Україна

You are here

Share page with AddThis

Особливості захисту посівів пшениці озимої

Зернові
01.09.2017

ВІКТОР ШВАРТАУ, чл.‑кор. НАН України,
Інститут фізіології рослин і генетики НАН України


ПШЕНИЦЯ ОЗИМА Є НАЙВАЖЛИВІШОЮ КУЛЬТУРОЮ В УКРАЇНІ. ЇЇ ПОСІВИ ДОМІНУЮТЬ Й СЕРЕД ЗЕРНОВИХ. ВИРОЩУЮТЬ ОЗИМУ ПШЕНИЦЮ ПЕРЕВАЖНО У ЛІСОСТЕПОВІЙ ТА СТЕПОВІЙ ҐРУНТОВО‑КЛІМАТИЧНИХ ЗОНАХ. ПОСІВИ ЯРОЇ ПШЕНИЦІ ЗАЙМАЮТЬ СУТТЄВО МЕНШІ ПЛОЩІ ТА ЗНАХОДЯТЬСЯ У СХІДНИХ ОБЛАСТЯХ УКРАЇНИ. ВІДЗНАЧИМО КОНЦЕНТРАЦІЮ НАУКОЄМНОГО ЗЕРНОВИРОБНИЦТВА В АГРОХОЛДИНГАХ ТА ПРОВІДНИХ ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВАХ.

 

Основним фактором стабільного й рентабельного виробництва зерна є вирощування інноваційних сортів озимої пшениці вітчизняної селекції з високопродуктивною плазмою та відповідними до потреб сорту технологіями вирощування (В. В. Моргун, 2000–2017). На жаль, пшениця озима, вирощування якої протягом століть було основою рослинництва в Україні, останніми роками знаходиться на межі рентабельності. Економічні чинники останніх десятиліть і занепад тваринництва істотно скоротили перелік рентабельних у виробництві культур. Саме тому вирощування пшениці озимої стрімко втрачає у рівнях рентабельності виробництва та навіть заміщується іншими культурами.

Однак за економічного стану останніх двох років створено умови відродження високої рентабельності вирощування культур зернової групи. Незначні темпи девальвації гривні з урахуванням її падіння у 2016 році знизили вартість пестицидів на ринку України за останні 2 роки в середньому на 3–10 % у доларовому еквіваленті. При цьому імпорт пестицидів сягнув 111 тис. т (ІА «Інфоіндустрія», 2017). Також перевиробництво добрив у світі знизило у доларовому еквіваленті вартість добрив. На ринку України зменшувалися й ціни на насіння у доларовому еквіваленті. Дані зміни останніми роками також узгоджуються з цінами на дизельне пальне: 11 грн/л — у березні 2014 р.; 21,5 грн/л — у березні 2015 р.; 17,1 грн/л — у березні 2016 г.; 22,5 гр‑ н/л — у березні 2017 р. З огляду на це досягнення високих рівнів урожайності у рослинництві сьогодні є можливим й слугуватиме передумовою відновлення рентабельності зерновиробництва. Традиційно велика увага приділяється підготовці насіння до посіву та початковому періоду вегетації. При цьому осіння посівна кампанія 2017 року буде вирізнятися викладеними нижче відмінностями, які спостерігаються вже кілька останніх років. У сучасному рослинництві домінують такі культури: соняшник, пшениця озима, кукурудза, ріпак озимий, соя, інші культури (цукрові буряки тощо). Якщо 3–5 років тому посів пшениці озимої після соняшнику був переважно вимушеним виключенням, то останні 2 роки на теренах провідних за земельним банком агрохолдингів більше ніж 50 % посівів пшениці саме після соняшнику. Також стрімко змінюється структура посівних площ й у фермерських господарствах. Ще 2–4 роки тому у державі на численних обласних семінарах по підготовці до вегетаційного сезону звертали увагу на необхідність зменшити площі посівів соняшнику. Проте, за даними Мінагрополітики України, площі під соняшником у 2017 році зросли на 1,7% та сягнули 5,048 млн га. Таким чином, посіви даної культури знову після 2005 року суттєво зростають й у 2017‑му перевищать посівні площі пшениці озимої. Посіви сої практично не зміняться, також залишаться без змін площі під посівами кукурудзи. Досвід попереднього року слугує потужним чинником обмеження різкого зростання площ під кукурудзу. Соняшник та соя є пізніми культурами. Для використання площ під ними для посіву озимини часто потрібно нести додаткові витрати на десикацію посівів. Пізньою культурою є й кукурудза.

Фактично лише ріпак озимий за термінами перебігу вегетації є задовільним попередником під пшеницю озиму. Усі вищезгадані культури уражуються збудниками фузаріозів та не можуть бути оптимальними попередниками з причини сприяння розвитку кореневих гнилей та хвороб протягом вегетації у пшениці. Соняшник, кукурудза й ріпак потребують високих рівнів забезпечення елементами живлення. Соняшник й кукурудза потребують відносно багато вологи для отримання врожаю. Низькими рівнями ефективності використання вологи протягом вегетації характеризуються й посіви просапних культур. Таким чином, у скорочених сівозмінах сьогодення практично немає оптимальних попередників під посів озимих зернових культур.

Тому у сучасному рослинництві країни склалися умови, що будуть змушувати зерновиробників значно збільшувати частку пізніших від оптимальних термінів посівів озимини за систематичних й часто тривалих умов дефіциту вологи для сходів культури. До цієї проблеми необхідно додати, що з останніх 10 років у 6–7 роках спостерігався подовжений період вегетації восени, що супроводжувався дефіцитом вологи, часто до листопада. Викладене вище передбачає низку вимог щодо отримання якісних сходів та посівів озимини:  слугує потужним чинником обмеження різкого зростання площ під кукурудзу.


Тому у сучасному рослинництві країни склалися умови, що будуть змушувати зерновиробників значно збільшувати частку пізніших від оптимальних термінів посівів озимини за систематичних й часто тривалих умов дефіциту вологи для сходів культури.


Соняшник та соя є пізніми культурами. Для використання площ під ними для посіву озимини часто потрібно нести додаткові витрати на десикацію посівів. Пізньою культурою є й кукурудза. Фактично лише ріпак озимий за термінами перебігу вегетації є задовільним попередником під пшеницю озиму. Усі вищезгадані культури уражуються збудниками фузаріозів та не можуть бути оптимальними попередниками з причини сприяння розвитку кореневих гнилей та хвороб протягом вегетації у пшениці. Соняшник, кукурудза й ріпак потребують високих рівнів забезпечення елементами живлення. Соняшник й кукурудза потребують відносно багато вологи для отримання врожаю. Низькими рівнями ефективності використання вологи протягом вегетації характеризуються й посіви просапних культур. Таким чином, у скорочених сівозмінах сьогодення практично немає оптимальних попередників під посів озимих зернових культур. Тому у сучасному рослинництві країни склалися умови, що будуть змушувати зерновиробників значно збільшувати частку пізніших від оптимальних термінів посівів озимини за систематичних й часто тривалих умов дефіциту вологи для сходів культури. До цієї проблеми необхідно додати, що з останніх 10 років у 6–7 роках спостерігався подовжений період вегетації восени, що супроводжувався дефіцитом вологи, часто до листопада.

Викладене вище передбачає низку вимог щодо отримання якісних сходів та посівів озимини:

1. Вибирати найкращі для регіону зареєстровані сорти/гібриди зернових культур. Бажано висівати найкращі за попередніми випробуваннями в регіоні сорти з різними біологічними характеристиками, щоб зменшити ризики впливу важкопрогнозованих погодних умов. Такі високопластичні сорти пшениці, як Подолянка, Богдана тощо, відзначаються високими рівнями толерантності до несприятливих ґрунтово‑кліматичних умов, до скорочення у сучасному рослинництві витрат на системи живлення і захисту та є одними з важливих «страхових» чинників посівів озимини. До речі, сорт пшениці озимої Подолянка останніми роками впевнено займає найбільші посівні площі в Україні.

2. Проводити підготовку ґрунту з елементами збереження вологи. Скорочення витрат на технології вирощування відбувається й за рахунок відмови від оранки. Це погіршує умови розвитку кореневої системи культури і її опір до посухи та інших стресових чинників.

3. Забезпечувати відповідні до потреб сорту/гібрида фони живлення. При цьому важлива доступність для рослин із самого початку вегетації азоту, фосфору, калію, сірки, магнію, кальцію та мікроелементів. Сьогодні значні витрати аграріїв у технологіях отримання зерна йдуть на добрива. Основними шляхами підвищення коефіцієнтів засвоєння елементів живлення є:

• локальне внесення добрив (внесення в зону рядка/або нижче на 5–7 см поряд із насіннєвим ложем, у зону розташування первинної кореневої системи);

• позакореневі підживлення;

• використання рідких і комплексних добрив;

• впровадження інтегрованих систем живлення та захисту посівів.

Внесення належної кількості фосфорних та калійних добрив під посів з року в рік залишається невирішеним з економічних причин завданням. Застосування якісних діамофосок та інших комплексних добрив, у тому числі й локальне, є важливим компонентом технологій вирощування. Необхідно нарощувати об’єми внесення органічних добрив, посіви сидератів, вносити місцеві добрива (вапнякові поклади/відходи, відходи підприємств, попіл). Стартові дози азоту (N 20–30) за потреби можуть бути внесені у вигляді вапняково‑аміачної селітри, аміачної селітри, сульфату амонію, КАСів тощо. За результатами багаторічних виробничих досліджень встановлено ефективність осіннього внесення азоту N 80–100 в амонійній формі (безводний аміак, аміачна вода) на глибину 14–20 см перед посівом. Внесення восени високих доз добрив із вмістом нітратів (аміачна селітра, КАСи) та сульфатів (сульфати амонію, магнію) призводить лише до втрат азоту й сірки протягом зимового періоду. Для сортів пшениці високоінтенсивного типу є доцільним рядкове внесення добрив при посіві на глибину 5–7 см нижче ложа насінини. Важливо, щоб добриво було розташоване саме під ложем насіння. Внесення добрив врозкид після посіву формує поверхневу кореневу систему.

4. З метою забезпечення ефективного захисту сходів від ураження хворобами і шкідниками особливу увагу необхідно звернути на якісне протруєння насіння озимої пшениці, яке слід проводити виключно оригінальними препаратами.

Однак за суттєвого зростання імпорту пестицидів величина частки фальсифікату на ринку України засмучує. При цьому перевагу необхідно віддати протруйникам, які характеризується широким спектром дії і мають високу фунгіцидну ефективність проти твердої та летючої сажки, фузаріозної і гельмінтоспоріозної кореневих гнилей, снігової плісняви та інших хвороб. У разі наявності загрози пошкодження посівів ґрунтовими шкідниками (дротяником, хлібною жужелицею й ін.), злаковими мухами, попелицею, цикадками тощо для передпосівної обробки насіння доцільно використовувати інсекто‑фунгіцидні протруйники. На теренах України нами ідентифіковані численні види збудників фузаріозів культурних рослин, які мають суттєві відмінності у прояві шкодочинності. Також ураження збудниками фузаріозів, які є переважно сапрофітами, відбувається протягом перебігу як анаморфної (безстатевої) стадії розвитку, так і телеоморфної (статевої або сумчастої) стадії практично протягом усього вегетаційного періоду.

Помірний рівень залежності шкодочинності видів збудників фузаріозів від погодних умов сезону пояснюється істотними відмінностями біології розвитку окремих видів від погодних умов року (В. Швартау, О. Зозуля, Л. Михальська, О. Санін, 2016). Ефективними проти збудників фузаріозів також є флудиоксоніл та тебуконазол (http://www.eurowheat.org/EuroWheat.asp,Aarhus University, 2017). За нашими даними, за пізніх посівів пшениці озимої доцільно підвищити дозу флудиоксонілу до 50 г діючої речовини на тонну насіння.

При цьому композиція протруйників мусить містити препарат проти летючої сажки класу триазолів, а для пізніх посівів особливо важливим є додавання стимулятора розвитку кореневої системи й контролю ризоктоніозу, деяких кореневих гнилей, твердої сажки і препаратів класу сукцинатдегідрогенази ІІ покоління (SDHI). Крім посилення захисту та стимулювання розвитку кореневої системи, використання фунгіцидів цього класу дозволить запобігати виникненню резистентності збудників хвороб рослин до дії протруйників (див. табл. нижче). Відомо, що при визначенні потенційно небезпечних кореневих гнилей потрібно вказати й присутність у «зерновому поясі» України збудників ризоктоніозу (С. В. Ретьман, 2014–2016). І саме низка діючих речовин класу SDHI є най‑ більш ефективними проти збудників цієї хвороби.

5. Зважаючи на значний відсоток пізніх посівів та обмеженість періоду для повноцінного кущіння озимини при виборі фунгіциду, очевидною є необхідність внесення сучасних препаратів з фізіологічною активністю щодо активації розвитку кореневої системи рослин. Це також є важливим чинником при посівах в умовах дефіциту вологи та за низьких рівнів внесення елементів живлення.


Протягом останніх 5 років, три з яких характеризувалися подовженим періодом осінньої вегетації, у посівах озимих зернових культур можна було спостерігати інтенсивний розвиток борошнистої роси, септоріозу листків, сітчастої плямистості (на ячмені), тому необхідно бути готовими до осіннього внесення фунгіцидів.


6. Зростання частки пізніх посівів, коли озимина йде у зиму у фазу «шильця», та років з подовженим періодом вегетації восени зумовлює необхідність забезпечити високий рівень захисту рослин протягом подовженого періоду. Сходи озимини, які довгий час перебувають у початкових фазах розвитку, характеризуються зниженим рівнем резистентності до хвороб та шкідників. Саме тому протруйники варто застосовувати у максимальних зареєстрованих дозах. За результатами наших 15‑річних виробничих та польових дослідів, зниження доз протруйника є економічно невиправданим, так як не забезпечує ефективного контролю хвороб.

7. Зважати, що у сусідніх з Україною країнах — членах ЄС вже зареєстровані резистентні до основних класів фунгіцидів небезпечні для пшениці збудники хвороб (див. табл.). Зважаючи на наведені у таблиці дані, необхідно ретельно планувати застосування фунгіцидів протягом вегетації, щоб уникнути формування резистентності збудників хвороб пшениці до фунгіцидів, та звертати увагу на відносно нові фунгіциди — інгібітори сукцинатдегідрогенази ІІ покоління (карбоксаміди, або SDHI).

8. З метою запобігання непродуктивним втратам поживних речовин в осінній період і навесні та уникнення конкуренції культурних рослин із бур’янами доцільно застосовувати осіннє внесення гербіцидів. Під час проведення позакореневих обробок восени використовувати гербіциди (широко застосовуються інгібітори ацетолактатсинтази, доцільно вносит також інгібітори мітотичного циклу та інгібітори фотосистеми ІІ), сучасні фунгіциди, а за потреби — інсектициди з додаванням до робочих розчинів ортофосфату калію, сірки, магнію та мікроелементів —компонентів редокс‑систем рослин (Fe, Mn, Zn, Cu). Зазначимо, що доступні для рослин пули сірки, фосфору, Fe, Mn, Zn, Cu є складовими енергетичного обміну та монооксигеназних систем, які контролюють перебіг основних біохімічних циклів та визначають рівень резистентності рослини до впливу факторів навколишнього середовища. При цьому висока активність монооксигеназних систем та обміну глутатіону підвищують рівень метаболізації ксенобіотиків у рослинах.

ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД РЕЗИСТЕНТНИХ ДО ФУНГІЦИДІВ ЗБУДНИКІВ ХВОРОБ ПШЕНИЦІ

ПАТОГЕНБЕНЗИМІДАЗОЛИТРИАЗОЛИ
(DMI)
СТРОБІЛУРИНИ
(QOI)
КАРБОКСАМІДИ
(SDHI)
Blumeria
graminis
f. sp. triti
ci
ТАК,
широко
розповсюджена.
Мутація
у ß‑тубуліні

ТАК,
широко
розповсюджена.
Мутація
у CYP 51 gen

ТАК,
широко
розповсюджена.
G143A
мутація
-
Septoria triticiТАК,
широко
розповсюджена.
Мутація
у ß‑тубуліні
ТАК,
широко
розповсюджена.
Мутація
у CYP 51 gen
ТАК,
широко
розповсюджена.
G143A
мутація
-
Microdochium
nivale
-ТАК,
широко
розповсюджена.
Мутація
у CYP 51 gen
ТАК,
розповсюджена
у Франції.
G143A
мутація
-
Stagonospora
nodorum
--ТАК,
розповсюджена
у Швеції.
G143A
мутація
-
Pyrenophora
tritici‑repentis
--ТАК,
широко
розповсюджена.
Знайдені мутації
G143A,
F129L і G137R
-
Puccinia
striiformis
----
Puccinia
triticina
----

 

* Примітка: дані з посилання http://www.eurowheat.org/EuroWheat.asp; FRAC, Arvalis, FRAG UK, Norbarag.

Тому застосування протруйників з високим рівнем надходження до рослини та акропетальним й базипетальним транспортуванням суттєво обмежує терміни ефективного захисту у зв’язку зі значними рівнями метаболізації діючих речовин агрохімікатів.

Необхідно звернути увагу, що у рослинництві України домінують гербіциди — інгібітори ацетолактатсинтази (наприклад Дербі, Гранстар, Гродил, Нікосульфурон тощо мають єдиний сайт дії — фермент АЛС), що створює загрозу появи резистентних видів бур’янів. Тому водночас з їх внесенням, що є економічно доцільним, необхідне застосування гербіцидів з іншими механізмами дії — інгібіторів мітотичного циклу, фотосинтезу (можливо вносити вже восени) чи антиауксинів (виключно навесні).

Протягом останніх 5 років, три з яких характеризувалися подовженим періодом осінньої вегетації, у посівах озимих зернових культур можна було спостерігати інтенсивний розвиток борошнистої роси, септоріозу листків, сітчастої плямистості (на ячмені), тому необхідно бути готовими до осіннього внесення фунгіцидів. Фунгіцидну обробку доцільно поєднувати з внесенням інсектицидів на основі фосфорорганіки. До робочих розчинів для обприскування варто додавати сульфат магнію (2–4 кг/га) та мікроелементи — гідроксид міді (100–200 г/га), сульфати марганцю, цинку, заліза (за потреби); на ячмені доцільні також хлориди мікроелементів.

Таким чином, при підготовці до посіву пшениці озимої та інших зернових колосових культур потрібно враховувати досвід попередніх років, можливі зміни погодних умов протягом вегетації, новітні досягнення селекціонерів й генетиків, а також суттєве погіршення фітосанітарної ситуації в агрофітоценозах, що спостерігається останніми роками. При цьому належний захист посівів від бур’янів, шкідників та хвороб і сприяння формуванню потужної кореневої системи вже восени є важливими факторами підвищення стійкості посівів до несприятливих умов вирощування та високих рівнів урожайності озимини.