Україна

You are here

Share page with AddThis

Вихід на зовнішні ринки буковинського яблука завдяки застосуванню новітніх технологій у садівництві

Cпеціальні культури
03.12.2020

СВІТЛАНА ІСАЧЕНКО


Фермерське господарство «Макосад» — родинна справа сім’ї Макаренків, що з села Топорівці, яке є одним із найбільших на Буковині, де здавна знаються на садівництві.

Леонід Юрійович та Орися Василівна Макаренки заснували його у 2000 році, заклавши яблуневі сади на благодатних землях рідного Новоселицького району. Сьогодні промисловим садівництвом успішно займаються їхні сини: старший, Владислав, — економіст, керує господарством, молодший, Дмитро, — займається агрономією.

 

Молоді сади з італійських саджанців

«Макосад» — це 80 га високопродуктивних фруктових садів. На 60 га родять яблука. Є ще груші та черешні. «Ми одразу поставили собі за мету вирощувати новітні сорти, з якими можна виходити на зовнішні ринки, — розповідає Дмитро Макаренко. Спочатку наші яблука закуповували у Російській Федерації, але ми припинили туди поставки, відколи розпочалися військові дії на Донбасі та окупація Криму. Переорієнтувалися на країни Азії і сьогодні експортуємо продукцію до Саудівської Аравії, Об’єднаних Арабських Еміратів, Малайзії, Бангладеш, Кувейту, Сирії, Іраку, Індонезії. Маємо наміри далі розширювати географію поставок. Також відправляємо надзвичайно смачні буковинські яблука у різні міста України».

Підкорювати ринки найбагатших країн світу допомагали трейдери, які знаються на торгово-інвестиційних операціях.

«Фірми-посередники хочуть працювати з тими виробниками, що гарантують великі партії однорідної продукції. Їх шукати не потрібно. Якщо у вас хороша продукція, вони самі вас знайдуть і запропонують взаємовигідну співпрацю» — запевняє колег-садівників Дмитро Леонідович.

Україна щороку збільшує вирощування яблук. Внутрішній ринок перенасичений. Ціни ж на зовнішніх ринках вищі й більш стабільні. Однак, щоб успішно на них конкурувати, потрібно мати продукцію відмінної товарної якості, наголошують у «Макосаді». Закордонний споживач вимогливий і вибагливий, тим більше у країнах, де знаються на якісних продуктах і уміють їх достойно оцінити.

«Конкуруємо в цьому азійському регіоні з італійцями, сербами, французами, поляками, а у них дуже великий досвід вирощування і експорту фруктів. Ми ж заявили про себе зовсім нещодавно, проте початок добрий. Усе завдяки тому, що вклали значні інвестиції в оновлення свого господарства», — розповідає Дмитро Макаренко.

Тож у «Макосаді» вирішили запроваджувати новітні технології інтенсивного садівництва на усіх його етапах — від вирощування фруктів до зберігання врожаю. Вивчили кон’юнктуру ринку, віддавши перевагу кільком якісним яблуневим сортам, переважно зимовим, де вага одного яблука не більша ніж 200–250 г.

«Так, нам довелося корчувати старі сади. Знаю, це нелегко. Річ навіть не у витратах грошей і часу, просто у кожного фермера мимоволі виникає природне почуття жалю за своїм садом, у який уже вкладено багато праці», — розказує головний агроном «Макосаду» і додає: — Але інвестиції у молоді насадження себе, безперечно, виправдовують економічно. Тому не треба боятися цього кроку, боятися забирати дерева і сорти, які застаріли морально й фізично. Грамотна модернізація саду завжди веде до успіху».

Високопродуктивні саджанці імпортували з Італії. Вони дорожчі за українські. В сонячній Італії у саджанців фруктових дерев довгий вегетаційний період, тому вони там виростають більшими і якіснішими. До того ж у тамтешніх садівників на високому рівні система сертифікації саджанців, до реалізації допускають тільки безвірусний і оздоровлений садивний матеріал. А, як відомо, тільки з таких дерев можна отримати максимальний урожай якісних плодів.

«Садили їх за традиційними тенденціями закладки саду при ширині міжряддя у 3,5 м. А у самому ряду відстань між деревами звужували. Тут уже кожен фермер діє, зважаючи на власний досвід», — зауважує Дмитро Макаренко.

Італійські молоді деревця вже на другий рік вродили на буковинській землі й дали відмінні яблука, порадувавши власників «Макосаду» 25–30 т із гектара. На третій рік сад вийшов на рівень промислового виробництва.

Не страшні ні град, ні спека

У товарній структурі фермерського господарства з Буковини сорти Фуджі, Голден, Гала, Ред Чіф, Ред Джонапринц. Обирали їх не лише за смаковими якостями, а й за зовнішнім виглядом плодів.

«Ми ж усі спочатку купуємо очима, — коментує Дмитро Леонідович. — Тому важливо, щоб яблуко було красивим, зовнішньо торгово привабливим. Сьогодні тенденції ринку, особливо в Азії, диктують нам умову постачати яблука одноколірні. Тобто, якщо вони жовті чи зелені, то повинні бути без усілякого зарум’яніння. Виняток лише для сорту Гала, який люблять із червоними смужками! Стабільно високий попит мають червоні плоди великих розмірів».

Після того як сад модернізовано якісними саджанцями популярних на ринку сортів, важливо забезпечити його надійний захист. У садівників всіх часів і народів незмінними є два негативні природні чинники: весняні заморозки і град. Сади родини Макаренків зростають на високих ділянках, тож низькі температури навесні їм не такі страшні, як для садів у долинах. Над усіма садами «Макосаду» — захисна сітка, тож град їм також не страшний.

Від посухи рятує сучасна система поливу з прикореневим крапельним зрошенням, коли до кожного деревця регулярно доходить живильна волога.

Врожай до весни тримати не варто

Сьогодні садівнича справа світового рівня — це не тільки, власне, дерева, а ще й належні умови сортування і зберігання плодової продукції. Три роки тому в «Макосаді» поставили високопродуктивну сучасну сортувальну лінію фірми Greefa, яка в ощадному режимі сортує 8 т яблук на годину, не допускаючи пошкодження делікатної продукції при наповненні тари і транспортуванні.

«Для тих, хто хоче зайнятися вирощуванням яблук на експорт, сортувальна лінія — це, я вважаю, головне, — зазначає Дмитро Леонідович. — Сортуємо плоди за їх вагою і кольором. Коробка з сотнею яблук одного кольору має важити не менше ніж 18 кг».

«Макосад» також має свої склади і холодильні камери з регульованим газовим середовищем, які виготовила і змонтувала польська фірма «Термо-люкс».

«З осені закладаємо у фруктосховища 3 тис. т продукції. Частину врожаю продаємо прямо з саду, — розповідає Дмитро Макаренко. — Експортуючи яблука, важливо забезпечити регулярність їх поставок, тому необхідно розрахувати обсяги таким чином, щоб протягом півроку щомісяця відправляти споживачам певну кількість продукції. Переконалися у тому, що не треба ризикувати через ціну й тримати весь урожай до весни. Це далеко не завжди себе економічно виправдовує. Ринок непередбачуваний, і з ціною можна прогадати».

Сучасні препарати зберігають яблука

Запорукою забезпечення споживача якісною продукцією є застосування сучасних засобів захисту саду. Зокрема, препарат Світч ® від компанії «Сингента» не дає розвиватися на яблуках плодовій гнилі. Буковинські садівники використовують його двічі перед цвітінням садів та двічі перед збиранням урожаю та його складуванням.

«Ми співпрацюємо з компанією «Сингента» чи не з перших днів роботи нашого фермерського господарства. Спеціалісти компанії займаються дорадництвом, наукою, підказують, як найкраще застосовувати їхні препарати. Ми переконалися у їх високій ефективності. Важливо, що препарати від «Сингента» безпечні для людей і довкілля. Немає втрат урожаю. Яблука довго зберігають усі свої смакові якості», — зауважує Дмитро Макаренко.

Завдяки препарату Світч ® у холодильних камерах до пізньої весни гнилих фруктів взагалі немає, навіть на тих сортах, які раніше дуже важко піддавалися зберіганню.

Приміром, незмінно велику популярність як на внутрішньому ринку, так і за кордоном має сорт Фуджі. Яблука надзвичайно смачні, на них великий попит, однак у даного сорту гостра плодова ніжка і тонка шкірка. Під час збирання і сортування ці яблука легко пошкодити, а де механічні пошкодження — там одразу з’являється плодова гниль.

«З препаратом Світч ® гнилей вдається уникнути, яблука прекрасно зберігаються, мають чудовий товарний вигляд і на смак навесні наче щойно з саду» — ділиться досвідом головний агроном «Макосаду».

Унікальний клімат між прутом і дністром

Саме всі ці нововведення дозволяють буковинським фермерам із «Макосаду» вирощувати якісну продукцію та успішно конкурувати з нею навіть на вибагливих зовнішніх ринках. Отримання міжнародного сертифіката якості сільгосппродукції Global G.A.P. також є результатом прихильності «Макосаду» до сучасних методів садівництва. Сертифікат засвідчує, що фермерське господарство з Буковини пройшло міжнародний аудит, має доступ до ринків і його продукція вироблена на належному рівні з дотриманням усіх екологічних норм, а отже, відповідає світовим стандартам і вимогам безпечності. В «Макосаді» з одного гектара збирають 60–80 т плодової продукції. Це хороший показник.

Садівництво потребує працьовитих рук. Для сезонних працівників (а їх буває від 40 до 100 чоловік) діють два гуртожитки. Умови праці й побутові умови хороші, зарплати також. Люди задоволені, що мають достойну роботу. Працювати на збиранні врожаю в «Макосаді» їдуть і з сусідніх з Буковиною областей, а саме Хмельницької, Вінницької, та навіть із Закарпаття.

Безумовно, вагомим чинником успіху новоселицьких садівників є унікальний клімат цієї частини Буковини. Межиріччя між Прутом і Дністром справедливо вважають найкращим місцем в Україні для вирощування фруктів, передусім яблук. Не дивно, що у рідних «Макосаду» Топорівцях із 3 тис. га, придатних для сільськогосподарського виробництва, 2 тис. га зайняті садами.

Співвідношення сум активних температур, якість ґрунтів наділяють плоди надзвичайним смаком. Місцеві фрукти солодкі й соковиті. Тож є таки сенс зробити окрему торгову марку «Буковинське яблуко».

Проте є ще один фактор успіху, на якому Дмитро Макаренко робить особливий акцент: «Завжди кажу слова великої вдячності своєму вчителеві, професору Олександрові Васильовичу Мельнику з кафедри плодівництва і виноградарства Уманського національного університету садівництва, у якому я мав честь навчатися. Олександра Васильовича можна по праву назвати батьком сучасного українського садівництва. Він нас, своїх студентів, возив за досвідом у найкращі сади Європи, на міжнародні наукові симпозіуми і конференції, наголошував на важливості запровадження сучасних технологій».

Отже, для того, щоб взяти урожай по максимуму, треба так само по максимуму інвестувати у виробництво.

«Успіх приходить до працьовитих і до тих, хто не боїться нововведень, постійно прагне удосконалень, тримає руку на пульсі й намагається бути в курсі новітніх технологій, турбується про належне технічне оснащення власного виробництва, хто поважає своїх працівників і любить працювати на землі», — переконаний Дмитро Макаренко.