Україна

You are here

Share page with AddThis

Досвід інтегрованого захисту виноградників від хвороб і шкідників

Cпеціальні культури
27.03.2020

Андрій ШТИРБУ,
к. б. н., заввідділу виноградарства ННЦ «ІВіВ ім. В. Є. Таїрова» НААН

Володимир ВОЄВОДІН,
к. с-г. н., менеджер з технічної підтримки,
напрям «ЗЗР для спеціальних культур», компанія «Сингента»

Катерина ШМАТКОВСЬКА,
к. с-г. н., с. н. с. ДСКВПК ІЗР НААН


Міжнародною організацією з продовольства (FAO) при ООН визначено, що інтегрований захист рослин — це система контролю розмноження патогенів та використання всіх можливих методів для зменшення і підтримання популяцій хвороб і шкідників на такому рівні, що не веде до економічних втрат. Такий захист агроценозів базується на заходах профілактики або зниження сприйнятливості рослин до патогенів та застосуванні пестицидів за обґрунтованої необхідності (рис. 1).


Рис. 1. Інтенсивність розвитку шкідливих об’єктів.

Представлений на рис. 1 поріг розвитку «1» характеризується такою щільністю шкідливого організму, при якій витрати із застосування пестициду повертаються від прибутку у вигляді збереженого врожаю. Врахування економічного порога шкодочинності дозволяє досягнути сталого застосування пестицидів завдяки зниженню ризиків і наслідків їх використання для здоров’я людини та навколишнього середовища, що вимагають європейські норми (директива 2009/128/ЄC).

При плануванні заходів захисту рослин слід враховувати як пороги шкідливості патогенних організмів, так і фітоклімат, від умов якого залежить виникнення та інтенсивність розвитку патологічних процесів (рис. 2).


Рис. 2. Фактори, від стану й взаємодії яких залежать виникнення
та інтенсивність розвитку патологічного процесу на рослинах

Умови освітлення рослин, температура, вологість повітря та ґрунту, швидкість повітря суттєво впливають на інтенсивність заселення шкідниками або розвитку хвороб рослин. Усі перелічені умови фітоклімату виноградних агроценозів певною мірою можуть регулюватися на етапі закладання насаджень, зокрема, вибором ділянки, напрямку рядів, встановленням щільності садіння та формуванням кущів, а на існуючих плантаціях — операціями з зеленими частинами рослин, заходами боротьби з бур’янами тощо. З практики відомо, що на виноградниках, де зневажливо відносяться до агротехнічних методів захисту рослин, втрати врожаю значно вищі, а хімічні методи менш ефективні.

Метою даної роботи було дослідити ефективність агротехнічних і хімічних методів боротьби з сезонними хворобами і шкідниками винограду та обґрунтувати заходи інтегрованого захисту насаджень.

Дослідження проводилися в умовах Одеської області на виноградниках ННЦ «Інститут виноградарства і виноробства ім. В. Є. Таїрова». Дослідна ділянка 2013 року садіння, закладена технічними сортами Сухолиманський білий, Ароматний та Загрей. Щільність садіння — 4000 кущів на 1 га при схемі 2 × 1,25 м, зрідженість насаджень — 2,7 %. Формування кущів за типом горизонтального кордону, при веденні приросту на вертикальній шпалері. Утримання ґрунту за типом чорного пару, без зрошення.

На дослідній ділянці застосовувалися агротехнічні методи зі створення оптимальних умов для росту й розвитку рослин та пригнічення бур’янів і шкідливих організмів — операції з зеленими частинами кущів. На підставі спостережень за сезонними хворобами та шкідниками застосовувалися хімічні методи захисту рослин. В умовах 2019 року у календарному порядку заходи захисту рослин були розподілені таким чином:

І декада травня — обламування пагонів зі штамбів та рукавів, а також «пагонів-двійників» з плодових ланок у фазу інтенсивного росту, на стадії довжини 15–20 см;

ІІ декада травня — обприскування насаджень інсектицидом Проклейм ® у нормі 0,4 кг на 1 га площі в фазу інтенсивного росту суцвіть, на початку відродження гусениць першої генерації гронової листовійки;

ІІІ декада травня — перше підв’язування зелених пагонів до шпалери з рівномірним розподілом на стадії досягнення довжини 60 см;

І декада червня — обприскування насаджень фунгіцидом Квадріс ® (0,8 л/га) на початку фази цвітіння винограду проти несправжньої борошнистої роси (мілдью);

ІІ декада червня — обприскування насаджень баковою сумішшю фунгіцидів Пергадо ® (4 кг/га) та Діналі ® (0,6 л/га) після фази цвітіння винограду проти мілдью та борошнистої роси (оїдіуму);

ІІІ декада червня — друге підв’язування зелених пагонів до шпалери на стадії зменшення інтенсивності росту пагонів та досягнення довжини 80 см;

І декада липня — обприскування насаджень баковою сумішшю фунгіцидів Пергадо ® (5 кг/га) та Діналі ® (0,7 л/га) в період інтенсивного росту ягід проти мілдью та оїдіуму;

ІІ декада липня — пасинкування кущів на стадії росту пагонів другого порядку (пасинків);

ІІІ декада липня — обприскування насаджень фунгіцидом Квадріс ® (0,8 л/га) на початку фази достигання ягід винограду;

І декада серпня — чеканка пагонів на стадії завершення росту пагонів.

На Одещині вегетаційний період 2019 року відрізнявся ранньою прохолодною весною з приморозками у квітні та подальшим стрімким набором ефективних температур, що змінювалися прохолодною і дощовою погодою. Літ метеликів гронової листовійки був тривалий та нерівномірний. Чисельність була невисокою, у пастці виловлювалося від 3 до 10 особин за добу, залежно від температурного режиму. Період відродження гусениць збігався з фазою інтенсивного росту суцвіття «розгалуження гребеня».

ТАБЛИЦЯ 1. ПОШИРЕННЯ (Р) ТА РОЗВИТОК (R) ОСНОВНИХ СЕЗОННИХ ГРИБНИХ ХВОРОБ ВИНОГРАДНИКІВ СТАНОМ НА 12.08.2019 Р.


Першу половину вегетації можна охарактеризувати як контрастну, оскільки посуха змінювалася рясними опадами. Такі метеорологічні умови створили сприятливий фон для грибних захворювань, окремі з яких набували масового розвитку та поширення.

За сприятливих умов існувала загроза розвитку на винограді мілдью. Хвороба могла спровокувати втрату значної частки врожаю при пошкодженні суцвіть у фазу цвітіння і ягід на стадії інтенсивного росту. Тому доцільними термінами застосування хімічних методів захисту рослин проти хвороби є періоди до та після цвітіння, а також інтенсивного росту ягід. У боротьбі зі збудником цієї хвороби велике значення мають агротехнічні методи — обламування пагонів на початку інтенсивного росту, їх підв’язування та пасинкування.

Економічно значущим є пошкодження ягід винограду оїдіумом. Небезпечний період розвитку хвороби за типом епіфітотії збігається з періодом інтенсивного росту ягід «дрібна горошина», а також на стадії завершення росту та розм’якшення ягід. Для контролю розвитку оїдіуму доцільно застосовувати хімічні методи захисту рослин після цвітіння, в період від початку до завершення росту ягід, поєднуючи з агротехнічними методами — підв’язуванням, пасинкуванням та чеканкою пагонів.

Найбільш небезпечним періодом для зараження сірою гниллю для пізньостиглих сортів є фаза початку достигання ягід та за 3–4 тижні до збирання врожаю.

Вчасно проведені агротехнічні дії протягом вегетації сприяли провітрюванню та створили мікрокліматичні умови в кроні куща, несприятливі для розвитку патогену. Це дало змогу не проводити додаткових спеціалізованих заходів проти даного захворювання, а обмежитися загальними, спрямованими проти комплексу грибних хвороб.

У період достигання винограду проведено облік розвитку основних сезонних хвороб і шкідників, визначено ефективність інтегрованого захисту, результати якого представлено у таблицях 1 та 2. Показано, що ознаки пошкодження листя винограду збудником мілдью присутні на 3–4 % рослин, грона — на 1–2 %. Як правило, це були окремі некротичні плями на листках та пошкоджені ягоди у гронах, розвиток на рівні 0,1–0,2 %.

ТАБЛИЦЯ 2. ПОШИРЕННЯ ТА ШКІДЛИВІСТЬ ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ ВИНОГРАДНИХ НАСАДЖЕНЬ СТАНОМ НА 12.08.2019 Р.

Пошкодження оїдіумом спостерігалося на окремих листках на 2–3 % рослин. На гронах ознаки пошкодження були відсутні на сорті Ароматний, на сортах Сухолиманський білий та Загрей розповсюдження хвороби було на рівні 1–2 %. Розвиток хвороби як на листках, так і на гронах був на рівні 0,0–0,2 %.

Ознаки пошкодження збудниками гнилі ягід були присутні на 4,5 % грон сорту Ароматний і на 1–1,1 % сортів Сухолиманський білий та Загрей. Розвиток хвороби на окремих ягодах грона був на рівні 0,6–0,8 %.

Заселеність рослин шкідниками не призвела до економічних втрат. Пошкодження грон винограду таким основним шкідником, як гронова листовійка, було на рівні 2 %.

Цілеспрямовані заходи проти кліщів та цикадових не проводилися, тому умови вегетації та фітоклімату сприяли розвитку популяцій і заселенню рослин на середньому рівні.

Агротехнічні методи захисту рослин, описані вище й проведенні якісно протягом усього виробничого періоду, знижують запас інфекції, можливість масового розмноження та поширення шкідників, покращують фізіологічний стан і підвищують загальну стійкість рослин винограду. Однак, незважаючи на їх важливе значення для інтегрованого захисту, за сприятливих умов для розвитку хвороб та шкідників винограду таких методів часто буває недостатньо, щоб повністю зупинити патологічний процес розвитку хвороб та чисельність шкідників.

Тому впродовж вегетації водночас з агротехнічними потрібні хімічні методи захисту рослин — цілеспрямовані обприскування насаджень відповідними засобами захисту рослин.

Наведений у статті приклад (досвід) застосування пестицидів у захисті виноградників не може бути уніфікований. Підбирати пестициди потрібно з урахуванням інфекційного запасу збудників хвороб, чисельності шкідників. Так, при значному льоті метеликів гронової листовійки (більше ніж 50 особин за добу) хімічні методи доцільно підсилювати інсектицидами, що містять різні групи діючих речовин, наприклад Люфокс ® або Воліам ® Флексі. Такий принцип підбору фунгіцидів має бути застосований також у боротьбі з сезонними хворобами.

Широкого впровадження інтегрованого захисту рослин вимагають ринкові відносини та гостра необхідність зменшення собівартості винограду. На сьогодні засоби захисту рослин у структурі прямих виробничих витрат з експлуатації виноградників сягають 50 % через нехтування прийомами застосування добрив, повним комплексом операцій з зеленими частинами рослин тощо.

Основним принципом інтегрованого захисту виноградників від сезонних хвороб і шкідників є поєднання агротехнічних та хімічних методів таким чином, щоб один захід доповнював інший з обов’язковою прив’язкою до фаз розвитку та стадій росту рослин. Хімічними методами слід вести боротьбу з основними хворобами, такими як мілдью, оїдіум і сіра гниль, та шкідниками винограду, а саме гроновою листовійкою, що здатні призвести до економічних втрат. Застосування заходів, спрямованих проти інших шкідливих організмів, здійснювати тільки за економічним порогом шкодочинності.