Україна

You are here

Share page with AddThis

Магнелло. Основні переваги на ринку України

Зернові
08.05.2016

 Світлана Чоні, канд. с.-г. наук, технічний менеджер з підтримки й розвитку фунгіцидів, протруйників та насіння зернових культур, ТОВ «Сингента»


Динаміка світових цін на зерно та політично-економічні негаразди нашої країни зокрема і Європейської спільноти загалом сприяють інтенсифікації виробництва озимої пшениці як безпосередньо, так і опосередковано. Загальна тенденція передових господарств – одночасне підвищення якісних показників та кількості збереженого врожаю. Треба відмітити те, що підхід до захисту зернових колосових культур за останнє десятиріччя став значно більш науково обґрунтованим, особливо це стосується вибору і застосування фунгіцидів. Асортимент сучасних фунгіцидів, дозволених до використання в Україні, настільки різноманітний, що навіть досвідченому агроному досить важко розібратися і зупинити свій вибір саме на тому єдиному варіанті, який буде вирішувати проблеми кожного конкретного агроценозу. Крім того, щорічно з’являється велика кількість нових назв у розділі «Фунгіциди». Починаючи з 2016 року компанія «Сингента» пропонує клієнтам аграрного ринку України новий фунгіцид – Магнелло™.

Отримання реєстрації на вказаний препарат дає змогу компанії «Сингента» зробити свій портфель на ринку захисту зернових колосових культур максимально сильним. А саме, Магнелло розроблявся для посилення захисту колосу під час третьої фунгіцидної обробки. Що ж таке Магнелло™? Це поєднання двох триазолів – дифеноконазолу, 100 г/л і тебуконазолу, 250 г/л.

Переваги дифеноконазолу у тому, що він перевершує більшість препаратів за спектром дії на фітопатогени, не справляючи при цьому побічної ретардантної дії на рослину. Поглинання діючої речовини проходить повільно, фунгіцидна активність препарату стабільна протягом тривалого часу. Основна перевага дифеноконазолу як фунгіциду на зернових культурах у тому, що він максимально ефективно контролює гриби роду Septoria.

Тебуконазол – системний фунгіцид широкого спектра дії, що має захисну, лікувальну і профілактичну дії, швидко проникає в рослину. Він неперевершений у контролі фузаріозу колосу.

Отже, завдяки поєднанню двох вказаних діючих речовин Магнелло™ буде контролювати абсолютно всі хвороби, які можуть розвиватися на колосі. Перша і найнебезпечніша з них – це фузаріоз колосу.

Візуальні симптоми розвитку цього захворювання – це, по-перше, посвітління окремих колосків на фоні загального забарвлення колосу у період молочно-воскової стиглості, а по-друге, утворення жовто-рожевого нальоту на поверхні окремих колосків або всього колосу у період повного дозрівання. Ці симптоми добре знайомі всім виробникам і сплутати їх із зовнішніми ознаками будь-яких інших хвороб неможливо. Однак це далеко не всі симптоми прояву хвороби. 

Рис. 1. Колосся пшениці з візуальними ознаками розвитку фузаріозу.

Розвиватися хвороба починає ще з насіння, саме тому симптоми можна побачити починаючи з моменту сходів. І перший помітний прояв фузаріозу – загнивання насіння і проростків у полі. Помітити його складно, так як для діагностики необхідно провести детальний моніторинг, розкопавши проростки і насіння та провівши відповідну подальшу діагностику в лабораторних умовах, тому що подібні симптоми можуть спричиняти цілий ряд мікроорганізмів. Як правило, на території України діагностикою кореневих гнилей у період сходів нехтують, аргументуючи це тим, що насіння було протруєне, а значить – захищене. В подальшому шкодочинність фузаріозів буде спостерігатися впродовж зимового періоду, до того ж узимку можливі варіанти прояву хвороби – це або кореневі гнилі у разі малосніжної зими, або збудники будуть присутні у патогенному комплексі під назвою «снігова пліснява». Навесні можемо бачити ті ж самі кореневі гнилі, але вже вторинної кореневої системи, прикореневі гнилі й розвиток листкової форми фузаріозу. І тільки в період молочно-воскової стиглості проявляються симптоми, які викликають велике занепокоєння, – фузаріоз колосу.

Для більш глибокого розуміння проблеми розглянемо склад фузаріозного комплексу на території нашої країни. В науковій літературі описується 21 вид грибів роду Fusarium, які найчастіше зустрічаються в патогенному комплексі України. На зернових колосових культурах особливо небезпечними в залежності від року будуть 6–10 видів. У мікологічному комплексі найбільш поширеними і шкодочинними є наступні види: F. graminearum, F. culmorum, F. sambucinum, F. solani, F. heterosporum, F. gibbosum, F. sporotrichiella, F. avenaceum и F. verticillioides (Sacc) Nirenberg (F. moniliforme). Використовується систематизація грибів роду різних авторів. Звертаємо увагу на те, що в номенклатурі видів відбулися певні зміни відповідно до сучасних концепцій, а саме використовується систематика, що була прийнята на VIII Міжнародній нараді з грибів роду Fusarium, де вирішено було перейменувати вид F. moniliforme в F. verticillioides. За систематикою К. І. Білай, до секції Sporotrichiella включено гриб F. sporotrichiella (перейменований з  F. sporotrichioides) і його різновиди: F. sporotrichiella var. poae, F. sporotrichiella var. tricinctum. За систематикою німецьких вчених (Gerlah, Nirenberg, 1982), секція Sporotrichiella включає F. poae, F. sporotrichioides, F. tricinctum, F. chlamydosporum, а також різновид F. sporotrichioidesvar. Minus. (С. В. Ретьман, Т. М. Кислих, Т. Ю. Гагкаєва).

Навіщо ми так заглибилися в наукові пізнання і систематику грибів роду? Передусім для того, щоб виробники зрозуміли, що коли йдеться про фузаріоз, то мається на увазі цілий комплекс подібних за будовою і розвитком мікроорганізмів, кожен із яких, окрім загальних рис, має ще й якісь певні особливості, що проявляються за певних умов. А отже, не можна не звертати увагу на ці особливості при розробці системи захисту від вказаних збудників. Правильно вибудувати систему, враховуючи всі аспекти і нюанси, досить непросто.

Кожен із зазначених видів має свої характерні симптоми, притаманні тільки йому, і потрібно усвідомлювати, що від процентного співвідношення видів у кожному конкретному агроценозі залежить можливість або неможливість візуалізації симптомів хвороби в полі та період такої візуалізації.

Слід зазначити, що далеко не всі збудники фузаріозного комплексу мають особливість залишати видимий слід на колосі під час його достигання. Отже, можливість візуальної діагностики буде залежати перш за все від відсоткового співвідношення різних збудників.

Доведено, що на формування видового складу і співвідношення видів значний вплив мають погодні умови, зокрема режим зволоження. До того ж основну роль відіграють не всі опади за сезон, а тільки ті, які випадають в період від цвітіння до дозрівання зерна. Крім того, саме вони визначають рівень розвитку і поширення хвороби. В умовах України, якщо кількість опадів у вказаний період  не перевищуватиме 50 мм, домінуючим в комплексі буде Fusarium poae (Peck) Wollenw in Lewis, а за високого рівня зволоження, що характерно для 85 % території України в цьому році, – F. graminearum. Саме тому в посушливі роки виникає складність діагностики фузаріозу колосу і саме тому ми добре можемо діагностувати фузаріоз майже на всій території нашої країни, крім деяких областей південної та південно-східної її частини.

Сьогодні велика кількість аграріїв цікавляться у представників хімічних компаній і науковців, чому, провівши три а то й чотири хімічні обробки, вони на своїх полях спостерігають усі характерні симптоми розвитку фузаріозу?

Спробуємо відповісти на таке запитання, а для початку розглянемо повний цикл розвитку хвороби.

Збудники зберігаються у ґрунті, на рослинних рештках та в зимуючих рослинах у вигляді міцелію, хламідоспор і перитеціїв. Навесні первинне зараження спричинюють аскоспори або конідії. Уражується надземна частина рослин. У весняно-літній період кількість генерацій буде залежати від погодних умов. Пізні заморозки і зворотні холоди сприяють розвитку захворювання, коливання температур як протягом доби, так і впродовж декількох тижнів також стимулюють утворення додаткової кількості конідій. Крім того, внесення азотних добрив у стресових умовах стимулює збільшення кількості спороношення збудника і зменшує здатність рослини опиратися вторгненню патогену.

Найпоширенішим шляхом інфікування колосу пшениці фузаріозом є його зараження під час цвітіння через виступаючі пиляки. Згодом біля основи колоскових лусочок з'являються перші симптоми у вигляді бурих водянистих плям. Характерною ознакою є дострокове визрівання окремих колосків, які вирізняються білим кольором на тлі зеленого недозрілого колосся.

Також інфекція може проникнути в колос із краплями дощу чи роси вже після піку цвітіння. У цьому випадку буде розвиватися інший тип зараження, який призводить до накопичення мікотоксинів, але вже без видимих симптомів на колосі та зерні. Це стосується найпоширенішого збудника цього вегетаційного періоду – Fusarium graminearum. Інші ж збудники можуть розвиватися і заражувати рослини протягом усього періоду вегетації, викликаючи, крім фузаріозу колосу, інші хвороби, такі як снігова пліснява, фузаріозна коренева гниль (відмирання продуктивних стебел, пустоколосиця, щуплість зерна).

За такої погоди й рясних дощів уражені фузаріозом колоски можуть вкриватися також нальотом сапрофітних грибів Alternaria i Cladosporium, від чого колоски стають чорними. Ураження колосу завжди призводить до ураження зерна. На останньому захворювання проявляється у вигляді таких ознак: білувата, крейдоподібна поверхня, повна втрата блиску та склоподібності, пухкий, крихкий ендосперм, зморшкуватість і плюсклість із вдавленою глибокою борозенкою, наявність у ній або зародкові зернівки павутинового нальоту гриба; зародок нежиттєздатний і на зрізі темний. За раннього, найнебезпечнішого зараження колосу у фазі цвітіння утворюється плюскле неповноцінне зерно з низькою чи втраченою життєздатністю. Воно легко відвіюється під час сортування. При пізньому ураженні зерно за величиною не відрізняється від здорового, але його посівні якості знижуються, а в вологій камері через один-три дні на ньому з'являється наліт гриба. Під час зберігання хворого зерна на токах, у буртах чи зерносховищах за його вологості 18 % і більше хвороба інтенсивно розвивається й поширюється, склеюючи грибницею масу зерна в тверді грудки. Це свідчить про сапрофітні властивості збудників Fusarium. Отже, хворе зерно найнебезпечніше, бо в ньому є інфекція, що слугує джерелом ураження для іншого насіння під час зберігання. У разі висівання насіння з прихованою інфекцією можливість загибелі сходів або ослаблення рослин зростає. Такі рослини сприйнятливіші до ґрунтової та аерогенної інфекцій.

Рис. 2. Симптоми розвитку фузаріозу колосу при пізньому ураженні.

Саме тому методи боротьби з фузаріозом (і фузаріозом колосу в тому числі) не повинні бути шаблонними, а мають враховувати всі біологічні особливості патогену. Загальноприйнятим правилом у боротьбі з фузаріозом колосу як в Україні, так і в інших європейських країнах є застосування фунгіцидів триазольної групи у період цвітіння. За умови своєчасного внесення триазоли запобігають розвитку фузаріозу (блокують розвиток ростових трубок у момент їх проростання), відповідно, якщо на момент обробки колос не було інфіковано, то у зерні не будуть утворюватися мікотоксини. Обробку слід проводити в момент появи першої квіточки на полі, і лише в цьому випадку вона буде своєчасною і доцільною.

Однак, практика доводить, що неможливо досягти ідеального результату, застосовуючи лише триазольні фунгіциди. Цвітіння одного колосу продовжується 3–5 днів, але залежно від погодних умов цей період може затягнутися до 6–10 днів. Також очевидно, що всі рослини, які є на полі, не можуть одночасно перебувати в однаковій фазі. Таким чином, дуже часто складається така ситуація, коли на момент застосування фунгіцидів частина рослин вже інфікована, спори гриба проникли всередину колосу і розвиваються. У такому разі фунгіциди триазольної групи вже не продемонструють максимального результату.

Та, як свідчать дані фітопатологічних аналізів насіння і рослин за минулі роки, фузаріоз – це не єдина небезпечна проблема колосу зернових колосових культур. Останніми роками нагромадилася значна маса інфекційного початку септоріозу – Septoria tritici Rob. et Desm. (сумчаста стадія – Micosphacrella graminicola (Fuckel) Schroeter),  і Stagonospora nodorum Berk. (Leptosphaeria nodorum Muller). Розглянемо цю проблему більш детально.

Річ у тім, що прояв розвитку септоріозу спостерігався на рослинах озимої пшениці протягом усього періоду вегетації в 2012–2015 рр. Типовими ознаками хвороби є поява спочатку світлих, жовтих, світло-коричневих, а інколи слабо виражених плям із темною облямівкою або без неї. В центрі плями чи по всій її поверхні розміщуються чорні дрібні пікніди. Уражене листя, як правило, всихає. Типові ознаки септоріозу листя можуть змінюватися залежно від стійкості сорту, погодних і агротехнічних умов. Збудниками хвороби є гриби роду Septoria. Серед них переважають S. tritici Rob. et Desm. (сумчаста стадія – Micosphacrella graminicola (Fuckel) Schroeter), що паразитують переважно на листках, і Stagonospora nodorum Berk. (Leptosphaeria nodorum Muller) – уражує всі надземні органи, в тому числі й насіння. Починаючи з весняного періоду у 2013–2015 рр. діагностичні центри компанії «Сингента» встановлювали наявність ураження рослин озимої пшениці не тільки листковою формою септоріозу, а в багатьох випадках за допомогою ПЛР-діагностики визначали наявність збудника Stagonospora nodorum Berk. (рис. 4).

Рис. 3. Симптоми розвитку септоріозу у фазі кущіння озимої пшениці.

Рис. 4. Електрофореграма продуктів ампліфікації рослинного матеріалу озимої пшениці. 1–4 — F. tricinctum; 5–8 — F. cerealis; 9–12 — Septoria nodorum; 13–16 — S. tritici.; 1, 5, 9, 13 — зразок № 171; 2, 6, 10, 14 — зразок № 172; 3, 7, 11, 15 — відповідні негативні контролі ПЛР; 4, 8, 12, 16 — відповідні позитивні контролі.

Головна роль у зараженні та перезараженні рослин належить пікноспорам гриба. Сумкоспори є додатковим джерелом інфекції. Спори збудника септоріозу листя формуються в замкнених пікнідах. Вони округлі, чорного кольору. Конідії (пікноспори) ниткоподібні, безбарвні, дещо вигнуті, з заокругленими кінцями і трьома-п'ятьма перетинками.   Симптоми хвороби на сприйнятливих сортах з'являються ще восени, переважно на листках, що торкаються поверхні ґрунту. На відміну від дорослих рослин, плями на сходах округліші й часто охоплюють усю ширину листка. На них можна чітко побачити чорні цятки – пікніди збудника хвороби. Таким чином, розвиток хвороби починається з нижніх листків і поширюється рослиною догори, досягаючи максимального ступеня у фазі молочно-воскової стиглості. На дорослих рослинах, залежно від стійкості сортів і погодних умов, окремі плями можуть зливатися і покривати більшу частину листкової поверхні. Плями, як правило, світло-коричневі та видовжені вздовж жилкування листків. Їхня поява і розростання починаються, як правило, з центральної частини листкової пластинки. Пікніди формуються на верхньому боці листка. Найстрімкіший розвиток септоріозу часто спостерігається від моменту поновлення вегетації озимої пшениці до фази появи прапорцевого листка Масовому розвитку септоріозу сприяють температура +12–25 °С, наявність краплинної вологи або відносна вологість повітря 90–100 %. За таких умов пікноспори можуть прорости протягом кількох годин після виходу з пікнід, а от мінімальний поріг розвитку хвороби становить +5 °С. Посушливі періоди вегетації гальмують розвиток хвороби. Як правило, в умовах Південного Лісостепу та Степу України настання посушливих умов повністю стримує розвиток листкової форми прояву хвороби, однак розвиток колосової форми триває і завдає значних втрат.

Зерно в ураженому колосі стає плюсклим або зовсім не утворюється. Недорозвиненість колосу призводить до втрат урожаю в розмірі 20 % і більше. Зберігається інфекція на рослинних рештках і сходах падалиці у вигляді пікнід та міцелію. Крім пшениці, збудники септоріозу уражують інші зернові колосові культури і дикі злаки, що також можуть бути джерелом інфекції. Порогом шкодочинності септоріозу вважається поява симптомів хвороби на 12 % листя.

Рис. 5. Щуплість зерна за рахунок розвитку септоріозу колосу.

Вегетаційний період 2015 року був максимально сприятливим для розвитку обох форм прояву септоріозу на всіх етапах онтогенезу культури, що призвело до значного ураження цією хворобою насіннєвого матеріалу (рис. 5). За даними діагностичних центрів компанії «Сингента», розвиток септоріозу на насіннєвому матеріалі становив від 1,5 до 6–10 % в окремих випадках. 

Рис. 6. Пікніди Stagonospora nodorum Berk на зерні озимої пшениці.

Отже, можна зробити загальний висновок, що інфекційний запас збудників обох форм септоріозу у ґрунті, рослинних рештках достатньо великий, щоб спричинити епіфітотію розвитку захворювання.

Як ми всі знаємо, для епіфітотії необхідна наявність трьох максимально важливих факторів: наявність інфекційного початку, погодні умови, що сприяють розвитку, та рослина, ослаблена стресовими факторами.

З огляду на те, що сьогодні ми маємо на полях ослаблені погодними умовами рослин і всі передумови для розвитку  фузаріозу і септоріозу як протягом вегетації, так і, відповідно, на колосі, радимо звернути увагу на фунгіцид Магнелло™  для Т3 обробітку.

Головні переваги препарату Магнелло:

  • Неперевершений стоп-ефект та унікальна лікувальна дія проти фузаріозу та септоріозу колосу.
  • Ефективний проти комплексу інших хвороб колосу, в тому числі чорного зародка.
  • Знижує ризик накопичення мікотоксинів у зерні, покращує якість зерна.
  • Чинить профілактичну і лікувальну дії.
  • Формуляція розроблена спеціально для обробки по колосу.

Пам’ятайте, що основна передумова ефективного захисту від хвороб колосу – це насамперед  своєчасне застосування засобів захисту. І саме тому нам зараз конче необхідно визначити всі наявні фактори небезпеки і прикласти максимум зусиль для захисту врожаю. А в цьому нам у пригоді стане своєчасний фітосанітарний моніторинг.