You are here

Share page with AddThis

Хвороби та фунгіциди

Новини
22.11.2016

Урожайність зернових культур залежить від потенційних можливостей рослини, погодних, агротехнічних і біологічних факторів. Серед останніх важливе місце посідають численні інфекційні хвороби, які вражають рослин на всіх етапах їхнього органогенезу – від проростання насіння до повної стиглості зерна.

У цій статті хотілося б зупинитись на хворобах листя. Листковий апарат рослини – це основа її живлення, накопичення необхідних речовин для створення насіння. Зараження листковими хворобами призводить до зменшення фотосинтетичної поверхні листя, їхнього раннього висихання. Крім того, розвиток патогену змінює фізіологію рослини. Потік асимілятів (синтезованих рослиною поживних речовин) спрямовується не на розвиток нових листків та колосу, а у листя, в якому відбувається розвиток гриба. Це вливає на закладку кількості колосків, якщо зараження відбулося на ранніх стадіях розвитку, або на зменшення маси 1000 насінин, якщо зараження відбулось пізніше, зменшуючи таким чином очікуваний врожай. Інтенсифікація вирощування, використання сортів із сильним листковим апаратом, високі норми азотних добрив, порушення сівозмін, мінімальний обробітку ґрунту (заорювання рослинних решток, на яких зберігаються збудники хвороб) та зміни погодних умов сприяють розвитку значної біомаси на полі, на якій можуть розвинутися хвороби. На розвиток тієї чи іншої листкової хвороби має вплив генетична стійкість обраного сорту до різних хвороб, сприятливі погодні умови, загущення посівів, наявність джерела інфекції. Особливістю розвитку цих хвороб є те, що вони мають прихований (латентний) період розвитку, коли зараження вже відбулося, а перші візуальні симптоми ще неможливо помітити. Крім того, латентний період розвитку й початок спороношення патогенних грибів може залежати від погодних умов. Тому для обрання правильної стратегії великого значення набуває регулярний моніторинг фітосанітарного стану посівів та метеорологічних умов, уміння правильно визначити хворобу за перших симптомів, знання особливостей розвитку хвороб та їхньої шкодочинності на різних етапах розвитку рослини. 

Основними хворобами, які найчастіше вражають листковий апарат та можуть значно вплинути на формування майбутнього врожаю, є септоріоз, борошниста роса, бура, жовта та стеблова іржа, піренофороз, темно-бура, смугаста та сітчаста плямистість листя ячменю, рінхоспоріоз. 
Септоріоз. Збудник – Septoria tritici. З’являється на листках, листкових піхвах, стеблах і колоссі. На сходах перші симптоми з’являються у вигляді дрібних хлоротичних або жовтуватих плям. Пізніше плями збільшуються, стають світло-бурими з темною облямівкою або без неї. У центрі плям утворюються темно-коричневі, блискучі пікніди у вигляді чорних крапок. На стеблах хвороба проявляється як розпливчасті плями без облямівки. У місцях ураження тканина світлішає і на ній формуються пікніди. Зберігаються збудники на післяжнивних рештках, на сходах падалиці, посівах озимих, на дикорослих злакових травах. Зараження відбувається за наявності крапель води на рослинах та температурі в межах +5-30 °С (оптимум — +20-25 °С). 

Септоріоз призводить до зменшення асиміляційної поверхні, передчасного всихання листків і рослин, зниження врожаю зерна і погіршення його посівних та технологічних якостей. Втрати врожаю можуть становити 40 %.

Борошниста роса. Збудник Erysiphe (Blumeria graminis). Поширена повсюдно. Уражує пшеницю, жито, ячмінь, дикі злаки. Джерелом та резерватором інфекції слугують рослинні залишки з клейстотеціями, заражені падалиця та злакові бур’яни. Борошниста роса уражує листки, листкові піхви іноді колоскові луски та стебла. Проявляється у вигляді білого павутиноподібного нальоту, що складається з міцелію, конідій та конідієносців. Формування конідій відбувається за температури від + 5 до + 28 ?С та вологій погоді. Вони легко відділяються й вітром розносяться по всьому полю. При потраплянні на вегетативні органи рослини конідії проростають, утворюючи міцелій. На кінчиках гіфів формуються апресорії, які прикріплюються до листка і від них всередину клітин рослини проростають гаусторії, з допомогою яких гриб висмоктує поживні речовини. Борошниста роса може розвивається протягом усієї вегетації та доходити до колосу. Пізніше наліт ущільнюється, набуває борошнистого вигляду, утворюючи ватоподібні подушечки, які в кінці вегетації стають жовто-сірими і на них утворюються клейстотеції у вигляді чорних дрібних крапок. У клейстотеціях утворюються сумки із сумкоспорами, які спричиняють первинне зараження рослин. Сприяють розвитку цієї хвороби перепади температур, вологість, часті роси, ранні строки сівби, підвищені дози азоту, загущення посівів, значний розвиток вегетативної маси. 

Шкодочинність хвороби проявляється у зменшенні асиміляційної поверхні, руйнуванні хлорофілу, збільшенні транспірації, внаслідок чого листя передчасно відмирає. Інтенсивний розвиток хвороби може бути причиною зменшення кущистості, кількості насінин в колосі, маси 1000 зерен, зниження вмісту білку та крохмалю. Ураження може призвести до недобору врожаю до 30 % і більше. 

 Бура іржа. Збудник - Рuссіпіа recondita f. sp. tritici. Поширена повсюдно, особливо в Лісостепу та на Поліссі. З'являється хвороба переважно на листках, рідше на листкових піхвах та стеблах. Спочатку, як правило, на верхньому боці листків виникають безладно розміщені іржасто-бурі урединії. З часом епідерміс розривається, урединіоспори звільняються, розносяться вітром, краплями дощу. Пізніше, через 10-15 днів, під епідермісом утворюються теліопустули чорного кольору з теліоспорами. Основними джерелами інфекції є уражені бурою іржею посіви пшениці та дикі злаки. Від них відбувається ураження падалиці пшениці, з якої інфекція поширюється на осінні посіви. Зимує патоген урединіогрибницею. Зараження рослин відбувається при температурі від +2,5 до 31 °С (оптимум +15-25 °С) за умов наявності крапель роси чи дощу на листках. Інкубаційний період залежно від температури та стійкості сорту триває від 5 до 18 днів. За вегетаційний період гриб утворює кілька генерацій. Максимальний розвиток хвороби, як правило, спостерігається у фазі цвітіння – молочна стиглість. Втрати врожаю від бурої іржі залежать від строків її максимального розвитку, стійкості сорту, технології вирощування і можуть сягати від 3 до 10-15 ц/га і більше. При цьому значно погіршуються якісні показники: зменшується натура зерна, скловидність, вміст сирої клейковини, сила борошна.               

Жовта іржа (Puccinia striiformis). Хвороба дуже шкідлива і при сильному її розвитку втрати врожаю зерна можуть становити до 100 %. Хвороба поширюється в роки з вологою й прохолодною погодою навесні і в першій половині літа. Оптимальна температура для ураження рослин становить +4-13 °С. За температури вище +21° С розвиток гриба призупиняється і зараження не відбувається. Хвороба уражує листя, піхви, колоскові луски, остюки і навіть зерно. У місцях ураження утворюються характерні світло-жовті (лимонно-жовті) дрібні уредопустули, розміщені правильними рядами у вигляді видовжених смужок. Жовта іржа знижує фотосинтетичну діяльність листків, затримує ріст кореневої системи. При ураженні колоса зерно слабо наливається, підсихає і стає щуплим. Джерелами інфекції є уражені хворобою дикі злаки та падалиця, посіви зернових культур.               

Стеблова або лінійна іржа (Urocystis tritici на пшениці та U. occulta на житі). Зустрічається у всіх зонах України, частіше на житі, проте її розвиток незначний. Найкращі умови для поширення стеблової іржі – сніжна зима, тепла погода під час вегетації і чергування теплої вологої погоди із сонячними днями. Оптимальна температура для зараження рослин становить +21-25 °С. Обов'язковою умовою проростання урединіоспор є наявність крапель дощу чи роси. Уражує переважно стебла, рідше листя та колоскові луски. Пустули від жовто-бурого до темно-коричневого кольору завдовжки до 1 см розміщуються на листкових піхвах і стеблах у вигляді рядків. Сильне ураження стебла спричиняє вилягання рослин, стебла можуть надламуватись, а рослини гинуть. Ураження стебла під колосом призводить до виснаження зерна. Втрати врожаю можуть становити 60-70 % і більше.

Піренофороз (жовта плямистість). Збудником хвороби є гриб Pyrenophora tritici-repentis (Died.) Drechsler. Перші ознаки хвороби проявляються навесні на листках молодих рослин, які розташовані близько до поверхні ґрунту, у вигляді світло-коричневих округлих плям. Згодом від вторинної інфекції на листках з’являються типові ознаки хвороби спочатку у вигляді темно-коричневих крапок, навколо яких утворюється хлоpотична облямівка. Згодом крапки перетворюються на коричневі, темні, пізніше темно-сірі або сірувато-коричневі, злегка витягнуті по довжині листка або веретеноподібні плями 0,5-2 см завдовжки і 2-4 мм завширшки, з нерівними краями і жовтуватою облямівкою. Пізніше вони зливаються, утворюючи некротичні плями великих розмірів, які інколи займають понад 1/2 площі листкової пластинки. Листки, починаючи з верхівки, передчасно в’януть і уражені листкові пластинки засихають і відмирають. Слід зазначити, що листкові пазухи уражуються у рослин в останню чергу. У період вегетації рослин збудник хвороби на поверхні ураженої тканини формує конідіальну стадію у вигляді оливкового або чорного нальоту. 

Конідії гриба поширюються в навколишньому середовищі в суху і вітряну погоду. Для проростання конідій і зараження необхідна краплинна волога на рослині протягом 12–48 годин. Тому інтенсивне розповсюдження і розвиток хвороби спостерігається тоді, коли теплі погожі дні з температурою не нижче +20 °С чергуються з вологими, дощовими днями або коли вночі випадають рясні роси. Інкубаційний розвиток хвороби при температурі +20–25 °С становить 3–4 дні. Більш інтенсивний розвиток хвороби на фізіологічно старих листкових пластинках спостерігається частіше ніж на молодих.

В кінці вегетації на уражених рослинних рештках гриб формує статевим шляхом коричневі плодові тіла — псевдотеції. Вони утворюються як восени, так і навесні. Максимум викидання і розповсюдження сумкоспор здійснюється в березні-квітні. Сумкоспори поширюються при дозріванні псевдотеціїв на невеликі відстані,– від кількох сантиметрів до кількох дециметрів. Тому первинне зараження рослин може бути успішним, коли попередником була пшениця.

Темно-бура плямистість. Збудником хвороби є гриб Drechslera sorokiniana (син. Bipolaris sorokiniana). Гриб інфікує рослину за допомогою прямого проникнення в епідерміс молодого листя або через продихи, утворюючи чітко обмежені, подовжені темно-коричневі плями, які рідко досягають 1 см у довжину. Плями контрастують із зеленою тканиною листя. Симптоми на листках з'являються після колосіння, найчастіше на нижніх листках. Після проникнення в тканину листка міцелій росте всередині і між клітинами. Зберігається на рослинних рештках, на зерні і в ґрунті. Зустрічається в місцевостях із теплим і вологим кліматом. Оптимальна температура для росту гриба становить +27-28 °C, для утворення конідій – +16-25 °C, мінімальна +10 °C, максимальна +29 °C. Освітлення прискорює спороутворення. Міцелій і конідії гриба переносять зниження температури до -32 – 33 °С. Максимальне зараження наземних органів рослин відбувається при температурі +15 °С і вище та відносній вологості повітря 95-97 %. В умовах посушливого клімату конідії зберігаються в ґрунті до 5 років. 

Втрати врожаю сприйнятливих (понад 80 % ураженої листкової поверхні) сортів сягають 24-27 %. Темно-бура плямистість іноді призводить до розвитку "чорного зародка" насіння, що знижує якість зерна і його схожість. 

Джерело хвороби – заражене насіння та рослинні рештки, на яких зберігається збудник у вигляді грибниці та конідій. 
Смугаста плямистість. Збудник — Drechslera graminea. Зустрічається повсюдно, найбільш шкодочинною є на Поліссі та в Лісостепу. Уражує листки, піхви, стебла і колосся у вигляді жовтих плям, які згодом зливаються у світло-коричневі смуги з вузькою пурпуровою облямівкою. На плямах і смугах у вологу погоду утворюється темно-сірий наліт конідіального спороношення. Максимальний розвиток хвороби спостерігається, як правило, у фазі цвітіння – наливу зерна. У місцях ураження листки підсихають, руйнуються, розщеплюються уздовж на кілька частин, засихають й опадають. При ураженні колоса міцелій проникає у зав’язь, спричиняє внутрішнє зараження зерна без зовнішніх ознак, але в окремих сортів цей тип ураження спричиняє побуріння зародка і всієї зернівки. У сприйнятливих сортів спостерігається дифузне поширення міцелію. 

Джерелом інфекції є рослинні рештки та уражене насіння. Після перезимівлі в рослинних рештках гриб може утворювати перитеції із сумками та сумкоспорами, які є ще одним джерелом інфекції. У цій стадії збудника смугастої плямистості називають Pyrenophora graminea. Смугаста плямистість призводить до відмирання листків, утворення щуплих зерен. Урожай зерна за умов епіфітотійного розвитку може знижуватися у 4,5 рази.

Сітчаста плямистість. Збудник хвороби — Drechslera teres. Зустрічається повсюдно. Проявляється у вигляді бурих овальних плям з великою кількістю поперечних і поздовжніх рисок, які створюють візерунок сітки. Плями не зливаються в окремі поздовжні смуги, на яких утворюється темно-сірий наліт конідіального спороношення. На зернівках плями світло-бурі з ніжним сітчастим візерунком. 

Джерела інфекції — міцелій, склероції і конідії, які зберігаються на рослинних рештках і зерні. Навесні може утворюватися сумчаста стадія у вигляді перитеціїв із сумками та сумкоспорами, які є додатковим джерелом первинної інфекції. Хвороба більше уражує посіви ранніх строків. Втрати врожаю при інтенсивності ураження від 50 до 70% становлять 33-50 %. 

Ринхоспоріоз. Збудник – недосконалий гриб Rhynchosporium graminicola. Зустрічається повсюдно, але найбільш поширеною і шкодочинною хвороба є на Поліссі та в західних районах Лісостепу у роки з дощовим літом. Уражує ячмінь, жито, дикі злаки. Проявляється протягом усього періоду вегетації, пік розвитку спостерігається у фазі молочної стиглості зерна. На листках та листкових піхвах хвороба проявляється у вигляді сіро-зелених плям, які швидко збільшуються і набувають неправильної форми. Спочатку плями водянисті, пізніше вони підсихають, у центрі стають світлими, а по периферії утворюється темно-бура облямівка. У вологу погоду плями набувають сіро-блакитного кольору завдяки рясному конідіальному спороношенню патогену. При сухій погоді симптоми ринхоспоріозу схожі на опіки листків. На зерні за умов підвищеної вологості хвороба проявляється у вигляді світло-коричневих плям із темно-бурим ореолом. Проростають конідії за умов наявності крапельної води при температурі від +2 до +30 °С (оптимум +16-20 °С). Зберігається збудник на рослинних рештках та насінні. Втрати врожаю зерна в роки епіфітотій становлять до 15 % і більше. Крім того, погіршуються кормові та пивоварні якості зерна. Розвитку хвороби сприяють пізні строки сівби.

Як правильно обрати стратегію захисту посівів зернових від листкових хвороб? Більшість сільгоспвиробників орієнтується на захист прапорцевого та передпрапорцевого листка. Це правильно, бо від повноцінного функціонування цих листків залежить більша частина майбутнього врожаю. Але при плануванні високого врожаю і високоінтенсивному посіві такого захисту може бути недостатньо. Перш за все, необхідно проводити регулярне обстеження посівів. Якщо осінь видалася теплою й вологою і посіви розвиваються досить активно, то вже з осені можливий значний розвиток листкових хвороб, який ослаблює посіви, негативно впливає на підготовку до зимівлі й слугує резерватором та накопичувачем інфекції на майбутній рік. Зауважуючи появу перших симптомів, можна оцінити необхідність і можливість використання фунгіцидів. Якщо триває активний розвиток і спороношення, і згідно прогнозів тепла погода протримається ще довго, у такому разі необхідно застосувати фунгіциди. Якщо ми зауважуємо переважний розвиток септоріозу або плямистостей на ячмені, то оптимальним рішенням буде застосувати ТІЛТ (пропіконазол, 250 г/л) у нормі 0,5 л/га. Це буде досить недорогий і ефективний захист молодих рослин. При значному розвитку борошнистої роси найкращим вибором буде новий фунгіцид ТІЛТ ТУРБО (фенпропідін 450г/л + пропіконазол 125 г/л) у нормі 1 л/га. Він має найпотужнішу дію проти борошнистої роси, крім того цей продукт високоефективний і проти інших листкових хвороб. А головне він добре працює при нестабільних погодних умовах, а фенпропідін має високу активність навіть при температурі +8 °С і не менше трьох тижнів ефективного захисту. Тому за умов осіннього застосування це один з найкращих варіантів. Якщо ми спостерігаємо лише перші ознаки ураження, а настання зими вже не за горами, то осіння діагностика допоможе нам зорієнтуватися, до чого потрібно готуватися з настанням весни. 

Ранньою весною, разом із оцінкою перезимівлі, стану посівів і прийнятті рішення щодо майбутнього врожаю, необхідно знову оцінити фітопатологічний стан посівів і продовжувати їхній регулярний огляд. Це дасть можливість прийняти правильне рішення щодо економічної доцільності використання фунгіцидів. Перша обробка навесні може бути профілактичною, якщо значного розвитку хвороб не спостерігається, рослини у гарному стані і триває активна вегетація. У такому разі слід застосувати Тілт 0,5 л/га або Тілт Турбо 1 л/га (якщо погодні умови ще досить не стабільні) або АЛЬТО СУПЕР 0,4 – 0,5 л/га, який буде мати триваліший захисний ефект. Якщо розвиток хвороб уже почався, найкращим вибором буде Альто Супер у нормі 0,4 - 0,5 л/га, який має дві високоефективні діючі речовини (пропіконазол 250 г/л та ципроконазол 80 г/л) з різною швидкістю переміщення по рослині та широким спектром дії. Високорозчинний ципроконазол швидко проникає у молоді листочки, які активно ростуть, та захищає їх, не даючи можливості переходити хворобі на вищий ярус. А більш повільний пропіконазол дає змогу подовжити захист. Таким чином, Альто Супер має швидку лікувальну та подовжену профілактичну дію, попереджуючи проникнення збудника та зупиняючи його розвиток навіть після ураження. За рахунок двох діючих речовин з високою ефективністю проти різних збудників, спектр дій цього препарату досить широкий. При значному зараженні та ослаблених посівах найкращим варіантом захисту будуть препарати з азоксистробіном – АМІСТАР ЕКСТРА та АМІСТАР ТРІО. По-перше, ці комплексні препарати мають потужну дію проти листкових хвороб, по-друге, азоксистробін справляє фізіологічну дію на рослину, стимулюючи її ріст і розвиток та допомагаючи рослині подолати стрес. Це дуже важливо на даному етапі, оскільки в цей час відбувається закладка колосків у колосі та кількості продуктивних стебел. Всі негативні фактори мають значний та незворотний вплив на даний процес. Тому на цьому етапі важлива відсутність стресу, достатність поживних речовин, відсутність бур’янів, шкідників та хвороб.

Для захисту перших двох листків, які є найважливішими для врожаю, доцільніше обрати Амістар, Екстра або Тріо в залежності від ступеня зараженості нижчих ярусів. Це дасть змогу не тільки найкраще захистити їх, а й мати додаткові декілька днів подовження активного фотосинтезу. Азоксистробін інгібує утворення етилену, гальмуючи природне старіння. Крім того, він підвищує ефективність використання вологи та опір стресу, гальмуючи стресове старіння, підвищуючи цим урожай та масу 1000 насінин.

На сьогоднішній день компанія «Сингента» має широкий спектр високоефективних фунгіцидів для захисту посівів, програму моніторингу метеорологічних умов та прогнозування, фітопатологічні лабораторії та професійну команду технічних експертів, які допоможуть вам правильно обрати захист та максимально ефективно використати придбані препарати. Технічні експерти «Сингенти» допоможуть провести фітопатологічне обстеження посівів, визначити збудників у лабораторних умовах до появи візуальних симптомів захворювання за біологічним та ПЦР-методом, допомогти з обранням препарату і настроюванням обладнання згідно конкретної ситуації.