Україна

You are here

Share page with AddThis

Дмитро Маляр: «Отримую задоволення від роботи»

Новини компанії
13.07.2020

СОФІЯ НЕСТЕРЧУК

Дорогою до ПСП «Аскольд-Агро», що в м. Жашків Черкаської області, ми з колегами вели мову про престижність професії агронома, про зміну поколінь в аграрній сфері, про те, що нині на зміну досвідченим спеціалістам прийшло чимало молодих енергійних хлопців (і навіть дівчат), які своїми знаннями та прагненням до інновацій додали драйву ще донедавна доволі непопулярній серед молоді професії. Тема розмови невипадкова, адже наш майбутній співрозмовник агрохімік господарства Дмитро Маляр був саме таким — молодим, енергійним, із солідним багажем знань, підтверджених науковим ступенем, який свідомо обрав професію агронома і тепер отримує задоволення від своєї роботи.


 

Звісно, не тільки постать молодого агронома була основною причиною нашого візиту в ПСП «Аскольд-Агро». Цікаво було дізнатися, як у цьому порівняно невеликому підприємстві досягають добрих результатів, завдяки яким технологіям, яка роль агронома у цьому процесі. Як з’ясувалася — чимала, бо хоч господарство працює на благодатній черкаській землі, цьогорічна посівна (ми завітали до ПСП у кінці квітня) показала, що нині на сприятливі умови розраховувати не варто…

Пане Дмитре, молодий агроном господарства наразі, швидше, приємне виключення, аніж правило. Чому ви обрали цю професію і, головне, чому працюєте на землі?

За освітою я еколог, але після закінчення навчання за фахом не працював, зайнявся бізнесом. Паралельно вступив до аспірантури в Білоцерківський національний аграрний університет, отримав ступінь кандидата с.-г. наук у галузі біотехнологій. Однак мене завжди тягнуло в рідний Жашків, до землі. Тож повернувся додому, почав працювати в ПСП «Аскольд-Агро» і паралельно здобувати другу вищу освіту за фахом «Агроном». Уже два роки тут працюю. Чесно скажу, робота в господарстві, біля землі дала мені набагато більше практичних знань, ніж академічна освіта.

Нині триває посівна. Які культури сієте, чи змінився їх склад порівняно з попередніми роками? В яких умовах зараз доводиться працювати?

Цього року структура посівів у нашому господарстві зазнала значних змін: якщо зазвичай на понад 2500 га ріллі ми вирощували пшеницю, ячмінь, кукурудзу, сою, цукровий буряк, соняшник, то тепер левову частку посівів займають кукурудза (65 %) та соя (30 %) і тільки 5 % під озимою пшеницею та ячменем. Через значний брак вологи вирішили не сіяти культури, які потребують її багато для формування врожаю. Рішення приймали буквально на початку березня, після того, як заміряли рівень вологи в ґрунті. Якщо станом на 1 березня в метровому шарі ґрунту в середньому було 175 мм продуктивної вологи, то на кінець місяця — втричі менше.

Але ж чому озимини так мало?

На жаль, не маємо доброго попередника під озиму пшеницю. Знову ж таки через відсутність вологи, і ці проблеми виникли не в березні — посуха почалася ще з середини літа. Минулого року з середини липня до нового року випало 160 мм опадів, від нового року по сьогодні — 86 мм. Улітку ми навіть не змогли провести глибоке рихлення — настільки була тверда земля, адже у нас ґрунти важкі, чорноземи. Традиційний попередник під пшеницю соняшник забрали з поля рано, але після нього пшеницю не могли посіяти, оскільки не було вологи. Тому довелося обманювати сівозміну — сіяти пшеницю по пшениці, яку прибрали з поля всередині липня. Сіяли озимину в оптимальні строки — всередині вересня, але в суху землю, з розрахунку, що піде дощ. Тому й мало озимини.

Ми хоч і працюємо в зоні достатнього зволоження, але з нерівномірним розподілом вологи. Сподівалися, що зима компенсує брак вологи влітку та восени — так завжди було. Проте не склалося, тому й зробили ставку на прибуткові культури.

Чи довелося вам під час цьогорічної посівної змінювати елементи технології з огляду на таку ситуацію?

Через брак вологи в середньому раніше на тиждень-два почали посівну: кукурудзу сіяли 11 квітня, сою — 23 квітня. Однак сходи кукурудзи все ж отримаємо, як і минулого року, коли сіяли 24 квітня, бо тепер ґрунт був ще холодний і кукурудза на такому ж рівні, що й минулого року в цю пору. Тобто, ранньою сівбою ми лише зберегли вологу, щоб кукурудза змогла набубнявіти і прорости. Для сівби сої температура ґрунту вже була оптимальною (12 ⁰С) на глибині загортання насіння, тому, думаю, сходи отримаємо раніше, ніж минулого року, хоч тоді сіяли 1 травня.

Ще одна новація — на кукурудзі знизили норми висіву: завжди сіяли не менш ніж 80 тис. насінин/га, цього року почали сіяти з 80 тис. насінин/га, далі продовжили з 75 тис. насінин/га, а в останній строк сіяли з 70 тис. насінин/га. Одне поле навіть посіяли з густотою 65 тис. насінин/га. Таким чином хочемо перевірити, як покажуть себе посіви з різними нормами висіву у посушливий рік. Але вже прогнозую, що найкращий варіант — густота 65–70 тис. насінин/га, якщо тільки не підуть рясні дощі.

На сої норму не зменшували — 650 тис. схожих насінин/га.

Чи проводили такі експерименти з озиминою?

Пшеницю посіяли в нормі 7 млн насінин/га, отримали сходи густотою 4,5 млн рослин/га — було дуже сухо. Навесні пшениця розкущилася з коефіцієнтом 2,8–3. Проте стан посівів нерівномірний: ми помітили, що там, де насіння притискало колесо трактора, сходи кращі, де падало збоку — гірші. І це при тому, що ми коткували поле. На жаль, навесні озимина ще й трохи підмерзла, перебувала в стресі, але дощик її оживив.

Зазвичай ми отримували в середньому по майже 7 т/га озимої пшениці та ячменю, сої минулого року одержали 28 ц/га, кукурудзи — майже 11 т/га, соняшнику — 52 ц/га, буряку — 550 ц/га. Сподіваємося, що й цього року результати будуть не гіршими. В будь-якому разі все для цього робимо.

От уже почали працювати ґрунтовими гербіцидами — внесли Примекстра ® TZ Голд на сої у нормі 3,5 л/га. Доза хоч і нижча рекомендованої, але досвідом перевірено, що так менший ризик гербіциду промитися дощами. Примекстра ® TZ Голд добре тримає захисний «екран» — до 3 тижнів, до першого трійчастого листа, а далі підчищаємо підрослі бур’яни страховими гербіцидами. Це вже стандартна схема. Я в господарстві працюю з 2015 року і завжди ми застосовували Примекстра ® TZ Голд. До мене колеги закладали досліди з різними препаратами, в тому числі й з генеричними, і зупинилися саме на цьому гербіциді, бо він дуже м’який.

Взагалі, на мою думку, внесення будь-якого ґрунтового гербіциду — це великий ризик, адже можна потрапити і під холод, і під посуху або дощі... Тому часто агрономи не дотримуються рекомендованих доз, щоб уникнути фітотоксичності гербіциду на культуру, якщо піде дощ. Можна хіба що не переживати, коли волога в ґрунті є, тоді все працює. От на соняшнику Примекстра ® TZ Голд ми вносимо в нормі 4,5 л/га, як рекомендує виробник, і все нормально.

Загалом цього року ми фактично на 100 % будуємо захист на препаратах компанії «Сингента». Всю кукурудзу захищаємо гербіцидом Елюміс ® пшеницю — Пріма ™ Форте, сою — Примекстра ® TZ Голд. Фунгіцид на пшениці беремо Тілт ® Турбо, інсектициди — Енжіо ® і Карате ® Зеон.

Яких проблем у полі допомагають позбутися ці препарати? Чи бували у вас критичні ситуації, коли вони буквально рятували посіви?

З 2017 року Елюміс ® дає змогу не переживати за кукурудзу — для мене це основна причина, чого я його і використовую. Я знаю: дочекався фази 2–3 листки на кукурудзі, зайшов у поле, накрив посів і спокійний за нього. Жодна лобода, щириця, гірчаки чи мишій, що вже на цей час є в полі, культурі не страшні. Знаю, що Елюміс ® навіть ваточник знищує, але його в нас поки одиниці, ми його вручну викопуємо. А от амброзія вже є, і Елюміс ® з нею справляється. Препарат класний, м’який, взагалі не має фітотоксичності на кукурудзу. Одного внесення досить.

Загалом у схемі захисту ми плануємо одночасне внесення фунгіциду з інсектицидом, але бувають нестандартні ситуації, тоді рішення приймаємо оперативно. Буває, деякі препарати вносимо за потреби, наприклад, класична система захисту пшениці передбачає першу обробку фунгіцидом під час виходу із зимівлі, другу — по прапорцевому листу, третю — по колосу, якщо потрібно. А от проти хвороб працюємо превентивно.

Які вимоги висуваєте до препаратів захисту?

Насамперед вони повинні бути оригінальними, особливо гербіциди, оскільки генеричні гербіциди набагато фітотоксичніші для культури. Щойно я прийшов працювати, спостерігав, як препарати однієї генеричної компанії просто спалили буряк і сою. І це була не помилка агронома, бо їх вносили за присутності представника компанії.

Гербіциди — це старт. Якщо культура на старті ослаблена і ти вносиш неякісну хімію, то все — на повну віддачу культури можеш не розраховувати. Фунгіциди, інсектициди вносять по вже окріплій культурі, яка легше може витримувати хімічне навантаження. А гербіциди або спрацюють, або ні. Або спрацюють, але тільки по культурі.

А загалом, обираючи препарат, ми спершу випробовуємо його на невеликій ділянці й тільки потім застосовуємо на всю площу.

Як ви вважаєте, наскільки можна в сільгоспвиробництві зменшити хімічне навантаження, перейшовши на біотехнології?

Відверто кажучи, в промислових масштабах я не бачу в цьому майбутнього. Наприклад, я не знаю, як справитися біологічними методами з бур’янами у вологі роки. Так, можна агроприйомами боротися із забур’яненістю, але чим більше землі, тим більше потрібно для цього техніки, а це додаткові затрати. Або ж можна вносити трихограму на кукурудзі проти шкідників (ми також це робимо), але, як на мене, це менш результативно порівняно з інсектицидом. Тому сьогодні набагато простіше і економічно вигідніше застосувати хімічні методи захисту і вони виправдають себе.

Від якості нанесення препарату на листову поверхню залежить його ефективність. Яких правил дотримуєтеся під час обприскування?

Завжди зважаємо на температурний режим, швидкість вітру, щоб не було зносу робочої рідини. Намагаємося працювати пізно ввечері. Розробили графік обробки полів і подаємо його в сільські ради, ставимо поблизу кожного поля пам’ятку — таким чином інформуємо населення про обробку посівів.

Головне правило під час обприскування посівів — не нашкодити. Краще кілька разів вийти на поле, подивитися на культуру, чи вона готова до внесення препаратів, чи є відповідні умови для цього, а потім уносити.

Готуємо бакову суміш із двох-трьох препаратів. Маємо високотехнологічний самохідний обприскувач New Holland з кліренсом до 1,90 м, з системою змішування та передньою штангою, тому оператор постійно бачить кожну форсунку перед собою. Тобто, ми використовуємо не тільки якісні препарати, а й високотехнологічну техніку, яка дає змогу виконувати великий обсяг роботи, уникати перекриття внесення. Застосовуємо систему дистанційного контролю Cropio з GPS-навігацією — бачимо, як техніка рухається полем, як працює.

Ефективний захист — це тільки одна складова доброго врожаю. Є ще живлення, обробіток ґрунту тощо... Яких принципів дотримуєтеся тут?

Обробіток ґрунту практикуємо традиційний — оранку, практично по всіх культурах застосовуємо передпосівну культивацію у два або й три сліди. Під сою чи буряк поле аж вигладжуємо, щоб було, як стіл, рівне — щоб добитися рівномірності висіву. Під кукурудзу, буває, вдається обійтися простим боронуванням, закриттям вологи, але це рідко. Цього року проводили під кукурудзу навіть дві культивації, бо було сухо, тяжко вирівняти поле.

Що стосується живлення, то систему будуємо на основі аналізу ґрунту, який проводимо кожного року. Загалом під кукурудзу вносимо в д. р. 200–220 кг/га азоту, 80–90 кг/га фосфору, 80–90 кг/га калію. Під озиму пшеницю — 180–200 кг/га азоту в д. р., фосфору та калію по 60–70 кг/га залежно від року і добрива. Під сою даємо 67 кг/га азоту і 24 кг/га сірки в д. р., складних добрив не даємо.

Всі добрива намагаємося внести під основний обробіток ґрунту, у гранульованій формі, переважно карбамід та сульфат амонію. Під час сівби кукурудзи даємо амофос. Плануємо переходити на рідкі добрива, цього року переобладнали культиватори під внесення рідких добрив — хочемо закласти на кукурудзі дослід.

Взагалі ми закладали досліди з різними добривами, але, як показує практика, найкраще рослина поглинає те добриво, яке кинуте під оранку на глибину 30 см, де корінь його дістане. Хоч у нас є сівалки, які можуть вносити міндобрива на різні рівні, але поки цього не робимо. Тут ще й проблема в ґрунті, бо, буває, долотами такі грудки нариваємо, що й котком їх не розправиш. Якщо ж чекати, поки техніка не робитиме груд, може піти волога і добриво не спрацює. Тому все намагаємося робити вчасно.

Позакореневе живлення не застосовуємо, бо переконалися, що воно не дає бажаного результату. Адже будь-яке позакореневе внесення добрив повинно бути економічно виправданим. Тому ми вносимо азотні та фосфорно-калійні добрива — це основа, яка дає можливість не використовувати позакореневе живлення. Якщо з року в рік вносиш поживу в достатній кількості під корінь, то нема чого гратися по листу, до того ж ми працюємо на чорноземах.

Ви сказали, що постійно проводите технологічні дослідження. Які результати отримуєте?

Для дослідів використовуємо ділянку 10–20 га, яку обприскувач покриває однією заправкою. Вносимо препарат за присутності представника компанії за запропонованою ним схемою. Він же приїздить на обмолот, при ньому молотимо і окремо важимо врожай з цієї ділянки, окремо — з контрольної. Після чого звіряємо результати. Зазвичай перевіряємо оригінальні препарати, трохи генеричних, але останні програють у порівнянні з оригіналами, особливо, коли на полі складна ситуація.

Цього року спробуємо використати Амістар ® з Ампліго ® на кукурудзі в баковій суміші. Оскільки площі під кукурудзу збільшили, а хвороби та шкідники також розмножуються, то будемо боротися проти них такими методами. Хоч зазвичай ми фунгіцидами не працюємо по кукурудзі.

Минулого року досліджували 150 гібридів кукурудзи та соняшнику. По останньому беззаперечним лідером є «Сингента». Рекордсмени — гібриди НК Конді та НК Бріо, в товарних посівах сіємо тільки їх. Ми пересвідчилися, що класичні гібриди соняшнику в нашій зоні дають найвищий урожай. От минулого року НК Конді вродив по 5,2 т/га в товарному посіві. Жоден Clearfield-гібрид такої врожайності в наших умовах не покаже.

По кукурудзі на демоділянці відзначився сингентівський гібрид СИ Фортаго — понад 10 т/га.

Маємо ділянку розмноження насіння, на якій для себе розмножуємо пшеницю та сою з першої репродукції. Цього року взяли на пробу новий сорт сої та два сингентівські сорти пшениці Десамо і Гордіан. Якщо добре себе покажуть, то висіємо наступного року в товарний посів.

До речі, якість висіву Сингентівського насіння соняшнику завжди добра — в межах 92–93 %. В інших компаній падає до 80 % — настільки гірше калібрування насіння, у результаті маємо двійники чи пропуски під час висіву.

Як часто оновлюєте сортовий та гібридний склади культур?

Гібриди міняємо залежно від того, як вони минулого року себе показали. Проте один гібрид кукурудзи можемо вирощувати й 3–4 роки.

Ми співпрацюємо з компанією «Ерідон». Перш ніж купити насіння кукурудзи, перевіряємо його якість: дістаємо одну посівну одиницю з пелети, перевіряємо калібрування насіння, масу тисячі, яку намагаємося завжди брати максимальну — бо в більшій насінині вищий запас цукрів, відтак будуть сильнішими сходи, на початкових етапах розвитку буде більший запас поживних речовин для рослини. Далі здаємо насіння в насіннєву лабораторію, де перевіряємо його схожість. Якщо нас все влаштовує — контрактуємо партію. Ще жодного разу наосліп партію насіння не брали. Аналогічно чинимо по соняшнику.

До речі, якість висіву сингентівського насіння соняшнику завжди добра — в межах 92–93 %. В інших компаній падає до 80 % — настільки гірше калібрування насіння, у результаті маємо двійники чи пропуски під час висіву.

Для аграріїв Черкащина з її сприятливими ґрунтово-кліматичними умовами — благодатний край. Наскільки за таких умов важлива майстерність агронома?

Я скажу про моє завдання у виробництві як агрохіміка — не нашкодити культурам. Наша земля дає все для розвитку рослини, для формування врожаю. Зі свого боку ми даємо їй живлення, захист. Моє завдання — слідкувати, щоб рослина якомога менше перебувала в стресі, не нашкодити їй внесенням різних препаратів. А для цього треба дотримуватися рекомендованих виробником норм і оптимальних параметрів для внесення: фаза, температура, швидкість вітру тощо.

Потрібно вчасно приймати рішення. Наприклад, минулого року чортополохівка змусила нас оперативно реагувати на ситуацію в полі. Одразу телефонуємо представникам хімічних компаній, питаємо, чим найкраще зі шкідником боротися. Після рекомендацій зв’язуємося з дистриб’юторами — і через 1–1,5 год препарат у нас.

А що стосується благодатної Черкащини, то в нас кожен рік виникають нестандартні ситуації, як-от цього року з вологою. Причому саме в нашій місцині, адже в інших районах ситуація краща.

Я практично увесь час на роботі й отримую від неї задоволення.
Це для мене життя.

Ваше господарство є високотехнологічним. Якими рішеннями пишаєтеся найбільше?

Справді, ми щороку оновлюємо парк техніки, впроваджуємо передові технології. Особисто я пишаюся впровадженням системи дистанційного контролю Cropio, яку використовуємо другий рік. Можливо, ще й тому, що був причетний до цього процесу. Два роки тому в одному журналі директор прочитав, що є така програма, і дав мені завдання: «Цікався, шукай». Тепер ми маємо повний контроль над технікою, я бачу, де хто працює, з яким причіпним обладнанням, з якою швидкістю, можу коригувати їхню роботу. В опції «диспетчер» можу проставляти завдання на кожну одиницю техніки, а на кінець зміни програма формує звіт щодо виконаної роботи, який отримує бухгалтерія. Йдемо до того, щоб ці дані автоматично вводити в систему, щоб списання розхідних матеріалів відбувалося автоматично, як і нарахування зарплати.


Головний редактор журналу Володимир Максимович, відповідальна за випуск Ірина Магльована,
агроном господарства «Аскольд-Агро» Дмитро Маляр

 

Cropio забезпечує можливість не тільки оперативно збирати інформацію і отримувати доступ до неї в будь-який час, а й дає економічні вигоди. Побачили, що є економія пального, через обмеження швидкості сівалки на кукурудзі та соняшнику до 12 км/год отримуємо менше двійників і пропусків тощо.

У роботі також використовуємо знімки NDVI — одразу бачимо проблему на полі й оперативно реагуємо.

Надалі плануємо ще й користуватися програмою «МетеоЗахист» від «Сингента» для зернових. Так що технологічне оновлення у нас відбувається постійно.

Цікаво тут працювати? Не жалкуєте, що ваша діяльність проходить на землі?

Я практично увесь час на роботі й отримую від неї задоволення. Це для мене життя.