Україна

You are here

Share page with AddThis

Аграрію на замітку: 5 основних правил відбору проб насіннєвого матеріалу

Новини компанії
09.08.2019

Найважливішою умовою об’єктивної оцінки посівних якостей насіннєвого матеріалу є правильний відбір проб. Відбір проб — дуже відповідальна операція, яка повинна гарантувати репрезентативність результатів досліджень, а виконувати її повинен спеціально навчений персонал за допомогою певного обладнання. Будь‑які результати і їх інтерпретація будуть марними або навіть шкідливими та позбавляють сенсу наступні аналізи, якщо при відборі проби припустились помилки чи проявили недбалість. Як наслідок, неправильно відібраний зразок може призвести до невиправданих економічних витрат. Для прикладу, візьмемо один із показників посівних якостей насіння — масу тисячі зерен, яка суттєво відрізнятиметься, якщо не дотримуватися рекомендацій з відбору проб. Навіть незначне відхилення цього показника в 2 г призведе до істотних витрат під час посівної кампанії.

Метою відбирання є отримання достатніх за розміром проб, у яких наявні ті самі складники і в тих самих пропорціях, що й у партії насіння, яку вони репрезентують. Оцінка якості зерна, як і будь‑якої іншої продукції, проводиться партіями. Партія — це будь‑яка кількість насіння однієї культури, сорту, репродукції, категорії сортової чистоти, вирощеного в один час і на одному чи кількох полях, подібних за родючістю ґрунту. Кожна партія повинна мати номер і супроводжуватися одним документом.

При експертизі мають місце 2 види помилок: вимірювання (похибка) і проби або вибірки.

ПОМИЛКА ВИМІРЮВАННЯ (ПОХИБКА). Помилка вимірювання залежить від точності роботи приладів, які використовують при визначенні якості продукції, та, як правило, не перевищує 0,1 %. Якщо проводити експертизу з похибкою вимірювання, то необхідно перевіряти всю продукцію, кожне зернятко, крупинку, бульбу, яблуко і т. д. Така експертиза втрачає сенс, оскільки в гонитві за точністю ми повинні виконати величезний обсяг робіт і витратити всю продукцію. Тому відбирають певну пробу від партії продукції й за цією пробою роблять висновок про якість усієї партії. При цьому з’являється помилка проби або вибірки.

ПОМИЛКА ПРОБИ АБО ВИБІРКИ. Помилка вибірки за величиною більша, ніж помилка вимірювання. Чим менша помилка проби, тим більшою повинна бути маса проби, і навпаки — чим менша маса проби, тим вища помилка. Помилка проби наближається до помилки вимірювання в тому разі, коли маса проби подібна до маси всієї партії. Водночас помилка проби дуже збільшується, коли ми оцінюємо якість продукції, наприклад, тільки за однією жменею зерна.

Синоптики прогнозують погоду з 70–80‑відсотковою вірогідністю, в медицині помилки в середньому складають близько 1 %, в космічних дослідженнях намагаються домогтися 99,5 % точності. У товарознавчих і сільськогосподарських дослідженнях помилка не повинна перевищувати 5 %.

Тобто, проба, відібрана від партії продукції, має бути репрезентативною або представницькою на 95 %. Робота з такою точністю передбачає відбір проб за певними правилами, які регламентуються Державними стандартами України: ДСТУ 2240‑93 «Насіння сільськогосподарських культур. Сортові та посівні якості» та ДСТУ 4138‑2002 «Насіння сільськогосподарських культур. Методи визначення якості». З огляду на вищеперераховані нормативні документи пропонуємо звернути увагу на 5 основних правил відбору проб насіннєвого матеріалу.

 

 

1. ПЕРВИННИЙ ОГЛЯД ТА ОЦІНКА ПАРТІЙ НАСІННЯ

Відбирати зразки починають з обстеження насіння в зерносховищах. Якщо партія насіння перевищує допустимі розміри, її розбивають на контрольні одиниці, складають схему відбору, зазначивши в ній місце відбору окремих середніх зразків. Перед відбором звертають увагу на колір, блиск, запах, засміченість та однорідність. Однорідність партії насіння встановлюють органолептичним методом. Одночасно перевіряють документацію на насіння.

Колір зерна визначають візуально при розсіяному денному світлі, а також при освітленні лампами розжарювання або люмінесцентними. Цей показник нормується стандартом ГОСТ 10967‑90 «Зерно. Методы определения запаха и цвета». Свіже зерно повинно мати колір, типовий для культури згідно з її ботанічними характеристиками. Плодові оболонки такого зерна гладенькі, прозорі, щільно прилягають до насіннєвих оболонок. Вони мають блиск і добре ідентифікований основний колір. Запах зерна є показником якості, що також нормується стандартами, відповідно до яких зерно повинно мати свіжий запах, без стороннього затхлого, солодового чи пліснявого. Поява в зерні чи насінні запахів, не властивих цій культурі, свідчить про відхилення від норми якості.

Зміна притаманного зерну кольору і блиску є першою ознакою несприятливих умов достигання, збирання, зберігання чи порушення технологічних прийомів доробки.

 

 

2. ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ВІДБОРУ ПРОБ

Спеціалізований інструмент для відбору проб повинен стати незамінним спорядженням кожного господарства на рівних умовах із таким необхідним обладнанням і механізмами, як форсунки, обприскувачі, протруювальні машини, аплікатори та ін. Якщо ви досі не придбали щуп або пробовідбирач, то радимо вам зробити це якомога скоріше, зважаючи на перераховані нижче вимоги. При відборі проб не призначеним для цього інвентарем можна травмувати зернівки, що в подальшому сприятиме активному випаровуванню вологи, яка міститься у внутрішніх шарах ендосперму. Наприклад, зерно зберігаєься за вологості 14–15 %. Припустимо, що при проведенні відбору проб інвентарем, виготовленим не‑ якісно (присутні гострі, не оброблені крайки), з 2500 зерен буде пошкоджено лише 5, які через втрату вологості відрізнятимуться від усіх інших за цим показником. Також припустимо, що зерно має справжню вологість 15,1 %, тобто трохи вище норми (за умови, що жодної зернівки в пробі не було пошкоджено).

Питома вага пошкоджених і підсушених зерен, які спотворюють підсумковий результат, становитиме 5/2500 х 100 % = 0,2 %. Незалежно від того, який метод визначення вологості використовується: переносні вологоміри або сушильні лабораторні шафи, — пошкоджені зерна знизять показники вмісту вологи і замість реальних 15,1 %, отримаємо 15,1 ‑ 0,2 = 14,9 %.

І це тільки за 5 пошкоджених зернівок! А якщо їх 10? Тоді відхилення може скласти 0,4 %. А це вже серйозно. Через декілька пошкоджених зерен можуть бути прийняті неправильні організаційні рішення, зокрема не проводитимуться вентилювання аераторами (зерновентиляторами) або сушка, що спричинить цілу низку наслідків: розвиток мікроорганізмів, збільшення активності альфа‑амілази, самозігрівання зерна. До того ж через помилки у відборі проб можуть виникнути складнощі в перемовинах із покупцями щодо якості та ціни партії.

Тому необхідне обладнання для відбору проб слід обирати з урахуванням виду продукту, що відбирається, необхідної маси проби і розмірів ємностей, які використовуються для відібраних проб. Це обладнання повинно бути чистим, сухим, без сторонніх запахів, незараженим шкідниками і виготовлене з матеріалів, що не забруднюють зерно. Точкові проби відбирають щупами (циліндричні, конусні, мішкові) або механічними пробовідбирачами (рис. 2). При відборі потрібно дотримуватися таких вимог:

  • циліндричний щуп залежно від розмірів застосовують для відбору проб із засіків, контейнерів, вводять у насіннєву масу закритим; коли необхідної точки досягнено, його відкривають, двічі повертають або злегка струшують, обережно закривають. Наповнений щуп виймають, відкривають і висипають отримані проби насіння на підготовлену поверхню для порівняння на однорідність;
  • мішковий щуп призначений для відбору проб із мішків. Його вводять всередину жолобком донизу, а вістрям догори під кутом близько 30º до горизонталі; з досягненням центру мішка його повертають жолобком догори, обережно виймають і висипають насіння в посудину; проколи від щупів у тканинних мішках зарівнюють хрестоподібним рухом вістря щупа, а на паперових та поліетиленових — заклеюють латкою;
  • конусний щуп застосовують для відбирання проб із насипу, транспортних засобів, незашитих мішків тощо;
  • механічний пробовідбирач використовують згідно з інструкцією до нього.

3. ВІДБИРАННЯ ТОЧКОВИХ ПРОБ

Від партій насіння, що зберігають або транспортують насипом, у контейнерах великої місткості, від кожного відсіку чи бурту відбирають точкові проби у вигляді конверта у п’яти місцях за величини партії до 20 т або 20 м2 поверхні. У разі коли поверхня насіння за площею і масою більша за попередньо встановлену, її умовно поділяють на секції, приблизно по 20 м2 кожна, й відбирають від кожної у п’яти місцях. У кожній точці точкові проби відбирають з верхнього шару на глибині 10–15 см від поверхні насипу, з середнього і нижнього (від підлоги) шарів (рис. 3).

Для відбору точкових проб від партій насіння у мішках чи контейнерах використовують мішковий щуп. Відбір здійснюють у трьох доступних точках мішка. Об’єм вибірки залежно від кількості мішків у партії наведено на рис. 4. Пересвідчившись в однорідності усіх точкових проб, їх об’єднують і ретельно перемішують. Якщо отримана проба за масою відповідає середній — її вважають такою.

Беручи до уваги той факт, що в Україні з кожним роком зростає тенденція до зберігання і транспортування насіннєвого матеріалу в полімерних м’яких контейнерах, так званих біг‑бегах, варто зазначити, що рекомендації з відбору проб від партій насіння з таких ємностей у нормативно‑правових документах (ДСТУ) відсутні. Тому наведена нижче інформація має рекомендаційний характер!

Для відбору точкових проб від партій насіння із різних частин біг‑бегу (верхньої, середини і нижньої частини) використовують циліндричний багаторівневий щуп або зональний пробовідбирач. Об’єм вибірки залежно від кількості біг‑бегів у партії насіння наведено на рис. 4. Загальна маса точкових проб повинна становити не менше ніж 2,0 ±0,1 кг.

 

4. ФОРМУВАННЯ СЕРЕДНЬОЇ ПРОБИ

Маса середньої проби повинна бути 2,0 ±0,1 кг1. Якщо маса об’єднаної проби перевищує 2,0 ±0,1 кг, то виділення середньої проби з об’єднаної проводять на дільнику. Допустимо використовують метод квартування: об’єднану пробу ретельно перемішують і висипають на рівну гладеньку поверхню; двома лінійками (планками) її розстеляють у вигляді квадрату товщиною до 1,5 см для дрібнонасінних культур і до 5 см для крупнонасінних. Квадрат за діагоналями ділять на чотири трикутники; з насіння двох протилежних трикутників формують першу середню пробу (рис. 5), а з двох інших — другу й третю.

На випадок арбітражного аналізування насіння, призначеного на продаж, одночасно відбирають дублікат першої проби з позначкою «Дублікат». Зберігають її в тому самому приміщенні, що й партію насіння за аналогічних умов.

 

5. СУПРОВІДНА ДОКУМЕНТАЦІЯ

Відбір середніх проб оформляють актом за встановленою формою, у двох примірниках: один залишають власникові насіння, другий супроводжує проби до лабораторії. Підготовлені зразки насіння на аналіз необхідно відправити до лабораторії протягом двох діб. Упродовж цього часу їх необхідно зберігати у тих приміщеннях, де зберігається партія насіння, або в подібних умовах. Середні проби маркують етикетками, в яких вказують походження насіння і сортову характеристику на основі актів польової апробації насінних посівів, виконані прийоми післязбиральної обробки насіння (доочистка, сушка та ін.).

Діагностичні центри ТОВ «Сингента» в рамках технічної програми «АгроГід» надають клієнтам компанії можливість скористатися сервісом «Фітоекспертиза насіннєвого матеріалу», який дозволяє оцінити посівні якості насіння сільськогосподарських культур згідно з ДСТУ та ISTA, отримати кваліфіковані рекомендації щодо запобігання розвитку і поширенню хвороб та шкідників насіння, обґрунтовану консультацію з підбору й застосування препаратів.

Для того щоб скористатися сервісом, вам необхідно відібрати зразок насіннєвого матеріалу відповідно до вищеперерахованих рекомендацій та помістити у брендовані пакети «АгроГід», заповнити інформацію на етикетці й у максимально короткий час відправити їх до діагностичних центрів, де спеціалісти лабораторії проведуть аналіз і нададуть протокол результатів з рекомендаціями від технічних експертів компанії «Сингента».

 

1  Якщо маса партії дефіцитного насіння мала, то допускається зменшення середньої проби до необхідного для аналізування розміру, але не менше половини.