You are here

Share page with AddThis

Шкідливі організми кукурудзи та захист від них цариці полів

Новини
30.08.2016

Зростають не тільки обсяги вирощування, а й урожайність кукурудзи, до того ж темпи врожайності перевершили темпи площ вирощування, що свідчить про гостру актуальність інтенсифікації виробництва.

Сучасні технології вирощування кукурудзи на зерно ще не досягли такого рівня, який забезпечив би повноцінне використання потенціалу цієї культури. У виробництві кукурудзи ще є численні негаразди агротехнологічного й організаційного характеру. Окремо треба згадати вплив шкодочинних об’єктів, які відіграють не останню роль у процесі боротьби за максимальні врожаї.

Розвиток рослини кукурудзи від проростання насіння до повної стиглості зерна проходить під тиском фітопатогенної мікрофлори — грибків, бактерій, вірусів, мікоплазм, які є невилучною частиною будь-якого агроценозу. Одні з цих збудників хвороб уражають тільки кукурудзу, інші мають широке коло рослин-живителів і паразитують на колосових, зернобобових та соняшнику, накопичуючись на полях навіть при дотриманні сівозмін. Рівень поширеності і шкідливості хвороб визначають багато чинників, серед яких чи не найважливіший погодні умови, які можуть сприяти або перешкоджати реалізації і поширенню інфекції.

Чималу небезпеку для насіння, яке проростає, і сходів кукурудзи, особливо в північній частині України, становлять цвілеві гриби (Penicillium Link., Aspergillus Mich., Botrytis Mich., Mucor Mich.,Alternaria Ness., Cladosporium Link., Trichothecium Link.) і фузарії (Fusarium Link.,), які дуже поширені в природі і здатні колонізувати органи багатьох культурних рослин. Дуже шкідливі для кукурудзи сажкові хвороби — летюча (Sphacelotheca reiliana (Kuhn) G.P. Clinton) і пухирчаста (Ustilago zeae(Beckm.) Unger). Летюча сажка традиційно завдавала найбільшої шкоди в південних регіонах, однак унаслідок збільшення посівних площ і спеціалізації господарств на вирощуванні кукурудзи виникла потреба запровадити монокультуру в центральних, західних і північних областях, відтак ареал шкодочинності цієї хвороби розширився на північ і захід України. Головним захисним заходом від цих хвороб, крім генетичного (виведення і вирощування стійких гібридів), залишається протруювання насіння фунгіцидним протруйником Максим XL.

Широкий спектр фітопатогенів може уражувати качани від молочної до повної стиглості зерна. У різних агрокліматичних зонах вирощування кукурудзи домінують певні види збудників. Фузаріоз качанів (F. moniliforme J. Sheld.) як вторинна інфекція внаслідок пошкодження качанів стебловим кукурудзяним метеликом і бавовниковою совкою небезпечніший для кукурудзи в лісостепових областях; нігроспороз (Nigrospora orizae (Berk. & Broome) Petch) і сіра гниль (Rhizopus maydisBruderl), навпаки, дуже поширені у південних областях і невеликою мірою у північних.

Розвиток стеблових гнилей кукурудзи дуже часто супроводжує висока чисельність шкідників (гусениць совок, стеблового метелика, личинки шведських мух), які в комплексі утворюють дуже небезпечну патосистему з чималими негативними наслідками для виробників.

У середньому щороку хвороби кукурудзи спричиняють зниження урожаю на 25–30 %, при цьому погіршують якість зібраного зерна і насіння. Попередження цих утрат, реалізація генетичного потенціалу гібридів за продуктивністю вимагають зусиль виробників, спрямованих на збереження здоров’я рослин.

Крім хвороб, на території України на рослинах кукурудзи зафіксовано понад 150 видів шкідливих комах. Серед дуже небезпечні, які потребують постійного контролю, одиниці, певні види шкодять в окремі роки. Найбільшої шкоди посівам кукурудзи завдають личинки коваликів і чорнишів, підгризаючі совки, шведські мухи, стебловий (кукурудзяний) метелик, бавовникова совка, південний сірий довгоносик, злакові попелиці. Переважна більшість шкідників кукурудзи багатоїдні, вони живляться рослинами з багатьох родин (дротяники, личинки пластинчастовусих жуків, гусениці підгризаючих совок, бавовникової совки). Такі шкідники, як шведські мухи, смугаста хлібна блішка, хлібний сліпняк, злакові попелиці, живляться лише на рослинах із родини злаків. Поширення і чисельність шкідників на посівах кукурудзи в різних регіонах країни залежать насамперед від ґрунтово-кліматичних умов.

Рослини кукурудзи особливо чутливі до пошкоджень у період проростання висіяного насіння, розвитку проростків і молодих рослин. Коріння і паростки сходів у ґрунті пошкоджують підгризаючі ґрунтові шкідники: гусениці озимої совки, дротяники — личинки коваликів (Elateridae), несправжні дротяники — личинки чорнишів (Tenebrionidae) та пилкоїдів (Alleculidae), личинки пластинчастовусих жуків (Scarabaeidae) — хрущів, хлібних жуків, кукурудзяного гнойовика. Найшкідливіші наземні шкідники кукурудзи у фазі сходів — південний сірий (кукурудзяний) довгоносик (Tanymecus dilaticollisGyll.), шведські мухи (вівсяна — Oscinella frit L. і ячмінна — O. pusilla Meid. ) та імаго смугастої хлібної блішки (Phyllotreta vittula Redt.).

Захист від ґрунтових і шкідників сходів базується на застосуванні передпосівної обробки насіння інсектицидним протруйником Форс Зеа і Круїзер 350 FS або на застосуванні ґрунтового інсектициду Форс 1,5G (від суто ґрунтових шкідників) із наступною обробкою посівів інсектицидом Карате Зеон (проти шкідників сходів).

Після закінчення ювенільного періоду кукурудзи для неї небезпечні попелиці (соргова, або кукурудзяна Rhopalosiphum maidis Fitch., звичайна злакова Schizaphis graminum Rond., черемхово-злакова Rhopalosiphum padi L., кукурудзяна волохата Rungsia maydis Pass., бурякова Aphis fabaeScop.), цикадки (шестикрапкова Macrosteles laevis Rib., смугаста Psammotettix striatus L., городняEmpoasca pteridis Dhlb.), стебловий кукурудзяний метелик (Ostrinia nubilalis Hb.) та багатоїдні совки (бавовникова Helicoverpa armigera Hbn., люцернова Chloridea dipsacea L.).

У соргової, або кукурудзяної попелиці подовжено-овальне тіло, сіро-зелене, обпилене, голова, вусики і ноги чорно-бурі, вусики коротші за половину довжини тіла, трубочки короткі (рис. 1). У квітні–травні заселяє озимі і ярі колосові, концентрується в пазухах верхніх листків. На початку червня мігрує з колосових злаків на кукурудзу, де утворює численні колонії на волотях і верхніх листках. Оптимальні для життєдіяльності умови — температура +28...32 °С і вологість 60–70 %. При температурі нижче за +15 °C ріст популяції істотно сповільнюється. Дає 10–12 поколінь на рік. Особливо сильно шкодить у південних степових посушливих регіонах. Переносить вірус мозаїки кукурудзи.

Рис. 1. Соргова, або кукурудзяна попелиця

Звичайна злакова попелиця завдовжки 1,2–2 мм, світло-зелена, з поздовжньою зеленою серединною смугою на спині, без опилення. Вусики досягають середини тіла, трубочки довгі, світлі (рис. 2а).

Черемхово-злакова попелиця яйцеподібної форми, завдовжки 2,4–2,5 мм, сіро-зелена, з іржаво-червоними плямами навколо трубочок, у білому обпиленні; довжина вусиків перевищує довжину тіла (рис. 2б). На початку червня мігрує з черемхи на злаки, зокрема й на кукурудзу. При масовому розмноженні попелиці живуть у пазухах листків, на їхній поверхні, на качанах і волотях.

Рис. 2. Звичайна злакова (а) і черемхово-злакова (б) попелиці

Попелиця кукурудзяна волохата середнього розміру (довжина тіла — 1,6–2,2 мм), яйцеподібна, блискучо-чорна або чорнувато-бура, з жовтими ногами, короткими вусиками та соковими трубочками; тіло вкрито короткими щетинками (рис. 3). У червні колонії попелиць найчисельніші на кукурудзі у згорнутих верхівкових листках, на волотях, стеблах.

Рис. 3. Попелиця кукурудзяна волохата

Бурякова попелиця завдовжки 1,8–2,5 мм, широкояйцеподібна, бура, чорно-зелена, матова, зі слабким восковим нальотом. Вусики і ноги блідо-жовті, з темними вершинами гомілок. Трубочки, хвостик і лапки чорно-бурі. Вусики трохи коротші за тіло (рис. 4). В Україні поширена повсюдно, поліфаг. Розвитку і розмноженню попелиць сприяє тепла з підвищеною вологістю погода. Попелиці оселяються колоніями на листках верхнього ярусу і на волотях. Під час їхнього живлення в рослинах порушуються процеси асиміляції і живлення, тканини в місцях пошкодження знебарвлюються, жовтіють і всихають. Дуже пошкоджені рослини пригнічуються, прив’ядають. Через пошкоджені ділянки легше проникають збудники хвороб, крім того, попелиці — переносники багатьох вірусних хвороб кукурудзи.

Рис. 4. Бурякова попелиця

Крім попелиць, листя кукурудзи пошкоджують інші сисні комахи — цикадки. На рослинах кукурудзи цикадки трапляються протягом цілого літа, їхня чисельність зростає в період між збиранням ярих і появою сходів озимих хлібів. Характерні ознаки живлення цикадок на листках кукурудзи — дрібні білі кутасті плямки в місцях уколів, які зливаються і суцільно вкривають листки (рис. 5). Особливо потерпають від пошкодження цикадками молоді рослини кукурудзи пізніх термінів сівби під час посухи. Як і листкові попелиці, цикадки поширюють вірусні хвороби.

  

                 а                                     б                                       в

Рис. 5. Цикадка (а); характер пошкодження цикадками (б, в)

Основний засіб захисту кукурудзи від попелиць і цикадок — застосування інсектицидів Карате Зеон та Ампліго з нормами витрати 0,2 л/га та 0,2–0,3 л/га відповідно.

Внутрішню частину стебел і качанів кукурудзи пошкоджує стебловий кукурудзяний метелик (Ostrinia nubilalis Hb.). Метелик поширений у всій Євразії, в Україні трапляється повсюдно, зона великої шкодочинності охоплює Лісостеп і Північний Степу, найбільша шкодочинність — у Західному Лісостепу. Сприятливі умови для розвитку метелика складаються в районах із температурою в червні–серпні вище за +20 °С та опадами в цей час близько 200 мм.

Розмах крил метелика — 24–32 мм, у нього добре виражений статевий диморфізм. Забарвлення самки — від блідо-жовтого до світло-бурого, на передніх крилах дві темні поперечні хвилясті смуги, облямівка крил темна. Задні крила світліші, жовто-бурі, зі світлою серединною перев’яззю. Самці менші за самок, зі стрункішим тілом, стегна задніх ніг потовщені. Забарвлення крил темніше — передні крила від світло-коричневого до бурого кольору з блідо-жовтою смугою, задні крила світло-жовті з білуватою перев’яззю.

В Україні шкідник розвивається в одному поколінні, лише в Степу іноді буває друге покоління. Метелики першого покоління літають з червня до кінця липня, другого — з кінця серпня до середини вересня (загальна сума температур, потрібна для розвитку одного покоління, дорівнює 711 °С при порозі розвитку +10 °С).

Зимують гусениці останнього періоду розвитку в стеблах кукурудзи. Заляльковуються навесні, коли встановиться середньодобова температура +15...16 °С. Перед заляльковуванням гусениці мігрують у вологіші частини стебел. Стадія лялечки триває від 10 до 25 діб і залежить від температури і вологості: надмірна вологість і низька температура, як і посуха, не тільки сповільнюють розвиток гусениць і лялечок, а й частково спричиняють їхню загибель. Метелики з’являються у червні, їхній літ збігається з початком викидання волоті кукурудзи. Для статевого розвитку метеликам потрібно додаткове живлення і крапельна волога. Брак вологи в цей період призводить до різкого зменшення чисельності шкідника. Через 3–5 діб після виходу з лялечок самки починають відкладати яйця (їхня плодючість становить у середньому 250–400 яєць) купками по 15–20 штук на спідній бік листків добре розвинених рослин кукурудзи. Відкладання яєць залежно від температури триває 15–25 діб. У суху погоду (вологість нижча за 30 %) із підвищеною температурою (понад +30 °С) чимала кількість яйцекладок відпадає від листка і гине. Ембріональний розвиток залежно від температури триває 3–14 діб. У перші дні після відродження гусениці живуть на поверхні рослин, у цей період вони пошкоджують листки, роблячи в них дірки, виїдають чоловічі квітки у волотях. Потім через пазухи листків проникають усередину рослин — у черешки, верхівки стебел, волоті. Гусениці третього віку вгризаються всередину стебел, де вигризають ходи і порожнини з відкритими назовні отворами, з яких висипається червоточина. У ніжках і стрижнях качанів, серед рядів зерен, гусениці виїдають звивисті ходи й камери. В одному стеблі чи качані може жити кілька гусениць.

Різкі зміни чисельності метелика залежать від погодних умов: велика кількість опадів, як-от поточного року, сприяє масовому розмноженню шкідника, суха погода, як у 2014–2015 роках, обмежує. Шкідливість стеблового метелика визначається не тільки кількістю пошкоджених рослин, а й характером пошкоджень. Гусениці метелика пошкоджують усі органи кукурудзи, крім коренів: листя, стебла, волоті, качани. Пошкоджуючи стебла, гусениці перегризають судинно-волокнисті пучки і цим порушують живлення рослин.

Пошкодження призводять до затримки цвітіння і зменшення розмірів листків та міжвузлів. Пошкодження волоті погіршує запилення. Якщо ходи і камери гусениць охоплюють більшу частину кільця судинно-волокнистих пучків, то в місцях пошкоджень провідні пучки буде перервано, що порушує надходження поживних речовин у качани, а дуже пошкоджені стебла легко ламаються. При пошкодженні гусеницями зерна качанів знижується врожай насіння і його якість, підвищується ураженість качанів збудниками фузаріозу, сірої гнилі і пліснявіння. Найбільший недобір зерна буває при одночасному пошкодженні середньої і нижньої частини стебла (нижче прикріплення качанів). При ураженні ніжки і стрижня качана на ранніх фазах розвитку качан майже завжди гине, при пізніших сильних ушкодженнях цих частин розвивається деформований качан, меншого розміру, з сильною череззерницею. Ніжки качанів у місцях ушкоджень часто обламуються.

Динаміку льоту метеликів і початок відкладання яєць визначають за допомогою світлопасток або пасток з принадою (коритця з патокою). Феромонні пастки не завжди ефективні для моніторингу цього шкідника.

Зерна в качанах кукурудзи пошкоджують гусениці бавовникової совки (Helicoverpa armigera Hbn.), яка поширена в Лісостепу, Степу і Криму. В умовах Степу це небезпечний масовий шкідник кукурудзи. В останні роки чисельність і шкідливість бавовникової совки дуже зросла. Розмах крил метелика бавовникової совки — 30–40 мм, колір передніх крил варіює від зеленувато-жовтого до коричнювато-бурого, задні крила завжди світліші, з широким темним краєм і темною плямою посередині. Гусениця завдовжки 35–40 мм, тіло вкрито дрібними шипиками. Забарвлення мінливе — від світло-коричневого, рожевого, жовтуватого до зеленого і фіолетово-чорнуватого; на спині три звивисті темні смужки, серединна смуга поділена на вузькі смужки. Лялечка темно-бура або червонувато-коричнева, завдовжки 15–22 мм, на кремастері два гачкоподібно загнуті шипи.

Зимує лялечка в ґрунті на глибині 4–10 см. Навесні, в кінці квітня і на початку травня, вилітають імаго, які після додаткового живлення спарюються і відкладають яйця на кормові рослини. Ембріональний розвиток триває близько 20 діб. Гусениці першого покоління з’являються в кінці травня — на початку червня і розвиваються на бур’янах або сільськогосподарських культурах (горох, соняшник, соя та ін.). Друге покоління з’являється в липні і розвивається на кукурудзі. На кукурудзі совка відкладає яйця на нитки жіночих суцвіть, її плодючість — до 500 яєць. Одразу після вилуплення з яєць гусениці живляться нитками качанів, що спричиняє істотну недорозвиненість качана, а після першої линьки починають пошкоджувати і недозріле зерно, виїдаючи його вміст. У цей період гусениці постійно перебувають на качанах під обгорткою. Заселення гусеницями сприяє зараженню качанів фузаріозом і пліснявими грибками (рис. __). Після закінчення живлення гусениці виходять з-під обгорток, спускаються на землю і заляльковуються в поверхневому шарі ґрунту (рідше заляльковування відбувається на качані під обгорткою).

Найкращий засіб захисту кукурудзи від гусениць стеблового кукурудзяного метелика і бавовникової совки — застосування інсектициду Ампліго з нормою витрати 0,2–0,3 л/га у фазі викидання волоті — початок цвітіння кукурудзи. У цей період починають відроджуватися гусениці стеблового кукурудзяного метелика, а метелики бавовникової совки саме відкладають яйця.

Ампліго — інсектицид контактно- кишкової дії, до складу якого входять дві діючі речовини: хлорантраніліпрол, 100 г/кг, та лямбда-цигалотрин, 50 г/кг. Хлорантраніліпрол потрапляє в організм комах контактно і через систему травлення. Діюча речовина зв’язується з ріанідиновими рецепторами, активуючи вивільнення і руйнування кальцієвих сховищ гладких і смугастих м’язів, ослаблює регуляцію м’язів, викликає параліч і загибель комах. Лямбда-цигалотрин, потрапляючи в організм шкідника, впливає на нервову систему: відкриває і не дає закритися натрієвим каналам, унаслідок чого змінюється звичний рух іонів натрію, що порушує передавання імпульсу (невимушеного перенесення електричного заряду). Ці особливості діючих речовин забезпечують контроль лускокрилих шкідників на кукурудзі на стадії гусениць усіх віків. Завдяки складникам в Ампліго є переваги над іншими інсектицидами, представленими на ринку України. Це передусім нокдаун-ефект, тобто висока початкова токсичність. Уже через дві години після внесення відбувається майже стовідсотковий контроль гусениць лускокрилих, тоді як в інших інсектицидів, зареєстрованих на кукурудзі, такі показники досягаються лише на другу-третю добу (рис. 6).

Рис. 6. Біологічна ефективність інсектицидів проти гусениць лускокрилих

По-друге, захисний період Ампліго триває довше, ніж в інших інсектицидів (піретроїдів і ФОС), що дозволяє ефективніше контролювати шкідників, у яких розтягнутий період льоту (рис. 7).

Рис. 7. Динаміка кількості діючої речовини інсектицидів (%) на обробленій поверхні

Перераховані особливості препарату дозволяють йому ефективніше за інші інсектициди контролювати лускокрилих шкідників кукурудзи, що сприяє додатковому збереженню врожаю (рис. 8).

 

Рис. 8. Збережений урожай кукурудзи (ц/га) залежно від часу застосування і типу інсектицидів