Україна

You are here

Share page with AddThis

Прогноз поширення хвороб зернових культур на 2020 рік від «АгроГід»

Зернові
26.03.2020

Валерій ДУБРОВІН,
канд. с.‑г. наук, менеджер з технічної підтримки,
напрям «Фунгіциди для польових культур»,
компанія «Сингента»
Ольга ЖУЖУЯН,
менеджер Одеського діагностичного центру
компанії «Сингента»


Погодні умови 2019 року сприяли поширенню хвороб на зернових колосових культурах. Отже, яких інфекцій у полях необхідно остерігатися у 2020 році?

СЕЗОН 2018–2019 РОКІВ

У сезоні-2019 хвороби на зернових культурах були поширені більш інтенсивно порівняно з попередніми роками. Цьому посприяли такі чинники: гарний стан посівів з осені 2018-го, що є добрим середовищем для грибкових патогенів, тепла зима 2018–2019 років і ранній час відновлення вегетації, який спостерігався з першої-другої декади березня 2019-го.

Протягом весни минулого року ми ретельно проаналізували 2000 зразків рослин з усіх регіонів України на поширення хвороб і ступінь ураження за загальноприйнятими методиками.


Рис. 1. Шкала ступеня ураження, % поверхні листків і бали

Перелік хвороб, які ми виявили протягом 2019 року: офіобольозна гниль (Ophiobolus spp.), фузаріозна гниль (Fusarium spp.), гельмінтоспоріозна коренева гниль (Helminthosporium spp.), тифульоз (Typhula sp.), гібеліноз (Gibelina cerealis), піренофороз (Pyrenophora tritici-repenti), ризоктоніозна гниль (Rhizoctonia sp.), снігова пліснява (Microdochium nivale), аскохітоз ячменю (Ascochyta graminicola), ринхоспоріоз (Rhynchosporium graminicola), кладоспоріоз злаків (Сladosporium herbarum).

Однак з-поміж них були ті, що завдали найбільшої шкоди й призвели до втрати врожайності.


Симптоми ураження та конідії гібеліни

5 ОСНОВНИХ ХВОРОБ ЗЕРНОВИХ 2019 РОКУ

Повертаючись до аналізу даних досліджень, які провели наші спеціалісти лабораторій діагностичних центрів «АгроГід» (Хмельницького, Харківського, Білоцерківського та Одеського) протягом минулого року, можна визначити основні хвороби листової маси зернових культур, що були найпоширенішими у зонах Лісостепу та Степу. Наша вибірка для аналізу з фітосанітарної діагностики рослин ґрунтується на 2000 ретельно вивчених зразків рослин зернових культур з усіх регіонів України.


Симптоми ураження та склероції тифульозу на ячмені

5-те місце посідає темно-бура плямистість

Збудником хвороби є гриб Cochliobolus sativus (S. Ito & Kurib.) Drechsler ex Dastu. Хвороба уражує ячмінь і пшеницю, викликаючи прикореневу гниль і плямистість листків.

Прояв хвороби на ячмені озимому відмічався у фазі розвитку ВВСН 24–28 навесні 2019 року у період кущення. Рівень ураженості у зоні Лісостепу складав 1 бал (55 % аналізованих зразків) та 2 бали (45 % зразків). У зоні Степу було виявлено лише один уражений зразок.

Гриб інфікує рослину за допомогою прямого проникнення в епідерміс молодого листя або через продихи, утворюючи чітко обмежені, подовжені темно-коричневі плями, які зрідка досягають 1 см у довжину. Плями контрастують із зеленою тканиною листя (рис. 2). Після проникнення в тканину листка міцелій росте всередині й між клітинами. Зберігається на рослинних рештках, на зерні та в ґрунті. Оптимальна температура для росту гриба становить +27–28 °C, для утворення конідій — +16–25 °C, мінімальна — +10 °C, максимальна — +29 °C. Освітлення прискорює спороутворення. Міцелій і конідії гриба витримують зниження температури до -32–33 °С. Максимальне зараження наземних органів рослин відбувається при температурі +15 °С і вище та відносній вологості повітря 95–97 %. В умовах посушливого клімату конідії зберігаються в ґрунті до 5 років.

Втрати врожаю чутливих (понад 80 % ураженої листкової поверхні) сортів сягають 24–27 %. Темно-бура плямистість іноді призводить до розвитку «чорного зародка» насіння, що знижує якість зерна і його схожість.


Рис. 2. Симптоми і спороношення темно-бурої плямистості на зразках ячменю, 2019 р.


Рис. 3. Середні дані ураження темно-бурою плямистістю, % зразків і бал ураження.
Вибірка 2000 зразків — Лісостеп України, 2019 р.

4-те місце — іржа злаків

Збудники роду Puccinia уражують всі злакові культури:

  • бура іржа пшениці, тритикале — Puccinia recondita Roberge ex Desm.;
  • карликова іржа ячменю — Puccinia hordeina Lavrov;
  • бура іржа жита — Puccinia dispersa Erikss. & Henn.

Зазвичай хвороба з’являється у весняний період у вигляді бурих та жовтих пустул (залежить від збудника). Останніми роками дедалі частіше гриб проявляється вже на ранніх фазах в осінній період, що пов’язано зі скороченням періоду між збиранням урожаю та сівбою.

В осінній період іржа на листках спостерігається у вигляді точкових хлорозів, що дуже схожі на первинні симптоми ураження септоріозом. Відмінністю між цими хворобами є те, що після проходження інкубаційного періоду, який триває від 5 до 15 днів у іржі, на поверхні листків з’являються пустули з уредоспорами (рис. 4). Спори патогену здатні проростати за наявності краплинної вологи й температури +4–18 °С. Інфікування рослин відбувається від злакових бур’янів, рослинних решток та падалиці культурних рослин. Перші симптоми ураження проявлялися на нижніх листках, які з часом мігрували до верхнього ярусу.

   
Рис. 4. Уражений листок пшениці й уредоспори збудника
бурої іржі на зразках пшениці, 2019 р.

У рослинному матеріалі, що надійшов на аналіз, хворобу виявляли у фазу кущення (ВВСН 14–25). Поширення іржі в зоні Лісостепу було найбільшим — на рівні 83 % аналізованих зразків, порівняно з зоною Степу — 17 % зразків. Рівень ураженості у зоні Лісостепу складав 1 бал (75 % зразків), 2 бали (15 % зразків), 3 бали (8 % зразків) та 4 бали (2 %). У зоні Степу ступінь ураження хворобою дещо більш інтенсивний: 1 бал (60 % зразків), 2 бали (30 % зразків) та 3 бали (10 % зразків) (рис. 5).

Шкодочинність іржі проявляється у зменшенні асимілятивної поверхні листя, підвищенні транспіраційного коефіцієнта, листя скручується, внаслідок чого відбувається порушення водного балансу та фотосинтезу, що є причиною відмирання листків рано навесні, скорочення кількості продуктивних пагонів та раннього перезараження здорових рослин у посіві.


Рис. 5. Середні дані ураження видами бурої іржі, вибірка 2000 зразків, % уражених зразків і бал ураження, 2019 р.

3-тє місце — сітчаста плямистість ячменю
 
Уже другий рік поспіль почесне третє місце займає сітчаста плямистість ячменю. Збудник хвороби — Pyrenophora teres Drechsler. Сітчаста плямистість уражує ячмінь у всіх регіонах України. У 2019 році симптоми хвороби активно проявлялися рано навесні з початку кущення та досягали максимуму в фазі колосіння. Рівень інфікування у зоні Лісостепу переважно складав 1 бал (63 % зразків), 2 бали (35 % зразків) та 3 бали (2 % зразків). Рівень ураження у зоні Степу становив 1 бал (48 % зразків), 2 бали (40 % зразків), 3 бали (9 % зразків) та 4 бали (3 % зразків). У зоні Степу кількість уражених зразків була значно більшою, порівняно з Лісостеповою зоною, і складала 100 % зразків проти 62 %.

Симптоми сітчастої плямистості ячменю в полі.
 
Проявляється хвороба у вигляді бурих овальних плям із великою кількістю поперечних і поздовжніх рисок, що створюють візерунок сітки (рис. 6). Плями зливаються в окремі повздовжні смуги, на яких з’являється темно-сірий наліт конідіального спороношення. На зернівках плями світло-бурі з ніжним сітчастим візерунком. Джерела інфекції: міцелій, конідії, які зберігаються на рослинних рештках і зерні. Хвороба більше уражує ранні посіви.
 
Втрати врожаю за інтенсивного ураження можуть сягати до 40 %.

Рис. 6. Прояв сітчастої плямистості на ячмені та спороношення (конідії) збудника.
 
Рис. 7. Середні дані ураження видами бурої іржі, вибірка 2000 зразків, % уражених зразків і бал ураження, 2019 р.

2-ге місце — септоріоз

Перші прояви розвитку септоріозу на рослинах озимої пшениці спостерігалися ще з осені 2018 року та протягом усієї вегетації 2019-го. Перші симптоми ураження фіксували у фазі ВВСН 12–13. Типовими ознаками хвороби була поява спершу світлих, жовтих, світло-коричневих, інколи слабовиражених плям із темною облямівкою або без неї. У центрі плями або по всій її поверхні присутні чорні дрібні пікніди. Уражене листя, як правило, всихає (рис. 8).


Рис. 8. Симптоми ураження септоріозом на зразках рослин 2019 р.
та пікноспори збудника

Септоріоз листя уразив посіви озимої пшениці повсюдно. Хвороба проявилася за весняного кущення. Надалі ураженість посилювалася за сприятливої теплої та вологої погоди з випаданням дощів, максимального розвитку набула у фазах колосіння ― молочної стиглості. У посівах озимої пшениці септоріоз листя виявлений у Степу на 72 % (1 бал) та в Лісостепу на 75 % (1 бал) уражених рослин.

Даними науковців, які провели моніторинг фітосанітарного стану озимих культур, було підтверджено ураженість рослин септоріозом листя: розвиток хвороби становив до 30 % за поширеності до 90–95 % по всій території України. Цьому сприяли погодні умови, які склалися у другій декаді травня, а саме: висока вологість повітря, тривалі й часті роси та тепла погода.

Збудники хвороби — гриби роду Septoria, серед яких переважають S. tritici Rob. et Desm. (сумчаста стадія — Micosphacrella graminicola (Fuckel) Schroeter), що паразитує переважно на листках, і Stagonospora nodorum Berk. (Leptosphaeria nodorum Muller), яка уражує всі надземні органи, зокрема й насіння. Септоріоз найшвидше розвивається від моменту поновлення вегетації озимої пшениці до фази появи прапорцевого листка. Масовому розвитку хвороби сприяє температура 12–25 °С, наявність краплинної вологи або відносна вологість повітря 90–100 % — за таких умов пікноспори можуть прорости протягом кількох годин після виходу з пікнід (рис. 8), але мінімальний поріг розвитку хвороби становить 5 °С. Інфекція зберігається на рослинних рештках і сходах падалиці у вигляді пікнід і міцелію. Крім пшениці, збудники септоріозу уражують інші зернові колосові культури і дикі злаки, що теж можуть бути джерелом інфекції.

Шкідливість хвороби полягає в тому, що в ураженій рослині відбуваються суттєві зміни фізіолого-біохімічних процесів. Під впливом хвороби у рослин погіршуються основні показники структури врожаю. Недобір урожаю може сягати до 30 % і більше.


Рис. 9. Середні дані ураження септоріозом пшениці, % уражених зразків і бал ураження, вибірка 2000 зразків, 2019 р.

1-ше місце — борошниста роса

Перші симптоми ураження озимих зернових борошнистою росою (зб. Blumeria graminis (DC.) Speer) відмічали вже у фазі ВВСН 13 (фаза 3-го листка) ще восени 2018 року. Первинні симптоми проявлялися у вигляді хлоротичних матових плям, які без додаткового лабораторного аналізу можна було сплутати з нестачею елементів живлення. У більш пізні строки на листках з’являвся білий пухкий павутинний наліт — конідіальне спороношення гриба (рис. 10), яке з часом набувало світло-бурого кольору. Розвитку Blumeria graminis у деяких районах Лісостепу та Степу сприяла погода і майже в усіх зразках, що надходили до діагностичних центрів, відзначалося ураження цим патогеном. Далі борошниста роса проявилася за весняного кущення й потім прогресувала аж до молочно-воскової стиглості зерна. Розвитку хвороби сприяли опади у середині квітня та на початку травня.

 

Рис. 10. Симптоми борошнистої роси на зразках рослин 2019 р. та конідії збудника

Переважна кількість уражених зразків спостерігалася у зоні Лісостепу ((рис. 11), рівень інфікування склав 1 бал (56 % зразків), 2 бали (26 % зразків), 3 бали (16 % зразків), 4 бали (2 % зразків). У зоні Степу кількість уражених зразків була значно меншою і становила 1 бал (80 % зразків), 2 бали (15 % зразків), 3 бали (5 % зразків).

При моніторингу полів в осінній період ми помітили, що інтенсивність ураження збільшувалася і перепади температур у зимовий період сприяли поширенню патогену. Також через доволі короткий цикл розвитку, що складає 3–11 днів, є схильність до швидкого поширення у посіві. Слід зазначити, що борошниста роса має широке вікно температур для розвитку та зараження — від 0 до +19 °С (В. Ф. Пересипкін, 1989), тобто при настанні позитивних температур під час зимівлі гриб продовжує завдавати рослинам шкоди.

Шкідливість борошнистої роси насамперед проявляється у зменшенні асимілятивної поверхні листків та руйнуванні хлорофілу, тобто відбувається прямий вплив на ефективність фотосинтезу в рослині. Внаслідок патогенного впливу на рослину зменшується кущистість та кількість продуктивних пагонів. При інтенсивному ураженні посівів восени уповільнюється розвиток кореневої системи, відповідно, рослини погано перезимовують. В окремі роки випадіння рослин у посіві пшениці через шкодочинність гриба складає 15–30 %. Зимовий моніторинг і вчасне застосування фунгіцидного захисту рано навесні сприятиме локалізації інфекції.

Рис. 11. Середні дані ураження борошнистою росою пшениці, вибірка 2000 зразків, кількість уражених зразків, % і бал ураження, 2019 р.

ПРОГНОЗ РОЗВИТКУ ХВОРОБ НА 2020 РІК

Прогнозувати будь-що — діло невдячне, але ми можемо передбачити ризики, спираючись на власні знання і досвід.

Головні чинники збільшення ризику ураження хворобами:

  • Стан посівів дещо гірший, порівняно з минулим роком. Тобто, середовище для розвитку патогенів розвинуте недостатньо добре, порівняно з минулим роком. За даними Національної академії аграрних наук України, стан озимих восени 2019 року такий: 25 % — добрий, 48 % — задовільний, 27 % — озимі слабкі та зріджені. Ризик 3/5

 

  • Тепла зима. Вже нормальна тепла зима сприяла добрій перезимівлі патогенів та високому ризику їх поширення. Ризик   5/5

 

  • Сніговий покрив у більшості районів Степу та по всьому Лісостепу і Поліссю практично був відсутній більше половини зими. Отже, поширенню снігової плісняви умови не сприяли. Ризик   1/5

 

  • Стабільне відновлення весняної вегетації вже наступило у 2–3-й декаді лютого. Це добре для рослин, весняного кущення, наростання біомаси. Проте це також додає ризиків поширення ранніх хвороб. Ризик   5/5

Отже, ризик поширення ранніх хвороб середній і майже аналогічний порівняно з минулим роком. Орієнтовно середнє значення ризиків поширення хвороб зернових культур навесні 2020 року за нашою 5-бальною шкалою — 3,5/5.

Минулого року ми оцінювали ризики порівняно вище — на 3,75/5.

СТАН ПОСІВІВ В УКРАЇНІ. ЛЮТИЙ 2020 Р.

Урожайність озимих зернових культур суттєво залежить від осінньо-зимових запасів вологи в ґрунті на час відновлення весняної вегетації. Через недостатню кількість опадів протягом осені й половини зими зараз маємо критично низькі запаси ґрунтової вологи як у Степу, так і Лісостепу — найменші за 10 років. Порівняно з минулим роком ситуація достатньо критична.

Одне зі стратегічних правил агрономії — сподіватися на краще, а готуватися до найгіршого, тоді технологія виходить адаптивною. Наші рекомендації: чекаємо весни і вже тоді плануємо систему захисту саме з огляду на час відновлення весняної вегетації, погодні умови й стан посівів після перезимівлі.


Рис. 12. Вміст вологи в шарі ґрунту 0–100 см 3 березня 2019 р. (ліворуч) і
1 березня 2020 р. (праворуч), за даними USDA (Україна, Молдова, Білорусь)