Україна

You are here

Share page with AddThis

БУРЯКИ ЦУКРОВІ

Історія та поширення цукрових буряків

Цукровий буряк вважається молодою культурою. Його вік налічує лише 200 років. До XVII століття буряки вирощували як листкові (мангольд) і коренеплідні овочі. Для корму їх почали використовувати приблизно з 1700 року (за даними інтернет-сайту agroscience.com.ua). У 1747-му німецький хімік А. С. Маргграф довів, що цукор з буряків аналогічний тростинному. Лише у 1784 році його учень Ф. К. Ахард розпочав досліди з селекції, розробку агротехніки вирощування і технології переробки буряку на цукор. Він з кормових буряків відбирав тільки зразки білої форми з білою м’якоттю, білою шкіркою, які лише головкою виступали з ґрунту, саме вони виявилися найбільш цукристими. Звістка про буряковий цукор стала сенсаційним повідомленням, яке заполонило Європу. Ця новина свого часу мала таку вибухову силу, що дорівнювала б винаходу сьогодні культурної рослини, за допомогою якої можна було б покінчити з монополією нафти. У 1802 році Ф. К. Ахард одержав перший урожай чисто білого буряку з вмістом цукру 5–7 %, який пізніше за місцем вирощування отримав назву сілезький білий. З однієї тонни коренеплодів він добув лише 30 кг цукру, тоді як сьогодні вихід цукру досягає 140–160 кг і більше. У 1810 році було відкрито першу цукрову фабрику у Німеччині, у 1820-му — у Франції. Термін «цукровий буряк» виник лише приблизно у 1830 році, коли розширилися посівні площі й з’явилися цукрові заводи. Наприкінці 60-х років XIX століття німецьким вченим вдалося підвищити вміст цукру у коренеплодах до 13–14 %. До 1824 року відносять будівництво першого цукрового заводу в Україні, у м. Таращі Київської губернії. З того часу буряконасіння стало швидко розвиватися у нашій країні. Вперше у світі тут було створено роздільноплідні форми цукрового буряку, що революційно змінило технологію вирощування. Ще у довоєнні роки в Україні зародився і набув масового поширення рух за одержання 500-центнерного врожаю. Україна була світовим лідером у буряківництві. Посівна площа цукрового буряку у світі становить близько 8 млн га, з них найбільше — 18 %, або 1,5 млн га, раніше розміщувалося в Україні. На європейському континенті зосереджено понад 6 млн га посівів, у Росії — 1,4 млн га, Німеччині — 0,6 млн га. Урожайність цукрового буряку  в табл. 1.

                                              

 

 

Біологічні особливості цукрових буряків

Цукровий буряк вважається молодою культурою. Цукровий буряк — дворічна культура. У перший рік формуються розетка листків і коренеплід. На другий рік виростають стебла, на яких розміщуються плоди. Може спостерігатися відхилення від дворічного циклу розвитку. Холодної весни на першому році життя виростають квітконосні стебла. Це небажане явище має назву «цвітушність». Коренеплоди таких рослин дерев’янисті з низьким вмістом цукру. Частина коренеплодів, що висаджуються на другий рік для одержання насіння, можуть не формувати пагонів.

Такі рослини називаються «упертюхами». Наявність їх серед висадків-насінників знижує врожай насіння. За існуючою класифікацією всі форми буряків (дикі й культурні, однорічні, дворічні та багаторічні) об’єднують в один ботанічний рід — буряки Beta L., який належить до родини лободових Chenopodiaceae і налічує 14 диких і один культурний вид (за даними інтернет-сайту agroscience.com.ua). У процесі еволюції видів роду Beta L. утворилися 3 природні групи — секції: канарські (3 види), гірські (6 видів), звичайні (6 видів). До останньої належить відібраний і сформований людиною збірний вид Beta vulgaris L., який об’єднує такі підвиди:

1. Beta cicia — листкові буряки з трьома групами різновидностей (листові салатні — convar vulgarly, черешкові салатні — convar petiolata, гібридні черешкові декоративні — convar varioecila);

2. Beta crassa — коренеплідні буряки з трьома групами різновидностей (столові — convar cruenfa, кормові — convar crassa, цукрові — convar sacchariferae, а з однонасінною формою — convar monospermd). Таким чином, цукровий буряк належить до родини лободових (Chenopodiaceae). Крім цукрового буряку Beta vulgaris saecharifera, до цього виду належать буряк кормовий (B.v.var. crassa), буряк столовий (B.v.var. esculenta) і буряк листяний (мангольд) (B.v.var. cicla).

Коренева система — стрижнева, проникає на глибину до 2–2,5 м і розгалужується в ширину (в одній площині) на 1,0–1,2 м. У фазі 2 листків головний корінь проникає на глибину до З0 см, у фазі 4 листків — до 40 см. У верхній частині головний корінь потовщується і формує коренеплід, що складається з головки, шийки, власне кореня і хвостика (рис. 2.1). Ці частини мають неоднакове походження і господарську цінність.

Головка (верхня частина) коренеплоду являє собою вкорочене стебло й утворюється з надсім’ядольного коліна (епікотиля). На ній розміщуються бруньки і листки. Бічні корені не утворюються. Головка повністю розташовується над поверхнею ґрунту. На неї припадає 10–15 % довжини кореня. Це найбільш здерев’яніла частина коренеплоду, в якій міститься менша кількість цукру, ніж у інших частинах. У центрі головки знаходиться конус наростання, де утворюються молоді листки.

Шийка розміщена між головкою і власне коренеплодом. На ній не ростуть ні листки, ні бічні корінці. Шийка — це коротка частина коренеплоду цукрових буряків (1–3 см), у кормових вона досягає 5–10 см. Шийка утворюється завдяки розростанню підсім’ядольного коліна (гіпокотиля) зародка. Більша частина її розміщується над поверхнею ґрунту. За вмістом поживних речовин шийка повноцінна частина як для технічних, так і кормових цілей (Лихочвор В. В. Рослинництво. Технології вирощування сільськогосподарських культур, 2004).

Кореневе тіло (власне корінь) утворюється внаслідок розростання зародкового корінця. Це нижня конічної форми частина коренеплоду, яка становить 65–70 % всієї його довжини. Вона розвивається повністю в ґрунті й для неї характерна наявність бічних корінців. Вони у буряків розміщуються на двох протилежних боках кореня. Більш короткі ряди бічних корінців у кормових буряків з коротким кореневим тілом.

Ряди бічних корінців знаходяться в одній площині з сім’ядольними листочками. У фазі двох пар справжніх листків вони досягають 8–10 см. У дорослих рослин ці корені розростаються в боки на відстань 100–120 см. Форма коренеплодів різноманітна: конічна, циліндрична, овальна та куляста. Забарвлення коренеплоду в цукрових буряків зовні та всередині біле, у кормових надземна і підземна частини залежно від сорту бувають жовтою, оранжевою, червоною, фіолетовою. М’якоть біла, іноді з жовтими або рожевими кільцями. Коренеплоди різних сортів відрізняються також і за смаком та щільністю м’якоті. У цукрових буряків м’якоть порівняно з кормовими щільніша й солодша.

Листки буряка складаються з черешка і пластинки. Пластинки великі, суцільні, гладенькі чи гофровані. Всього за вегетаційний період з листкових бруньок в центрі головки кореня виростає 50–60 листків, спірально розміщених на головці кореня. Рослина впродовж вегетаційного періоду постійно формує нові листки і скидає старі.

Стебло у рослини формується на другий рік життя, досягає висоти 80–150 см, на одному коренеплоді їх утворюється декілька (від 1 до 10) і ростуть вони у вигляді куща. На стеблах розміщуються листки і квітки, що формують суцвіття — нещільний колос.

Квітки розташовані в пазухах листків по одній (однонасінні) або групами (багатонасінні). У багатонасінних буряків квітки в процесі розвитку зростаються між собою і утворюють клубочки (супліддя).

Плід— однонасінний горішок з товстим навколоплідником із пористої дерев’янистої тканини. Навколоплідник разом з кришечкою плоду захищає насінину від механічних пошкоджень і несприятливих умов зовнішнього середовища. Кількість плодів у клубочках коливається від 1 до 6. Вперше у світі саме в Україні були створені однонасінні цукрові буряки, у яких клубочки не утворюються. Використання однонасінних сортів і гібридів дає можливість обійтися без ручної праці при формуванні густоти рослин. Для сівби використовують плоди. Насіння розміщується в гнізді плоду, має бу-ро-каштанову блискучу оболонку, яка щільно облягає зародок, зігнутий майже кільцем навколо перисперму, крохмаль якого є основним запасом поживних речовин для молодої рослини. Зародок складається з двох сім’ядоль, брунечки, підсім’ядольного коліна і зародкового корінця. Сім’ядолі виносяться на поверхню ґрунту (фаза вилочки), із брунечки формується головка коренеплоду, із під сім’ядольного коліна виростає шийка кореня, а зародковий корінець перетворюється у корінь.

Вимоги до температури

Насіння цукрового буряку починає проростати за температури ґрунту 4–5 °С, але сходи з’являються лише через 20–22 дні. Життєздатні сходи з’являються при 6–7°С. За температури 10–12 °С сходи з’являються через 12–14 днів, а за 15–17 °С — через 7–8 днів. У фазі вилочки рослини чутливі до приморозків і можуть пошкоджуватися при -3–4 °С. З появою першої пари справжніх листків сходи можуть витримувати зниження температури до -8 °С (Лихочвор В. В. Рослинництво. Технології вирощування сільсько- господарських культур, 2004). Восени перед збиранням рослини можуть витримувати приморозки -5 °С. За температури нижче 6–8 °С накопичення цукру в коренеплодах припиняється. Зібрані та неприкриті коренеплоди пошкоджують-ся за температури -2 °С. Незважаючи на здатність переносити приморозки, буряк є досить теплолюбною культурою. Оптимальна температура для росту ірозвитку рослин становить 20–22 °С. Зниження температури сповільнює ріст. Рослинам першого року вегетації необхідна сума позитивних температур 2400–2800 °С. Цукровий буряк — жаростійка культура. У нього високий максимум температур. Фотосинтез відбувається і за підвищення температури до 40 °С.

Вимоги до вологи

Цукровий буряк вимогливий до вологи, починаючи з перших днів життєдіяльності. Для бубнявіння і проростання насіння вбирає 150–170 % води від маси клубочка. Цукровий буряк економно витрачає воду. Транспіраційний коефіцієнт коливається від 240 до 400. Проте у зв’язку з формуванням значної кількості сухої органічної речовини врожаю загальна витрата води з 1 га велика. Для утворення 1 т коренеплодів і такої ж кількості гички за врожайності 40–50 т/га витрачається майже 80 т води. Найбільше води потрібно під час інтенсивного росту коренеплодів, у липні —серпні. Нестача води в цей період призводить до зниження врожайності й збільшення вмісту азоту в коренеплодах. Використовуючи вологу з глибших горизонтів ґрунту, цукровий буряк витримує тривалий період без дощу і може ефективно використовувати пізні літні опади. У дощові з хмарною погодою роки цукристість коренеплодів зменшується.

Вимоги до ґрунту

Культура дуже вимоглива до родючості ґрунту. Найкраще росте на родючих, глибоких, багатих органічною речовиною ґрунтах: чорноземи, темно-сірі опідзолені, дерново-лучні. Нижчий урожай формується на сірих та світло-сірих опідзолених ґрунтах. За механічним складом кращі суглинкові ґрунти. На бідних піщаних і дуже важких глинистих розвивається погано. Орний шар ґрунту повинен становити не менше 25 см. Переущільнення ґрунту і утворення плужної підошви знижує врожайність і призводить до роздвоєння коренеплодів. Цукровий буряк не витримує високої кислотності, добре реагує на вапнування ґрунтів. На кислих ґрунтах знижується засвоєння магнію і фосфору, зростає негативний вплив вільних іонів алюмінію. Оптимальна кислотність — рН 6,5–7,5. Цукровий буряк належить до солестійких культур. Його використовують для розсолення ґрунту.

Вимоги до світла

Цукровий буряк — вимоглива до світла рослина довгого дня. Інтенсивність нагромадження цукру в коренеплодах залежить від кількості сонячних днів у другій половині вегетації (серпень, вересень). Чим вища освітленість, тим краще проходить синтез вуглеводів. Зменшення освітленості різко знижує урожайність і цукристість коренеплодів. Такі умови можуть виникнути при загущенні рослин або при сильному забур’яненні посівів. Похмура погода спричинює збільшення вмісту низькомолекулярних азотистих сполук, що погіршує технологічну якість коренеплодів, зменшує вміст цукру.

Насіння буряків цукрових

Препарати і строки їх застосування на цукровому буряку