Фахівці компанії «Сингента» вже більше як 20 років приділяють велику увагу вирішенню проблеми вовчка.

Результатом їхньої копіткої наукової діяльності став внесок у розвиток і впровадження виробничої системи Clearfield®, виведення гібридів соняшнику зі стійкістю до вовчка.

Компанія «Сингента», одна з найбільших міжнародних компаній у галузі виробництва насіння та засобів захисту рослин, заснувала перший у світі Науково-дослідний центр з вивчення вовчка та контролю цього паразита у посівах соняшнику (Broomrape Centre of Excellence). Це новітній технічний центр, що є носієм передового світового досвіду, у якому не лише ідентифікують раси вовчка, а й розробляють нові рішення у захисті соняшнику від цього паразита.  Багаторічний науковий досвід дозволяє зробити висновки, що сьогодні єдина можливість контролювати вовчок та зменшити його шкодочинність — використання комплексного підходу програми Solguard від компанії «Сингента».

ВОВЧОК — НАЙБІЛЬША ЗАГРОЗА СОНЯШНИКУ

Останнім часом подекуди виявлено екземпляри вовчка, квітки якого розташовано нижче поверхні ґрунту, і ці суцвіття здатні утворювати плоди й насіння. Імовірно, здатність цвісти і давати плоди під землею — результат мутацій під впливом глибокої оранки, коли з оборотом пласта насіння паразита заорюється на глибину до 40 см.

Перша раса вовчка з’явилася на полях соняшнику понад сто років тому. Через масове ураження посівів соняшнику 1926 року постало питання про те, щоб узагалі припинити вирощувати цю олійну культуру. Завдяки наполегливій праці науковців (Bасиля Пустовойта, Леоніда Жданова, Євгенії Плачек та інших) вдалося вивести перші стійкі до вовчка сорти соняшнику. Здавалося, проблему вирішено, проте кожні 12–25 років з’являлися нові раси паразита. Нині вовчок вельми поширений на посівах у багатьох країнах. За різними даними, щороку він уражує понад 8 млн гектарів соняшнику. Основна зона поширення вовчка — Причорноморський регіон, до якого належить і Україна. Щороку фермери спостерігають появу паразита на гібридах, що їх він раніше не уражував. На території України вовчок поступово поширюється зі сходу й південного заходу дедалі глибше в центральні регіони країни. Спільна еволюція паразита й хазяїна призводить до появи нових рас вовчка, здатних долати імунітет стійких до нього сортів і гібридів. У ході сортооновлення зі зникненням старих сортів і гібридів зникають і старі раси вовчка, а в процесі мутацій з’являються нові, які пристосовуються до нових генотипів хазяїна. Сьогодні особливо агресивні раси вовчка трапляються в Луганській, Донецькій і на півдні Одеської області звідки поширюється в інші регіони.

На поверхні ґрунту паразит з’являється в період цвітіння соняшнику. Стебла безхлорофільні, прості, негіллясті, заввишки 40–50 см, м’ясисті, з потовщенням біля основи, жовтувато-бурі, вкриті лускоподібними листочками. На стеблах формуються квітконоси з суцвіттям-колосом, які складаються з кількох десятків фіолетово-блакитних квіток. Вінчик квітки блюдце- або дзвоникоподібний, у кожній квітці по 4 тичинки.

Плід — двостулкова коробочка, у якій утворюється до 2 тис. дрібних округлих насінин. На кожному стеблі таких коробочок близько 40, одна рослина здатна ут- ворювати 60–100 тис. насінин. Насіння дуже дрібне йлегке, маса 1000 насінин — 0,001 г. Поширення інфекції та розвиток паразита. Вовчок розмножується насінням, дуже дрібним і пилоподібним. Завдяки легковагості насіння вітер, пилові буревії, дощ, комахи, знаряддя обробітку ґрунту, худоба тощо розносять його на великі відстані. Насіння вовчка занесено до Книги рекордів Гіннеса як найменше серед усіх відомих. Воно проростає тільки під впливом кореневих виділень соняшнику з глибини ґрунту до 20 см. Це відбувається в різні моменти, коли утворюється молоде коріння соняшнику, і починається з фази 2–4 листки у культури, десь на 25-й день після посіву. Один із ростків проникає крізь паренхіму кори кореня у ксилему і забирає у рослини-живителя воду й поживні речовини. На протилежному боці ростка утворюється брунька, яка розвивається у квітконос. Залежно від сприйнятливості гібрида, ступеня засміченості ґрунту насінням паразита і вологості ґрунту квітконосів може бути від двох до кількох десятків (іноді більше 200) на одній рослині. Квітконоси з’являються через 1–2 місяці після появи сходів соняшнику, а цвітіння настає раніше, ніж у соняшнику. Життєздатність насіння в ґрунті зберігається до 20 років, але при тривалому перебуванні у сильно зволоженому ґрунті втрачає схожість. Оптимальні умови для проростання насіння — температура ґрунту +16–25 °С і вологість 70–85 %. Не проростає насіння паразита при надлишковому зволоженні ґрунту і температурі нижче за +10 °С і вище за +35 °С. Ураженню рослин соняшнику сприяє ослаблення їх посухою та порушення агротехніки, зокрема, правил обробітку ґрунту, скорочення сівозмін тощо. Шкодочинність вовчка дуже висока. Рослини, уражені вовчком, відстають у рості й розвитку, внаслідок чого урожай може знижуватися на 30–70 % і більше. При сильному ураженні рослини взагалі не утворюють кошиків. За наявності 30 квітконосів на одній рослині соняшнику урожай насіння з неї знижується в сім разів, а при 60 і більше квітконосах урожаю взагалі немає. Крім соняшнику, вовчок може уражувати тютюн, сафлор, помідори, полин, нетребу звичайну та інші культурні й дикорослі рослини.