Україна

You are here

Share page with AddThis

Загальна характеристика хвороб цукрових буряків

Хвороби цукрових буряків умовно можна поділити на дві великі групи: хвороби коренеплодів та хвороби листкового апарату. До хвороб коренеплодів відносяться перш за все ті, які викликають гриби певного виду: коренеїд, афаноміцетна гниль, трахеомікоз, фузаріоз, ризоктоніоз, фомоз, види парші. Також деякі хвороби коренеплодів мають бактеріальне походження: зобоватість, туберкульоз. Пропонуємо вашій увазі коротку характеристику кожної з цих хвороб окремо.

КОРЕНЕЇД

Коренеїд уражує молоді проростки і сходи цукрових буряків у фазі вилочки або першої — на початку формування другої пари справжніх листків. В ураженої рослини на корінці з‘являються склоподібні або бурі плями чи смужки, які, розростаючись, поступово охоплюють всю підземну його частину. Корінець чорніє і стає тоншим. При значному пошкодженні загнивають підсім‘ядольне коліно, черешки і сім‘ядолі.

Уражені коренеїдом проростки гинуть, не виходячи на поверхню, в результаті чого знижується польова схожість насіння, сходи з’являються недружні, зріджені, що утруднює механізоване формування насадження рослин, а іноді навіть призводить до пересіву буряків. Особливо великої шкоди може завдати хвороба при інтенсивній технології вирощування цукрових буряків, за якої застосовують малі норми висіву насіння, розраховані на задану густоту насадження. Коренеїд поширений повсюдно.

Його збудники (гриби і бактерії) знаходяться як на насінні, так і в ґрунті. Кожний мікроорганізм для життєдіяльності потребує необхідних температур, вологості, живлення тощо. Залежно від зміни ґрунтово-кліматичних умов, попередника, температурного, водного і повітряного режимів ґрунту, наявності в ньому органічних речовин змінюється і склад збудників. Наприклад, при підвищенні вологості ґрунту сходи найчастіше уражують гриби роду Pythium і Аphanomyces, а в пocyшливиx yмoвax — Fusarium Sp., пpи пiдвищeнiй вoлoгocтi й тeмпepaтypi — Rhizoctonia. Ha пociвax бypякiв, щo poзмiщyють пicля бypякiв, збiльшyєтьcя кiлькicть пpopocткiв, ypaжeниx бiльш aктивними збyдникaми кopeнeїдa — гpибaми poдiв Aphanomyces, Fusarium, Pythium, Phoma тa бaктepiями. Збyдники кopeнeїдa ypaжyють в ocнoвнoмy ocлaблeнi пpopocтки, тoмy вci зaxoди бopoтьби з ними cпpямoвaнi нa пiдвищeння життєздaтнocтi pocлин. Haйвaжливiшi з-поміж них aгpoтexнiчнi: poзмiщeння бypякiв y ciвoзмiнax пicля кpaщиx пoпepeдникiв i пepeдпoпepeдникiв; внeceння вoceни дoбpив y peкoмeндoвaниx дoзax i cпiввiднoшeнняx eлeмeнтiв живлeння; глибoкa opaнкa; якicний пepeдпociвний oбpoбiтoк ґрунту; ciвбa в oптимaльнi cтpoки (пpи тeмпepaтypi ґрунту +5–6 °C) нa глибинy 3–4 cм з уpaxyвaнням вoлoгocтi ґрунту; пiдтpимaння пoвepxнeвиx шapiв ґрунту в poзпyшeнoмy cтaнi дo i пicля пoяви сходів. Beликe знaчeння в зaпoбiгaннi poзвиткy кopeнeїдa мaє oбpoбкa нaciння зaxиcнo-cтимyлюючими peчoвинaми. Цe дaє змoгy нe тiльки знeзapaзити нaciння вiд мiкpoopгaнiзмiв, aлe й пoлiпшити poзвитoк бypякiв (Саблук В. Т. та ін. Шкідники та хвороби цукрових буряків, 2005).

ФУЗАРІОЗ

Дане захворювання спричинюється цілим комплексом різних видів фузаріумів (F. oxysporum, F. solani, F. culmorum, F. avenaceum, F. acuminatum, F. graminearum, F. graminearum, F. vtrticillioides, F. sambucinus). Прояв характерних симптомів хвороби за різних типів фузаріозів залежить від фізіологічного стану рослин, їх стійкості, інфекційного навантаження, специфічної фізіологічної активності збудника. В уражених фузаріями на початку літа коренеплодах листки, починаючи з периферичних, в‘януть, а їх черешки поступово чорніють. Корені таких рослин відстають у рості, нерідко на них утворюється безліч бокових корінців. Вміст цукрози в коренеплоді за незначного загнивання головки, шийки та хвоста зменшується у вісім разів, а шкідливого азоту, водорозчинних пектинових речовин значно збільшується. Гнилі та загнилі ділянки уражених коренеплодів повністю втрачають цукор, внаслідок чого стають зовсім непридатними до переробки. На їх розрізі видно відмерлі судинно-волокнисті пучки бурого кольору, а нерідко і видовжені смуги, заповнені грибницею білого, рожевого та інших кольорів. За сильного розвитку загнивання охоплює й зовнішні тканини, спричиняє утворення каверн, тріщин або ділянок відмерлих тканин.

                                                                                                                                                         

АФАНОМІЦЕТНА КОРЕНЕВА ГНИЛЬ

Дане захворювання протікає у двох фазах: гостра (пошкодження сходів незабаром після зараження) і більш тривала коренева гниль, що виникає в кінці червня і триває до кінця вегетаційного періоду. Ця хвороба часто зустрічається в Україні, де щорічно завдає неабиякої шкоди. Серед усіх загроз захворювань і шкідників дана хвороба є найбільшою несподіванкою при зборі врожаю, коли бурякова гичка виглядає здоровою, а коренеплоди сильно уражені або вкорочені внаслідок ураження. У пошкоджених сходів чорніє і звужується коріння, після чого рослина, як правило, гине. При тривалій кореневій гнилизні листя часто жовтіє і згодом в’яне. У надлишку утворюються бічні дрібні відростки, багато з яких виявляються всохлими, почорнілими та відмерлими. Висока вологість ґрунту сприяє утворенню зооспор, а також їх міграції через ґрунт. Позитивно впливають на розвиток хвороби відносно висока температура ґрунту (вище 15 °C), погана аерація ґрунту, відсутність у ньому достатньої кількості поживних речовин, рН менше ніж 6 та ступінь насиченості лужними сполуками менше 70 %.

                                                                                                                                                             

ТРАХЕОМІКОЗ (НЕКРОЗ) СУДИН

Характеризується побурінням або почорнінням судинно-волокнистих пучків (центрального і кільцевих), добре помітних на поперечному розрізі кореня. Відмирання і почорніння судин починається в долі й продовжується в період збереження коренеплодів. Причиною хвороби є розвиток у судинно-волокнистих пучках буряка грибів (частіше з пологів Fusarium Link і Pythium Pringsh.), а також бактерій, що проникають у корені в місцях ушкоджень ґрунтовими шкідниками (личинками пластинчастовусих, дротяників та ін.). В основних районах бурякосіяння хвороба починає виявлятися в червні — липні. Іноді ураження коренеплодів може досягати 15–20 %, що призводить до зниження якості бурякової сировини. У сховищах пошкоджені коренеплоди загнивають і є вогнищем розвитку кагатної гнилизни.

                                                                                                                                                        

ФОМОЗ, АБО ЗОНАЛЬНА ПЛЯМИСТІСТЬ
Нестача бору в ґрунті сприяє ураженню буряків фомозом (зональною плямистістю). Проявляється грибкове захворювання у вигляді бурих або жовтуватих плям концентричної форми на поверхні нижніх листків, пізніше з’являються чорні крапки. При фомозі уражені листя і пагони насінників відмирають, розвивається суха гниль сердечка буряків — розрізавши коренеплід, ви побачите тканини темно-коричневого кольору. Розвитку фомозу сприяють часті дощі, туман, підвищена вологість повітря і рясні роси за помірної температури. Поширюється в дощову вітряну погоду спорами. Зберігається збудник фомозу в сім’яниках, на насінні й на уражених рослинних рештках.

                                                                                                                                                  

РИЗОКТОНІОЗ
Ризоктоніоз Rhizoctonia solani (бура гниль) є однією з найшкодочинніших хвороб коренеплодів цукрових буряків. Втрати врожайності від неї складають 50 %, а в окремих випадках досягають 100 %. Уражені коренеплоди не лежкі, їх технологічні властивості погіршуються: знижується цукристість, наявні цукри переходять у недоступний стан і, як наслідок, зростають їх втрати при переробці. Тому цукрові заводи відмовляються приймати на переробку такі коренеплоди, а виробники несуть величезні прямі втрати.Симптоми захворювання з’являються, як правило, після змикання рядків. Рослини в’януть вогнищами. На поверхні головки коренеплоду спостерігаються гнильні місця, спочатку у вигляді втиснених плям відмерлої тканини, а потім ростучі в середину. Гниль поширюється на весь коренеплід, що супроводжується ураженням іншими бактеріальними та грибковими збудниками гнилей. Незважаючи на те, що за останні 10 років площа вирощування цукрових буряків суттєво скоротилася, ризоктоніоз набуває значного поширення на території України. Поширенню ризоктоніозу на території України сприяють наступні фактори:
• Висока насиченість сівозміни цукровими буряками в зонах їх вирощування;
• Вирощування кукурудзи та цукрових буряків у короткоротаційній сівозміні;
• Помилки при проведенні обробітку ґрунту (ущільнення). Ризик ураження ризоктоніозом також зростає за великої кількості неперепрілої органічної маси в ґрунті (солома, особливо бадилля кукурудзи) та сприятливих погодних умов для поширення хвороби (сильні дощі при високих температурах). На сьогодні внесення пестицидів не є ефективним методом боротьби з бурою гниллю. Інтегрована система боротьби з цією хворобою базується на комплексі агротехнічних заходів та вирощуванні стійких гібридів. Селекціонерами компанії «Сингента» ведеться успішна робота зі створення нових високопродуктивних гібридів, стійких до ураження ризоктоніозом, 2 із яких — Волга та Газета — зареєстровані в Україні. Дані гібриди також поєднують у собі високу стійкість до ураження церкоспорозом та ризоманією. Окрім того, Волга вирізняється стійкістю до афаноміцетної гнилі, яка уражає сходи.

ПАРША ЗВИЧАЙНА
Парша звичайна розвивається на будь-якій частині коренеплоду. Уражені ділянки покриті темно-бурою шорсткуватою кіркою, завтовшки 2–3 мм, яка при значному розвитку хвороби засихає і відокремлюється. У глибоких тріщинах, що з’являються, і борозенках розвивається гриб, який призводить до загнивання коренеплоду. Тому часто спочатку спостерігається ураження коренеплоду паршею, а потім гниллю фузаріозною. При загниванні хвостової частини тканина легко відпадає, а при витягуванні коренеплоду з ґрунту залишається в ньому. Парша розвивається переважно в районах з важкими за механічним складом ґрунтами. Вона найчастіше проявляється в червні — липні за підвищених температури, вологості й щільності ґрунту. Такі умови сприяють, з одного боку, значному розвитку актиноміцетів, а з іншого — ослабленню поверхневих тканин буряків при погіршенні аерації. Парша пояскова уражує коренеплоди в області шийки. Пошкоджені ділянки стають хвилястими, вдавленими в тканину. Найчастіше хворіють рослини, що були уражені коренеїдом. Проявляється на важких за механічним складом ґрунтах та при
їх запливанні після значних опадів. На полі поширюється вогнищами, найчастіше в низинах і блюдцях, де застоюються дощові або поливні води.

ЗОБУВАТІСТЬ (РАК КОРЕНЯ)
Зобуватість зустрічається в усіх зонах бурякосіяння на поодиноких рослинах. На різних частинах коренеплоду, переважно в області шийки, утворюються нарости, що нерідко за розміром більші, ніж самі корені, й зв’язані з ним тонким перешийком. Нарости з’являються внаслідок подразнення і посиленого поділу клітин під впливом бактерій Pseudomonas tumefaciens Stevens, що живуть у ґрунті. Хворі рослини під час зберігання швидко загнивають.

                                      

ТУБЕРКУЛЬОЗ КОРЕНЯ
Дане захворювання уражає поодинокі рослини. На коренеплодах цукрових буряків утворюються нарости в області головки, що з’єднуються з коренем широкою основою. Відрізняються вони від ракових тим, що мають сильно горбкувату поверхню. Під час вегетації тканини наростів загнивають, утворюючи на них глибокі каверни. Збудником хвороби є бактерії Xanthomonas beticola Savulescu, які проникають у тканини кореня через поранення, стрімко розмножуються, утворюючи нарости. Корені швидко загнивають і стають непридатними до зберігання. Перед тим як перейти до розгляду хвороб листкового апарату хотілося б зазначити, що насіння всіх гібридів компанії «Сингента» протруєне чотирикомпонентною сумішшю на основі гімексазолу (14) + тираму (6) + тефлутрину (6) + тіаметоксаму (15). Перші два фунгіцидних компоненти чудово справляються з найбільш шкодочинними хворобами коренеплодів, а саме коренеїдом, фузаріозними та афаноміцетними гнилями. Ці дві діючі речовини фактично є світовим стандартом контролю хвороб коренеплодів. Дві інші інсектицидні складові протруєння являють собою препарат Форс Магна, мова про який йшла в розділі, присвяченому інсектицидному захисту цукрових буряків. Серед хвороб листкового апарату найголовнішими є грибкові: церкоспороз, рамуляріоз, борошниста роса, переноспороз, іржа, альтернаріоз. Також необхідно зазначити низку хвороб, що викликаються вірусами, це перш за все вірусна жовтуха (жовтяниця) та мозаїка. Крім того, існує декілька хвороб листкового апарату, які спричинені бактеріями, зокрема бактеріальні плямистості. 

БОРОШНИСТА РОСА
Проявляється на поверхні листків у вигляді білої ніжної павутинки. Досить швидко листок вкривається густим білим нальотом, з якого при струшуванні утворюється хмарка пилу. Наліт складається з грибниці, яка поширюється на поверхні листка, та конідієносців з конідіями збудника хвороби — гриба Erysiphe communis f. betae Jacz. Часто в кінці вегетації на білому фоні уражених листків помітні дрібні, кулясті, спочатку золотисто-жовті, а згодом чорні плодові тіла гриба — клейстотеції. Влітку гриб поширюється конідіями, а зимує у вигляді клейстотецій у рештках уражених листків, на насінні та головках маточних буряків. Розвиткові борошнистої роси сприяє посушлива і жарка погода (температура 25–30 °С), яка знижує стійкість рослин до захво- рювання, а також посилює утворення спор гриба та їх поширення. Ступінь розвитку борошнистої роси починають обліковувати спочатку на насінниках (кінець червня — липень), а потім і на буряках першого року життя на стаціонарних ділянках щодекади до кінця вегетації. Обліковують так само, як і церкоспороз, на 50 рослинах буряків і 25 насінниках у п’яти рівновіддалених відрізках рядків по діагоналі поля. Під час посиленого розвитку хвороби проводять масовий облік захворювання буряків борошнистою росою. Для цього оглядають по 50 рослин у рядку в 10 рівновіддалених місцях по діагоналі поля. Визначають кількість уражених рослин і ступінь розвитку борошнистої роси за п’ятибальною шкалою: 0 — здорові рослини, без ознак хвороби; 1 — уражені окремі листки, пошкоджена поверхня яких не перевищує 25 % площі всіх листків; 2 — хвороба охоплює від 26 до 50 % загальної площі листкової поверхні; 3 — охоплено 51—75 % поверхні листків; 4 — уражено понад 75 % загальної площі листків, які вкриті густим борошнистим білим нальотом. При появі хвороби, якщо утримується сприятлива для її розвитку погода, буряки необхідно обробити фунгіцидами (Альто® Супер або Амістартм Екстра) та провести інші заходи боротьби, спрямовані на накопичення вологи в ґрунті й підвищення у рослин тургору. Другий раз посіви обробляють, якщо довготривалі періоди посушливої й жаркої погоди змінюються короткочасними періодами вологої погоди і помітне поширення борошнистої роси. У кінці вегетації звертають увагу на необхідність знищення джерел розвитку хвороби (старанне збирання решток врожаю та заорювання тих, що залишилися на полі).

ПЕРОНОСПОРОЗ, АБО НЕСПРАВЖНЯ БОРОШНИСТА РОСА
Пероноспороз проявляється на молодих органах рослин. У буряків першого року життя уражуються насамперед центральні листки розетки, а в насінників, крім того, бокові бруньки, верхівки квітконосних пагонів, клубочки насіння. Уражені листки набувають світло-зеленого (салатового) забарвлення, потовщуються, стають крихкими, скручуються краями вниз і вкриваються сіро-фіолетовим нальотом, який є найбільш характерною ознакою захворювання. Наліт
в основному розвивається з нижнього боку листків, а при високій вологості повітря вкриває і їх поверхню. Він складається з конідієносців і конідій гриба Peronospora schachtii Fuck., грибниця якого розгалужується до міжклітинних внутрішніх тканин листка. Згодом (через 10–15 днів) уражені листки відмирають і таке захворювання можна відрізнити від гнилі сердечка (борного голодування) за наявністю на поверхні листків сіро-фіолетового нальоту. На зміну відмерлих листків виростають молоді, які лише за вологої погоди уражуються хворобою. В посушливих умовах збудник здебільшого переходить у прихований стан (розгалужується у поверхневих клітинах головки коренеплоду, де може зберігатися і взимку). Хвороба проявляється (в квітні — травні) на насінниках від уражених маточних чи безвисадкових коренеплодів. Конідії розносяться краплинами дощу або вітром на навколишні насінники чи буряки першого року життя і уражують їх. При появі хвороби, якщо утримується сприятлива для її розвитку погода, буряки необхідно обробити фунгіцидами (Альто® Супер або Амістартм Екстра) та провести інші заходи боротьби, спрямовані на накопичення вологи в ґрунті й підвищення у рослин тургору. Другий раз посіви обробляють, якщо довготривалі періоди посушливої й жаркої погоди змінюються короткочасними періодами вологої погоди і помітне поширення борошнистої роси. У кінці вегетації звертають увагу на необхідність знищення джерел розвитку хвороби (старанне збирання решток врожаю та заорювання тих, що залишилися на полі).

Ознаки ураження борошнистою росою. Поширенню хвороби сприяє підвищена вологість повітря (понад 70 %) і помірно тепла погода (температура 16–20 °С). Пероноспороз починають обліковувати у травні на насінниках і буряках першого року життя і продовжують на стаціонарних ділянках щодекади до кінця вегетації. У період значного поширення хвороби (кінець червня — липень) масово обстежують поля фабричних посівів буряків та насінники. Щоб визначити ураженість рослин пероноспорозом, по діагоналі кожної ділянки, де ведуть спостереження, оглядають десять проб рослин, розміщених на однаковій віддалі одна від одної. В кожній з них оглядають по 50 рослин буряків або 25 насінників, розміщених підряд в одному рядку. Обліковують розвиток захворювання за шкалою, наведеною в таблиці. При цьому до уражених належать також рослини з відмерлими листками (з нальотом конідій). Під час обліку розрізняють три яруси листків: верхній — молоді листки розетки, які ще не досягли половини розміру найбільш розвинутого листка; середній — листки розміром більше ніж половина нормально розвинутого листка, а також добре розвинуті листки з прямостоячою листковою пластинкою; нижній — листки починають поникати (Саблук В. Т. та ін. Шкідники та хвороби цукрових буряків, 2005).

ЦЕРКОСПОРОЗ
Церкоспороз проявляється на добре розвинутих листках у кінці червня — на початку липня і спостерігається до кінця вегетації буряків. Плями округлі попелястого кольору, діаметром 2–4 мм, часто з червоно-бурою облямівкою. На старих листках вони бувають більших розмірів (до 10 мм у діаметрі), а восени, навпаки, дрібні (до 1 мм). Характерна ознака плям — утворення на їх поверхні сріблястого нальоту, який складається з конідієносців і конідій збудника хвороби — гриба Cercospora betivola Sacc. Цей наліт у більшій мірі спостерігається у вологу погоду або після роси. По ньому можна відрізнити церкоспороз від зональної та бактеріальної плямистостей, які подекуди зустрічаються одночасно. При сильному розвиткові хвороби утворюються переважно великі ділянки відмерлої тканини листка або ж він повністю всихає від церкоспорозу. Такі відмерлі скручені листкові пластинки можуть ще довго знаходитися на
живих черешках. Влітку захворювання поширюється конідіями, а взимку його збудник лишається життєздатним у рештках листків на поверхні ґрунту чи насінні. Найбільш поширена хвороба в серпні, оскільки її розвиткові сприяють тепла погода (середня температура 20–22 °С вдень і не менше ніж 15 °С вночі) та підвищена вологість повітря (не нижче ніж 65–70 %). Розвиток церкоспорозу посилюється, якщо тривалі періоди вологої погоди змінюються короткочасними посушливими періодами, які спричинюють появу депресії в розвитку буряків, фізіологічне старіння листків, зниження їх стійкості до захворювання. Хворобу обліковують за п’ятибальною шкалою: 0 — здорова рослина, плям на листках немає; 1 — плями розкидані, кількість уражених листків не перевищує 25 % всіх листків розетки; 2 — плями місцями зливаються, хвороба уражує 26–50 % листків розетки; 3 — плями й відмерлі тканини листків охоплюють 51–75 % поверхні; 4 — листки майже повністю загинули, неуражених листків менше ніж 25 % усіх листків розетки. Результати обліку аналізують за трьома показниками: відсотком уражених рослин, середнім балом ураження та відсотком розвитку хвороби. Буряки проти церкоспорозу обробляють фунгіцидами, серед яких компанія «Сингента» пропонує Альто®Супер, а також застосовують інші заходи боротьби (розпушення ґрунту після опадів, знищення бур’янів, позакореневе підживлення фосфорно-калійними добривами) при появі хвороби, якщо стоїть тепла і волога погода. Сигналом для обробки фунгіцидами слугує поява захворювання, а повторну слід проводити через 20–25 днів після першої, коли спостерігається помітне поширення церкоспорозу.

                                      

АЛЬТЕРНАРІОЗ
Альтернаріоз проявляється дещо раніше, ніж церкоспороз (у червні-липні), що нерідко ускладнює його діагностику. На листках, уражених альтернаріозом, з’являються округлі, неправильної форми, темно-коричневі та чорні плями діаметром від 2 до 10 мм. Здебільшого вони вкривають верхівки листків, з розвитком хвороби плями зливаються, і верхня частина листка стає подібною до обпаленої вогнем.

ВІРУСНА ЖОВТЯНИЦЯ (ЖОВТУХА)
Проявляється у вигляді пожовтіння листків. Збудники — комплекс штамів вірусів жовтяниці. Пожовтіння переважно починається з верхівки листка і поширюється до його основи, у пластинки листка зникає блиск, вона стає потовщеною, хвилястою та крихкою. Жилки листка і тканини вздовж них довго лишаються зеленими. Частина листків набуває бронзового чи червонуватого відтінку. Пожовтіння листків внаслідок азотного голодування відрізняється
від вірусної жовтяниці м’якою і непотовщеною пластинкою листка, яка набуває суцільного світло-жовтого кольору, включаючи також жилки й тканини вздовж них. Віруси зберігаються взимку в сокові коренеплодів маточних, безвисадкових та інших форм зимуючих буряків. Тому перші джерела хвороби з’являються рано навесні на відростаючих розетках насінників від коренеплодів буряків, уражених жовтяницею в минулому році. Від уражених рослин вірус переноситься на здорові сисними комахами: листковою буряковою попелицею (Aphis fabae Scop.) чи зеленою персиковою попелицею (Myzodes persicae Suiz.). Тому, чим ближче розміщені посіви буряків до полів насінників, тим більше вони уражуються жовтяницею. З розмноженням попелиці посилюється розвиток хвороби. Обліковують жовтяницю на стаціонарних ділянках оглядом у 10 рівновіддалених місцях по діагоналі поля по 50 рослин буряків першого року життя або 25 насінників, розміщених підряд в одному рядку. Починають облік при появі хвороби і проводять щодекади до кінця вегетації.

Під час найбільшого ураження буряків жовтяницею один раз масово обстежують їх посіви за тією самою методикою, що і на стаціонарній ділянці. Ступінь ураження рослин визначають за п’ятибальною шкалою: 0 — рослини без ознак захворювання; 1 — пожовкли листки нижнього ярусу розетки; кількість їх не перевищує 25 % усіх листків розетки; 2 — пожовкла більшість листків нижнього ярусу і частина середнього; спостерігається відмирання тканин листка, кількість їх з симптомами жовтяниці близько 50 %; 3 — пожовкли всі листки нижнього й більшість середнього ярусів, кількість відмерлих не перевищує 20 %, кількість листків з симптомами жовтяниці становить близько 75 % всіх листків розетки; 4 — уражено всі листки нижнього і середнього ярусів, а також частину верхнього ярусу розетки, близько 50 % листків відмерло внаслідок хвороби, зелені лише наймолодші в центрі розетки. Крайові смуги буряків (40—60 м) обробляють інсектицидами системної дії при появі крилатих особин попелиці — переносників хвороби на буряках. Друге суцільне обприскування всього поля проводять через 10—12 днів після першого, якщо спостерігається подальше розмноження шкідника. При цьому враховують розвиток ентомофагів попелиці — сонечка. Якщо кількість жуків останнього перевищує 20 одиниць на кожну рослину, інсектициди застосовувати не можна.

РАМУЛЯРІОЗ
Рамуляріоз виявляють невеликими вогнищами на заході та в центрі України. Зовні ураження листя нагадує церкоспороз, але плями не такої правильної форми, розмір їх може поступово збільшуватися, середня частина плям бура, а темно-бурої облямівки навколо них може і не бути. На плямах наліт не сірий, а білий, порошкоподібний. Захворювання викликає незавершений гриб Ramularia beta Rostr. родини Moniliaceae, порядку Hyphomycetales. Його грибниця міжклітинна, на поверхні й всередині листків утворює конідіальне спороношення. Конідієносці одноклітинні, світлі й розміщуються пучками. Конідії безбарвні, 10–25 х 4–5 мкм, одно- чи двоклітинні, їх кінці притуплені. Поширюється патоген конідіями під час вегетації рослин, а зимує грибницею на рештках рослин, інколи на оплоднях, насіннєвих клубочках. Захворювання може зумовлювати недобір урожаю буряку 10–15 %.

ІРЖА
Іржа проявляється на буряках і насінниках у трьох стадіях. Перша (весняна) — спеціальна (квітень — травень) у вигляді яскраво-жовтих плям на перших відростаючих листках насінників. На них утворюються споровмістилища, в яких розвиваються еціоспори. Вони розносяться вітром, росою і викликають розвиток літньої (уредо) стадії гриба у вигляді дрібних чер- воно-бурих подушечок — уредоспор. До осені вони темніють внаслідок утворення в них зимових (теліо) спор гриба — збудника іржі Uromyces betae (Pers.) Lev. Поширенню захворювання сприяє помірно тепла (16–18 °С) і волога погода. Методика спостережень за захворюванням буряків іржею така ж, як і для церкоспорозу. Ступінь роз- витку іржі встановлюють за п’ятибальною шкалою: 0 — рослини без ознак іржі; 1 — пустули зрідка зустрічаються на окремих листках; 2 — пустули негусто вкривають більшість листків або ж окремі з них; 3 — уражена вся рослина, близько половини листків густо вкриті пустулами, відмирають окремі ділянки листків; 4 — пустули густо вкривають більшість листків, частина їх відмирає. Результати обліку хвороби вираховують за тими ж формулами, що і для церкоспорозу. При наявності джерел розвитку захворювання на насінниках в період, коли на коренеплоді сформувалося по- над 15 листків і спостерігається сприятлива для розвитку хвороби помірно тепла (16—20 °С) та волога (вище 70 %) погода, посіви необхідно обприскати фунгіцидами.

МОЗАЇКА
Мозаїка проявляється на листках буряків і насінників у вигляді водянисто-прозорих, різної форми і величини плям. Вони краще помітні на наймолодших листках рослин при огляді їх на світло. Збудник — Beta virus 2 (bind) Smith — зберігається взимку в коренеплодах. Тому перші ознаки захворювання спостерігаються в квітні — травні на відростаючих розетках насінників від коренеплодів, уражених мозаїкою в попередньо- му році. Від них вірус розноситься сисними комахами на здорові насінники та розміщені поблизу посіви фабричних буряків. Ступінь ураження буряків мозаїкою визначають за п’ятибальною шкалою: 0 — рослини без ознак мозаїки; 1 — уражені наймолодші листки, кількість яких не перевищує 25 % листків верхнього ярусу розетки; 2 — уражено 50 % листків верхнього ярусу; 3 — уражено 75 % листків верхнього ярусу; 4 — уражені всі листки верхнього ярусу, а також частина листків середнього. На жаль, на сьогодні ще немає ефективних засобів захисту рослин проти вірусів, з останніми можна бо- ротися лише за допомогою інсектицидів системної дії, які знешкоджують переносників цих вірусів. У «Сингенти» це такі препарати, як Енжіо® та Нурел Д®. Крім церкоспорозу, на листках буряків одночасно  спостерігаються й інші подібні плямистості, а саме бактеріальна та зональна. Бактеріальну викликають бактерії роду Pseudomonas. Її характерні ознаки: плями на листках неправильної округлої форми, масляно-прозорі, з темною облямівкою. Збудник зональної плямистості — гриб Phoma betae Frank. За наявності такого захворювання плями округлі, наростають концентричними колами, світло-бурого кольору. Обидві плямистості відрізняються від церкоспорозу відсутністю на їх поверхні нальоту спор гриба С. beticola.
Фунгіцидний захист від основних листкових хвороб наведено у наступному розділі цієї брошури.