Україна

You are here

Share page with AddThis

Прогноз розвитку шкідливих організмів на виноградниках у сезоні 2020 року

Cпеціальні культури
12.03.2020

Володимир Воєводін,
к. с-г. н., менеджер з технічної підтримки, напрям «ЗЗР для спеціальних культур», компанія «Сингента»

Андрій Штирбу,
к. б. н., заввідділу виноградарства ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова» НААН

Катерина Шматковська,
к. с-г. н., с. н. с. ДСКВПК ІЗР НААН


У рослинництві, в тому числі виноградарстві, до шкідливих для культурних рослин і рослинної продукції організмів традиційно відносяться шкідники, збудники хвороб та бур'яни. На виноградниках більшість шкідливих організмів розвиваються в такій щільності популяцій, що кущі можуть витримувати певний ступінь пошкодження без помітного впливу на фізіологічний стан і продуктивність. Водночас винограду властиві специфічний шкідник гронова листовійка і такі збудники хвороб, як мілдью, оїдіум та сіра гниль ягід, що з року в рік потребують проведення заходів щодо регулювання щільності їх популяцій.

Зрозуміло, що спрогнозувати розвиток і майбутнє розмноження шкідливих організмів не вдасться, оскільки неможливо передбачити завчасно погодні умови. Посушливі, спекотні літні місяці сприяють найбільшому розвиткові гронової листовійки, в окремих випадках — оїдіуму, а прохолодні дощові призупиняють їх, але провокують розвиток мілдью. Розвиток шкідливих організмів не відбувається одночасно з фазами розвитку та стадіями росту рослин.

Календарні строки розвитку генерацій з року в рік змінюються, але не значно. З огляду на це певною мірою можна прогнозувати розвиток шкідливих організмів для окремого місця у нормі, за якої зміна строків залежатиме від погодних умов. У даній статті представлено довгостроковий регіональний прогноз розвитку шкідливих організмів на виноградниках, складений методом експертної оцінки.

Якщо для виноградарської зони України постійними шкідливими організмами є гронова листовійка, мілдью, оїдіум та сіра гниль, з якими потрібно боротися щорічно, то господарствам необхідно заздалегідь знати про строки проведення певних заходів.

Гронова листовійка. Шкідник у життєвому циклі проходить стадії: метелик → яйце → личинка (гусениця) → лялечка. За вегетаційний період 3–4 генерації.

Протягом зимового періоду шкідник перебуває у стадії лялечки, яка може знаходитися під корою кущів, дерев’яних приштамбових кілочків та стояків шпалери. Умови зимівлі якоюсь мірою визначають щільність першої генерації шкідника. В лабораторних умовах встановлено, що при поступовому зменшенні температури загибель акліматизованих лялечок шкідника відбувається за позначок -24–25 ⁰С. Відносно теплі умови зимового періоду можуть сприяти добрій збереженості життєздатних лялечок гронової листовійки.

Перші метелики з’являються у квітні, виліт їх, як правило, тривалий — до 30 діб. Процеси спарювання та відкладання яєць залежать від погодних умов: прохолодна погода призупиняє спарювання; високі температури (32 ⁰С і вище) та низька відносна вологість повітря (нижче ніж 50 %) ведуть до загибелі метеликів та призупинення розвитку яєць. Оптимальні температури для зазначених процесів коливаються у достатньо широкому діапазоні — 15–30 ⁰С, характерному для весняного періоду виноградарської зони.

Додаткового харчування метелики не отримують, тому їхня плодовитість залежатиме від кількості резервних сполук лялечок попередньої генерації. Якщо погодні умови, наприклад, восени були несприятливими для харчування гусениць, то при недостатньому накопиченні маси метелики можуть бути безплідними.

В умовах Одеської області гусениці першої генерації після піку масового льоту метеликів гронової листовійки з’являються 15 травня, з відхиленням 5–6 діб залежно від погоди. Знання цього строку дає можливість завчасно підготуватися до боротьби, навіть похибка у декілька днів не змінить результати через тривалий період відродження личинок першої генерації.

Гусениці другої генерації з’являються 2 липня, третьої — 28 серпня, з відхиленнями у 4–5 днів. Зазначені середні строки появи окремих генерацій приблизні в окремих господарствах при проведенні заходів боротьби. У кожному конкретному випадку строки потрібно уточнювати за допомогою пасток, а також спостережень за появою гусениць.

При першій генерації личинки пошкоджують бутони квіток та зав’язі, які й з біологічних причин обсипаються (до 50 і більше відсотків). До певної міри пошкодження суцвіть винограду гусеницями не завдає економічної шкоди. У разі якщо за добу на одну пастку летить більше ніж 50 метеликів, заходи захисту є обов’язковими. Крім того, боротьба з першою генерацією веде до зменшення чисельності популяції шкідника наступних генерацій. Хімічний метод боротьби доцільно застосовувати при виявленні 4 гусениць на 100 суцвіть на столових і 8 на технічних сортах винограду.

При другій генерації личинки пошкоджують зелені ягоди. При третій — у серпні-вересні, коли плоди достигають, личинки шкідника пошкоджують шкірку ягід. У суху погоду особливої шкідливості це не завдає, а от у дощову провокує сильний розвиток сірої гнилі ягід, що може призвести до втрати 50 і більше відсотків урожаю. Економічний поріг шкідливості — 8 гусениць на 100 грон у другій та 10 гусениць на 100 грон у третій генерації. Для столових сортів чисельність дорівнює 6 та 8 гусениць на 100 грон.

Ефективною є боротьба проти шкідника пестицидами в періоди відродження личинок та перші стадії розвитку гусениць. У цей час шкідник найбільш чутливий до інсектицидів.

Мілдью. Збудник хвороби відноситься до групи несправжніх борошнисто-росяних грибів. Взимку гриб перебуває у діапаузі у стані зимових спор (ооспор), які відрізняються підвищеною стійкістю до широкого діапазону температур та вологості, можуть зберігатися в опалому листі та сухих ягодах до 5 років.

Навесні ооспори проростають, інфекція потрапляє на зелені частини рослин завдяки вітру або краплям дощу й викликає первинне зараження. Інкубаційний період триває від 5 до 18 днів, залежно від погодних умов. Навесні він найбільший, влітку — найменший. Прояв хвороби спостерігається з нижньої частини листка у вигляді плям з білим нальотом.

В умовах виноградарської зони хвороба проявляється щорічно. Тепла погода навесні (квітень-травень) на фоні підвищеної вологості повітря і ґрунту, а також ранній початок вегетації винограду сприяють значному накопиченню інфекції вже з другої половини травня. В інші сезони первинні вогнища спостерігаються наприкінці травня або в червні, в окремі роки — у липні. Перші симптоми хвороби з’являються частіше на листках, розташованих ближче до ґрунту, у вигляді поодиноких або групових дрібних плям світло-жовтого кольору.

Для успішного захисту виноградників від мілдью велике значення мають обприскування до прояву ознак первинної інфекції. Якщо в травні спостерігаються рясні опади (3–5 разів за декаду) або протягом 2 днів більше ніж 10 мм (за середньодобової температури 11 ⁰С і вище) — боротьбу доцільно починати в першій-другій декаді травня, на стадії 25–30 см зеленого приросту. Якщо строки заходу збігаються з боротьбою проти гронової листовійки, то можна використовувати бакову суміш препаратів, за умови сумісності. Якщо в травні погода відносно посушлива, то захист виноградників від мілдью можна починати наприкінці травня, за 5–7 днів до фази цвітіння. При виявленні ознак хвороби відразу ж проводять обприскування насаджень відповідним фунгіцидом.

Незалежно від погодних умов хімічний метод боротьби з мілдью застосовують у другій декаді червня, одразу після фази цвітіння, потім, у червні-липні, протягом фази росту ягід повторюють з інтервалом 8–15 днів залежно від погоди та властивостей препарату. Завершують боротьбу з мілдью наприкінці липня.

Оїдіум. Збудник хвороби з групи справжніх борошнисто-росяних грибів. В окремих господарствах ознаки оїдіуму зазвичай проявляються у другій половині червня або липні. Первинні симптоми хвороби спостерігаються на гронах у вигляді сіруватого нальоту, що вкриває зелені ягоди й гребні.

Боротьбу з оїдіумом хімічним методом потрібно вести залежно від прояву хвороби в попередньому році. На ділянках з підвищеним запасом інфекції перше обприскування насаджень відповідними фунгіцидами необхідно здійснювати у першій декаді травня, при довжині приросту 10 см, друге — наприкінці травня, перед цвітінням, третє — в червні після цвітіння. Надалі обробки повторюють за потреби відповідно до ступеня розвитку хвороби.

На інших виноградниках перше обприскування насаджень проти оїдіуму проводять в червні, після фази цвітіння винограду, а наступні — при виявленні ознак пошкодження, суміщаючи з боротьбою проти мілдью.

Сіра гниль. Збудником хвороби є гриб, який може розвиватися на різних субстратах. Пошкоджує переважно ягоди в період достигання, але за певних умов може розвиватися на суцвіттях та інших зелених органах.

Хімічний метод боротьби з хворобою слід проводити у серпні при рясних опадах або за три тижні до збирання врожаю. На ділянках найчастішого прояву хвороби, особливо в дощові роки, боротьбу доцільно починати у липні, на стадії інтенсивного росту ягід, потім — у серпні, на початку достигання ягід, а завершувати, зважаючи на строк очікування препарату.

На розвиток шкідливих організмів значний вплив мають мікрокліматичні умови, зокрема, поєднання основних чинників: температури, вологості повітря та ґрунту, освітленості тощо. Так званий фітоклімат на виноградниках створюється залежно від технології культивування рослин — щільності садіння та формування кущів, операцій з зеленими частинами, утримання ґрунту. Утворюється коло взаємних впливів: агроценоз (виноградник) → фітоклімат → шкідливий організм → агроценоз.

Невисокий рівень агротехніки на виноградниках погіршує ефективність хімічних методів захисту винограду. Як правило, на виноградниках, де не проводяться операції з зеленими частинами рослин, не приділяється достатньо уваги забур’яненості насаджень, створюється затінювання кущів, підвищується вологість повітря, що, своєю чергою, сприяє розмноженню тієї ж гронової листовійки, а також збудників мілдью, оїдіуму та сірої гнилі.

Для успішного захисту виноградних насаджень від шкідливих організмів потрібно поєднувати агротехнічні та хімічні методи боротьби таким чином, щоб агротехнічний прийом доповнював хімічний захід. Наприклад, після проведення прийому обламування, пасинкування, підв’язування або чеканки пагонів пестицид ефективніше діє завдяки потраплянню всередину зеленого приросту виноградних кущів після обприскування насаджень. І навпаки, якщо щільність зеленого приросту дуже висока, то пестицид захищає тільки зовнішнє листя.