You are here

Share page with AddThis

Cпівпраця з компанією «Сингента» — це початок Вашого росту!

Новини
27.10.2016

 

Три різні історії, три різні життєві шляхи, які поєднані неймовірною любов'ю героїв до своєї землі та справи усього життя — сільського господарства, а також їх співпрацею з компанією «Сингента». Пропонуємо до перегляду невеликі відеоісторії з життя трьох українців, які досягли успіху завдяки своїм наполегливим зусиллям, непереборним бажанням та  унікальним знанням. 


Кисіль Анатолій Іванович: «Сільське господарство — не для слабких»

«Байс-Агро», смт Бабанка, Уманський район, Черкаська область

Початок співпраці з компанією «Сингента» — 2008 рік

— Коли саме Ви відчули так званий «поклик предків»? Які були Ваші перші кроки в аграрному бізнесі?

Я почав займатися сільським господарством у пік кризи, коли воно було повністю зруйноване — 1999-2000 рр. З 1998 року, займаючи посаду директора на пивзаводі, я бачив, що без допомоги промислових чи торгових підприємств аграрні компанії не зможуть вижити. Ми взяли перше господарство — «КСП», в якому було 3500 га землі. З них засіяли пшеницею 800 га, а весь інший ґрунт був необроблений. За перший рік ми працювали в нуль. І то за рахунок збитків у тваринництві. А потім почали отримувати прибуток, навчали колективи і самі в них навчалися. Майже щороку до цього підприємства приєднувалися інші господарства, які вже не могли працювати самі.

Таким чином, на сьогодні ми маємо 14 тис. га землі в оренді у людей і 4 агрофірми.

— Що, на Вашу думку, заважає розвиткові аграрного сектора в Україні?

У нас є сьогодні студент, який перейшов на заочне навчання і працює тут. Сьогодні він — керівник підрозділу, виконавчий директор в одному із сіл. В його підпорядкуванні 1600 га землі, а вчиться на 3 курсі. Він узяв на себе відповідальність і багато чому вчить людей, яким уже 50 років і які вже 30 років присвятили сільському господарству. Сільське господарство — не для слабких.


Осадчий Володимир Олексійович: «Фермером повинна бути людина, яка має практичні навики і відповідну освіту»

«Базис», с. Кочубіївка, Уманський район, Черкаська область

Початок співпраці з компанією «Сингента» — 2010 рік

— Яким Ви бачите шлях розвитку фермерства саме в Вашому регіоні?

Побувавши в країнах Європи і порівнявши їх схему роботи в сільському господарстві з нашою, я зрозумів, що вона нам підходить тільки в виробничих відносинах. Сама структура повинна бути трохи видозмінена, бо в нас зовсім інша ситуація — населені пункти не такі маленькі, як там. Інше питання — у нас прийнято, що фермером може бути кожен громадянин України, а краще було б так як у Данії — фермером має бути людина, в якої є практичні навики і яка отримала необхідну освіту. Космонавт — літати, вчитель — вчити, а агроном — вирощувати хліб.

— Чи є у Вас відчуття гордості за те, чим Ви займаєтесь і за те, як Ви змінюєте на краще місце, де живете?

Зараз біля 25% у нас в структурі — це кукурудза, 50% – озимі. Ще маємо гречку, овес та просо, які скоро занесуть у Червону книгу України.  На що є попит — те й розвиваємо. Кукурудза в числі перших.


Сидоренко Іван Іванович: «Я служив і так було прийнято – всюди мати порядок»

ТОВ «Приват-Агро-Альянс», смт Машівка, Машівський район, Полтавська область

Початок співпраці з компанією «Сингента» —  2011 рік

— Які з’являються ризики, якщо займаєшся фермерством? Як Ви справляєтеся з труднощами?

Коли була перша посівна кампанія, працювали дуже тяжко. Ми проводили виїзні наради, де все планували і показували робочим як і що робити. Вміння все планувати, якому я навчився в армії, дуже багато мені дало.  Дивлюсь інколи на людей, в яких є господарство і які гадають, що з ним легко впоратися, — і диву даюсь. Бо ж треба думати, як мінімум, на 5-7 днів уперед, а не жити лише сьогоднішнім днем. В іншому випадкові — зметуть, затопчуть і все. Я за натурою — не індивідуаліст, але приємно бачити успішні результати своєї роботи.

— Як Ви оцінюєте перспективу розвитку сільського господарства в Україні?

Сьогодні сільське господарство далеко попереду, в порівнянні з радянськими часами. Зараз ми ні в чому не поступаємося відомим західним фірмам. У нас для цього є все: технології, технічна забезпеченість. Українська наука теж зробила суттєвий крок уперед. Але на рівні соціального забезпечення ми, звичайно, відстаємо. За 10 років ми зробили такий стрибок, що просто важко повірити — оновлюємо техніку вже втретє.