Завдяки селекційній програмі та роботі багатьох центрів з дослідження й розробки «Сингента» впроваджує у виробництво гібриди, які характеризуються високою врожайністю, олійністю та пластичністю.
Гібридне насіння — результат тривалої селекційної роботи, спрямованої на отримання якісного і щедрого врожаю. Генетичний захист від вовчка ґрунтується на створенні гібридів, генетично стійких або толерантних до нових рас вовчка. Виведення таких гібридів — один з історичних методів контролю цього паразита. З погляду аграріїв, це простий і привабливий спосіб вирішити проблему. А для насіннєвих компаній це складне селекційне завдання, яке потребує суттєвих матеріальних і часових витрат.
Потужна генетична база і велика кількість селекційних станцій у всьому світі дозволяють компанії відбирати тільки найкращі гени для створення високопродуктивних гібридів. В Україні всі гібриди соняшнику компанії «Сингента» мають мінімальну стійкість до вовчка рас А–Е. Нині триває виведення на ринок і поступовий перехід на нові конвертації кращих гібридів з толерантністю до нових агресивних рас вовчка.
Компанія «Сингента» особливу увагу приділяє селекційним програмам, мета яких — вивести гібриди, адаптовані до певних умов вирощування, з високим потенціалом урожайності, багатим вмістом олії та комплексною стійкістю до основних хвороб і стресів.
ВАЖЛИВІСТЬ ГЕНЕТИЧНОЇ СТІЙКОСТІ ГІБРИДІВ ДО ВОВЧКА
ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО НА ПОЛІ З’ЯВИЛАСЬ НОВА РАСА?
Генетична стійкість дозволяє підтримувати продуктивність, але це рішення тимчасове і воно не дає повного контролю над вовчком. Раси паразита здатні еволюціонувати надзвичайно швидко, і гібриди, у яких сьогодні є толерантність до вовчка, вже через 2–3 ротації соняшнику може уражувати вовчок. Слід підкреслити, що в зоні ризику поширення вовчка небажано використовувати нові гени стійкості, коли в них немає потреби. Тобто, якщо вовчок не уражує традиційні гібриди, не варто заздалегідь переходити на нові толерантні гібриди. У такий спосіб можна істотно сповільнити еволюцію нових рас вовчка.