Україна

You are here

Share page with AddThis

Форс ® 1,5 G: ефективне рішення проти діабротики з’явилося!

Кукурудза
16.03.2021

Микола Дем’янюк, технічний експерт (інсектициди), компанія «Сингента»

Уже пройшло два десятиліття з тих пір, як на території України з’явився новий і невідомий до того часу шкідник кукурудзи — західний кукурудзяний жук (ЗКЖ), або діабротика (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte). Ще у 2001 р. його вперше виявили на посівах кукурудзи у деяких районах Закарпатської області, куди він мігрував із Угорщини та Румунії. Через 2 роки діабротика розселилася по більшій частині території Закарпаття, а згодом її вже зустрічали й на Буковині. На сьогодні західний кукурудзяний жук поширений, і його личинки завдають відчутної шкоди на частині посівів кукурудзи у більшості областей Західної України — Закарпатській, Чернівецькій, Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, а також на півдні Хмельницької та Вінницької. Крім того, імаго шкідника, які здатні самостійно перелітати на великі відстані (в середньому до 20 км за сезон) або поширюватися ще далі разом із потоками автомобільного чи залізничного транспорту, вже регулярно виявляють і в центральних областях — Київській, Житомирській, Черкаській, Полтавській.

Отже, якщо на початку нинішнього століття про діабротику першими дізналися сільгоспвиробники Закарпаття, науковці та спеціалісти Державної інспекції з карантину рослин, то наразі даний фітофаг відомий більшості аграріїв, які займаються вирощуванням кукурудзи в Україні. Особливо останні роки вони щораз частіше виявляють неабияку стурбованість поширенням і шкодочинністю цього небезпечного фітофага. Й недарма… Дослідженнями, які проводилися у Сербії в 1995–1997 рр., було встановлено, що за сильного заселення жуками посівів кукурудзи (на рівні 80 екз./рослину) пошкодженість кореневої системи личинками призвела до вилягання стебел і втрати близько 80 % урожаю (Baca F., et al., 1998). Безумовно, сьогодні далеко не у всіх кукурудзосійних господарствах Заходу України, де останніми роками відмічається заселення ЗКЖ, його шкідливість є настільки високою.  Проте без належного і вчасного реагування на проблему, без побудови надійної системи захисту небезпека значних втрат урожаю лише зростатиме.

Західний кукурудзяний жук: особливості розвитку, шкодочинність. Протягом року діабротика розвивається в одному поколінні. Зимуючою стадією є яйця, що перебувають в орному шарі ґрунту — переважно на полях, де вирощувалася кукурудза. Критичною температурою для перезимівлі яєць у місцях їх зосередження є -10 ℃. Причому, якщо охолодження середовища до вказаного рівня є порівняно короткочасним — яйця здатні його витримувати без втрати життєздатності, але коли воно триватиме 4 тижні й більше, в такому разі гине вся популяція (Константінова Н. А., та ін., 2004; Федоренко В. П. та ін., 2005). Інактивація яєць відбувається навесні за температури +12  і більше; сума ефективних температур, необхідна для ембріонального розвитку, повинна досягти 300–400 ℃.

Відродження личинок розпочинається з середини травня разом з активним ростом коренів кукурудзи і може тривати аж до кінця липня, однак основним періодом їх масової появи є ІІ декада червня — початок липня. Таким чином, масове відродження личинок з яєць і, отже, їх найбільша шкодочинність відмічається вже з першої половини червня, що збігається з фазами розвитку рослин кукурудзи 6–9 листків, залежно від строків сівби.  Відшукавши корінці кукурудзи, молоді личинки відразу розпочинають ними живитися. Тривалість їх розвитку та виживання насамперед залежать від температурних умов та вологості ґрунту. За оптимальної температури +22 ℃ розвиток личинок триває близько 20–30 днів. Водночас охолодження ґрунту до +10 ℃ і нижче або прогрівання до +30 ℃ і вище впливає на них згубно — за тривалого утримання таких показників більша частина популяції може загинути.  Не менш важливим чинником для виживання личинок є вологість ґрунту: чим вона менша — тим більша смертність; за показника НПВ (найменшої польової вологоємкості) 60 % і нижче — розвиток личинок припиняється, і далі вони гинуть. З огляду на істотне пересихання ґрунту у червні на Сході та Півдні України, що стабільно спостерігається останнім часом, можна припустити, що, можливо, це є один із основних факторів, які сьогодні стримують поширення діабротики у цих регіонах.  Загалом личинки розвиваються у 3 віках. Завершивши живлення, вони влаштовують у поверхневому шарі ґрунту своєрідні «колисочки», в яких заляльковуються.  

Розвиток лялечок також залежить від температурних умов середовища і може тривати від 6 до 20 днів; за оптимальних +22 ℃ стадія лялечки проходить в середньому за 10 днів. Молоді жуки починають виходити з ґрунту ще наприкінці червня, але масово — на початку липня, і летять на кукурудзу з початком цвітіння волоті. Спершу вилітають самці, а через 5–7 днів — самиці. При цьому заселення культури імаго триває довго — в середньому 3–4 тижні, що значно ускладнює застосування проти них інсектицидів способом обприскування рослин. Загалом літ жуків на кукурудзі триває до кінця серпня, але часто його можна спостерігати навіть до закінчення вересня, проте за умови, що рослини культури ще вегетують. Відкладання самицями яєць нового покоління розпочинається зазвичай із середини — другої половини липня і триває у серпні; в останньої частини популяції імаго, що з’явилися найпізніше, яйцекладка завершується аж у вересні. Однак найбільша частка відкладених яєць припадає саме на серпень. Проникаючи у ґрунт біля основи стебел рослин кукурудзи, самиця відкладає яйця – купками, у декілька прийомів. Причому глибина яйцекладок залежить від щільності та вологості ґрунту. На сухих і щільних ґрунтах основна маса відкладених яєць зосереджена у шарі до 15 см, а на добре зволожених (площі на зрошенні) — на глибині 40–50 см.

Шкідливими стадіями розвитку у ЗКЖ є личинки та імаго (рис. 1, 2). При цьому імаго пошкоджують пиляки на волотях кукурудзи, нитки приймочок маточок початків, зерно у фазі молочної стиглості на верхівках початків, і навіть здатні вигризати паренхіму поміж жилками молодого листя. Окрім кукурудзи, жуки ще можуть живитися пиляками та листям інших видів злакових рослин, а також рослинами родин гарбузові, бобові й айстрові. Проте у своїх трофічних зв’язках все ж віддають перевагу кукурудзі. Економічний поріг шкідливості (ЕПШ) імаго на кукурудзі, за якого спостерігаються істотні втрати врожаю, перебуває в межах 5–10 екз./рослину. З іншого боку, навіть за значно нижчої чисельності (0,5–2 екз./рослину) самиці здатні відкласти у ґрунт достатню кількість яєць й тим самим створити реальну загрозу посівам культури від личинок у разі повторного висівання кукурудзи на цьому ж полі наступного року. Крім візуального огляду рослин з підрахунком кількості жуків на них, застосовують також моніторинг жуків ловильними пастками. Так, пороги імаго 30–40 екз. на 1 феромонну пастку за тиждень або 6 екз. на 1 жовту клейову пастку за тиждень сигналізують про необхідність термінового обприскування посівів інсектицидами (Сікура О. А., 2011).


Рис. 1.  Імаго західного кукурудзяного жука


Рис. 2. Личинка західного кукурудзяного жука
(Scott Bauer, USDA Agricultural Research Service, Bugwood.org)

Личинки у діабротики значно шкодочинніші, аніж імаго, і при цьому є облігатними монофагами. Так, у ЗКЖ вони живляться і повноцінно розвиваються лише на кукурудзі, пошкоджуючи кореневі волоски і відгалуження різної товщини й порядку. Спочатку личинки І віку мігрують до дрібних корінців і починають живитися їх рослинним соком, а личинки ІІ та ІІІ віків здатні навіть проникати всередину товстіших коренів, прокладаючи в них звивисті ходи, тим самим пошкоджуючи провідну систему. Внаслідок цього порушується або припиняється процес надходження води і поживних речовин, коренева система часто уражується гнилями, і як наслідок — ріст рослин уповільнюється. Під дією вітрів та дощів пошкоджені рослини легко ламаються; в іншому випадку –  полягають, і згодом стебла набувають форми «гусячої шиї». При цьому різко знижується продуктивність культури, механізований збір урожаю стає частково або повністю неможливим. ЕПШ личинок діабротики становить 2 екз./рослину.

 Система захисних заходів. Насамперед необхідно відмітити, що в системі контролю діабротики важливо дотримуватися всього комплексу захисних заходів: організаційних, агротехнічних та хімічних.

З-поміж усіх відомих заходів з контролю чисельності та обмеження шкідливості ЗКЖ найбільш раціональним є дотримання правильного чергування культур у сівозміні. Передусім слід пам’ятати про те, що самиці відкладають яйця в ґрунт на посівах кукурудзи, і, відповідно, личинки живляться саме її корінням. Тому повторні посіви кукурудзи чи вирощування її в монокультурі — це прямий шлях до стрімкого розмноження фітофага на території певних землекористувань. Таким чином, стає зрозуміло, що елементарне чергування кукурудзи з іншими культурами, з поверненням її на те саме поле хоча б через один сезон на наступний, здатне суттєво обмежити розмноження діабротики. Водночас не слід забувати про те, що частина яєць (як зимуючої стадії) є діапаузуючими. Це означає, що личинки з них будуть відроджуватися не наступного року, а через 2 або навіть 3 роки. Зважаючи на це, важливо забезпечити таке чергування культур у сівозміні, щоб кукурудза поверталася на те саме поле не раніше ніж після закінчення всього періоду діапаузи у відкладених яєць. Отже, у зонах поширення ЗКЖ і постійної загрози від нього максимальний ступінь насичення сівозміни кукурудзою не повинен перевищувати 25 %. 

Також заслуговують на увагу успіхи селекції. Вирощування кукурудзи з міцною кореневою системою, тобто вибір гібридів, які характеризуються відносно швидким коренеутворенням та/або можливістю формування повітряних ярусів коріння, у значній мірі запобігатиме виляганню стебел за умови пошкодження посівів личинками.

 Серед агротехнічних заходів, які до певної міри здатні обмежити чисельність та шкідливість діабротики, варто виділити: збалансоване мінеральне живлення — активізуватиме ріст і розвиток культурних рослин, посилюватиме коренеутворення; основний обробіток ґрунту у вигляді відвальної оранки з оборотом пласта — сприятиме кращому його промерзанню взимку, що збільшить вірогідність загибелі яєць шкідника.

Інсектицидний захист. Сучасна система застосування інсектицидів проти західного кукурудзяного жука повинна включати в себе всі елементи, що разом мають бути спрямовані на всебічний контроль цього шкідника — управління його популяціями як у період розвитку доімагінальних стадій, так і після утворення імаго. Інакше кажучи, ефективний інсектицидний контроль потрібен від початку відродження личинок у ґрунті й до закінчення заселення посівів кукурудзи жуками.

Розпочинати захист необхідно з обробки насіння інсектицидними протруйниками. Так, застосування з цією метою комбінованого препарату Форс Зеа 280 FS (5–6 л/т) здатне проконтролювати перших личинок діабротики, які відроджуватимуться з яєць у травні.

Не менш важливими є обприскування посівів контактними інсектицидами проти імаго, які концентруються на полях кукурудзи у липні-серпні. Для цього компанія «Сингента» рекомендує застосовувати контактно-кишковий інсектицид Карате Зеон 050 СS (0,2–0,3 л/га) на початку льоту жуків, за умови перевищення ними ЕПШ, що зазвичай збігається з початком цвітіння волоті у кукурудзи. Все ж, зважаючи на розтягнутий період льоту і міграцій імаго на посіви, однієї фоліарної обробки часто буває недостатньо. В такому разі обприскування рослин препаратом Карате ® Зеон необхідно повторити після відновлення порогу шкідливості діабротики, але не раніше ніж через 7–8 днів. При цьому потрібно враховувати ще один важливий момент — великі дистанції льоту жуків. За один сезон вони самостійно можуть перелітати на віддаль до 20 км, а за відсутності перешкод у вигляді лісових масивів, садів, населених пунктів, чи «топографічного» чергування полів кукурудзи з іншими культурами можуть долати навіть до 40–60 км. Через це ефективність фоліарних обробок інсектицидами істотно зростатиме за умови їх застосування на всіх полях великих і «нерозривних» масивів кукурудзи. Подібне розміщення культур значними масивами наразі якраз і практикується в сучасних агрохолдингах. У такому випадку цілком ймовірно ефективно знищити більшу частину популяції шкідника на стадії жуків й тим самим попередити відкладання ними яєць.

Все ж і обробка насіння, і обприскування посівів інсектицидами не здатні самі по собі чи навіть разом забезпечити повний і надійний контроль західного кукурудзяного жука. Наприкінці 2020 р. компанія «Сингента» в Україні отримала реєстрацію на кукурудзі ґрунтового гранульованого інсектициду  Форс ® 1,5 G, г. (тефлутрин, 15 г/кг) для внесення в ґрунт під час сівби культури проти личинок ЗКЖ. Й це стало дійсно ефективним рішенням! Чому так? Давайте спробуємо розібратися.

До цього часу Форс ® в Україні був зареєстрований на таких польових культурах, як цукрові буряки, соняшник, ріпак, соя з інтервалом допустимих норм витрати 4,5–8 кг/га. Такі норми препарату ефективно діють на переважну більшість видів ґрунтоживучих шкідників — дротяників, несправжніх дротяників, личинок хрущів, хлібних жуків, гусениць підгризаючих совок, тощо. При цьому період захисної дії проти них досягає максимум одного місяця, і цього цілком достатньо, щоб успішно захистити культурні рослини у найбільш вразливий період —  фазу сходів.

Із західним кукурудзяним жуком ситуація складається інша, значною мірою складніша. Оптимальними строками сівби різних гібридів кукурудзи зазвичай є друга половина квітня — початок травня. Зрозуміло, що, оскільки Форс ® вноситься в ґрунт лише разом із сівбою культури, він розпочинає діяти відразу після потрапляння гранул препарату у ґрунтове середовище.  З іншого боку, масове відродження личинок діабротики з яєць, а відтак і їх висока шкодочинність настають десь у середині червня, тобто приблизно через 1,5–2 місяці від моменту сівби. Отже, «стандартні», звиклі для всіх норми інсектициду Форс ® 4,5–8 кг/га просто не можуть забезпечити належної тривалості захисної дії.

Зважаючи на це, у деяких країнах Європи проти діабротики свого часу було успішно випробувано підвищені норми витрати препарату. Результати останніх дослідів, які проводилися в Угорщині в 2016 р., засвідчили про несподіване відкриття. Дійсно, саме за високих дозувань, що перебували в інтервалі 12–15 кг/га, Форс ® забезпечував потужну інсектицидну дію, тривалість якої перевищувала 1,5 місяця! Й таким чином було віднайдено можливість справді ефективного контролю личинок діабротики у період їх максимальної шкодочинності. На сьогодні застосування саме збільшених норм препарату Форс ® на посівах кукурудзи в Угорщині, Румунії, Чехії, Словаччині та низці країн Балканського півострову стало єдиним найбільш дієвим і радикальним методом успішного контролю чисельності шкідника. Варто відмітити, що Форс ® залишається єдиним ґрунтовим інсектицидом, який досі дозволено використовувати у Європі, зважаючи на його позитивний «екологічний профайлинг». Отже, і в Україні цей препарат було зареєстровано на кукурудзі проти ЗКЖ із такими ж нормами витрати, а саме 12–15 кг/га.

Які ж властивості має препарат Форс ® та які характеристики забезпечують йому високу ефективність і достатню тривалість захисної дії? Насамперед слід зазначити, що діюча речовина тефлутрин належить до синтетичних піретроїдів і має контактну й фумігантну дії, що дозволяють ефективно захищати рослини від ґрунтоживучих шкідників навіть за умови високої щільності їх популяцій. Саме виражена фумігаційна активність виділяє тефлутрин на тлі більшості інсектицидних сполук цієї хімічної групи і з-поміж усіх інших діючих речовин ґрунтових інсектицидів, які присутні на ринку в Україні.  Тобто, Форс ® діє на комах одразу після контакту з їх кутикулою або при потраплянні парів через дихальця. Механізм отруєння полягає в дестабілізації діяльності центральної й периферійної нервової системи фітофагів унаслідок впливу на трансмембранні іонні процеси. Зокрема, блокуючи роботу натрієвих каналів мембран нервових клітин, тефлутрин викликає надлишкове вивільнення з них іонів натрію. У підсумку це призводить до порушення передачі нервового імпульсу, розвитку явища паралічу і швидкої загибелі комахи.

Як уже зазначалося, у Форс ® надзвичайно широкий спектр дії — він успішно контролює всіх ґрунтоживучих шкідників класу «комахи» (крім нематод), що стало можливим завдяки універсальній інсектицидній активності тефлутрину.

Як препарат діє на них? Потрапивши в посівний шар ґрунту, кожна гранула  поступово виділяє фумігантно-активний тефлутрин у вигляді своєрідної «газової хмари», створюючи навколо себе захисну зону діаметром 2,5–3,0 см. Усі шкідники в цій зоні одразу паралізуються і гарантовано гинуть. Чим вищою є норма витрати, тим довше триває фумігантний ефект препарату... Іншу частину фітофагів, які не потрапили під інсектицидну дію тефлутрину (перебували подалі від зони рядка) і продовжують мігрувати до рослин, препарат ефективно відлякує, змушуючи їх рухатися у протилежному напрямку. Тобто, Форс ®, крім прямого інсектицидного впливу, має ще й виражений репелентний ефект на тих шкідливих комах, які спочатку уникнули його летальної дії.  Ці та інші важливі особливості препарату, які надають йому цінних технологічних переваг, наведено на рис. 3.


Рис. 3. Особливості дії та технологічні переваги інсектициду Форс 1,5 G

Також слід відзначити й деякі інші унікальні властивості Форс ®:

  • Абсолютно відсутня фітотоксичність для культур. Діюча речовина та інші складники ніяким чином не впливають на насіння і не проникають в рослину; тому препарат не знижує польової схожості й не гальмує ріст і розвиток сходів.
  • Тефлутрин не розчиняється у воді, тому не вимивається в глибші горизонти ґрунту, тобто даремно не витрачається. Увесь потенціал своєї інсектицидної дії ця активна сполука продуктивно реалізовує саме там, де потрібно — поблизу рослини, що в результаті подовжує тривалість ефективного захисту.
  • Фумігаційна дія препарату починається одразу після його застосування і від погодних та ґрунтових умов майже не залежить. Низька вологість ґрунту через відсутність опадів чи суховії, а також помірні коливання його температури на активність «газової фази» не впливає.

Форс ® вносять у ґрунт локально (тобто в зону рядка) під час сівби спеціальними аплікаторами, які монтуються на посівному агрегаті. У разі застосування рекомендованих норм витрати та правильно налаштованої техніки, у посівний шар потрапляє достатня кількість гранул препарату, які рівномірно розподіляються по всій довжині та необхідній ширині цього рядка. Як наслідок, це гарантуватиме надійний захист кожної культурної рослини на всій площі поля.

Отже, список польових культур, на яких Форс ® зареєстровано в Україні, поповнився ще однією — кукурудзою. З’явилося дійсно високоефективне рішення для контролю такого небезпечного шкідника, як західний кукурудзяний жук. Тому на сьогодні цей препарат посів чільне місце в системі інсектицидного захисту від ЗКЖ, яку компанія «Сингента» рекомендує своїм клієнтам (рис. 4). Багато сільгоспвиробників, які у попередні роки зазнавали чималих збитків від діабротики, вже в сезоні 2021 р. зможуть спробувати Форс ®  на своїх посівах кукурудзи.   


Рис. 4. Система інсектицидного захисту кукурудзи від західного кукурудзяного жука