You are here

Share page with AddThis

Актуальні рекомендації щодо фунгіцидного захисту

Новини
11.11.2015

Погодні умови вегетаційного періоду 2014 року складаються так, що вже сьогодні можна спрогнозувати суттєвий розвиток хвороб грибкової природи на всіх сільськогосподарських культурах, особливо це стосується зернових культур. Велика кількість вологи в осінньо-зимовий період, м’яка зима з нетривалим періодом низьких температур істотно вплинули на видовий склад збудників хвороб і їх співвідношення. Розгляньмо основні хвороби зернових культур відповідно до їхньої симптоматики.

Велика кількість вологи в осінньо-зимовий період, м’яка зима з нетривалим періодом низьких температур істотно вплинули на видовий склад збудників хвороб і їх співвідношення. Розгляньмо основні хвороби зернових культур відповідно до їхньої симптоматики.

Церкоспорельозна прикоренева гниль (ламкість стебел, очкова плямистість). Збудник — Pseudocercosporella herpotrichoides (Fron.) Deighton, телеоморфа Tapesia yallundae. Уражує озимі культури (пшеницю, жито, ячмінь), набагато рідше ярі. Цьогоріч надзвичайно поширилася завдяки умовам зимівлі озимих зернових. Основні симптоми: біля основи стебел дорослих рослин плямистість у вигляді еліптичних виразок розміром 0,5–2,5 см із розмитою шоколадною облямівкою й темною цяткою в середині. При сильному ураженні виразки зливаються й охоплюють основу стебла, при цьому «вічко» не утворюється, а основа стебла на вигляд потемніла (рис. 1). Уражені тканини втрачають механічну міцність, тому стебла під час дозрівання зерна надламуються і вилягають.

Рис. 1. Церкоспорельозна прикоренева гниль

Офіобольозна прикоренева гниль (Ophiobolus graminis Sacc., син. Gaeumannomyces graminis (Sacc.) Art et D. L. Olivier), анаморфа Phialophora radicicola. Хвороба шкодочинна в роки надмірного зволоження. На полі проявляється осередками. Дорослі рослини слабо розкущуються, легко відриваються від коренів, до початку цвітіння помітно в’янення листків і відмирання продуктивних стебел. На коренях і біля основи стебла утворюються бурі плями, корені біля вузла кущіння стають крихкими, чорніють і загнивають. Основа стебла стає чорна, блискуча, гладка, теж чорніє і загниває. Можливі білоколосся і недорозвиненість стебел.

Рис. 2. Офіобольозна прикоренева гниль

Дотепер проявилася ще ціла низка збудників кореневих і прикореневих гнилей, зокрема ризоктоніозна коренева гниль (Rhizoctonia ctrtalis, Rhizoctonia solani) (рис. 3). На жаль, вживати якихось заходів уже запізно. Сьогодні на ринку України не існує фунгіцидів із такою потужною системністю, щоб забезпечити достатню ефективність проти кореневих гнилей.

Засоби захисту від кореневих і прикореневих гнилей:

1. Використання протруйників з урахуванням фітосанітарного стану агроценозу та кожної конкретної партії насіннєвого матеріалу, що дозволяє запобігти розвитку хвороби до початку проникнення патогена всередину рослини або попередити його розвиток (МАКСИМ® СТАРМАКСИМ® ФОРТЕСЕЛЕСТ® ТОПСЕЛЕСТ® МАКС). 2. Створення оптимальних умов для розвитку рослин (дотримання термінів посіву, оптимальної густоти посіву, рівномірної заробки насіння тощо). 3. Своєчасне проведення ранньовесняних заходів (внесення добрив, культивація, обробка фунгіцидами).

Розгляньмо хвороби, на які ми можемо вплинути і зберегти в такий спосіб урожай. Борошниста роса після виходу рослин у трубку не становить потенційної загрози майбутньому врожаю. Звичайно, не слід допускати ураження хворобою прапорцевого листка, але позбавитися симптомів з нижнього ярусу, коли зімкнення рослин відбулося і робочий розчин не потрапляє на нижню частину стебла, майже неможливо.

Септоріоз пшениці. Нині на території України господарське значення мають два збудники хвороби: Stangonospora nodorum Berk (Septoria nodorum), телеоморфа Phaeosphaeria nodorum та Septoria tritici Rob. et Desm., телеоморфа Mycrosphaerella graminicola. Обстеження посівів озимої пшениці 2014 року показало, що обидва збудники наявні по всій території країни. Відрізняється тільки їх процентне співвідношення в різних зонах, але відмінності несуттєві. Біологія збудників теж подібна, є лише різниця в температурному режимі, сприятливому для ураження нових листків (рис. 4).

 

 

Рис. 4. Температурний режим, сприятливий для ураження листків септоріозом

Спекотна погода в середині вегетації озимої пшениці та відсутність опадів здатні зупинити розвиток Septoria tritici. Натомість Stangonospora nodorum у разі наявності пікнід на другому й наступних ярусах листків пшениці в будь-якому випадку призведе до розвитку септоріозу колосу. Отже, за наявності збудника септоріозу колосу треба враховувати захист колосся у фазі цвітіння — МВС. Не забуваймо також, що для боротьби зі збудниками захворювань, міцелій яких розташовується глибоко в тканинах рослин, у фазі розвитку яких у період вегетації є стадії спокою, вносити фунгіцид слід профілактично або за появи перших симптомів розвитку хвороби (рис. 5). Тільки за таких умов можна говорити про економічний зиск від ужитих заходів. Якщо септоріозна плямистість на прапорцевому листку візуально очевидна, треба розуміти, що плями після застосування фунгіциду нікуди не подінуться й асиміляційну поверхню, потрібну для формування врожаю, втрачено.

Рис. 5. Динаміка прояву септоріозу на прапорцевому листку озимої пшениці

Піренофороз, або жовта плямистість (Pyrenophora tritici-repentis). Ураження піренофорозом можна помилково сприйняти за септоріоз унаслідок, адже зовнішні ознаки цих хвороб дуже схожі. Зимує на рослинних рештках пшениці. Восени на стеблах і листкових піхвах формуються дрібні чорні псевдотеції, рано навесні в них утворюються аски. Навесні під час дощів дозрілі аскоспори вистрілюють на відстань близько 15 см і потрапляють на молоде листя пшениці, де проростають і ініціюють первинну інфекцію. Зараження відбувається успішно, якщо протягом 6–48 годин триває період підвищеної вологості. Симптоми хвороби проявляються через 5–7 діб після зараження. Спочатку з’являються дрібні темно-коричневі плями з жовтим ореолом. На чутливих до хвороби сортах пшениці плями сягають розміру 1–5 см, вони мають форму еліпса і світло-коричневе забарвлення, іноді прибирають форму ромба або сочевиці, зазвичай облямовані зоною хлорозу. На листках рослин, стійких до хвороби, плями розростаються неістотно або взагалі не змінюються, особливо на прапорцевому листку. Може викликати ураження колоскових лусок (рис. 6) На різних сортах пшениці симптоми можуть варіювати: зона хлорозу може бути великою або взагалі відсутньою. Темно-коричнева точка в центрі плями робить її схожою на очі. Розростаючись, плями зливаються. Інфіковане листя мірою збільшення зони ураження відмирає, починаючи з верхівки. Конідії слугують джерелом вторинної інфекції. Вітер переносить їх приблизно на 75 м. Передача інфекції насінням малоймовірна. Оптимальні умови для епіфітотії: температура — +24...27 °С, вологість повітря — 90–98 %. Чинники, які сприяють розвитку хвороби: тривалість зволоження при зараженні стійких сортів — 24–48 год., середньостійких — 14–18 год., для сприйнятливих сортів — менше, ніж 12 год.

Рис. 6. Ураження рослин озимої пшениці піренофорозом

Пам’ятайте, що ознаки піренофорозу проявляються пізніше, ніж септоріозу, але шкодочинність її набагато вища. Як правило, коли стовідсотково можна діагностувати піренофороз, захисні заходи буде вже спрямовано лише на зменшення поширення інфекційного початку в межах певної території. Саме тому на першому місці серед засобів захисту стоять фітосанітарна діагностика полів кожного конкретного агроценозу та ретельний контроль якості насіннєвого матеріалу.

Захист посівів від листкових плямистостей


1. Ранньовесняний моніторинг фітосанітарного стану посівів озимої пшениці.

2. Боротьба з бур’янами.

3. Своєчасні фунгіцидні обробки системними препаратами, враховуючи температурні показники ефективності діючих речовин ТІЛТ® ТУРБОАЛЬТО® СУПЕРАМІСТАР ЕКСТРА™АМІСТАР ТРІО®.

Хвороби, викликані іржею. Хвороби пшениці, що їх спричиняють види іржі, найпоширеніші і найчастіше трапляються на планеті. Шкідливість цих хвороб полягає здебільшого в порушенні ними нормального розвитку рослин: посилюються транспірація й дихання, зменшується інтенсивність фотосинтезу й активність ферментів, передчасно всихає листя. Масові поширення і швидкість їх наростання призводять в окремі роки до суттєвих втрат урожаю зерна. Найпоширеніші три види іржі: бура, жовта і стеблова.

Бура, або листкова іржа (Puccinia triticina E, Puccinia recondita). Найпоширеніша з усіх видів іржі, особливо в Поліссі й Лісостепу. Характерна ознака хвороби — іржаво-бурі, безсистемно розміщені на листках овальні пустули. Пізніше утворюються чорні пустули. Розвитку хвороби сприяє стійка тепла погода (+15...20 °С) і висока вологість повітря.

Навесні хвороба розвивається слабо. Лише починаючи з фази колосіння, вона інтенсивно розвивається і досягає максимуму у фазах цвітіння — молочної стиглості. Суттєве ураження верхнього листка призводить до зниження врожайності на 40 % і більше. Основне джерело інфекції — уражені бурою іржею посіви пшениці й дикі злаки.

Жовта іржа (Puccinia striiformis W). Найпоширеніша в західних областях України. Хвороба дуже шкідлива і при сильному її розвитку втрати урожаю зерна можуть сягати до 100 %. Хвороба поширюється в роки з вологою й прохолодною погодою навесні та в першій половині літа. Оптимальна температура для ураження рослин — +4...13 °С. При температурі вище +21 °С розвиток гриба призупиняється і зараження не відбувається. Хвороба уражує листя, піхви, колоскові луски, остюки і навіть зерно. В місцях ураження утворюються характерні світло-жовті дрібні уредопустули, розміщені правильними рядами у вигляді видовжених смужок. Жовта іржа знижує фотосинтетичну діяльність листків, затримує ріст кореневої системи рослин. При ураженні колоса зерно слабо наливається, підсихає і стає щуплим. Джерела інфекції — уражені хворобою дикі злаки, падалиця, посіви зернових культур.

Cтеблова, або лінійна іржа (Puccinia graminis Pers). Трапляється в усіх зонах України, проте розвиток її неістотний, найпоширеніша в західних областях. Найкращі умови для поширення стеблової іржі — сніжна зима, тепла погода під час вегетації та чергування теплої вологої погоди з сонячними днями. Оптимальна температура для зараження рослин — +21...25 °С. Обов’язкова умова для проростання урединіоспор — наявність крапель дощу чи роси. Уражує переважно стебла, рідше листя й колоскові луски. Пустули від жовто-бурого до темно-коричневого кольору довжиною до 1 см розміщуються на листкових піхвах і стеблах у вигляді рядків. Сильне ураження стебла спричиняє вилягання рослин, стебла можуть надламуватися, а рослини гинути. Ураження стебла під колосом призводить до виснаження зерна. Втрати урожаю можуть сягати 60–70 % і більше. Фосфорні й калійні добрива знижують інтенсивність ураження, незбалансоване внесення азотних добрив підвищує шкідливість хвороби. Джерела інфекції — злакові бур’яни, уражені посіви.

Рис. 7. Ураження пшениці бурою іржею

Захист посівів від іржастих хвороб


1. Постійний моніторинг фітосанітарного стану посівів озимої пшениці.

2. Контроль злакових бур’янів.

3. Своєчасні фунгіцидні обробки системними препаратами, враховуючи температурні показники ефективності діючих речовин ТІЛТ® ТУРБОАЛЬТО® СУПЕРАМІСТАР™ ЕКСТРААМІСТА ТРІО®.

Фузаріоз зернових культур (Fusarium graminearum Schwabe; Fusarium avenaceum Saccardo). Захворювання виявляють на пшениці й інших зернових культурах. Особливо інтенсивно хвороба проявляється у вологі роки зі зниженою температурою в другій половині вегетації рослин, що стримує достигання зерна.

Поширенню хвороби сприяють такі чинники, як тривалість і висота снігового покриву, часті відлиги взимку, утворення снігової кірки, коливання температур навесні, часті заморозки на поверхні ґрунту у квітні–травні, тривалість періодів із суттєвою різницею між денними й нічними температурами. Якщо в поточному році кількість снігу не дуже сприяла розвитку збудників фузаріозу, то період відновлення вегетації компенсував цей чинник аж занадто. Тривалий весняний період із частими заморозками на поверхні ґрунту, рясні опади, істотна різниця між денними й нічними температурами сприяли утворенню великої кількості інфекційного начала й ослабленню рослин. Хвороба розвивалася протягом цілого року без періоду спокою і, зважаючи на погодні умови весни, становить суттєву загрозу для колосу.

Хворі рослини спочатку набирають блідо-рожевого відтінку, далі на лусочках колосків формуються блідо-рожеві, оранжево-червоні або червоні подушечки, які поступово зливаються й утворюють наліт, що часто вкриває всю поверхню колоса. Іноді червонуваті подушечки утворюються на зерні. Фузаріоз легко діагностується, коли здорове колосся ще зберігає зелений колір, а уражені колоски або весь колос біліють. У вологу й теплу погоду на уражених колосках з’являються дрібні темно-сині або чорні перитеції.

Збудники хвороби — незавершені гриби роду Fusarium Link порядку Hyphomycetales. Частіше трапляються Fusarium graminearum Schwabe; F. avenaceum Saccardo. При дозріванні злаків патогени утворюють грибницю і конідіальне спороношення у вигляді червонуватих подушечок не тільки на колосках і зернах, а й на піхвах листків, вузлах і навіть біля основи стебла. F. graminearumхарактерний переважно для південних районів, поширюється конідіями і сумкоспорами, що їх розносять дощ, вітер і комахи. Грибниця, уражаючи колоски, часто проникає в зерно, спричиняючи в ньому глибокі зміни. Доведено, що при слабкому ураженні зерна грибниця розташовується в перикарпії або в оболонці зерна, при більшому ураженні проникає в алейроновий шар, де розщеплює білкові запаси зерна з виділенням NH3 і токсичних речовин (особливо діоксиніваленолу).

Хліб, випечений із борошна дуже ураженого зерна, може викликати захворювання, яке уражує малий мозок, і людина втрачає рівновагу, тому його називають «п’яним». Спостерігається також розлад травлення, який супроводжують блювота, лихоманка, інколи корчі. У складних випадках можливий летальний кінець. Щоб визначити зараженість зерна F. graminearum, його пророщують: проростаючи, воно за 1–3 доби вкривається пухкою білою грибницею. Точніші дані можна отримати, коли зерно свіже, бо в зерні, яке зберігається понад рік, грибниця втрачає здатність проростати.

Гриб F. avenaceum поширений переважно в північних районах. Поширюється за допомогою конідій, що їх теж розносять дощ, вітер і комахи.

Посилений розвиток фузаріозного ураження колосу спостерігається при підвищеній вологості і температурі повітря +28...30 °С, хоча грибниця і конідії можуть проростати і при +3...8 °С.

Конідії й сумкоспори Gibberella saubinetii можуть зберігати життєздатність протягом року і за сприятливих умов знову викликати ураження рослин. Інколи при сильному ураженні зерно стає щуплим і втрачає схожість.

Гриби роду Fusarium мають сапрофітні властивості, можуть поширюватися і рости на вологому зерні під час осіннього й зимового зберігання. Внаслідок утворення надмірної кількості грибниці зерна склеюються в міцні грудочки. Під час проростання зерна грибниця фузаріозних грибів може проникати в коріння і стебла. Джерела інфекції фузаріозу — заражений насіннєвий матеріал, уражені рештки зернових культур.

Сортів пшениці, імунних до фузаріозу колосу, не існує. У профілактиці хвороби важливе значення мають своєчасне збирання, просушування й очищення зерна, протруєння насіння, внесення мінеральних добрив у суміші з мікроелементами.

Рис. 8. Розвиток фузаріозу колосу

Захист посівів від фузаріозу колосу


Основний захід при загрозі ураження фузаріозом колосу — своєчасна фунгіцидна обробка системними препаратами (АЛЬТО® СУПЕР ). Важливо застосувати фунгіцид на початку фази цвітіння рослини (5 % рослин зацвіло), щоб забезпечити присутність діючих речовин на момент проникнення патогена в зародок.

Темно-бура плямистість, темно-бурий гельмінтоспоріоз (Drechslera sorokiniana Subram, Bipolaris sorokiniana Shoem, Helminthosporium sativum P.). Останніми роками поряд із борошнистою росою найчастіше уражує посіви ярого ячменю. На листках з’являються бурі сітчасті плями, які на пізніших фазах розвитку можуть охопити всю поверхню листкової пластини. Може уражуватися колос — колоскові луски буріють, зародковий кінець насінини чорніє або коричневіє. Крім надземних органів, може негативно впливати на кореневу систему. Корінці темніють і загнивають, що призводить до пожовтіння і випадання рослин. Патоген темно-бурої плямистості одночасно є збудником кореневої гнилі. Втрати урожаю іноді сягають 30–40 %.

Сітчаста плямистість (Drechslera teres Ito, Helminthosporium teres Sacc.) (сітчастий гельмінтоспоріоз). У рослин жовтіють кінчики листків, потім з’являються бурі плями з блідо-жовтою облямівкою, з поздовжніми і поперечними смугами, які утворюють сітчастий малюнок. Плями не зливаються.

Велика кількість інфекції гельмінтоспоріозів зберігається на стерні, тому треба дотримуватися чергування культур у сівозміні. Посіви ячменю (особливо насіннєві) слід розміщувати на відстані не менше, ніж 1 км, від полів, де ця культура росла торік.

Рис. 9. Розвиток темно-бурого і сітчастого гельмінтоспоріозів одночасно

Смугаста плямистість, смугастий гельмінтоспоріоз (Drechslera graminea Ito, Helminthosporium gramineum Rabenh.). Уражує ячмінь від початку сходів до достигання. Проявляється на листках у вигляді блідо-рожевих плям, які згодом зливаються у жовто-коричневі і блідо-сірі смуги з розривами по всій довжині. Особливо сильно проявляється в період цвітіння і наливу зерна. Хвороба менше розвивається при внесенні фосфорних і калійних добрив та дуже прогресує, якщо система удобрення складається лише з підживлень азотом. Втрати урожаю можуть сягати 30 %.

Ринхоспоріоз, або облямована плямистість (Rhynchosporium graminicola Heinsen). Останніми роками надзвичайно поширився в Західній Україні. Захворювання посилює холодна волога погода. Проявляється на листках у вигляді водянистих плям, які підсихають у білувато-сірі плями, оточені жовтою або темно-сірою облямівкою. Починається хвороба з верхівки листка і поширюється на весь листок. Сильно уражені листки скручуються і засихають. Інфекція зберігається на рослинних рештках. Може знижувати врожайність до 30 %.

Захист посівів ячменю від листкових плямистостей


1. Ранньовесняний моніторинг фітосанітарного стану посівів.

2. Боротьба з бур’янами.

3. Своєчасні фунгіцидні обробки системними препаратами, враховуючи температурні показники ефективності діючих речовин ТІЛТ®ТІЛТ® ТУРБОАЛЬТО® СУПЕРАМІСТАР™ ЕКСТРААМІСТАР ТРІО®.

Пам’ятайте, що в кожному конкретному агроценозі існує своє співвідношення патогенних мікроорганізмів, характерне для певного мікроклімату. Тому фунгіцидний захист ґрунтується на конкретному фітосанітарному складнику і корегується залежно від погодних умов та даних прогнозу розвитку шкідливих організмів. Немає стандартної моделі, універсальної для всіх зон вирощування культури. Захист рослин — процес творчий, у якому повинні вміло поєднатися науковий складник і традиційний досвід. Приблизні схеми застосування фунгіцидів представлено на рис. 11, проте зважайте, що це універсальна модель, яка потребує корегування відповідно до кожного конкретного агроценозу.

 

Рис. 11. Приблизні схеми застосування фунгіцидів