Україна

You are here

Share page with AddThis

Головні бур’яни — засмічувачі посівів цукрових буряків

Забур’янення посівів сільськогосподарських культур, зокрема цукрового буряку, навіть в одній ґрунтово-кліматичній зоні, має свою специфіку. Ці особливості пов’язані насамперед з особливими умовами, що створюються в посівах різних культур, початком і тривалістю їх вегетації, структурою потенційного засмічення ґрунту, насінням бур’янів та органами вегетативного розмноження. Істотне значення для проростання насіння бур’янів, особливо однорічних видів, має також температурний режим ґрунту, величина добових змін температури, рівень кислотності ґрунтового розчину та ін. (Федоренко В. П. та ін. Вирощування та захист цукрових буряків, 2006). Насіння бур’янів, що лежить на глибині орного шару ґрунту, починає проростати лише тоді, коли буде переміщено у верхній його шар. Звичайно, на процес проростання насіння багатьох видів бур’янів впливає світло, але у більшості видів реакція насіння на світло у цей період досить індиферентна.

На здатність насіння бур’янів до проростання впливає також температурний режим ґрунту, адже він регулює активність дії ферментів і всього комплексу обмінних процесів та інтенсивність дихання в насінні. У різних видів бур’янів мінімальна порогова температура проростання своя. Саме ця особливість і визначає, до якої біологічної групи бур’янів належить той чи інший вид. Наприклад, насіння редьки дикої здатне проростати за +2–4 ºС, підмаренника чіпкого — +1–2 ºС, а пасльону чорного — за +10–12 ºС. Відповідно навіть на полі, вільному від культурних рослин, насіння перших двох видів бур’янів здатне прорости рано навесні, а пасльону — не раніше першої декади травня, коли ґрунт буде прогрітим. У проміжку між ними ще є багато видів, що належать до ярих бур’янів. Серед них найпоширеніші такі: лобода біла, лобода гібридна, лобода багатонасінна, гірчак розлогий, березкоподібний, рутка лікарська та ін. Мінімальна температура для проростання їх насіння становить 5–8 ºС. У багатьох видів бур’янів розтягнутий період проростання насіння. Хоч у них є певні сезонні максимуми проростання, вони здатні й дають сходи протягом майже всього вегетаційного періоду. До таких рослин можна віднести: лободу білу, лободу гібридну, лободу багатонасінну, паслін чорний, лутигу розлогу, шпергель звичайний, щирицю звичайну, щирицю білу, щирицю жминдовидну, блекоту чорну, мишій сизий, петрушку собачу, елевзину індійську та ін. Їх практично неможливо повністю знищити на посівах за короткий час, навіть за дуже ефективних заходів. Великі запаси насіння в ґрунті й розтягнутість періоду проростання завжди дають шанс частині рослин бур’янів уникнути знищення і поповнити в ґрунті запаси свого насіння (Федоренко В. П. та ін. Вирощування та захист цукрових буряків, 2006). На структуру сходів бур’янів у посівах впливає і погода, особливо в останню декаду квітня — перші дві декади травня. Якщо погода в цей період була дощовою і відносно прохолодною, то найбільш активно проростають ярі дводольні види бур’янів: лобода біла, редька дика, талабан польовий, хрінниця крупкоподібна, гірчиця польова, гірчак почечуйний та ін. Якщо ж у цей період сухо та тепло, то масово дають сходи куряче просо, щириця звичайна, мишій сизий, гірчак розлогий, гірчак березкоподібний, паслін чорний та інші теплолюбні бур’яни.

На масовість появи певних видів бур’янів впливає і реакція ґрунтового розчину. Наприклад, різке зменшення обсягів вапнування, випадання кислих дощів і внесення фізіологічно кислих добрив призводять до масової появи в посівах озимої пшениці такого злісного бур’яну, як метлюг звичайний. При нейтральній реакції ґрунтового розчину цей вид небезпеки не становить. Він присутній як вид на посівах, але істотної шкоди не завдає. Підкислення ґрунту і дефіцит сполук Ca призводять до значного зростання щільності й рівня шкодочинності. Одними з найефективніших заходів захисту від метлюга звичайного є гербіциди, оранка та вапнування ґрунту на полях. Бур’яни в посівах цукрових буряків є найбільш шкідливими організмами у зв’язку з їх високою конкурентоздатністю у боротьбі за поживні речовини, воду і світло. За відсутності належних заходів проти них можуть бути зведені нанівець зусилля буряківників щодо отримання певного врожаю. Слід пам’ятати про надзвичайно великі запаси насіння бур’янів в орному шарі, що сягають кількох мільярдів штук на гектар. Окрім того, бур’яни здатні проростати за різних температурних умов з різної глибини, впродовж усього вегетаційного періоду, що значно ускладнює їх контроль. На забур’янених посівах цукрових буряків впродовж вегетації урожайність знижується на 48 % порівняно з чистими. Завдаючи прямої шкоди посівам, бур’яни протягом вегетації є ще й джерелом інфекції вірусних хвороб (жовтяниці, мозаїки) та кормовою базою у ланці трофічних зв’язків ряду шкідників. Отже, для отримання високих та стабільних урожаїв коренеплодів і насіння цукрових буряків захист від бур’янів є надзвичайно важливим елементом технології вирощування культури і має проводитися не лише в посівах цієї культури, а й на всіх полях бурякової сівозміни. За перших 80 днів від часу появи сходів у посівах просапних (найбільш незахищених й чутливих до негативного впливу присутності бур’янів) культур комплекс бур’янів у зоні нестійкого зволоження за відсутності необхідного рівня захисту посівів здатний поглинати з ґрунту легкодоступні форми мінерального живлення: азоту — 160–200 кг/га; фосфору — 55–90 кг/га; калію — 170–250 кг/га. За відсутності заходів захисту від бур’янів вони здатні до зазначеного терміну (30–50 днів) не лише обігнати культурні рослини за висотою та затінити їх, а й незворотньо знизити продуктивність посівів. Величина зниження істотно залежить від періоду спільної вегетації бур’янів та цукрових буряків на посівах, видового складу бур’янів і величини накопиченої ними надземної маси. Особливо високим рівнем шкодочинності характерні багаторічні види бур’янів (осоти — жовтий та рожевий, березка польова) і однорічні дводольні бур’яни (види лободи, лутиги, щириць, гірчаків, жабріїв) та багато ін. Більшість видів бур’янів мають потужну кореневу систему і велике вологоспоживання. В умовах посухи, коли запаси доступної вологи для культурних рослин обмежені, присутність бур’янів у посівах значно ускладнює їх вологозабезпечення. Рослини цукрових буряків у силу своїх морфологічних особливостей нездатні самі ефективно протистояти бур’янам. Стебло у буряків на першому році життя рослин вкорочене — розетка, тому листя культури не може бути від початку вегетації винесене над листям високостеблових бур’янів. Широкорядні посіви дуже легко ними заростають, адже рослини цукрових буряків лише через 40–50 днів вегетації в нормальних умовах (без бур’янів) після появи сходів здатні самі ефективно затінювати поверхню ґрунту на полі.

На рівень забур’яненості посівів впливає багато факторів: величина потенційної засміченості полів, чергування культур у сівозміні, способи і якість обробітку ґрунту під попередники і посіви цукрових буряків, структура видів самих бур’янів. Для забезпечення чистоти посівів від бур’янів слід використовувати систему агротехнічних і хімічних прийомів захисту протягом ротації сівозміни. В наступному розділі цієї брошури подано технологію захисту цукрових буряків від бур’янів за допомогою препаратів компанії «Сингента». Головними засмічувачами посівів цукрового буряку є досить велика кількість бур’янів (більше 200 видів). Найпоширеніші з них наведені далі.

ОДНОРІЧНІ ЗЛАКОВІ БУР’ЯНИ


ОДНОРІЧНІ ДВОДОЛЬНІ БУР’ЯНИ


БАГАТОРІЧНІ ЗЛАКОВІ БУР’ЯНИ


БАГАТОРІЧНІ ДВОДОЛЬНІ БУР’ЯНИ