжди намагався нас не просто зацікавити новим продуктом, а фахово довести його ефективність. Постійно радив: давайте спробуємо такий препарат, давайте ось так його внесемо… Будь‑яке питання — і він одразу приїздив у господарство, надавав повну консультацію. Тобто, здійснював агрономічний супровід. Так поступово міцніла наша співпраця, розширювався асортимент препаратів. Звісно, вони недешеві, але краще купити якісне і бути впевненим у результаті, ніж загубити врожай сумнівними ЗЗР, а разом з ним і всі вкладені в нього кошти.

– Нині аграрії дедалі частіше скаржаться на погіршення кліматичних умов, у яких доводиться працювати. Наскільки гостро стоїть ця проблема для вас?

– Наша зона вже фактично відповідає умовам Степу, а не Лісостепу — це бачу не тільки я, а й метеопост компанії «Сингента». Цього року у нас особливо складно з опадами — протягом 3,5 місяців випало 55 мм. А температури надвисокі.

Виходимо з цієї ситуації таким чином: проводимо ранню сівбу, використовуємо якісні гібриди, перейшли на роздрібнене внесення добрив. Загалом змістили строки сівби всіх ярих культур на 10–14 діб, до 1 травня завершуємо посівну, а цього року відсіялися навіть до 25 квітня. Починаємо сіяти, коли температура ґрунту підвищується до 7–8 ⁰С, часто потім йде похолодання, але ми на нього не зважаємо, сіємо далі.

Озимі, навпаки, сіємо пізніше. Останнім часом озимину доводиться сіяти у сухий ґрунт — три роки поспіль пшениця сходить у листопаді‑грудні, зимує у фазі шильця. А навесні за рахунок добрив ми її «розганяємо». А що робити? Пристосовуємося до нових умов і працюємо.

Технологія витримана, працюємо на запланований урожай: пшениці — 60–70 ц/га, соняшнику — 35–40 ц/га, сої — 25–30 ц/га, кукурудзи — 90–100 ц/га. Змінилися підходи до системи живлення. Наприклад, на пшениці намагаємося добрива вносити меншими дозами, але частіше, азот уже вносимо тричі. Під соняшник добрива вносимо з осені та навесні в рядок під час сівби. Змінили виробника добрив.

Наша філософія така: дати все рослині й отримати максимальний урожай. Проте ми розуміємо, для того щоб отримати 60–70 ц/га пшениці, не потрібно вносити 500 кг у фізичній вазі селітри, достатньо дати рослині 300 кг, але ми розділимо ї ї на три частини і внесемо по мерзлоталому ґрунту, у фазу виходу в трубку і по колосу, тобто коли пшениця найбільше потребує азоту. Тоді ми впевнені, що рослина його засвоїть і наші кошти не будуть витрачені намарне.

Намагаємося максимально зберегти вологу в ґрунті. Оремо під кукурудзу та соняшник. Якщо погода дозволяє, то культивуємо, і навесні найменше намагаємося виходити в поле — робимо передпосівну культивацію і сіємо. Маємо сучасну техніку, це нам також полегшує роботу з ґрунтом, дає змогу ефективно зберігати вологу.

І, звісно, велику увагу приділяємо добору гібридів та сортів.

– Які характеристики гібридів, зокрема соняшнику та кукурудзи, для вас найбільш важливі?

– Насамперед посухостійкість — для нашої зони нині це основне. Крім того, група стиглості. У нас сівозміна така, що для пшениці соняшник є найкращим попередником, тому, обираючи гібрид останнього, ми зважаємо на строки достигання, щоб зібрати його до 5–10 вересня. Через зростання температур соняшник дозріває раніше, тому переходимо на середньоранні, середньопізні гібриди, щоб можна було посіяти озиму пшеницю після нього.

Важлива маса тисячі насінин, щоб олійність була не менше ніж 48–50 %. А тепер ще й додається стійкість до вовчка, бо вже з’являється даний паразит, хоч поки гостро ця проблема не стоїть. Тому цього року ми вже половину площ засіяли класичним НК Бріо, а половину — Clearfield ®‑гібридом НК Неома. НК Бріо стійкий до п’ятої раси вовчка, але на наступний рік думаємо сіяти семирасовий. Плануємо обговорити зі спеціалістами компанії «Сингента», який саме гібрид обрати.

Щороку на демоділянках випробовуємо 4–5 гібридів соняшнику від «Сингента», потенційно цікавих для нас. Вирощуємо їх у жорстких умовах, зважаємо також на думку спеціалістів, які досліджували ці гібриди в інших ґрунтово‑кліматичних умовах, і робимо висновки.

По кукурудзі простіше. Тут головне — врожайність. Ранні гібриди у структурі посівних площ у нас займають 30 %, середні — 50 %, пізні — 20 %. Знову ж таки через підвищення літніх температур, брак вологи важливо, щоб гібрид можна було рано сіяти, щоб він, з одного боку, навесні отримав достатню кількість вологи для розвитку, а з іншого — щоб відцвів до настання літньої спеки, щоб устиг запилитися та сформувати качан. З огляду на це нас повністю задовольняє ранній гібрид СИ Феномен — його можна сіяти за температури ґрунту 7–8 ⁰С. Він рано цвіте, «проскакуючи» період засухи. Дуже добру має вологовіддачу — 12–13 %. Останні три роки ми його не досушуємо, і це дуже добра економіка.

– Чи зазнає змін ваша система захисту?

– Ми вже перейшли на рівень, коли не чекаєш появи хвороб чи шкідників. За технологією, потрібно у фазу 6–8 листків внести фунгіцид — ми його вносимо. За рекомендацією від «Сингента» ми розбиваємо необхідну норму внесення препарату і вносимо його двічі меншими дозами, як і добрива. Наприклад, перший раз Амістар ® Екстра, другий раз Амістар ® Голд по 0,5 л/га. Цього року опадів мало, тож можна було б подумати так: хвороб не буде, не треба вносити фунгіцид. Але ми все одно вносили, бо насіння недешеве, до того ж з осені залишається падалиця, на якій збудник може зостатися, а його ж не видно… Тому щодо системи захисту, то в нас така філософія: працювати на випередження, за будь‑яких умов. Ми більше вкладаємо, щоб потім економити.

Не всі так роблять, можливо, вважаючи, що затрати зростають. Але позиція «можна отримати менший урожай, не вносячи препарат» — це шлях у порожнечу. Я знаю таких господарів, що казали, яка різниця, яка врожайність, — буду отримувати 30 ц/га пшениці й мені буде вигідно. Ті господарства вже перейшли в холдинги.

Звісно, сільське господарство — справа ризикована. Хто міг передбачити, що буде така цінова політика, коли ми минулого року продавали пшеницю по 5300 грн, а цього — по 4100–4200 грн? Соняшник минулого року першими продали по 10 500 грн, а цього — по 9400 грн, а тепер він уже 8500 грн. Як тут рахувати економіку? Не вносити добрива чи ЗЗР? У нас іншого виходу немає, як дати рослині те, чого вона потребує, якщо хочемо мати добрий результат.

– Ви згадали про стрибки цін. «Сингента» пропонує чимало програм фінансових рішень. Чи берете ви в них участь?

– Так. Минулого року ми працювали з кукурудзою. Цього року взяли участь у програмі «Підтримка XXL», працювали з пшеницею під урожай 2020 року: коли на елеваторі вона коштувала 4300 грн/т, ми реалізували компанії «Сингента» по 4895 грн/т і закупили у дистриб’ютора протруйник, будемо брати насіння та ЗЗР. Ми нічого не втрачаємо, все одно в них купуємо насіння та препарати захисту. І ризиків немає. Ці програми особливо вигідні останні кілька років, коли перша ціна краща, ніж наступні.

– Які максимальні врожаї соняшнику отримували?

– Максимальні 38–39 ц/га давали гібриди СИ Купава і НК Бріо. Цього року максимальною була врожайність 37 ц/га. У нас урожайність рівномірна по всіх полях — максимум 2–3 ц/га різниця. Через те, що ми дуже швидко сіємо, соняшник рівномірно розвивається.

Взагалі я вважаю, що краще мати стабільні врожаї, ніж рекорди. Отримувати кукурудзи 90 ц/га, соняшнику 35 ц/га, пшениці 60 ц/га я готовий із року в рік, але в нас така зона, що це неможливо.

– Якому насінню віддаєте перевагу? Адже нині точаться дискусії щодо того, яке насіння краще — наше чи імпортне.

– Є країни, насінню яких більше довіряєш, зокрема США, Угорщина. От турецькі партії бувають не дуже чистими. Але з гібридами від «Сингента» у нас питань не було, щоб насіння соняшнику або кукурудзи погано сходило чи було невідкаліброване. До речі, ми насіння закуповуємо дуже рано, восени, навіть беремо рештки.

Загалом які є ризики, коли купуєш насіння? Ти не знаєш, що береш. Є допустимі стандарти, наприклад, по схожості насіння. Але ми сіємо сівалками на кінцеву густоту, ми ж не закладаємо більшу норму. Тому хотілося б, щоб у насіння була чітко витримана норма — маса тисячі насінин, схожість. А так ми платимо гроші за товар, а що привезуть, ти не знаєш. Однак ми переважно працюємо із дистриб’ютором компанії «Сингента» ТОВ «Агрозахист» (м. Харків), то в нас таких проблем не було. Тому тут ще важлива роль дистриб’ютора.

– Чи перевіряєте ви якість насіння в лабораторії?

– Так, ми співпрацюємо із лабораторією компанії «Сингента» в Харкові. Насіння пшениці перевіряємо на наявність хвороб. Тоді на основі результатів лабораторних досліджень вибираємо протруйники. Як я вже сказав, часто беремо залишки насіння соняшнику з попереднього року, тому перевіряємо схожість, масу тисячі насінин — так я вже бачу, що беру. Багато хто тільки свіжому насінню віддає перевагу, але залишки нічим від свіжого не відрізняються. Лабораторний аналіз це підтверджує.

Взагалі вважаю, що розвиток «Сингента» надалі залежить від людей, які працюють у компанії, від їх наполегливості. Таких, наприклад, як Віктор Баранов. До речі, він нас і лабораторні аналізи привчив робити. Людина повинна бути на своєму місці: коли вона зробить аналіз, роз’яснить, що відбувається з насінням, тобто дасть корисну інформацію, це підвищує довіру до компанії.

– Наостанок прийнято запитувати про плани на майбутнє. У чому вбачаєте свій розвиток надалі?

– Нині у сільському господарстві можна планувати розвиток, якщо впевнений, що буде на чому працювати. Часто кажуть, що немає інвестицій у сільське господарство. Якби була впевненість, що оренда землі протримається ще років 5–10, було б більше інвестицій у землю, аніж у разі відкриття ринку землі. Бо все одно будуть гроші вимиватися на її купівлю. Тому нині ми тільки думаємо, як зберегти цю землю. Якщо в нас її не буде, то навіщо нам наша дорога техніка? Якби дійсні договори оренди продовжили ще на 5–10 років, то ми сільське господарство по‑іншому розвивали б.

Що стосується удосконалення технології, підвищення врожайності, то ми вже отримуємо результат, близький до максимального. Далі підвищити її можна за допомогою зрошення. Але постає проблема, де взяти воду. Колись у районі була система зрошення, яку за часи незалежності розікрали. Знову ж таки тепер затівати будівництво зрошення, а завтра хтось прийде з актом на землю…

Тому надалі будемо робити, що в наших силах: тісно співпрацювати з провідними селекційними компаніям, щоб мати якісне насіння, удосконалювати систему живлення, одним словом, працювати над урожайністю рослин. І, звісно, розбудовувати наше Світличне.