Україна
Share page with AddThis

Буджацький шлях

Новини компанії
16.01.2020

ЛОРА РАЙТАРОВСЬКА


Одеський фермер Микола Топал на полях свого господарства «Світоч» збирає достойні врожаї сільськогосподарських культур.

Останні роки погодні умови стали ще жорсткішими й менш прогнозованими, ніж двадцять років тому. Багато сільгоспвиробників відчувають зміни клімату, а на півдні країни й поготів. Однак у фермерському господарстві «Світоч», розташованому в селі Виноградівка Тарутинського району Одеської області, зуміли адаптуватися і побудувати модель землеробства, за якої збирають достойні врожаї в умовах Південного Степу. Детальніше про це розповів керівник ФГ Микола Топал.

– Миколо Івановичу, розкажіть про ваше фермерське господарство: як давно його створили, якими видами діяльності займаєтеся?

– Наше фермерське господарство було створено в 2000 році й починали ми з обробки невеликої земельної ділянки — це були паї сім’ї, а також родичів і друзів. З часом орендували землю у пайовиків, і поступово земельний банк збільшився до 1900 га.

Ще один напрям нашої діяльності — це тваринництво: ми маємо свій свинарний комплекс. Така модель бізнесу дозволяє мені хеджувати ризики, до того ж ці два напрями (рослинництво й тваринництво) вдало і продуктивно функціонують у такому тандемі.

Свинокомплексом керує мій старший син, який закінчив Одеський державний аграрний університет і зараз успішно управляє фірмою. Молодший син ще навчається в школі, підростає онук, і я сподіваюсь, що вони свого часу приєднаються до роботи в нашому сімейному фермерському господарстві. Адже, як показує світова практика, найуспішніші підприємства — сімейні. Своє господарство я створюю уже 20 років для прийдешніх поколінь і хочу передати його в хороші руки. Саме тому дітей виховую так, щоб вони постійно вчилися і розвивалися, багато трудилися.

Щоб передати у спадок доглянуті землі, я стараюсь якісно обробляти ґрунт, упроваджувати продуману, чітко розплановану і раціональну сівозміну. До того ж на практиці підтверджено, що врожайність більшості культур передусім залежить від сівозміни. Виважена сівозміна дозволяє суттєво економити на добривах, повною мірою використовувати потенціал культур і відновлювати структуру ґрунту.

– Які погодно‑кліматичні умови в вашому регіоні? З якими найбільшими ризиками при вирощуванні культур ви стикаєтеся?

– Наше господарство розташоване на крайньому південному заході України, в Бессарабії. Тут одні з найжорсткіших погодних умов в країні, оскільки період засухи триває довго. Ця місцевість має історичну назву Буджацькі, або Придунайські степи, це безкраї рівнини з безліччю балок і схилів. Тому до обробки ґрунту підходимо виважено, щоб потім з опадами не вимивалися препарати і ґрунт.

Як правило, в рік у нас випадає дуже незначна кількість опадів. Хоча останні три‑чотири роки погода нас балувала, і ми бачили навіть більше дощів, ніж фермери в центральній частині країни. Та все ж найголовніший чинник, який впливає на кінцевий результат, — це волога. Все інше залежить від нас, і ми постійно покращуємо технологію землеробства, щоб виростити хороший урожай.

Однак насправді найбільші ризики у фермерів залежать не від погоди, а від правил гри, що постійно змінюються.

– Як ви охарактеризуєте ґрунт у вашому господарстві. Як часто ви проводите аналіз ґрунту і для чого це робите?

– У нас тяжкі суглинки й чорноземи, і, звісно, ми зважаємо на властивості ґрунту при виборі технології його обробки.

В минулому році ми проводили повний аналіз полів — усе робили в компанії AgriLab. Результати показали, що нашим полям не вистачає фосфору й азоту, а місцями багато сірки й бору — це необхідно враховувати при формуванні сівозміни. Інші мікро‑ і макроелементи в нашому ґрунті в нормі. Ці показники дали нам можливість оптимізувати внесення добрив і давати тільки те, що дійсно потрібно. Через три‑чотири роки ми плануємо відкоригувати формулу внесення добрив, зважаючи на стан ґрунту, внесення і винесення добрив, мінералізацію і те, що потрапляє в ґрунт із рештками рослин.

В цілому спеціалісти фірми розробили під нас комплексне рішення для підвищення ефективності господарства — це не лише рекомендації щодо системи удобрення культур, а й створення технологічних карт для роботи техніки, визначення планової врожайності з урахуванням економічної доцільності.

– Яку технологію обробки ґрунту застосовуєте?

На зернових культурах застосовуємо класичну мінімальну технологію: дискування, культивація, сівба. А під технічні культури намагаємося зайвий раз не ворушити землю, тому працюємо за ощадною технологією обробки ґрунту strip‑till, для чого придбали сівалку Horsch Focus.

По strip‑till ми працюємо другий рік і бачимо значні її переваги: менше утрамбовується ґрунт, менше висушується земля, економія палива і матеріальних ресурсів порівняно з класичною обробкою, оскільки не потрібно обробляти весь орний горизонт. Застосовуючи strip‑till, ми отримуємо полоси для посіву культур з оптимальними параметрами ґрунту, з покращеною аерацією і накопиченням вологи. Відповідно, маємо кращі умови для розвитку кореневої системи рослин. Водночас ми раціонально використовуємо добрива, оскільки закладаємо їх на ту глибину, на яку нам потрібно, де рослина може «піймати» вологу. Все це позначається на врожайності культур. Для порівняння: при застосуванні даної технології в цьому році ми отримали соняшнику в середньому 23–24 ц на круг, у той час як у сусідніх господарствах більше ніж 15–16 ц ніхто не мав.

– Розкажіть, які культури є у вашій сівозміні, які з них головні й чим обґрунтовано ваш вибір?

– Ми вирощуємо чотири культури: соняшник і озимі пшеницю, ячмінь та ріпак. Пробували вирощувати й інші культури, однак дійшли висновку, що сильно ризикуємо не отримати в результаті нічого: горох ярий збирали по 1–2 т/га, від кукурудзи відмовилися тому, що вона горить від засухи. Цікавилися і підсумками експериментів у сусідів — той самий результат: урожайність зимового гороху десь на тому ж рівні, що й у нас ярого. Та й цінова політика на культуру така, що займатися нею — це бути в збитку.

Саме тому намагаємося сіяти культури, які йдуть у зиму, щоб отримали зимову вологу. Основний акцент робимо на зернові культури і ріпак. Соняшник — це страхова культура. Щоб відпрацювати найбільш ефективну технологію вирощування і отримати максимальну віддачу від кожної культури, ми постійно експериментуємо з сортами і гібридами, з добривами і обробкою ґрунту.

– Як ви формуєте сівозміну з огляду на те, що вирощуєте переважно озимі культури?

– Єдиного розподілу площ під посівами різних культур у нас немає. Все залежить від вологи, і це основний чинник, на який ми орієнтуємося при виборі сівби тієї чи іншої культури. Тобто, ми можемо закупити посівний матеріал із розрахунку на одну площу посіву й на ходу все поміняти. От зараз, наприклад, у нас лежить кілька десятків мішків із рештками посівного матеріалу ріпаку, які залишили на наступний рік через те, що не на всіх полях, запланованих під посів культури, була необхідна кількість вологи. А от пшениця і ячмінь висіваються в будь‑якому разі — насіння цих культур ми заготовляємо самі.

– Які врожаї ви отримуєте? Вони змінюються з року в рік чи залишаються приблизно на одному рівні?

– Чотири останні роки врожайність пшениці та ячменю складає 70–75 і 65–70 ц на круг, а в цьому році отримали 50 і 40 ц відповідно. Ріпак у цьому році дав по 25 ц на круг, у минулому — до 30 ц, хоча зазвичай урожайність становить 35–40 ц на круг. Проте є хороші поля, на яких ми маємо до 50 ц ріпаку. Соняшнику взяли в цьому році по 24 ц на круг.

– Соняшник — одна з найпопулярніших культур у вашому регіоні. Розкажіть, в чому полягають особливості технології вирощування соняшнику в вашому господарстві?

– Головне для нас — отримати сходи, тому готуємося до цього ще з осені: заходимо в поле сівалкою і нарізаємо лінії в місцях, де будемо сіяти. Вносимо амофос у рекомендованій виробником нормі й з урахуванням вмісту елементів у ґрунті — це близько 100–120 кг/га, і залишаємо поле до весни.

Навесні чекаємо поки вийдуть бур’яни, обробляємо поле гліфосатом і заходимо сівалкою. Використовуючи точний сигнал відповідно до карти полів, заходимо на лінії та сіємо соняшник. Щоб не піднімати ґрунт, не перевертати груди і не втрачати вологи, використовуємо сівалку Horsch Maestro.

Норма висіву складає 50–52 тис. насінин/га. Ми не прагнемо до значної густоти, оскільки за відсутності вологи густота негативно позначається на врожайності. Глибина посіву становить 3–4 см, щоб рослини могли дістати вологу.

– Яким гібридам віддаєте перевагу? Чи випробовуєте ви їх спочатку на демополях, чи одразу берете у виробництво, довіряючи чужому досвіду?

– Перед тим як взяти у виробництво, ми обов’язково випробовуємо гібриди. В цьому році ми проводили досліди з 40 гібридами лінійок чотирьох виробників насіння соняшнику — «Лімагрейн», RGT, «Піонер» і «Сингента». Під кожен гібрид відводимо по 0,5–1 га. Такі експерименти ми проводимо не кожен рік, у цьому немає потреби. Звісно, багато мороки, однак воно того варте, оскільки маємо можливість вибрати ті, які підходять саме нам, а не сусідам, і не ті, які рекомендує консультант. Як показали результати, різниця у врожайності «піддослідних» рослин склала 7 ц — це показово. В наступному році я не буду висівати там багато гібридів, хіба що новинки від «Сингента», оскільки насінню саме цього виробника ми віддаємо перевагу, позаяк кращих гібридів поки що ніхто не вивів. Середньоранній гібрид компанії «Сингента» Сузука HTS дав урожайність 24,5 ц з круга. Деякі гібриди також показали врожайність, близьку до цієї, але вони поступалися гібриду Сузука HTS за натурою, вологовіддачею, стійкістю і олійністю. До речі, за насіння з більшою олійністю дають вищу ціну. Крім того, він вирізняється швидким стартом, що забезпечує розвиток кореневої системи до початку засухи, пластичний до строків посіву, має раннє цвітіння і підвищений поріг стерилізації пилку, що сприяє формуванню виповненого кошика. Сузука HTS дає стабільний результат.

– Сузука HTS — це сульфогібрид. Чи враховували ви це при виборі?

– Обов’язково, всі гібриди ми перевіряли на стійкість проти вовчка. Гібрид Сузука HTS генетично стійкий до високовірулентних нових рас вовчка. Ми його обираємо як страховку, тобто на чистому полі його не використовуємо, однак, якщо на полі залишаються бур’яни, від чого ми не застраховані, то цей гібрид якраз підходить. Ми намагаємося відмовлятися від технології Clearfield ®, тому нам потрібно було, щоб гібрид був семирасовий і стійкий до вовчка. Сузука HTS виявився серед найстійкіших на демополях.

– У чому полягає особливість захисту соняшнику в вашому господарстві?

Якщо є шкідники, то починаємо з ними боротися. У 2019 році нам із цим повезло, тому обійшлися тільки профілактичною обробкою посівів. Купуємо препарати лише у відомих виробників, ефективність яких підтверджена на практиці, з дешевими не експериментуємо. Деякі фермери по сусідству пробували міняти препарати, брали дешевші, але менш дієві, й у підсумку виявлялися в ситуації, коли шкідники з’їдали рослини до стебла. Тому ми не хочемо пробувати і покладаємося на поради консультантів, які оцінюють ситуацію на полях і дають рекомендації.

Насправді соняшник більш стійкий до хвороб, ніж, скажімо, ріпак чи пшениця, яким потрібні дві, а то й три обробки для захисту. А втім, якщо йдуть дощі, то посівам соняшнику слід приділяти більше уваги, щоб не втратити врожаю через пропущену хворобу.

– Чи припускалися ви помилок при вирощуванні соняшнику і які корективи внесли до технології вирощування культури?

– Якось навесні чекали, щоб трава вийшла, а за той час із полів пішла волога, внаслідок чого ми отримали зріджені сходи соняшнику. Тепер стараємося трішки раніше сіяти, щоб застати вологу й отримати 100 % сходи, і вже не сподіваємося, що піде дощ та виправить наші помилки. Адже в нас були випадки, коли в квітні сіяли, а дощ випав тільки в червні. Якщо насіння має різний старт, то одні рослини вже на стадії цвітіння, а інші лише 10 листків випустили, а нерівномірне дозрівання — це мука. Отже, помилок стараємося не повторювати, визначаємо оптимальний строк посіву, зважаючи на різні чинники.

– Проблема деградації ґрунту досить актуальна. Яких заходів щодо виправлення цієї ситуації вживаєте у своєму господарстві та які з них вважаєте найбільш ефективними?

– На мою думку, проблема деградації ґрунту перебільшена. І якщо б у нас була можливість взяти на аналіз ґрунт 20 років тому й порівняти з нинішнім, то ми б побачили, що поля, які оброблялися фермерами якісно, не погіршилися, а навпаки — покращилися. Водночас фермери‑одноденки не приділяють ґрунту належної уваги. І з наслідками їхньої неякісної обробки ґрунту ми стикнулися на власному досвіді, коли брали землю в оренду після них.

У цілому хочу зазначити, що за 20 років роботи в аграрній галузі я спостерігаю кардинальні зміни в роботі фермерських господарств. У них високий рівень технічного забезпечення, вони впроваджують і удосконалюють різні технології обробки ґрунту, стабільно тримають високий рівень урожайності. Особливо приємно те, що ми достатньо швидко досягли того рівня, коли не ми до європейців, а вони до нас приїжджають за досвідом.